Моя компанія: План часу

У юридичному бізнесі, як і у спорті, немає напівмір. Головне у змаганні не участь, не обманюймося, а перемога. А «срібна ліга» рейтингу ніколи не задовольнить амбітну юридичну фірму. Відтак, юридичний бізнес завжди перебуває в русі: кадровому, функціональному, практичному. Зрештою, він постійно зміцнює свою експертизу. Бо якщо змагання — то перемога. Якщо стадіон — то стадіон. Керуючий партнер юридичної фірми Evris Ігор Кравцов розмірковує над новими перспективними ринками, інвестиційною привабливістю України для національних та іноземних інвесторів і ділиться новинами, з яких розпочнеться новий бізнес-сезон

 

Про новий бізнес-сезон

З приходом осені, традиційно, у бізнес-середовищі розпочинається новий сезон. А вересень 2019-го ознаменувався також початком роботи нового складу парламенту та уряду. Зміна політичної парадигми в країні неодмінно спричинить зміну системи правових координат. Юридичний ринок не може стояти осторонь цих оновлень, відтак, повинен координувати свою стратегічну діяльність відповідно до нових викликів. Evris з ентузіазмом сприймає новий бізнес-сезон. Ми також впроваджуємо певні зміни. Деякими планами хотілося б поділитися. Але спочатку давайте поговоримо про зміни національного масштабу, що невпинно наближаються.

 

Про скасування мораторію

Мораторій на відчуження земельних ділянок у формі, закріпленій у Земельному кодексі (ЗК) України, — це рудимент, що зберігся лише в декількох країнах, які можна перелічити на пальцях однієї руки (Україна, Демократична Республіка Конго, Венесуела, Куба та Північна Корея). Цей ринок потрібно відкривати не лише з огляду на необхідність відновити порушені права наших громадян — власників землі, а й у зв’язку з необхідністю підвищення інвестиційної привабливості України та виконанням міжнародних зобов’язань держави. Власне порушення були доволі однозначно встановлені рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Зеленчук і Цицюра проти України», в якому суд констатував, що існування мораторію в Україні протягом такого тривалого строку суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Нова влада обіцяє скасувати земельний мораторій уже до кінця поточного року. Якщо є політична воля, технічно, цей процес не є складним і потребує всього лише скасування однієї законодавчої норми — пункту 15 перехідних положень Земельного кодексу України. З нинішньою розстановкою сил у парламенті народні обранці можуть оперативно здійснити будь-яке законодавче бажання. Отже, скасування мораторію — справа нехитра, решта ж залежатиме від того, яку модель вільного ринку землі буде обрано.

 

Про оптимальну модель

У Верховній Раді України попереднього скликання очікувалося подання декількох законопроектів щодо ринку землі. Проте жоден із них не ставився на голосування, «вивчення громадської думки» триває й досі. Як на мене, варто розпочинати зі скасування мораторію на відчуження землі, що перебуває у власності громадян. У зв’язку з тим, що фізичні особи не можуть вільно розпоряджатися своєю власністю — паями, — Україна щороку недоотримує чималий прибуток. Далі варто переходити до землі, яка перебуває у власності держави, — її також є дуже багато, однак вона, звісно ж, неефективно використовується. Свого часу судам довелося розглядати безліч позовів правоохоронних органів щодо правовідносин, які склалися довкола державної землі. Така ситуація була спровокована відсутністю легальної моделі та реальним попитом на обробку такої землі. Що таке земля державної власності? Це землі академій наук, міністерств, військових полігонів чи державних підприємств. Більшість із них з об’єктивних причин не можуть використовуватися за призначенням (проводити військові навчання чи, скажімо, вирощувати рідкісні культури), відтак, донедавна ці землі оброблялися зацікавленими особами, а правовідносини часто супроводжуються незаконними господарськими операціями, кримінальними провадженнями щодо посадових осіб тощо.

Отже, щонайменше нам потрібно передбачити дієву та швидку процедуру оренди державної землі, а щонайбільше — віддати такі землі для купівлі-продажу. У цьому я вбачаю і сенс, і великі перспективи. Неефективне використання державних земель створює безліч корупційних ризиків, система не функціонує економічно результативно, є забюрократизованою. Усі ці чинники гальмують розвиток певних галузей та економіки країни в цілому. Резюмую: спочатку відкриваємо ринок землі у приватній сфері, потім у державній.

 

Про обмеження

Чимало дискусій точиться довкола необхідності встановлення обмежень для вільного ринку землі — щодо кола покупців, максимального обсягу земельних ділянок та їх площі тощо. Як на мене, будь-які обмеження негативно вплинуть на земельний ринок та ринкові відносини. Звісно, якісь розумні межі мають бути, щоб запобігти маніпуляціям, однак, вони повинні на чомусь ґрунтуватися. У законопроектах про ринок землі, з якими раніше вдалося ознайомитися, почасти пропонувалися досить суперечливі речі. Наприклад, дозволити купувати «в одні руки» не більш ніж 500 гектарів і винятково фізичним особам. Хіба це історія про ринкові умови? У 2018 році обсяг експорту аграрної продукції склав рекордні 40 % у його загальній структурі. Більшість цього експорту забезпечили великі та середні аграрні компанії, які обробляють від 1 тисячі гектарів. На виконання таких недолугих законодавчих приписів компаніям доведеться наймати армію номінальних покупців — фізичних осіб. Для юристів, безперечно, це може бути цікаво — супроводження процесу побудови такої громіздкої структури. Втім, з точки зору здорового глузду та цілей економіки — це шлях у нікуди.

Популярним стереотипом є побоювання того, що начебто українську землю скуплять іноземці. Задля дотримання інтересів держави в цій сфері навіть не треба прий­мати нового закону — чинні редакції статей 81—82 ЗК України вже забороняють іноземним фізичним та юридичним особам мати у власності землі сільськогосподарського призначення. Для національної економіки вигідніше, якщо іноземці закріплюватимуть тут свою корпоративну структуру шляхом відкриття компаній, відповідно, сплачуватимуть податки в Україні.

 

Про суспільні настрої

Цікаво, що більшість населення, особливо в сільській місцевості, проти відкриття ринку землі та скасування мораторію. Швидше за все, вони є жертвами пропаганди ­політиків-популістів, яких влаштовує теперішній стан речей. Такі люди просто паразитують на настроях населення.

Цікаво й те, що послідовно відстоювати відкритий ринок землі почали великі агрохолдинги. Хоча їм начебто вигідно дешево орендувати землю. Насправді вони бачать перспективу в отриманні твердої застави та, відповідно, залученні дешевого фінансування для свого бізнесу. Оренда завжди буде слабшим, менш ефективним правом, аніж власність. Відповідно, сьогодні аграрним компаніям складніше залучати інвестиції в існуючих правових умовах порівняно з тими, які можна було б створити відкриттям обігу земель.

 

Про зміну ролей

У короткостроковій перспективі, після відкриття ринку землі, роль агрохолдингів не зміниться, можливо, навіть посилиться. Адже спочатку головними покупцями землі будуть або вони, або пов’язані з ними структури. Зрештою, навряд чи компанія, яка до того ніколи землею не займалася, вкладатиме мільйони в її купівлю… Земля — це ресурс, який цікавий тим, хто вміє ним ефективно розпоряджатися. Наразі з цим добре справляються аграрні холдинги та середні сільськогосподарські підприємства. На мою думку, в короткостроковій перспективі їхня вага зросте, тому саме ці суб’єкти будуть законодавцями мод, цін і тенденцій.

У довгостроковій перспективі картина може змінитися. Досвід країн світу свідчить про те, що глобальні структури не завжди є ефективними у зв’язку з великими трансакційними, організаційними, логістичними тощо витратами. Давайте візьмемо для прикладу США — країну зі знач­но більшою площею, відкритим ринком землі, сильною демократією та економікою. Так от, в Америці практично немає агрохолдингів, а ефективним виробником аграрної продукції є дрібний чи середній фермер, який здатен зосередити в одних руках сили, знання, навички та кошти максимально потужно. Середній обсяг землі «в одних руках», який дає найбільше прибутку в США, — це фермерські господарства з ділянками площею трохи більше 1 тисячі гектарів. Україні до цього поки далеко, але, можливо, ми будемо рухатися цим шляхом також.

 

Про інтерес іноземців

Міжнародна спільнота зацікавлена у відкритті українського ринку землі. Україна — це величезний ринок, і не тільки аграрний. З відкриттям ринку землі для іноземних партнерів, корпорацій, організацій та інституцій відкриються нові можливості для інвестицій. У глобальній перспективі це зробить українську продукцію ближчою, дешевшою, зрозумілішою.

Так, в Україні є певні ризики, які перешкоджають стрімкому росту інвестиційної привабливості. Утім, чим більше сюди буде заходити потужних гравців, чим більше вони вкладатимуть коштів, тим складніше буде іншим гравцям поводитися недобросовісно. Вони привнесуть якісно нову манеру поведінки, створять здоровий бізнес-клімат. Не думайте, що іноземці настільки наївні, що готові вкладати свої кошти в нашу країну без певних гарантій. Ні. Вони залучатимуть міжнародні інституції для захисту своїх інвестицій. Національні та міжнародні суди, інвестиційні та комерційні арбітражі — сьогодні є все більше і більше інструментів для результативного захисту порушених прав. Україна має бути зацікавленою в тому, аби цивілізувати ринок землі, — йти до цього можна поступово, але потрібно йти.

 

Про національні суди

На мою думку, національна судова практика не повною мірою відповідає на виклики, які виникають із розвитком земельних правовідносин. Тут спостерігається певний парадокс: українські суди, зокрема Верховний Суд, продукують революційні, обґрунтовані та справедливі рішення у легких справах, а коли мова заходить про складні рішення — Суд дистанціюється від того, щоб брати на себе відповідальність. Мабуть, ще відчутнішим є певний тиск, політичний вплив на судову галузь. Це не є ознакою суду країни з розвиненою правовою системою, який має сміливість справедливо вирішувати будь-які юридичні ситуації.

Яскравим прикладом у цьому контексті є недавнє рішення Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 за позовом прокуратури про визнання недійсним договору міни земельної ділянки у період дії заборони на відчуження земельних ділянок. Велика Палата ВС зазначила, що згадане раніше рішення Європейського суду з прав людини не може тлумачитися як спеціальний дозвіл на вільний обіг земельних ділянок. Але такий висновок узагалі не випливав із фабули справи! Видається, ніби Суд самоусунувся від вирішення питання по суті, перекладаючи відповідальність на плечі законодавця. Зрештою, власне наявність рішення ЄСПЛ уже є сигналом того, що національна судова система не відповідає на виклики часу.

 

Про необхідність супутніх змін

Як я вже сказав, скасувати земельний мораторій технічно нескладно. Теоретично, на перших порах ринок зможе функціонувати і без прийняття спеціального закону про ринок землі — ринок самостійно встановить правила поведінки. Зрештою, у нас залишається чинним цілий масив законодавчих приписів. Ця галузь і так є доволі зарегульованою.

Важко судити про наміри правлячої партії щодо конк­ретної моделі ринку землі. Утім, хотілося б, аби будь-яка обрана модель відкритого ринку землі пройшла громадське обговорення із залученням фахівців з агросфери. Найперспективнішим для галузі варіантом буде скасування чинної редакції ЗК України про мораторій та початок підготовки законопроекту стосовно найоптимальнішої моделі ринку. А підзаконні нормативні акти можна приймати, оперативно реагуючи на правовідносини, що складуться. У нинішній ситуації з цим також не має бути проблем.

 

Про монобільшість

З одного боку, це добре, а з іншого — зосередження влади в одних руках є доволі небезпечним прецедентом. Українське суспільство надало правлячій верхівці величезний карт-бланш, який може порушити систему стримувань і противаг. Наразі важко прогнозувати поведінку нової влади, адже такої монобільшості в історії українського парламентаризму ще не було. Утім, принципово іншим зараз є громадянське суспільство — сильнішим, потужнішим, зрілішим. Тепер з його думкою треба рахуватися. Сподіваюся, що громадянське суспільство, в тому числі, не дозволятиме владі перетнути цивілізовану межу.

 

Про розвіювання стереотипів

Ще п’ять-десять років тому побутувала думка про те, що статус України — аграрної країни є чимось негативним. Мовляв, треба бути інноваційними, сучасними, прогресивними. Начебто сучасні країни яскраво індустріальні, тож треба вкладатися в технології.

Це доволі сумнівні твердження. Не треба намагатися наздогнати сучасні тренди, краще знайти власну нішу. Дуже складно досягнути рівня технологізації Японії чи Китаю. І якщо Україна здатна стати лідером агросфери (а за деякими показниками ми вже такими є), якщо ми будемо аграрною країною, але розвинутою аграрною країною, то чому б і ні? Аграрна галузь може стати тією сферою, завдяки якій Україна стане достойним гравцем на міжнародній економічній арені.

 

Про переформатування юрринку

Реформи в аграрній сфері неодмінно потягнуть переформатування юридичного ринку. Юридична фірма Evris оперативно реагує на клієнтський запит, відтак, ми плануємо посилювати нашу спеціалізацію сільського господарства. Також розглядаємо можливість відкриття окремого напряму, присвяченого нерухомості та земельним відносинам.

Узагалі ми намагаємося бути в тренді юридично-аграрних подій. Наша компанія є партнером профільного комітету Європейської бізнес-асоціації, у нас є ґрунтовний дос­від співпраці з проектом Міжнародної фінансової корпорації «Аграрні розписки в Україні», який покликаний залучити додаткові кошти в дрібний та середній агробізнес. Нещодавно ми підготували позов до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною його бездіяльності щодо вирішення питання з мораторієм. Щоразу, коли Верховна Рада України продовжує його дію, вона зобов’язує уряд розробити відповідний закон та внести його на розгляд Верховної Ради України. Щоразу уряд провалює це завдання. Зважаючи на великий суспільний інтерес до цього кола питань, ми хочемо зробити судовий процес публічним, хоча не маємо жодних ілюзій стосовно ефективного виконання рішення суду, навіть якщо воно буде винесене на користь нашого клієнта.

 

Про нову практику

Але це не єдиний напрям, який ми збираємося розвивати. У вересні ми розповіли про відкриття практики енергетики. До команди Evris приєднався Іван Бондарчук — спеціаліст з правових енергетичних питань, зокрема у галузі альтернативної енергетики та природних ресурсів, який і очолив практику. Це ще одна перспективна галузь, куди міжнародні та національні інвестори вкладають кош­ти. Ми й до того супроводжували проекти енергетичної сфери, але зазвичай цим займалися юристи, для яких енергетика не була основною спеціалізацією. Ми бачимо необхідність не лише в обслуговуванні поточних проектів, а й у просуванні власної експертизи, компетенції та послуг.

Україна має хорошу енергетичну інфраструктуру та можливості для розвитку джерел альтернативної енергетики. Позитивно на цей ринок впливають також законодавчі зміни — як внесені, так і заплановані. Зміна правил гри на енергетичному ринку створює для юристів колосальні можливості, адже ніхто не розуміє, як нові механізми працюватимуть. Хто як не вони в цьому буде розбиратися?

 

Про зміни в партнерському складі

З партнерського складу вийшов Сергій Паперник — партнер, керівник банківської та фінансової практики і напряму ФінТех. Наразі практика функціонуватиме під наглядом Сергія Бенедисюка — партнера, керівника практики корпоративного права та М&A. Вклад Сергія Паперника в розвиток фірми безцінний, ми дякуємо Сергію за спільну роботу та бажаємо професійного розвитку. Він надзвичайно різностороння людина і немає причин, які б завадили йому реалізуватися в нових проектах чи сферах.

 

Про міжнародні горизонти

В Україні ми прагнемо фокусуватися на перспективних галузях, відтак, наші практики перебувають у постійній динаміці. Окрім «внутрішнього розвитку», ми розвиваємося і на зовнішніх ринках. Міжнародні клієнти давно є нашим пріоритетом. Ми віримо в Україну, її економіку, інвестиційний потенціал та зацікавлені у тому, аби супроводжувати проекти щодо залучення інвестицій. У нашому портфоліо чимало успішних історій супроводження міжнародних клієнтів, певен, ця цифра ростиме в геометричній прогресії.

Недавно ми відкрили представництво в Сінгапурі. Вибір цієї локації пов’язаний з певними суб’єктивними факторами. Азійський ринок є цікавим для українського бізнесу, а для юридичного тим більше. Чому східний ринок? У нас багато спільних інтересів — аграрна галузь, технології та енергетика. Україна також є потенційно цікавим партнером для представників Азії. Нас пов’язують тривалі торговельні відносини, зокрема, щодо експорту сільськогосподарської продукції.

-->