Судова практика: Лік за роком

2019 рік став знаковим для кадрового наповнення найвищих судових інституцій. Відбувся другий конкурс до Верховного Суду, завершився конкурс до Вищого антикорупційного суду, на 2/3 кадрової роботи виконано для Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Суттєвих результатів було досягнуто і в наповненні судів перших інстанцій «свіжою кров’ю» (467 кандидатів рекомендовані для призначення в 263 суди), щоправда, потім цей процес було заблоковано самим Верховним Судом. Але після приходу до влади нової команди судова реформа та робота одного з головних кадрових органів були «перезавантажені». Основна мета чергової судової реформи — скоротити кількість суддів Верховного Суду наполовину. І поки триває робота над формуванням нового складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (яка, щоправда, втратила свою інституційну незалежність), правники аналізують популярні категорії спорів, діляться знаковими позиціями судів та прогнозують судові виклики року прийдешнього — 2020

Які, за вашими спостереженнями, категорії спорів були найпопулярнішими у 2019-му? Які найзнаковіші події обумовлювали розвиток судової системи України в 2019 році?

Олена СУКМАНОВА, партнер Sayenko Kharenko

Якщо говорити про рейтинг популярності судових спорів у 2019 році, то, напевно, ми не побачимо шаленої різниці порівняно з 2018­м. Це обумовлено тим, що економічна ситуація в країні різко не змінилася, не побачили ми також і шалений бум інвестицій, різкого збільшення будівництва та кредитування або інших позитивних факторів.

Здається, що традиційно перше місце посідають спори щодо оскарження результатів податкових та інших перевірок. Більша частина донарахованих податкових зобов’язань, за статистикою, залишається неузгодженою. Звісно, це є однозначною підставою для виникнення судового спору.

Основною тенденцією останніх років є збільшення кількості спорів, пов’язаних з міжнародними трансакціями. Зокрема, щодо застосування міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування та правил трансфертного ціноутворення. У майбутньому очікується збільшення саме цієї категорії спорів. Це, насамперед, пов’язано із введенням нових правил в українське податкове законодавство в рамках заходів плану дій BEPS.

Почесне друге місце — у кредитних спорів. Причому розбіг тут достатньо значний. Він починається з великих корпоративних кредитів, перші дефолти за якими були зафіксовані ще декілька років тому. Зазвичай справа щодо такого спору обростає не тільки великою кількістю документів і томів, а також великою кількістю паралельних справ. Нерідко зустрічаються випадки, коли вся ця кількість справ, урешті­решт, об’єднується в одне велике банкрутство.

Щодо банкрутства боржників, то варто зазначити, що 2019 рік ознаменувався також і прийняттям нового Кодексу з процедур банкрутства. Фактично ми поки що не можемо говорити про практику його застосування, звичайно, але вже маємо багато питань, відповіді на які очікуємо отримати від судової системи. Гадаю, у 2020­му банкрутство буде окремою темою, яку варто проаналізувати.

Ще одною категорією кредитних спорів є спори між кредиторами та фізичними особами. Причому у 2019­му ми спостерігали, що все частіше кредиторами, які звертаються до суду, є не банки, а інші фінансові та колекторські компанії, які тим чи іншим шляхом придбали право вимоги за кредитами. Найгострішим це питання стає в момент виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Традиційно ми бачимо зареєстрованих дітей, відсутність згоди органу опіки та піклування, обвинувачування в рейдерських атаках тощо.

Спори про визнання права власності на об’єкти нерухомості, корпоративні права, оскарження дій нотаріусів та державних реєстраторів. Можна було б говорити, що частину цих спорів забирає на себе Комісія з питань розгляду спорів у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції. Але тут є два фактори, які треба взяти до уваги. По­перше, комісія не розглядає спір про право. І навіть у разі скасування в реєстрі державної реєстрації права власності, яке особа, наприклад, неправомірно набула на підставі повного договору, сам договір як правовстановлюючий документ залишається чинним. А тому захист свого права особа все одно повинна продовжити в суді з метою визнання недійсним договору та запобігання його повторній реєстрації. По­друге, рішення самої Комісії також оскаржуються, що створює додаткове навантаження на судову систему.

Напевно, найвизначнішою подією у судовій системі цього року став черговий виток судової реформи вже від новообраного Президента країни. Прийняття та підписання цього законопроєкту супроводжувалося неабиякими спорами, зверненнями, ба навіть міжнародними зустрічами на дипломатичному рівні.

Утім, законопроєкт № 1008 було прийнято та підписано Президентом. Він передбачає скорочення кількості суддів Верховного Суду з двохсот до ста. До того ж запроваджується розпуск чинного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) та скорочення кількості її членів. Також Рада створила Комісію з питань доброчесності, яка матиме повноваження ініціювати притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, членів ВККС та Вищої ради правосуддя, а також стежити за доброчесністю суддів Верховного Суду.

Чому ж закон спричинив таку бурхливу та неоднозначну реакцію юридичної спільноти? Ну, по­перше, як і більшість перших законодавчих ініціатив, він приймався в шаленому «турборежимі», у підсумку чого багато думок суддів, науковців та адвокатів просто не були почуті. А по­друге, постає питання, чому за критично завантажених місцевих судів, величезної кількості суддів, у яких вичерпався термін повноважень, загроза втрати доступу до правосуддя наших громадян на місцевому рівні треба було починати не з розв’язання саме цих проблем, а з чергового реформування щойно оновленого та реформованого Верховного Суду?

Власну думку щодо цього закону виклала також і Венеціанська комісія. У своїх висновках вона зазначила, що «ініціювання після виборів ще однієї реформи, яка призведе до серйозних змін у складі Верховного Суду, направлення повідом­лень як суддям, так і широкій громадськості, що від волі відповідної більшості в парламенті залежить, чи зможуть судді Верховного Суду залишитися на посаді, чи ні. Це — очевидна загроза їхній незалежності».

Звісно, ми не можемо говорити про те, що реформа судової системи завершена з відмінною відзнакою. Залишається ще дуже багато питань… Як забезпечити реальне право на справедливе судове рішення, як забезпечити реальну незалежність суддів, як підвищити рівень довіри до судової системи, чому досі в значній частині не завершена процедура кваліфікаційного оцінювання суддів, розпочата ще у 2016 році, а також процедура відбору суддів на вакантні посади? Чи допоможе знайти відповіді на всі ці питання «нова» судова реформа, покаже майбутнє.

Чого очікувати юридичній спільноті та бізнесу у судовій системі та практиці у 2020 році?

Олексій ПРУДКИЙ, старший юрист практики вирішення комерційних спорів АО Arzinger

Світлана ЛАПІЦЬКА, молодший юрист практики вирішення комерційних спорів АО Arzinger

Серед тенденцій 2020 року на «пальму першості» претендує відкриття ринку землі (проєкт закону № 2178­10) і можливості власників сільськогосподарських земель надавати землю не тільки в оренду, а й продавати. Через появу нових можливостей на ринку землі зацікавленість нею очевидно зросте, що зі свого боку може призвести до збільшення кількості земельних спорів. Це вимагатиме підвищення ефективності роботи всіх механізмів, задіяних у захисті прав фізичних та юридичних осіб, зокрема й у судовому порядку.

З одного боку, очікується зменшення навантаження на суддів Верховного Суду (ВС) у зв’язку із запровадженням так званих касаційних фільтрів (законопроєкт № 2314). Відповідно до цього проєкту, рішення судів першої та апеляційної інстанцій можна буде оскаржити в касаційному порядку винятково з підстав, якщо:

1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку ВС щодо застосування норми права у подіб­них правовідносинах, крім випадку наявності постанови ВС про відступлення від такого висновку;

2) скаржник вмотивовано обґрунтує необхідність відступлення від висновку ВС щодо застосування норми права у подіб­них правовідносинах та застосованого судом апеляційної інстанції;

3) відсутній висновок ВС щодо застосування норми права у подібних правовідносинах; або

4) рішення оскаржується на підставі, передбаченій для обов’язкового скасування рішення з направленням справи на новий розгляд.

З іншого боку, бізнес повинен бути готовим до збільшення строків розгляду справ у зв’язку зі зменшенням кількості суддів ВС до ста (Закон від 16 жовтня 2019 року № 193­IX). Варто зазначити, що, за останньою офіційною інформацією, на розгляді у ВС перебуває понад 220 тисяч справ і щодня до ВС надходить близько 350 справ.

Також очікується розвиток інструменту так званого похідного позову, який хоча й існує в українському законодавстві ще з 2004 року, проте на сьогодні все ще залишається не надто розвиненим у судовій практиці. Поштовхом до розвитку цього інструменту може бути рішення Великої Палати ВС у справі ТОВ «Компанія «Газ Ресурс».

Окрім того, можливе скасування монополії адвокатури (проєкт закону № 1013). Нагадаємо, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що проєкт закону відповідає вимогам Конституції України. Ба більше, законом (законопроєкт № 2261, переданий на підпис Президенту України) пропонується розширити перелік осіб, які можуть самостійно представляти інтереси юридичних осіб у суді.

Варто очікувати й підвищення ставок судового збору. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 2102 грн. Відповідно, підвищаться ставки судового збору. Наприклад, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру доведеться заплатити від 2102 грн до 735 700 грн.

У 2020 році запуску Єдиної інформаційно­телекомунікаційної системи (ЄСІТС) не очікується. Затверджено нову редакцію Концепції побудови ЄСІТС. З інформації, яка міститься в документі, зрозуміло, що повноцінний запуск системи відбудеться не раніше 2023 року. Крім того, у Держбюджеті на 2020 рік не передбачено фінансування для цілей запровадження ЄСІТС.

Виділіть основні тенденції судової практики. Чи змінилася парадигма розгляду спорів порівняно з попередніми роками? Які, за вашими спостереженнями, категорії спорів були найпопулярнішими у 2019-му?

Андрій ГВОЗДЕЦЬКИЙ, адвокат, радник ADER HABER

Хоча говорити про сформованість єдиної судової практики зарано, 2019 рік відзначився динамічною роботою, у тому числі Верховного Суду, а отже, став плідним на цікаві та важливі правові позиції, необхідність визначеності щодо яких була назрілою.

Окремий пласт судової практики почав формуватися завдяки роботі Великої Палати Верховного Суду стосовно питань визначення юрисдикції спорів. Насправді в новій парадигмі опинилися як клієнти, так і юристи, які на етапі розгляду справи вже в третій, касаційній, інстанції можуть опинитися в ситуації, коли Верховний Суд може вказати на необхідність розгляду справи в порядку іншого судочинства, з іншого боку — намагання Великої Палати Верховного Суду докладно теоретично обґрунтувати свої позиції дають сподівання, що в майбутньому невизначеність у таких питаннях буде подолано і малоймовірними стануть подібні відступи від усталеної практики та правових висновків. У цьому сенсі визначальною стала позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, відповідно до якої при вирішенні подібних спорів керуватися треба саме останньою позицією Великої Палати Верховного Суду.

Не можна оминути увагою питання, важливі саме юридичній спільноті: Верховний Суд у 2019 році висловлювався і щодо питання оформлення ордерів на надання правової допомоги, і щодо важливого питання стягнення судових витрат.

Найпоширенішими залишаються спори з договірних правовідносин і спори за участю банків. Окремо варто виділити триваюче формування судової та правозастосовної практики у відносинах з банками, які зараховані до категорії неплатоспроможних та щодо яких здійснюється процедура виведення з ринку. У 2019 році знайшли вирішення питання визначення юрисдикції окремих категорій спорів з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, також суди почали розглядати спори за позовами акціонерів банків, рішення про віднесення яких до категорії неплатоспроможних були скасовані судами — йдеться як про наміри акціонерів таких банків відшкодувати заподіяні збитки, так і про справи, звернення до суду в яких переслідує за мету знайти шлях до відновлення господарської діяльності таких товариств. Одразу декілька правових позицій у цьому році було сформовано Великою Палатою Верховного Суду у справах з приводу оренди землі.

Суспільно­політичне життя також вплинуло на питання, за вирішенням яких зверталися до суду, — у 2019 році розглядалися і численні виборчі спори, розглядалися і продовжують перебувати на розгляді в судах спори, пов’язані з діяльністю релігійних організацій.

Виділіть основні тенденції судової практики. Чи змінилася парадигма розгляду спорів порівняно з попередніми роками?

Вікторія СОПІЛЬНЯК, партнер ПЮА «Дубинський і Ошарова», адвокат, патентний повірений

Як і раніше, в IP­справах важливе значення має такий доказ, як висновок судової експертизи. Відомо, що зі змінами, внесеними до Господарського процесуального та Цивільного процесуального кодексів, були дещо змінені підстави як призначення судової експертизи, так і власне можливості сторін доказувати свої позиції за допомогою експертних висновків. На сьогодні сторона (як позивач, так і відповідач) зобов’язана надати докази на підтвердження своєї позиції при поданні позиву чи відзиву. У порядку відповідних статей ГПК України, наприклад статті 101, представники позивачів та відповідачів звертаються за отриманням висновку судової експертизи. Такі висновки називаються «висновки експерта за замовленням сторони» і подаються як докази. Суд, вивчаючи і досліджуючи матеріли справи, призначає чи не призначає судову експертизу за своєю ініціативою. Тому на сьогодні у таких справах ми маємо декілька висновків експертів. Частина з них подаються сторонами і підготовлені за замовленням сторони. Частина — надаються експертами за наслідком виконання ухвали про призначення судової експертизи. У цьому питанні важливим є те, що суди оцінюють ці висновки за загальними правилами оцінки доказів. Нині вже можна говорити про те, що не завжди експертиза, яка була виконана за ухвалою суду, переважає над вис­новками судових експертів, наданих сторонами лише тому, що її призначив суд. Насправді є тенденція до того, що суд обирає найбільш обґрунтований, достатній, достовірний, належний вис­новок судової експертизи і кладе його в основу судового рішення. Таким чином сформувалася тенденція, що виявляється у дещо змінених підходах до оцінки висновку експерта як фактично головного доказу в IP­спорах.

Є і погана тенденція — збільшення строків розгляду спорів щодо IP­об’єктів. Зокрема, йдеться про ті спори, які розглядаються загальними судами (районними судами) за участю фізичних осіб. Відповідно, через нестачу суддів, їх велику завантаженість дуже розтягується період розгляду таких справ. Це не є добре, бо за час розгляду справи може відпасти потреба у тому судовому захисті, за яким було звернення до суду. Крім того, внаслідок тривалих строків розгляду спорів у результаті захист IP­прав не завжди виявляється ефективним.

Тенденція забезпечення позову. На сьогодні суди досить часто користуються механізмом зустрічного забезпечення. Коли позивач просить забезпечити позов (наприклад, заборону вчиняти певні дії), то напрочуд часто суд пропонує внести позивачу зустрічне забезпечення. Зокрема, йдеться про розгляд спорів щодо порушення IP­прав на митному кордоні України, коли зупиняється митне оформлення товарів спочатку на 10 + 10 робочих днів, а потім, за ухвалою суду, на весь час розгляду справи по суті.

Зазвичай у таких категоріях спорів вживаються заходи зустрічного забезпечення, аби була збалансованість інтересів позивача та відповідача. Відповідно, забезпечення прав відповідача у разі, якщо порушення IP­прав не буде, є доведеним.

Стосовно стандартних забезпечень позову у вигляді заборони передання об’єкта IP­права, який є предметом спору, іншим особам, наприклад, з метою зміни юрисдикції, то такі забезпечення вживаються судами як і раніше і, як правило, без застосування заходів зустрічного забезпечення.

Що стосується прогнозів на 2020­й, то, враховуючи стрімкий процес нашого законодавчого органу у прийнятті законів, сподіваюся, що найближчим часом будуть прийняті ключові закони щодо об’єктів IP­прав. У контексті імплементації Угоди про асоціацію з ЄС до українського законодавства ці закони мають дещо нові положення, за якими на сьогодні ще немає судової практики. Тож, гадаю, якраз у разі прийняття цих законів на початку 2020 року така практика почне формуватися. Також маю великі сподівання на завершення процедури створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності як суду, який розглядатиме всі спори щодо об’єктів права ІР. Як на мене, це забезпечить найефективніший захист ІР­прав у судовому порядку. Це позитивно вплине на судову практику, на однаковість застосування норм законодавства України у контексті захисту ІР­прав. Крім того, це сприятиме скороченню строків розгляду спорів і призведе до поліпшення ситуації із захистом прав ІВ.

Окремо наголошу на тому, що у разі прийняття законів щодо торговельних марок та промислових зразків (проєкт № 2258) в Україні буде запроваджено процедуру post­grant opposition. Це означає, що охоронні документи на ті об’єкти, які отримуються без кваліфікаційної експертизи, визнаватимуться недійсними апеляційною палатою органу, який опікуватиметься питаннями ІР. Рішення цієї апеляційної палати можуть бути оскаржені в судовому порядку. Відтак, якщо почне діяти ця процедура, то я очікую на появу такої категорії спорів, як оскарження рішень апеляційної палати, прийнятих за процедурою post grant opposition.