№12 Грудень 2019 року → У вільний час

Хобі: Йога справа

Від мотодрайву до медитації, від байкера до йогина. Чи буває одне хобі на все життя? І що таке взагалі те хобі, чи може воно змінюватися і як може допомогти в житті та роботі? Власним досвідом поділився Сергій Крижов — керівник практики сімейного права ЮФ Hillmont Partners. Упродовж 30 років він був активним «моторайдером», а потім замінив своє захоплення швидкістю на йогу, медитації, навчання та практики у монастирях в індійських Гімалаях

Що для вас означає «хобі»?

Так багато всього у цьому маленькому слові. Це — діяльність, якою ми займаємось не заради доходу. Навпаки, витрачаємо на неї свій вільний час та кошти.

Для чого нам хобі? Не для того, щоб просто розважитись, змінити активність від основної роботи. Ми робимо це незалежно ні від чого, цікавимось, захоплені цим, тримаємо в пам’яті, «горимо» цим.

Понад тридцять років з моїх неповних сорока моїм хобі були мотоцикли. Точніше — кермування, драйв. Хоча всі інші «форми хвороби» теж були — вивчення літератури, читання статей, постійне навчання і підвищення скілу водія. Були також і ремонти, обслуговування та поглиблення знань усіх технічних деталей.

 

Чим саме так захопили мотоцикли і як це сталося?

Не закохатися в мотоцикли у мене не було шансів. Першим «залізним конем» був радянський «Мінськ». З ним я зустрівся у ранньому дитинстві, в загубленому між Колимськими сопками селищі в ті далекі 80­ті, коли навіть мотоцикл «Мінськ» був рідкістю і цілою «знахідкою». А мій батько був геологом і подорожував ним умовними лісовими дорогами у тайзі.

Уперше за кермом на мотоциклі я поїхав років у вісім­десять. Тоді я був упевнений, що це найкраще хобі, і воно назавжди. Думаю, що такі відчуття були закладені у нас на рівні підсвідомих інстинктів з прадавніх часів, коли єдиним швидким видом пересування була верхова їзда. Це неймовірні враження — пересування в просторі, коли ти не обмежений нічим навколо: ні дахом, ні кузовом авто, ні склом.

У зрілому віці у мене, звісно, була японська та європейська техніка, потужна й досконала. Від швидкісного «спортивного» мотоциклу до «спеціального» мотарду. Мотоцикли змінювали один одного, як і сам стиль та процес райдингу. Це був мій «шлях» — від швидкості за двісті і мотофестів, до соло­драйву в лісах та полях, на бездоріжжі.

Упродовж кількох років я навчився їздити сходами, стрибати через колоди у лісі чи інші перешкоди у місті, їздити на задньому колесі, піднімати байк на переднє. Та й узагалі «літати» — досить далеко стрибати з трамплінів. Були подорожі лісами і полями, багнюка і водні перешкоди. Були також шиповані колеса, які забезпечували взимку той самий драйв та їзду на одному колесі на покритому льодом озері.

Останнім моїм байком була Husqvarna 610. Цей вид називається «мотард» (ендуро) — дуже потужний і водночас відносно легкий мото, створений, щоб їздити не на двох, а на одному колесі — задньому або передньому. Та й узагалі без торкання колесами землі — це теж його дос­тупна «опція».

Так, це був максимальний, неймовірний драйв. Були навіть перемоги у непрофесійних змаганнях. Тоді і не подумав би, що це триватиме «не вічно».

 

Що ж мало статися, щоб таке сильне захоплення драйвом раптом припинилося?

Чомусь почали змінюватися мої відчуття. Слово «байк» часто асоціюється зі словом «свобода», адже самі «байкери» вважають і називають себе «свободними», як і я тоді. Мабуть, коріння цього у тому відчутті від швидкої їзди, що я описав раніше.

Чому це відчуття змінювалось, точно не знаю. Але потяг до того драйву зменшувався, відчувалось, що це не є тим основним, що має заповнювати життя. Не є тим вектором, напрямом, метою. Ці усвідомлення були трохи несподіваними і дещо сумними. Адже ми завжди засмучуємось, коли розуміємо, що те, що вважали «усім», насправді таким не є.

Лише значно пізніше прийшло розуміння — яка ж то «свобода», коли «байкер» повністю залежний від свого ж мотоцикла? Раптом байк зламався і не їде, чи просто впав і подряпався, чи, не дай бог, його вкрали? Таке вподобання, переконання, як виявилось, не може бути надійною опорою в житті. Якщо щось може бути змінено, втрачено, зруйновано — тоді цінність цього у житті невисока.

 

Тобто швидкість ви змінили на спокій і розслаб­леність? Чи що для вас означає йога?

У прадавньому ведичному тексті, трактаті «Йога сутри Патанджалі», дано таке визначення йоги: «Йога — це приборкання (заспокоєння) хвилювань розуму». Я повністю погоджуюсь із ним. Чим довше я займаюсь йогою, тим більше знаходжу цьому підтвердження.

Йога — це досягнення чистого і спокійного стану свого розуму, повна можливість керувати ним. Під «хвилюваннями розуму» маються на увазі всі наші деструктивні емоції і бажання. Ті, з якими не можемо впоратись. А інколи навіть можемо не помітити їх настання і вплив на наше життя.

Це — гнів, заздрість, жадібність, страх, біль, розчарування, депресивні стани тощо. Це можуть бути не тільки загальновідомі негативні емоції чи стани. Навіть такі, здавалося б, позитивні явища, як жадання чи неймовірне захоплення.

Йога — це, насправді, позбавлення від обмежень, концепцій розуму. Усі предмети навколо нас різні, але не лише тому, що вони фізично такі. Один автомобіль для когось потужний, а для когось ні, комусь швидкий, а іншому повільний, комусь красивий, а іншому навпаки.

Те саме з будь­яким сприйняттям: усіх людей, предметів і явищ навколо. Отже, виходить, що саме наш розум через свої концепції і звички визначає це усе. Тому ми не можемо побачити речі іншими або такими, якими вони є.

Йога — це спосіб позбутися цих концепцій та оцінок і почати сприймати Світ спокійним, врівноваженим розумом.

Тож як і коли йога прийшла у ваше життя?

Йогою почав займатися приблизно три роки тому. Мотоцикл у мене тоді ще був, але їздив я все рідше і рідше. У той час я вже впритул підійшов до цієї «стіни», оболонки, що обмежує, визначає нашу звичну ментальну реальність. Тобто — наше звичне життя з набором ознак «матеріального благополуччя» і «сімейного затишку». І стандартного набору звичайних проявів хвилювання розуму — прагнень, обмежень, концепцій, оцінювань, емоційних станів.

Я вже вперся в цю стіну, торкався її, ходив уздовж — відчував, що за нею щось таки є, залишивши позаду «мотоциклізм» уже як колишнє «хобі усього мого життя».

До цього мене вже привели аналіз вчення Дона Хуана (Кастанеди), детальне ознайомлення з буддійською традиційною філософією і перші спроби вправ і медитації.

Дверима у цій стіні для мене виявилась йога як комплексний підхід і філософське вчення та практичний шлях.

 

Це сталося в Україні чи вже під час поїздок за кордон?

Спочатку були деякі зайняття йогою в Україні — ті, які ми називаємо хатха­йогою, доступні для всіх охочих. Далі була двадцятиденна подорож Гімалаями в Індії. Я зустрів свого вчителя — йогина, монаха Шрі Даянанд Пурі (Shri Dayanand Puri). Він виявився прикладом саме тієї чистої Свідомості, про яку сказано вище, взірцем практичного шляху йоги і її результату. На жаль, цього практично неможливо зустріти у нас, в Україні.

Після повернення додому я провів свій перший усамітнений ретрит. Упродовж майже місяця втратив 15 кг ваги, перейшов на вегетаріанство та сироїдіння. Очищення тіла сприяє очищенню розуму. З початку мого шляху йоги я не вживаю алкоголю.

Після цього була практика йоги в Україні, численні ретрити — від двох­трьох днів до двох тижнів. А також щоденні заняття, вивчення літератури.

З того часу приблизно два місяці щороку я присвячую виїзній ретритній практиці — вчусь і практикую у Ашрамі, тобто монастирі свого Вчителя у Гімалаях. Інший час в Україні — це щоденна садхана (регулярна практика), очищення тіла й розуму.

 

Яка мета ваших занять? Чи не може бути це теж тимчасовим і ненадійним?

Мета моєї особистої практики йоги — та сама, що й мета йоги, визначена вище. Тут немає нічого надзвичайного чи містичного. Спочатку ви стаєте власником свого тіла — усвідомлено і уважно ставитесь до процесів у ньому, його здоров’я, харчування.

Те саме можливе й щодо свого розуму — дуже радісно бути власником своєї ментальної частини, керувати своїми «хвилюваннями розуму», досягати їх відсутності.

Про яку власність чи багатства, чи надбання у цьому Світі можна говорити, якщо «я» не є навіть господарем/власником свого ж розуму?!

Коли приходить чітке розуміння різниці між поняттями «задоволення» і «щастя» — увесь Світ змінюється.

 

Як йога співвідноситься з вашою професійною діяльністю, чи не заважає їй?

Навпаки, допомагає. Я почав ще з більшим захопленням та старанністю займатися юриспруденцією, допомагати людям. Якщо вдається помічати і приборкувати «хвилювання розуму» у себе, відповідно, більш зрозумілими вони стають в інших. І тоді можна це використовувати практично. Стають очевидними мотиви дій та емоції — як клієнтів, так і опонентів.

Видно, як емоції чи концепції перешкоджають досягненню конструктивного результату. Навіть того результату, що був би бажаний обома сторонами. Якщо ти не захоплений цим, тоді можеш свідомо спостерігати і керувати, можеш якісніше допомогти.

Уже були проєкти, де мої знання і практичні надбання з йоги допомагали вирішити, поліпшити ситуацію. Переважно у сімейних, особистих справах, де такі речі є вирішальними.