№10 Жовтень 2019 року → У вільний час

Post Scriptum: Етична грань

Вікторія КЛИМЮК,
партнер ЮФ «Салком»

Наприкінці 2017 року процесуальні кодекси фактично були доповнені новою опцією судового розгляду, покликаною допомогти суду визначити обґрунтований розмір судових вит­рат у справі, а сторонам — отримати реальну можливість на їх відшкодування.

Для цього сторони зобов’язані спершу подати попередній розрахунок судових витрат, який повинен відповідати очікуваним майбутнім витратам. До судових дебатів розрахунок має бути уточнений та підтверджений належними доказами, а в подальшому суд вправі призначити окреме судове засідання для визначення співмірності заявлених витрат.

Нарівні із правом сторони просили суд відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу, інша сторона наділена правом просити суд їх зменшити.

У багатьох випадках саме на цьому етапі нерідко виникає етична проблема. Обов’язок доведення неспівмірності понесених витрат покладено на сторону, яка просить їх зменшити, і, якщо йти від зворотного, суду необхідно обґрунтувати, що адвокат контрагента занадто багато часу витратив на підготовку процесуальних документів, вивчення матеріалів, вчиняв дії, що призводили до затягування розгляду справи, чи певні документи, клопотання та заяви були недоцільні в конкретній справі.

У намаганні вислужитися перед клієнтом деякі адвокати перетинають межу між обґрунтуванням недоцільності та надмірності наданих адвокатом послуг та відвертою критикою його професійної діяльності, звинувачуючи у непрофесіоналізмі. Таким чином порушується один із ключових принципів адвокатської етики — принцип поваги до адвокатської професії.

Положення статті 12 Правил адвокатської етики закликають кожного адвоката стверджувати повагу до адвокатської професії та не вчиняти дій, спрямованих на приниження ділової репутації своїх колег.

На моє переконання, цю проблему неправильно розглядати лише як запеклий спір двох адвокатів, які представляють різних учасників процесу та які свідомо чи ні перетнули межу. У таких умовах відбувається формування уявлення громадськості про адвокатуру не в найкращому світлі.

Кожен адвокат повинен усвідомлювати потребу ствердження адвокатури як інституту, покликаного надавати професійно якісні пос­луги. З цією метою вкрай необхідно щоразу реагувати на неконструктивну критику адвокатів один одного, а також проведення органами адвокатського самоврядування профілактичних роз’яснювальних заходів.

-->