Законодавство: Мовний диктат

Максим СИСОЄНКО

Новий мовний закон суттєво розширив статус української мови в публічному просторі — її застосування передбачається майже усюди

В останні тижні своєї каденції Верховна Рада України восьмого скликання прийняла Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» № ­2704­VIII від 25 квітня 2019 року. Цей закон, що набув чинності 16 липня 2019 року, регулює функціонування і застосування української мови як державної у сферах суспільного життя країни. При цьому дія закону не поширюється на сферу приватного життя та здійснення релігійних обрядів.

 

Історія питання

Нагадаємо, що чинний закон прийшов на зміну своєму попередникові — Закону України «Про засади державної мовної політики» № 5029­VI від 3 липня 2012 року, більш відомому як закон «Ківалова — Колесніченка». Він суттєво розширював можливості інших мов у тих регіонах, де нацменшини складали не менш ніж 10 %. Закон викликав дуже неоднозначну реакцію у суспільстві, і 23 лютого 2014 року, після закінчення буремних подій на київському Майдані, Верховна Рада України його скасувала. А вже 28 лютого 2018 року Конституційний Суд України, розглянувши подання 57 народних депутатів, визнав горезвісний закон неконституційним. Зокрема, КСУ «дійшов висновку, що порушення конституційної процедури розгляду та ухвалення проєкту Закону № 9073 під час його прийняття в цілому на вечірньому пленарному засіданні Верховної Ради України 3 липня 2012 року мали системний характер та істотно вплинули на остаточний результат прийняття закону». Саме порушення процедури розгляду та ухвалення проєкту і стали підставою для визнання закону неконституційним і таким, що втратив чинність.

Розробка нового мовного закону розпочалася у лютому 2016 року. Законопроєкт № 5670­д став результатом об’єднання трьох інших мовних проєктів (№ 5556, № 5669 та № 5670). Його співаторами стали понад 70 народних депутатів! Документ отримав схвальні відгуки в експертному та науковому середовищі. І хоча деякі проросійські народні депутати намагалися зробити все можливе, аби скасувати або принаймні відтермінувати його прийняття, 278 народних обранців сказали новому закону «так!».

 

Посилений режим

Новий закон значно посилює статус державної мови в публічному просторі. І якщо володіння українською держслужбовцями — пряма вимога Закону України «Про державну службу», яка існувала і раніше, то застосування української у сфері обслуговування, комунальній сфері, в культурних, медичних закладах тощо відтепер є обов’язковим.

Держава також забезпечує застосування української у сфері науки, освіти, культури та спорту. Окремо варто зупинитися на застосуванні української мови у ЗМІ, адже тут закон дозволяє використання й інших мов. Так, згідно з пунктом 1 статті 25 Закону, друковані засоби масової інформації можуть ­видаватися іншими, ніж державна, мовами за умови, що одночасно з відповідним тиражем видання іноземною мовою видається тираж цього видання державною мовою. Водночас така вимога не поширюється на друковані засоби масової інформації, що видаються винятково кримськотатарською мовою, іншими мовами корінних народів України, англійською мовою, іншою офіційною мовою Європейського Союзу, незалежно від того, чи містять вони тексти державною мовою (пункт 5 статті 25 Закону).

У місцях розповсюдження преси газети і журнали, видані українською, мають становити не менш ніж 50 % від назв інших друкованих ЗМІ. Варто зауважити, що стаття 25 Закону набуває чинності через 30 місяців з дня набуття чинності цим Законом для друкованих ЗМІ загальнодержавної і регіональної сфер розповсюдження і через 60 місяців з дня набуття чинності цим Законом для друкованих ЗМІ місцевої сфери розповсюдження.

Такий «перехідний» період надано також і електронним ЗМІ, які зобов’язані мати україномовну версію сторінки, причому завантажуватися вона має першою за замовчуванням.

А от на телебаченні та радіо квота для української збільшується до 90 % для загальнонаціональних каналів та 80 % для регіональних. Єдиний виняток зроблено для телерадіокомпаній, які мовлять кримськотатарською, — тут українська становить не менш ніж 40 % ефірного часу.

Державна мова також домінуватиме і в комп’ютерах українців: відповідно до статті 27 Закону комп’ютерна програма з користувацьким інтерфейсом, що реалізується в Україні, повинна мати користувацький інтерфейс державною мовою та/або англійською мовою, або іншими офіційними мовами Європейського Союзу. Закон зобов’язує встановлювати комп’ютерні програми з користувацьким інтерфейсом українською в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях державної і комунальної форм власності. Водночас до створення користувацького інтерфейсу державною мовою для відповідної комп’ютерної програми може використовуватися комп’ютерна програма з користувацьким інтерфейсом англійською мовою. Ці вимоги так само поширюються і на освітні заклади.

 

На варті

На окрему увагу заслуговує новостворена інституція — Національна комісія зі стандартів державної мови. Комісія, згідно зі статтею 43 Закону, є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через міністра, який очолює центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки. Окрім питань стандартизації, таких як правопис, термінологія тощо, до повноважень Комісії належить також затвердження вимог до рівнів володіння державною мовою для набуття громадянства України, затвердження порядку перевірки рівня володіння державною мовою, видача державних сертифікатів тощо.

Комісія, яка є колегіальним органом, працює у складі дев’ятьох осіб, і, щоб увійти до її складу, кандидат повинен мати науковий ступінь доктора філософії в галузі філології.

Ще одним примітним нововведенням Закону стало запровадження посади Уповноваженого із захисту державної мови. Ця особа насамперед відстежуватиме дотримання законодавства про державну мову. Вона також розглядатиме скарги фізичних та юридичних осіб щодо дотримання вимог відповідного законодавства. Закон передбачає утворення Секретаріату Уповноваженого, також він матиме своїх представників, а раз на рік представлятиме громадськості річний публічний звіт про свою діяльність і про стан дотримання цього Закону.

 

Відповідальність

Нехтування вимогами чинного Закону передбачає адміністративну відповідальність для порушників. Зокрема, порушення вимог щодо застосування української мови в органах державної влади та місцевого самоврядування, так само як і в судочинстві та діловодстві у судах України, тягнуть за собою накладення штрафу від 200 до 400 не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян або попередження, якщо порушення вчинене вперше.

Якщо порушення здійснюватимуться в освітній, науковій, культурній та інших гуманітарних галузях, штраф у такому разі сягатиме від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів. Для ЗМІ, які порушуватимуть мовні вимоги, штрафи становитимуть від 400 до 500 неоподатковуваних мінімумів.

Щоправда, набуття чинності цією нормою (стаття 18852 Кодексу України про адміністративні правопорушення) відтерміновано на три роки. Вочевидь, законотворці вирішили, що цього часу буде достатньо, щоб в областях України запрацювали центри з вивчення української, а ті громадяни, які мають низький рівень володіння державною мовою, змогли його «підтягнути». Мовні курси, до речі, будуть безкоштовними і відвідувати їх зможе кожен охочий.

А от відповідальність за навмисне спотворення української мови в офіційних документах і текстах, зокрема навмисне застосування її з порушенням вимог українського правопису і стандартів державної мови, а також створення перешкод та обмежень у застосуванні української мови жодних потурань не передбачає.

 

-->