Тема: Сюжет у карантині

Олександр РУДЕНКО,  радник KPMG Law Ukraine

Юлія ПІДЛІСНА, старша юристка KPMG Law Ukraine

Відповідаючи на виклики сьогодення, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року відніс карантин до переліку обставин непереборної сили (форс-мажору). Однак, відповідно до чинного законодавства та міжнародної практики, обставина форс-мажору, в тому числі карантин, автоматично не звільняє від відповідальності. Необхідно розуміти, яким чином форс-мажорна обставина обмежує виконання зобов’язання — тобто в кожному конкретному випадку потрібно встановити, чи карантин об’єктивно унеможливлює виконання певного зобов’язання.

Наприклад, досить неоднозначним є питання, чи вважається карантин форс-мажорною обставиною у відношенні до обов’язку орендарів сплачувати орендну плату за договорами оренди. Так, з одного боку, сам по собі факт обмеження підприємницької діяльності у зв’язку із впровадженням загальнодержавних карантинних заходів не може бути форс-мажором, а з іншого — обґрунтування форс-мажору через відсутність грошових коштів для сплати орендних платежів може бути досить ускладненим з огляду на сформовану судову практику, згідно з якою форс-мажор не застосовується до грошових зобов’язань.

Водночас Торгово-промислова палата України (ТПП) на своєму офіційному сайті зазначила, що ТПП може розглядати заяви щодо посвідчення форс-мажорних обставин, і в разі неможливості користування приміщеннями у зв’язку із введеними обмеженнями для суб’єктів підприємництва у відповідних сферах. На жаль, ТПП не публікує статистичних даних за результатами розгляду відповідних звернень орендарів та обґрунтування підстав задоволення або відмови в задоволенні таких звернень.

Також засвідчення форс-мажору залежить і від того, як сформовані відповідні положення в договорі. Особливу увагу варто звернути на механізм оповіщення контрагента, які права дає та які наслідки має підтвердження обставини форс-мажору (наприклад, розірвання договору чи уникнення штрафів).

Отже, загальний алгоритм дій за наявності форс-мажору можна сформулювати таким чином:

— необхідно проаналізувати укладений договір, зокрема, на наявність домовленостей щодо форс-мажорних обставин (перелік обставин, строки, порядок повідомлення, наслідки тощо);

— необхідно своєчасно та належним чином повідомити іншу сторону про виникнення обставин форс-мажору;

— підготувати необхідні докази впливу заборон/обмежень на неможливість виконання конкретного зобов’язання;

— звернутись із заявою до ТПП за отриманням сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Однак навіть без отримання сертифіката про форс-мажорні обставини змінити умови виконання зобов’язань можна: у разі якщо сторони добровільно внесуть зміни до договору. Після підписання відповідних доповнень до договору (наприклад, про перенесення термінів зобов’язань) імовірність порушення виконання договірних зобов’язань буде усунуто. Оскільки карантинні реалії майже нікого не залишили в привілейованому становищі, конструктивний діалог між контрагентами може допомогти врегулювати конфліктні питання без судових процедур та матиме позитивні наслідки для взаємовідносин сторін як на період карантину, так і після нього з огляду на потенційно складну економічну ситуацію.

Олег МАЛЬСЬКИЙ,  партнер МЮГ ETERNA LAW

Карантин вплинув на діяльність нашої юридичної компанії, напевно, так само, як і на решту юридичних компаній та індустрії загалом. З одного боку, з’явився час оцінити чи пере­оцінити певні речі, звернути увагу на ефективність, сконцентруватися на ключових співпрацівниках, ключових партнерах та однозначно на ключових клієнтах. Це допомогло багатьом юридичним компаніям пройти свого роду стрес-тест на можливість працювати в інших умовах, частково кризових, частково умовах невизначеності.

На цей момент дуже важко сказати, які практики стали сьогодні найбільш актуальними, адже фактично простій у два місяці не може бути визначальним для обрання тієї чи іншої практики. Вочевидь з’явилося більше запитів щодо питань оренди і трудових відносин, однак вважаю, що цей ріст не є стабільним чи перспективним. Ми очікуємо, що ближче до кінця літа — початку осені можливе збільшення кількості банкротств, однак потрібен деякий час, щоб ці банкротства «дозріли» і стали більш актуальними. Так само чекаємо відкладного попиту як у практиці M&A, інвестицій, так і в судових спорах для того, щоб усі проєкти, які клієнти розпочали до карантину, продовжились.

І багато юридичних компаній готові на поступки як у ціноутворенні, так і в наданні послуг, і фактично активно борються за всі проєкти — і малі, і середні, і великі, а також розвивають своє стратегічне бачення виходу із ситуації, що склалася.

Так чи інакше, на цей момент найбільш оптимістичним сигналом став план виходу з карантину і розуміння, коли за всіх позитивних обставин життя потроху почне повертатися до свого звичного ритму. Якщо станеться так, що карантин закінчиться або фактично вихід з карантину почнеться через декілька тижнів, то всі юридичні компанії, напевно, можуть собі дозволити два місяці дистанційної роботи та падіння замовлень і активізацію маркетингу всередині літа — щоб ще зловити осінній сезон до кінця року. Якщо ж карантин продовжиться далі, то маркетингові зусилля будуть марними і становище буде дедалі скрутнішим. Відповідно, на сьогодні, як на мене, всі юридичні компанії сподіваються на плавне повернення до звичайної бізнес-активності всередині травня.

Ірина БАКІНА, радник Sayenko Kharenko

Раптове запровадження карантину у березні 2020 року змусило багатьох роботодавців кардинально змінити умови організації праці. Для так званих офісних працівників у тому випадку, якщо роботодавець є прихильником сучасних технологій, з технічної та організаційної точок зору можливим було продовження роботи на час карантину вдома. Такий підхід є позитивним як для роботодавця, оскільки дозволяє продовжувати бізнес процеси, так і для працівника, оскільки дозволяє отримувати заробітну плату та зберегти кар’єрні можливості. Однак на момент запровадження карантину дистанційна робота не була передбачена трудовим законодавством України. Надомна робота, яка була врегульована ще радянським законодавством, не розрахована на виконання роботи офісними працівниками за допомогою інформаційних технологій, оскільки націлена на організацію вдома у робітника виробничих процесів з метою виробництва певної продукції чи виконання робіт. Це створило юридичні труднощі як з оформленням переходу на дистанційну роботу, так і з використанням механізмів контролю за її належним виконанням.  

На початку карантину єдиними нормативно-правовими згадками про дистанційну роботу були рекомендація уряду забезпечити віддалену роботу в режимі реального часу через мережу Інтернет та норма перехідних положень одного з перших «ковідівських» законів, на підставі якої роботодавцям було дозволено доручати працівнику виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома. Через таку відсутність належного врегулювання дистанційної роботи на законодавчому рівні ми рекомендували нашим клієнтам максимально регламентувати всі питання дистанційної роботи на рівні внутрішніх документів роботодавця з урахуванням загальних правил трудового законодавства, пам’ятаючи, зокрема, про випадки обов’язкової згоди працівника на зміну істотних умов праці.

Введення в КЗпП статті про дистанційну роботу та пов’язаних положень про гнучкий режим робочого часу, які набули чинності 2 квітня 2020 року, підтвердили нашу початкову рекомендацію про використання внутрішніх документів роботодавця для регулювання дистанційної роботи. Так, за загальним правилом, дистанційна робота вимагає укладення письмового трудового договору, але на час загрози поширення епідемії, пандемії умова про дистанційну роботу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) роботодавця без обов’язкового укладення трудового договору у письмовій формі. Однак механізми контролю за виконанням такої роботи залишилися поза увагою законодавця. Не дають нові положення і відповіді на найболючіше питання в умовах карантину: чи необхідно дотримуватися умови про двомісячне попередження про запровадження дистанційної роботи наказом роботодавця на виконання загальної норми трудового законодавства, оскільки виключення з цього правила встановлено лише для зміни гнучкого режиму робочого часу на загальний режим робочого часу на підприємстві у разі виробничо-технічної необхідності та/або для виконання невідкладних чи непередбачуваних завдань.

Єдиним однозначним висновком, який можна винести з нових норм КЗпП про дистанційну роботу, є врегулювання відносини між працівником і роботодавцем у зв’язку з дистанційною формою організації праці у письмовому трудовому договорі незалежно від обставин, які визначають необхідність виконання роботи дистанційно.     

Сергій ПОПОВ, партнер KPMG Law Ukraine

В умовах карантину підприємці розділилися на дві категорії — ті, хто зміг оперативно адаптувати свій бізнес до повністю або частково віддаленої роботи, і тих, хто цього не зробив з об’єктивних та інших причин (наприклад, специфіка діяльності або відсутність віри в ефективність дистанційної роботи). У тих, хто перейшов на віддалену роботу, алгоритм був приблизно однаковий: оперативне перепрофілювання IT-інфраструктури, вирішення трудових питань із співробітниками, забезпечення внутрішньої і зовнішньої комунікаційної стратегії в нових реаліях, щоб налагодити ефективну роботу підприємств на період карантину.

Якщо розглядати питання трудових відносин за умов переходу на віддалену роботу, то регулювання цього процесу відбувається через наказ і в багатьох випадках не вимагає додаткових змін у трудовому договорі. Розподіл робочого часу відбувається на власний розсуд співробітника, а правила внутрішнього трудового розпорядку відходять на другий план, головне — щоб загальна тривалість робочого часу не перевищувала законодавчий ліміт (нагадаємо, він становить 40 годин на тиждень). Дистанційна робота або гнучкий графік ніяк не повинні впливати на обсяг трудових прав працівників і оплату праці.

У разі якщо підприємство підпало під повний локдаун, відповідно до прийнятих законодавцем змін, роботодавець не має права припиняти здійснення виплат заробітної плати співробітникам у зв’язку з простоєм, який спричинив карантин. Час простою не з вини працівника, в тому числі і на період оголошення карантину, оплачується за загальним правилом з розрахунку не нижче, ніж 2/3 тарифної ставки встановленого окладу.

Говорячи про зміни з точки зору оподаткування, виокремимо ключові. Платники податків звільняються від відповідальності у формі штрафних санкцій у разі порушення податкового законодавства у період з 1 березня по 31 травня 2020 року. Однак з цього звільнення є виняток — штрафні санкції застосовуються у разі порушення законодавства з нарахування, декларування та сплати ПДВ, акцизного податку у сфері обігу спирту етилового, пального, тютюну й алкоголю та в інших випадках.

Запроваджено значну кількість змін, спрямованих на призупинення процесуальних та адміністративних дій на період карантину. Зок­рема, введено мораторій на документальні та фактичні податкові перевірки (крім перевірок щодо обігу підакцизних товарів) на період з 18 березня по 31 травня 2020 року. Перевірки, попередньо заплановані на цей період, були перенесені на наступні місяці. Але є винятки, на які мораторій не поширюється, зокрема перевірки з питань бюджетного відшкодування ПДВ. На зазначений період призупиняється перебіг строків давності, в тому числі щодо оскарження рішень податкових органів та інших процесуальних дій.

Також законодавець з метою зменшення податкового навантаження запровадив звільнення нежитлової нерухомості від податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та звільнення земель господарського використання від плати за землю. Звільнення стосується лише березня 2020 року і за умови подачі уточнюючих декларацій. Щодо квітня, то звільнення від цих податків було скасоване. У контексті зменшення податкового навантаження варто згадати, що фізичних осіб — підприємців та самозайнятих осіб за березень та квітень 2020 року звільнили від обов’язку сплачувати за себе ЄСВ.

Підсумовуючи, зазначимо, що для того, аби утримати бізнес-фундамент, який і так постраждав від COVID-19, кількість норм, покликаних підтримати підприємців, має бути більшою, а ті, які є, потребують коригувань та прийняття підзаконних актів.

Марія ОРЛИК,  партнерка CMS Reich-Rohrwig Hainz

Олександр ПРОЦЮК,  старший юрист CMS Reich-Rohrwig Hainz

Підставою для посилання на форс-мажорні обставини є положення договору, які, як правило, містять умови, що визначають форс-мажорні обставини, а також права, обов’язки та порядок дій сторін у разі настання таких обставин. Однак навіть за відсутності відповідних положень у договорі сторони мають право посилатися на карантин як на форс-мажорну обставину. Відповідно до положень Цивільного кодексу України, сторона звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, а відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» карантин віднесено до обставин непереборної сили.

За загальним правилом форс-мажор не звільняє сторону від обов’язку виконати зобов’язання належним чином, а звільняє лише від відповідальності за прострочення такого виконання. При цьому сам по собі факт встановлення карантину у певній країні (або на певній території) автоматично не звільняє від відповідальності за прострочення зобов’язання — необхідною є наявність причинно-наслідкового зв’язку між наявністю форс-мажорної обставини та неможливістю виконати зобов’язання в строк. Тобто в цій ситуації потрібно довести, що саме карантин вплинув на своєчасність виконання зобов’язань за договором, і якщо для підприємств, діяльність яких прямо заборонена законодавством, це є очевидним, то для юридичних осіб, які працюють, але зазнають фінансових втрат, ні, адже скрутне фінансове становище не є форс-мажором.

Для підтвердження наявності форс-мажорних обставин, які вплинули на виконання зобов’язань, необхідно отримати сертифікат торгово-промислової палати, який видається Торгово-промисловою палатою України або її територіальними органами. За наявності відповідного сертифіката сторона договору звільняється від відповідальності за прострочення виконання зобов’язань за договором, але при цьому треба враховувати, що сертифікат не є універсальним та його необхідно отримувати щодо кожного договору окремо.

Є також окремі типи договорів, наприк­лад договори найму, за якими на підставі форс-мажору сторона може бути звільнена не тільки від відповідальності за прострочення виконання зобов’язань, але й від самих зобов’язань на період дії форс-мажорних обставин. Так, Цивільний кодекс України містить пряму норму щодо цього, а також недавно було прийнято ряд законів, спрямованих на звільнення орендарів від орендної плати на час дії карантину.

Окремо необхідно звернути увагу на те, що чинне законодавство України передбачає можливість зміни або розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин, якими сторони керувались на момент укладення договору. Впровадження карантину може бути розцінене як істотна зміна обставин, і якщо сторони не досягнуть згоди щодо зміни або розірвання договору, то договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду.

Що стосується міжнародних угод, то в цьому разі треба враховувати, по-перше, право, яким врегульована угода (і застосовувати норми відповідного законодавства), а по-друге, імперативні норми українського законодавства, зокрема положення щодо валютного регулювання.

Сергій БОЙКО, адвокат
ЮФ VB PARTNERS

«Невизначеність» адміністративної відповідальності

Поширення коронавірусу суттєво вплинуло на всі сфери життя. Держава активно відреагувала на таку ситуацію шляхом запровадження карантину та прийняття низки змін до законодавства.

Прийнятий 17 березня 2020 року Верховною Радою Закон України № 530-ІХ ввів адміністративну відповідальність за порушення карантину.

Оскільки розробка та прийняття Закону відбувались у досить стислі строки, останній далекий від юридичної досконалості: допускає суттєві суперечності, зокрема щодо того, за які дії можна притягнути до адміністративної відповідальності.

Йдеться про статтю 44³ Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка є найбільш обговорюваною через великий розмір штрафу (від 17 000 грн).

Диспозиція циєї статті не відповідає принципу правової визначеності, оскільки адміністративна відповідальність за неї може наставати внаслідок порушення невичерпного переліку правил та норм. Результат цього ми зараз бачимо на практиці — суди переважно повертають матеріали на доопрацювання через відстануть посилань на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа. Тому громадяни та бізнес мають бути готовими до безпідставних претензій з боку правоохоронців через неодно­значність тлумачення карантинних правил, які передбачають адміністративну відповідальність.

Олена БІЛОУС, юристка Юридичної групи LCF, адвокатка

Словосполучення «форс-мажорні обставини» вже стало буденним для українського бізнесу, який опинився в лавині боротьби з коронавірусом. В умовах запроваджених заходів карантину все частіше виникає запитання: чи є COVID-19 форс-мажорною обставиною та підставою для відтермінування або ж звільнення від господарських зобов’язань?

Перш за все варто звернути увагу на умови договору, виконанню якого перешкоджають заходи карантину. Часто в договорі врегульовано порядок дій сторони, яка зіштовхнулась із форс-мажорними обставинами та наслідки їх настання.

За загальним правилом, існування форс-мажорної обставини звільняє сторону договору від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов’язання, проте, не звільняє від обов’язку виконати це зобов’язання після припинення форс-мажору.

Залежно від умов договору, настання форс-мажорних обставин може переносити строк виконання зобов’язання. У разі неможливості такого перенесення, в силу специфіки зобов’язання, воно може бути припиненим.

Водночас важливо розуміти, що сам по собі факт запровадження карантину не є форс-мажорною обставиною та автоматично не змінює умови виконання зобов’язань.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними саме для цього випадку.

Перелік форс-мажорних обставин та порядок їх підтвердження погоджується сторонами безпосередньо в договорі. Як правило, сторони передбачають, що наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України (ТПП України) та уповноваженими нею регіональними ТПП шляхом видачі сертифіката.

Зважаючи на світовий масштаб пандемії, бізнесу, який здійснює зовнішньоекономічну діяльність, варто звернути увагу на те, що засвідчення форс-мажорних обставин у такому випадку здійснюється саме ТПП України, а не регіональними ТПП.

Окрім цього, у зовнішньоекономічному договорі важливо встановити, право якої країни підлягає застосуванню, та врахувати особливості регулювання форс-мажорних обставин у відповідній країні.

З метою розробки універсального підходу для ведення міжнародного бізнесу Міжнародна торгова палата (ICC) у березні 2020 року актуалізувала універсальне застереження про форс-мажор, зробивши його умови більш гнучкими.

ІСС визначає форс-мажор як подію (обставини), що заважає або перешкоджає стороні виконувати свої зобов’язання за договором, якщо сторона доведе, що така обставина знаходиться поза її конт­ролем, її не можна було розумно передбачити під час укладення договору, а наслідків такої обставини не можна було розумно уникнути або подолати.

Таким чином, національним та міжнародним правом передбачено порядок дій у разі настання форс-мажорних обставин. Бізнесу в першу чергу варто звернути увагу на умови договору та спробувати вирішити таку ситуацію шляхом переговорів із контрагентом.

Віта МІРОШНИЧЕНКО, керівниця практики митного регулювання та міжнародної торгівлі PwC в Україні

Вимушений карантин змінив звичний режим роботи економіки та створив додаткові труднощі для виконання контрактних зобов’язань. Тому особливої актуальності у цей час набуває правильний розподіл відповідальності сторін для успішного розв’язання складних ситуацій. Адже є обставини, на які компанія впливати не може, і вони справедливо вважаються форс-мажором. Проте для уникнення спорів форс-мажор потребує офіційного підтвердження.

Згідно із Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)», карантин вважається форс-мажорною обставиною. Тому треба звернутися до Торгово-промислової палати (ТПП) для отримання відповідного сертифіката. Утім, необхідно пам’ятати, що ТПП ретельно вивчатиме обставини, що не дозволяють компанії виконати свої зобов’язання.

Також треба одразу сповістити про це свого контрагента у письмовому вигляді. Важливо дотримуватися термінів повідомлення, зазначених у контракті, інакше це буде порушенням договірних зобов’язань та призведе до негативних наслідків.

Крім того, потрібно звернути увагу на визначені контрактом терміни форс-мажорних обставин, після яких сторони зможуть безпечно розірвати угоду. Дотримання всіх формальностей та процедур дуже важливе, адже якщо справа розглядатиметься в суді, особливо в міжнародному арбітражі, то судді приділятимуть неабияку увагу саме обставинам, що завадили одному з контрагентів виконати свої контрактні зобов’язання.

Компаніям, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність та працюють за правилами Інкотермс, радимо ознайомитися з пуб­лікацією ICC № 650 «Застереження ICC 2003 про форс-мажор. Застереження ICC 2003 про ускладнення». Це положення застосовується у контрактах, укладених за правилами Інкотермс, та регламентує дії у разі форс-мажору.

Зокрема, згідно з ICC № 650, якщо виконанню зобов’язань заважають обставини, які сторона не могла передбачити та не здатна на них вплинути, дозволяється обговорення альтернативних умов контракту для подолання негативних наслідків.

Утім, якщо контрагент не погоджується із запропонованими змінами, що дають змогу мінімізувати негативний вплив форс-мажору, сторона-ініціатор має право розірвати договір в односторонньому порядку.

Замість висновку варто відзначити, що проблеми через епідемію та карантин переживає бізнес у всьому світі. Тому взаємна підтримка у непростій ситуації буде запорукою виживання та успішної роботи у майбутньому.

Євген ЯЦЕНКО, адвокат OSTIN Law Firm

Після оголошення та запровадження карантинних заходів громадяни, які перебувають на території України, зазнали обмеження ряду конституційних прав: політичних, освітніх, таких, що гарантують недоторканність житла та забезпечують свободу совісті, віросповідання тощо.

Оскільки Україна є правовою державою, то варто залишатись такою у будь-якій ситуації.

Питання запровадження карантинних заходів варто розглядати з двох ракурсів: виправданої необхідності та правомірності. Оскільки весь світ зіштовхнувся з такою проблемою, як гостра респіраторна хвороба COVID-19, а кожен має право на професійний розгляд (професійність у всьому) — ВООЗ забила на сполох, що підкріплено відповідною статистикою захворюваності та часто, на жаль, смертністю — отже, можна зробити висновок, що карантинні заходи в Україні виправдано необхідні та вкрай потрібні задля збереження життя кожного.

Щодо правової складової, то варто звернути увагу на найголовніше: конституційні права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конститу­цією України (стаття 64). Водночас в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Тобто іншого Основний Закон не передбачає.

Однак в Україні у зв’язку із карантинними заходами не запроваджено надзвичайного чи воєнного стану, що, відповідно, мало би виключати обмеження конституційних прав та свобод. Однозначно сформується відповідна судова практика таких «спеціальних» справ, пов’язаних із карантином. Загалом же в Україні вийшов такий собі «недокарантин» з правової точки зору, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 (із подальшими змінами) ніби спрямована на «анонсування проблем», однак не підкріплена реальним підґрунтям законодавчого врегулювання.

Вирішити ж це можна дієвістю влади, оскільки законний шлях обмеження прав передбачений — надзвичайний стан (який під час боротьби із коронавірусом уведено в ряді країн, зокрема США, Італії, Іспанії, Латвії та інших). Але така дієвість може тягнути відповідальність, до якої та ж влада не звикла, тому наразі маємо часто рекомендаційні положення, які видають за обов’язок.

Водночас саме тепер ситуація потребує самоусвідомлення дій, а не йти всупереч реаліям.

Ольга КИРЮША,  старша юристка Sayenko Kharenko

Оплата часу простою під час карантину та мінімізація ризиків для роботодавця

Вжиті карантинні заходи, а також спричинений ними загальний економічний спад змусили багатьох роботодавців обмежити або ж навіть призупинити свою діяльність, принаймні, на період дії карантину. У результаті таких обмежень господарської діяльності ряд працівників наразі не можуть виконувати свої посадові обов’язки з незалежних від них обставин і для цих працівників треба встановлювати простій.

Що таке простій і як він оплачується

Простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Простій не з вини працівника оплачується роботодавцем, і розмір такої оплати залежить винятково від підстави простою. Наприклад, час простою, спричинений відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, або ж зниженням попиту на продукцію роботодавця через загальний економічний спад (організаційно-економічні підстави) оплачується в розмірі не нижчому, ніж 2/3 посадового окладу працівника, а час простою, спричинений виробничою ситуацією, небезпечною для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують (небезпечна виробнича ситуація), оплачується в розмірі не нижчому, ніж середня заробітна плата відповідного працівника.

Визначення підстави простою

Останні зміни до КЗпП визначають, що час простою на період оголошення карантину оплачується з розрахунку не нижче від 2/3 посадового окладу працівника. Однак оскільки вказані зміни визначають лише період простою, не визначаючи при цьому його підставу, вони, ймовірно, стосуються саме роботодавців, діяльність яких прямо заборонена під час карантину, наприклад, спортивних клубів, кінотеатрів, салонів краси.

Ризики для роботодавця

Оскільки, по-перше, у наявному причинно-наслідковому ланцюжку «COVID-19 — карантин — економічний спад» може бути досить складно однозначно визначити підставу простою, та, по-друге, розмір оплати часу простою, спричиненого організаційно-економічними підставами, нижчий, ніж розмір оплати часу простою, спричиненого небезпечною виробничою ситуацією, то, з одного боку, роботодавці, ймовірно, аргументуватимуть простій саме організаційно-економічними підставами, а з іншого — працівники можуть оскаржувати таку підставу простою з метою її перекваліфікації в небезпечну виробничу ситуацію, спричинену COVID-19. Також на окрему увагу заслуговують випадки призупинення діяльності роботодавця чи його структурних підрозділів у разі виявлення серед працівників хворих на COVID-19, оскільки в такому випадку підставою простою вже може бути безпосередньо небезпечна виробнича ситуація. У разі успішного оскарження та перекваліфікації підстави простою роботодавець буде змушений доплатити працівникам різницю між оплаченим часом простою та середньою заробітною платою працівника, а також сплатити штрафні санкції за кожного відповідного працівника. Тому роботодавцям дуже важливо правильно визначати та письмово обґрунтовувати саме підставу простою. Оскільки в існуючій ситуації обставини різних роботодавців можуть кардинально відрізнятися, для правильного визначення, належної аргументації та документування підстави простою потрібно аналізувати всі аспекти діяльності та простою кожного конкретного роботодавця.

Мирослав ГОРОШКО,  юрист ЮФ EQUITY, адвокат

Уповноважений орган в Україні, який може засвідчити настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), — Торгово-промислова палата України (ТПП України).

За зверненням суб’єкта господарювання ТПП України може видати свідоцтво про такі обставини протягом семи днів з дня звернення з відповідною заявою.

Відзначимо, що можливість для визнання карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України форс-мажорними обставинами, виникла на підставі змін, внесених згідно із Законом від 17 березня 2020 року № 530-IX.

Однак варто застерегти, що не будь-яке невиконання договірних зобов’язань у період карантину можливо «виправдати» форс-мажорними обставинами.

На вебпорталі ТПП України розміщені найбільш типові питання та відповіді на них щодо звернень до останнього з приводу форс-мажорних обставин в умовах карантину.

Вважаю за доцільне звернути увагу на таких два питання:

Чи може бізнес автоматично бути звільненим від відповідальності у зв’язку із внесенням до переліку форс-мажорних обставин карантину?

Відповідно до міжнародної практики, обставина форс-мажору, в тому числі карантин, автоматично не звільняє від відповідальності. Необхідно розуміти, яким чином певна обставина, в тому числі карантин, обмежує виконання певного зобов’язання.

Чи виправдовує карантин, у зв’язку із внесенням до переліку форс-мажорних обставин, неможливість сплати за договорами оренди?

На законодавчому рівні відсутність грошей не вважається форс-мажором, тому неможливість сплати не можна віднести до форс-мажорних обставин, якщо немає підтвердження технічних обмежень здійснення сплати.

ТПП може розглядати заяви засвідчення форс-мажорних обставин у разі неможливості користування приміщеннями у зв’язку із введеними на рівні державної влади обмеженнями або заборонами для суб’єктів господарювання у відповідних сферах.

Роз’яснення, розміщене на вебпорталі ТПП України.

Водночас для суб’єктів господарювання, які мають проблеми з виконанням своїх договірних зобов’язань у період дії карантину, в першу чергу необхідно проаналізувати свої договори в розрізі ситуації, що вплинула на таке невиконання.

По-друге, не треба нехтувати переговорами з контрагентом (орендодавцем, постачальником чи іншими), адже інколи питання набагато простіше і дешевше вирішити саме шляхом переговорів. При цьому у разі досягнення компромісу таку домовленість обов’язково необхідно закріпити в письмовій формі.

По-третє, у разі виникнення сумнівів чи відсутності компромісу з боку контрагента все ж ліпше звернутися за кваліфікованою порадою чи допомогою.

Анатолій МЕЛЬНИЧЕНКО,  юрист Pavlenko Legal Group

В умовах пандемії та запровадження карантинних заходів перед суб’єктами господарювання постало нагальне питання організації ефективної праці. Так, чимало компаній прийняли кадрові рішення про переведення штату або окремих працівників на дистанційний режим роботи.

Якщо говорити про правове регулювання зазначеного питання, то Кодекс законів про працю України, який був прийнятий ще у 1971 році, взагалі не містив положень, які передбачали б порядок запровадження дистанційної роботи, умови оплати праці та інші особливості організації такої форми праці.

Численні законодавчі зміни, які були зумовлені «антикоронавірусним» курсом держави на запобігання поширенню на території України коронавірусу, не оминули й трудове законодавство. Так, наприкінці березня цього року законодавцем, зокрема, доповнено КЗпП України нормами, якими було врегульоване питання переведення працівників на дистанційний режим роботи.

За загальними приписами КЗпП України, в умовах дистанційної роботи працівник виконує поставлені від керівництва завдання за місцем свого проживання чи в іншому місці за його вибором за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. При цьому дистанційні трудові відносини оформляються шляхом укладення письмового трудового договору або, у разі, наприклад, спалаху пандемії, роботодавець може обмежитися лише виданням наказу про переведення працівників на дистанційну роботу.

Перед тим, як здійснити переведення працівників на дистанційну роботу, роботодавець шляхом проведення спільних нарад чи зборів, у тому числі дистанційно за допомогою засобів онлайн-зв’язку, здійснює опитування працівників щодо наявності чи відсутності у них можливості безперешкодно працювати вдома. Натомість у разі якщо у працівника немає належного обладнання чи технічних засобів для виконання дистанційної роботи, то роботодавець повинен забезпечити його всім необхідним для належного та своєчасного виконання поставлених завдань.

Позитивним у дистанційній роботі є те, що працівник на власний розсуд розподіляє робочий час. Водночас, аби уникнути спаду ефективності праці в умовах дистанційної роботи, роботодавці здійснюють контроль за виконанням поставлених завдань. Такий контроль здійснюється шляхом встановлення чітких дедлайнів, щоденного обговорення завантаженості працівників, встановлення обов’язкового звітування про виконанні завдання та проведення внутрішніх нарад за допомогою сервісів онлайн-зв’язку Skype, Zооm тощо.

Загалом в умовах сьогодення запровадження дистанційної роботи як нової форми організації праці варто оцінювати позитивно, оскільки працівник, не втрачаючи робочого місця за плату, може ефективно виконувати роботу вдома.

Максим КОЛДОБА, партнер АО JUSTL

Поширення як на території України, так і у світі в цілому гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, створило різке зростання кількості нормативно-правових актів, спрямованих на боротьбу з хворобою.

В Україні, напевно, через обмежені строки на прийняття вказаних НПА досить часто зустрічаються як безглузді їх положення, так і випадки, які породжують велику кількість колізій у законодавстві.

Не загострятиму увагу на законності/незаконності обмеження конституційних прав та свобод громадян України та постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, оскільки це питання є і так широко дискусійним у ЗМІ та предметом розгляду в адміністративному суді. Зверну увагу на декілька сумнівних положень прийнятих «антивірусних» НПА.

Постановою КМУ від 8 квітня 2020 року № 262, якою внесено зміни до постанови від 11 березня 2020 року № 211, були розширені види господарської діяльності, які є винятками та не підпадають під заборону. Зокрема, було дозволено провадження господарської діяльності будівельним організаціям. Хочу звернути увагу, що жодним НПА, прийнятим з моменту встановлення в Україні карантину, будівельникам не було заборонено здійснювати будівельні роботи.

Досить дискусійним стало положення закону № 540-IX від 30 березня 2020 року, яким законодавець звільнив орендарів від плати за орендоване приміщення на весь час дії карантину, якщо останній доведе, що фактично не може використовувати приміщення у зв’язку із встановленими заборонами. У цьому випадку постає питання про доцільність подібного положення в прийнятому Законі, оскільки можливість такого звільнення для орендаря була встановлена в Цивільному кодексі України ще під час його прий­няття у 2003 році.

Також зверну увагу на положення, які були в проєктах НПА, але, на жаль, так і не знайшли свого відображення в прийнятих законодавчих актах. Зокрема, в прикінцевих положеннях Закону України № 530-IX від 17 березня 2020 року було зобов’язано КМУ у дводенний строк розробити та подати на розгляд Верховної Ради законопроєкт щодо звільнення на період дії карантину позичальників за іпотечними кредитами від оплати цих кредитів, а також встановлення мораторію на звернення стягнення на предмет іпотеки. Натомість у прийнятих «антивірусних» НПА зазначена норма так і не з’явилась, хоча була б досить доречною, враховуючи, що бізнес досить широко використовує іпотечне кредитування і під час обмежувальних заходів і так зазнає великих фінансових збитків.

Дмитро САЛІВОН, адвокат  ЮК «РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН»

COVID-19, на жаль, має незначний вплив на законодавчу базу. Багато вже було сказано про те, що ухвалені парламентом закони і постанова КМУ не є досконалими і такими, що не ставлять всіх в однакове становище. Має місце обмеження прав громадян без введення надзвичайного або воєнного стану.

На мою думку, метою ухвалення парламентом будь-якої держави нових законів у такий період, як зараз, є запобігання зубожінню населення і банкрутству підприємств, мінімізація збитків і збереження того, що вже є. У цьому випадку не вбачається, що мета прийняття законів № 530-IX, № 533 досягнута. Можливо, законодавець і не ставив таку мету, а може, немає розуміння, що робити в такій непростій ситуації.

На практиці зазначені закони не розв’язують проблем суб’єктів господарювання, тобто вони не є досить ефективними. Крім того, через величезну завантаженість судів, що призводить до порушення всіх процесуальних строків розгляду справ, захищати свої права в суді на підставі норм законів № 530-IX, № 533, постанови КМУ № 211 багатьом буде економічно недоцільно в умовах сьогодення, хоч і завдяки ним перспективи можуть бути непогані.

Мабуть, ситуація була би іншою, якби значна частина економіки не перебувала б у тіні, а законодавець забезпечив би для суб’єктів господарювання умови роботи «по-білому» на законодавчому рівні.

Це свідчить про те, що держава виявилась неготовою для перевлаштування суспільства та економіки на роботу в умовах карантину. Можливо, на законодавчому рівні з’явиться програма виходу з карантину, завдяки якій недоліки цих законів будуть компенсовані. Сподіваюсь, що залишилось недовго до закінчення карантину.

Вважаю, що для відновлення економіки, як і для початку підприємницької діяльності, необхідне доступне кредитування. Держава повинна задуматись, як створити умови для швидкого та надійного джерела кредитування, передусім, для мікро- і середнього підприємництва. Водночас держава має сприяти здійсненню господарської діяльності і створювати умови для появи ринків збуту, забезпечити прозорі правила роботи для всіх суб’єктів господарювання, тобто має бути розроблене і прийняте відповідне законодавство, чого так очікують з 2014 року.

Таким чином, заходи, які стимулюватимуть відновлення економічної діяльності, станом на сьогодні не вбачаються.

В ухвалених парламентом законах і постанові КМУ № 211 вбачається лише тимчасова заборона на проведення перевірок, незастосування заходів відповідальності до суб'єктів господарювання зі сплати певних податків, незастосування заходів відповідальності до інших суб’єктів, які мають зобов’язання по кредиту, оренді, оплаті житлово-комунальних послуг, інші заходи, які б за умови дії карантину полегшили життя громадянам і підприємцям — не більше.

Приклад слід брати з найкращих. Може, в наших умовах це неможливо через різну законодавчу базу та стан економіки, однак впроваджувати зарубіжний досвід — необхідна тенденція сьогодення.

Богдан ПАВЛЮК, юрист ЮФ ESQUIRES

Введення карантину наочно показало всю важливість положень договорів про форс-мажорні обставини. Засвідчення настання обставин, що призводять до відстрочення чи припинення зобов’язань під час карантину відбувається через Торгово-промислову палату України (ТПП України) та її регіональні відділення, як і до карантину, проте з невеликими уточненнями. При укладенні договорів абсолютна більшість підприємців не передбачала можливість припинення роботи через карантин та обмежувалася у договорах стандартним набором обставин непереборної сили.

У зв’язку з цим 17 березня Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (Закон № 3219), яким юридичний факт запровадження карантину віднесено до форс-мажорних обставин.

Як і раніше, настання форс-мажорних обставин звільняє від відповідальності за прострочення виконання зобов’язання, проте не звільняє від обов’язку виконати їх після припинення дії обставин непереборної сили.

У свою чергу, ТПП України 23 березня зробила оголошення та спростила порядок подання заяви щодо видачі сертифіката про форс-мажорні обставини. Для його отримання достатньо надіслати на адресу електронної пошти ТПП України таких документів: відповідна форма заяви, підписана керівником підприємства (зразок є на вебсайті ТПП України); копія договору (договір оренди з усіма додатковими угодами та додатками); копія наказу (розпорядження) у зв’язку з необхідністю припинення діяльності на підставі відповідних нормативно-правових актів (наказ про припинення діяльності підприємства у зв’язку з постановою КМУ № 211); повідомлення (сповіщення іншої сторони). ТПП розглядає надані документи та приймає рішення про видачу чи відмову у видачі сертифіката про форс-мажор.

На практиці ж процедура не настільки проста, як це видається. Існування власне лише обставини непереборної сили автоматично не звільняє від відповідальності сторону, що посилається на неї. Необхідно довести, що неможливо було уникнути негативних наслідків через настання форс-мажорних обставин.

Наприклад, постачальник, діяльність якого не заборонена постановою КМУ № 211, не поставив у продуктовий магазин вчасно товари, хоча у нього наявні всі можливості (наявний транспорт, персонал, товар тощо). У такому випадку ТПП відмовить у видачі сертифіката, проте якби магазин знаходився в межах населеного пункту, який визнано осередком спалаху COVID-19 (відповідні рішення приймаються місцевими радами і такі населені пункти обмежені пропускними пунктами), то є всі шанси отримати сертифікат про форс-мажорні обставини.

Важливо також пам’ятати, що не можна посилатися на карантин, як форс-мажор, якщо договір укладався вже після введення карантину. У такому випадку сторони договору могли передбачити такі обставини і це не є форс-мажором.

Через певну складність процедури та завантаженість ТПП (повідомлялося, що на розгляд подано понад 10 тисяч звернень щодо отримання сертифіката про форс-мажор) підприємці у більшості випадків уникають звернень до ТПП та вирішують питання шляхом встановлення домовленостей про відстрочку виконання зобов’язань, досягають розумного компромісу, йдучи на поступки один одному.

Ще одним цікавим моментом є наявність у більшості договорів стандартної умови про розірвання договору у разі тривалої дії форс-мажорних обставин (як правило, більш ніж три місяці). У разі якщо карантинні заходи повністю не будуть скасовані, вже влітку можна очікувати безлічі звернень до ТПП з метою тримання сертифіката про форс-мажор для односторонньої відмови від договору без застосування штрафних санкцій.

Щодо міжнародних угод, то зазвичай у розділі про форс-мажор визначається, що настання обставин непереборної сили засвідчується відповідним сертифікатом ТПП тієї країни, на території якої діють форс-мажорні обставини. В іншому випадку потрібно керуватися нормами того права, про застосування якого дійшли згоди сторони. Якщо ж сторони не визначили, яким правом врегульовано договір, то звертаємося до розділу VI Закону України «Про міжнародне приватне право» для вирішення колізійної ситуації.

Не лише Україна ввела жорсткі карантинні заходи, що спричинило настання форс-мажорних обставин. Багато країн настільки обмежили права своїх громадян у зв’язку з пандемією коронавірусу, що деякі з них уже заявили про тимчасовий відступ від дотримання своїх зобов’язань за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тому варто очікувати, що іноземні контрагенти теж використовуватимуть інститут форс-мажору для врегулювання відносин з українськими партнерами.

Цікаво також, що у зв’язку з пандемією коронавірусу Міжнародна торгово-промислова палата оновила стандартне форс-мажорне застереження. Так, для ЗЕД-контракту рекомендовано використовувати «Презюмовані події форс-мажору». Визначені у цьому застереженні обставини вважатимуться форс-мажорними, допоки сторона контракту, яка не отримала виконання зобов’язань, не доведе зворотного.

Недавно наша команда консультувала клієнта щодо можливості врегулювання спірної ситуації з постачальником із Італії, зок­рема, через підтвердження ним неможливості виконати свої зобов’язання за договором. Проте, як уже зазначалося, найкращим варіантом є встановлення додаткових домовленостей про відтермінування виконання зобов’язань за договором. Такий механізм допоміг зберегти хороші відносини між клієнтом і його постачальником, а також дійти консенсусу у необхідних питаннях.