Дослідження: Іноземний елемент

Володимир БОГАТИР

Диплом юриста із зарубіжного вишу є вагомою перевагою при роботі юристом в Україні в основному завдяки іншим підходам до навчання юриспруденції

На відміну від нейрохірурга або інженера, знання яких завжди будуть однаково актуальними в будь-якому куточку світу, знання юриста, як правило, становлять цінність тільки в його країні. Мабуть, усі погодяться, що при вирішенні заплутаного податкового спору в німецькому суді від середньостатистичного українського юриста буде не набагато більше користі, ніж від українського будівельника. І справа тут не тільки у мовних бар’єрах.

Попри це, зарубіжна освіта користується зростаючою популярністю у вітчизняних юридичних колах, а до того ж спостерігається ще й тенденція до направлення юристів на стажування за кордон.

І хоча дехто бачить у цьому прояв зарозумілості та пафосу в середовищі топових юридичних компаній (здебільшого подібні висловлювання можна почути з вуст студентів, яким через фінансові або інші перешкоди не вдалося здобути такого бажаного закордонного диплома), певні обґрунтовані підстави для попиту на іноземну освіту все ж є.

Умови диктує практика

Вислів «на кожен товар є свій покупець» повною мірою актуальний і щодо юридичної освіти в зарубіжному виші.

Зрозуміло, що така освіта навряд чи стане в пригоді правникам, які пов’язують свою кар’єру із ­державною службою, наприклад у прокуратурі або суді. Не більше користі від неї буде й фахівцям, які практикують, наприклад, у сфері ліцензування та отримання дозволів або у сфері державної реєстрації — хороші стосунки з працівником районної адміністрації допоможуть у їхній роботі ліпше, аніж диплом Гарвардського університету та перемога в конкурсі з міжнародного права імені Джессопа.

Проте в певному сегменті іноземна освіта все ж є корисною. Йдеться насамперед про юридичні компанії, клієнтська база або зона інтересів клієнтів яких значною мірою або повністю зосереджена за кордоном (така риса характерна ледь не для всіх юридичних фірм, які входять до сотні найкращих в Україні). Іноземний елемент виникає в роботі таких фірм щоденно — чи то у вигляді арбітражного застереження, яке відсилає до розгляду справи у закордонній арбітражній установі за іноземним правом, чи то у формі проекту корпоративної реструктуризації за участю п’яти іноземних юридичних осіб з трьох різних держав, чи в будь-якій іншій іпостасі.

За таких умов бездоганне володіння англійською та іншими іноземними мовами, включаючи юридичну термінологію, а також бодай загальне знання іноземних правових систем стають вельми важливими вимогами до юристів.

Звичайно, у певних практиках іноземна освіта є найбільш корисною, тоді як в інших вона навряд чи стане у пригоді юристові.

Як зазначає Анна Бабич, партнер ЮФ «Василь Кісіль і Партнери», сферами, в яких іноземна освіта для українського юриста може бути більш важливою, є практики злиттів та поглинань, банківського та фінансового права, міжнародний арбітраж та інтелектуальна власність.

Адвокатові МЮФ Schoenherr Дмитрові Бірюку іноземна юридична освіта видається найбільш важливою та корисною у сфері контрактного, корпоративного, фінансового та комерційного права, а також у сфері права нерухомості.

На думку ж Ксенії Генс, виконавчого директора АК «Коннов і Созановський», найбільш корисною є іноземна освіта в таких галузях, як IP, M&A, конкурентне та антимонопольне право, міжнародний арбіт­раж і транзакційні угоди, оскільки законодавство України в цих галузях активно адаптується під міжнародні норми. У той же час, зазначає пані Ксенія, іноземна освіта не потрібна у таких галузях, як кримінальне, трудове або сімейне право, оскільки ці галузі в Україні законодавчо побудовані на спадщині від СРСР і розвиваються за внутрішніми нормами.

Утім, є й інші точки зору. На глибоке переконання керівника департаменту АФ «Грамацький і Партнери» Ігоря Реутова, іноземна освіта є корисною в будь-якому випадку незалежно від спеціалізації юриста. Але, за його словами, найбільший ефект від неї юристи все ж таки отримають, якщо знання здобуті ними в суміжних сферах і можуть бути використані в їхній професійній діяльності. «Наприклад, знання, здобуті в іноземному університеті щодо міжнародного арбітражу, міжнародного торгового права, міжнародного фінансування тощо, можуть бути з успіхом використані на практиці в Україні», — коментує свою позицію пан Реутов.

«Міжнародна освіта є корисною для здобуття знань у сфері ­міжнародного права, оскільки вивчення цієї дисципліни у вищих нав­чальних закладах нашої держави є досить поверховим», — погоджується Вікторія Недибалюк, юрист ЮК Jurimex. Однак, як слушно зазначає пані Вікторія, навіть висококваліфікований юрист-міжнародник, що здобув якісну освіту за кордоном, не зможе успішно розвинути свою практику на території України без знання норм національного законодавства.

Звичайно, певний обсяг необхідних знань у відповідних сферах можна набути і в Україні, здобувши освіту за спеціальністю «міжнародне право» (програма навчання за цією спеціальністю передбачає і вивчення іноземних правових систем, і посилене вивчення іноземних мов). Отримати ступінь фахівця або магістра за цією спеціальністю пропонують наразі безліч українських вишів, серед яких такі поважні заклади, як, наприклад, Інститут міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка.

Проте наявність у молодого фахівця саме зарубіжного диплома, однак, залишається для багатьох правничих компаній перевагою — чи то вітчизняні освітяни не викликають особливої довіри у керівництва таких компаній, чи то на це є якісь інші причини.

У чому цінність?

Ігор Реутов відзначає, що іноземні виші, зокрема юридичні, здебільшого маючи бездоганну репутацію, висувають дуже високі вимоги до своїх студентів на їхньому шляху до знань і престижної освіти. «Так, студентам необхідно багато читати, крім обов’язкових підручників, також чимало додаткової літератури, працювати самостійно, навчитися критично мислити», — розповідає пан Ігор. На його переконання, без усього цього отримати диплом визнаного університету неможливо.

Анна Бабич, яка здобула освіту у Великій Британії, на власному досвіді переконалася, що різниця у підході до навчання колосальна. «Особливо, якщо дивитися на це ще й очами керівника з досвідом роботи з випускниками», — пояснює пані Анна. На її думку, іноземні юридичні факультети дають практичні знання, а саме: вміння застосовувати теоретичні знання закону до конкретних ситуацій, і тренують студентів саме цим навичкам щоденно. «В Україні в університетах вчать здебільшого теорію. Пошуку інформації грамотному складанню юридичних документів студент вчиться вже на роботі за рахунок працедавця. Тому самостійність та відповідальність набагато частіше проявляються у тих, хто здобув іноземну освіту», — ділиться своїми спостереженнями пані Бабич. На її переконання, якість навчання в іноземних вишах ліпша через інші методи нав­чання. «Основна перевага — навчання студентів практичним навичкам, таким як швидкий пошук необхідної інформації, написання юридичних документів, вміння структурувати та обґрунтовувати юридичну позицію. Також знання іноземної мови у такого випускника є не теоретичним, а насправді практичним», — аргументує свою думку Анна Бабич.

Не в захваті від якості освіти в українських юридичних вишах і Ксенія Генс. «У тих галузях права, які тісно пов’язані з міжнародним досвідом, в Україні на сьогодні немає кваліфікованих фахівців для вик­ладання, а більшість підручників і матеріалів просто запозичені та перекладені», — пояснює пані Ксенія.

На її переконання, здобуття іноземної освіти дає можливість пізнати ближче та докладніше особливості іноземних правових систем. «Знання правової системи інших країн дуже корисне на практиці, коли працюєш в українській юридичній фірмі, і за допомогою звертається міжнародний клієнт з іншої юрисдикції, тому набагато легше зрозуміти його вимоги, систематизувати отриману інформацію та надати якісну юридичну допомогу. Також під час навчання іноземною мовою підвищується її знання, бо все ж таки спілкування з носіями мови — найкраща практика. Особливо це стосується, наприклад, юридичної мови — там є нюанси термінології, лексики та перекладу, і ліпше їх вивчати на практиці», — розповідає пані Ксенія. Вона також звертає увагу, що навчання за кордоном розширює кругозір людини загалом, бо під час навчання необхідно жити в іншій країні, постійно спілкуватися з іноземцями, менталітет яких відрізняється від нашого, вирішувати побутові питання, пов’язані з навчанням.

Вдалий момент

Заслухавши думки правників, можна зробити висновок, що сенс у здобутті юридичної освіти за кордоном, безумовно, є. Принаймні в тому разі, якщо юрист планує практикувати в галузях, які мають стосунок до міжнародного права, або працювати з іноземними клієнтами.

Наступне питання, яке постає у зв’язку з цим, — на якому етапі потрібно вирушати за кордон? Адже варіантів тут декілька: вступати до іноземного вишу одразу після закінчення школи, здобувати там ступінь магістра після отримання в Україні диплома бакалавра або ж здобути за кордоном другу вищу освіту, вже маючи певний досвід роботи в Україні?

На думку Анни Бабич, оптимальний момент, щоб вирушити за кордон з метою здобуття іноземної освіти, — після отримання в Україні принаймні ступеня бакалавра, оскільки українську юридичну освіту не можна замінити іноземною, якщо випускник планує працювати в Україні. «Якщо пізніше, вже після одного-двох років практичної роботи — ще ліпше, оскільки на цьому етапі людина може чіткіше зрозуміти свої реальні потреби в навчанні, сферу навчання тощо».

На переконання Дмитра Бірюка, саме після здобуття повної вищої освіти в Україні молодий фахівець може усвідомити, які сфери права практикуватиме та які подальші знан­ня для цього потрібні.

З цим погоджується і Ксенія Генс. «Бажано, щоб людина мала хоча б мінімальний практичний дос­від, оскільки іноземна освіта у більшості своїй побудована на case-study, тобто навчання відбувається на всебічному вивченні практичних реальних ситуацій з виявленням, відбором та розв’язанням проблем. У процесі навчання відбувається глибока робота з інформацією та осмисленням значення деталей, описаних у ситуації, аналіз і синтез аргументів, робота з припущеннями та висновками, оцінка альтернатив, прийняття рішень, слухання та розуміння інших людей. Усі ці навички є основними в роботі юриста, і саме тому, не маючи практичного досвіду, що включає роботу в колективі, досить важко навчатися за кордоном», — розповідає пані Генс.

На думку Ігоря Реутова, якщо юрист планує практикувати за кордоном, то в такому випадку доцільним видається вступати до іноземного вишу якомога раніше, оскільки український досвід не матиме за кордоном великої цінності. У той же час, якщо юрист пов’язує своє професійне майбутнє з Україною, то, можливо, здобуття іноземної освіти матиме більший ефект після того, як юрист здобуде повну юридичну освіту в Україні, а також ­набуде певного досвіду. «У такому разі, продовжуючи освіту в іноземному університеті, юрист зможе прийняти більш виважене, прагматичне і практично доцільне рішення щодо напрямку навчання, спеціалізації, способу навчання тощо», — переконаний адвокат.

Тож більшість правників погоджуються, що оптимальними умовами для здобуття закордонної освіти є наявність повної вищої освіти та певного практичного досвіду в Україні. При цьому в іноземному навчанні є сенс навіть на більш пізніх етапах та на вищих сходинках кар’єрної драбини.

Анна Бабич на прикладі власного досвіду розповідає, що навчатися потрібно і можливо. «Це дуже поглиблює існуючі знання навіть після років роботи і дозволяє здобути нові, які я одразу ж застосовую на практиці. Вчитися ніколи не пізно, і з часом знову починаєш отримувати задоволення від нав­чання. Я радила б це всім, оскільки конкуренцію на ринку праці ще ніхто не скасовував», — ділиться порадами пані Анна.

У той же час не секрет, що трудові будні українського юриста досить напружені та сповнені невідкладних справ. Мало хто з правників, особливо на тяжкій для всіх молодих фахівців стадії кар’єрного становлення, має необхідні можливості та наснагу наважатися на такий рішучий крок, як поїхати на рік-два за кордон для навчання.

У зв’язку з цим увагу працюючих абітурієнтів іноземних вишів привертають насамперед ті варіанти навчання, які передбачають можливість паралельно працювати (дистанційне навчання або філії (відділення) іноземних вишів в Україні).

Щодо способів навчання Ігор Реутов відзначає, що на сьогодні можна здобути освіту в провідних університетах світу дистанційно, заочно та стаціонарно. «Що стосується заочної (part-time) і стаціонарної (full time) форм навчання, то тут все зрозуміло — можна вчитися в будь-якому університеті світу; щодо дистанційних програм (distance learning), то далеко не всі університети пропонують ­дистанційне ­навчання. До тих, хто пропонує з-поміж інших також дистанційні програми, можна відзначити University of London (LLB, LLM), University of Edinburgh (LLM), University of Liverpool (LLM), Open University, New York University (Executive LLM in Tax) та інші. При цьому вимоги до «дистанційних» студентів в університетах ставлять ті ж самі, що й до стаціонарних, що аж ніяк не можна порівнювати з українською заочною освітою», — розповідає пан Реутов.

На думку Анни Бабич, людина, яка товаришує з time management, може спокійно витримати дистанційні форми навчання в режимі part-time або частково дистанційні. «Але так, часу потрібно багато», — визнає пані Анна.

«Говорячи про здобуття освіти без відриву від роботи, потрібно розуміти, що страждатиме якість такої освіти, — констатує Вікторія Недибалюк. — Безумовно, на сьогодні є різні програми, які дозволяють навчатися дистанційно, однак питання в якості освіти, яку ви здобуваєте таким чином, залишається відкритим», — вважає пані Вікторія.

На погляд Ксенії Генс, при навчанні без відриву від роботи дещо втрачається якість освіти, бо може не вистачати часу на всебічне та повне вивчення матеріалу, а також втрачається ефект присутності та живої дискусії при обговоренні практичних питань.

Щодо підрозділів (філій) іноземних вишів, які пропонують здобути іноземну освіту без виїзду за кордон, то, на думку пані Ксенії, така освіта приблизно може бути прирівняна до іноземної, але за умови, що в таких вишах викладають закордонні фахівці, які дотримуються міжнародних стандартів освіти.

Є й інша думка. Так, пан Бірюк вважає, що іноземна освіта, здобута без виїзду за кордон, навряд чи може бути прирівняна до «повноцінної» іноземної: передусім тому, що професорський склад місцевого підрозділу (філії) вишу, як правило, гірший, ніж професорський склад власне вишу.

Куди податися?

На якій формі навчання зупинився б вибір абітурієнта, йому доведеться зробити ще один вибір, не менш складний, — між десятками вишів різних європейських країн та Америки, двері яких відчинені для закордонних студентів.

Буває, що ця дилема вирішується сама собою — наприклад, у тому разі, якщо український виш, в якому студент здобув ступінь бакалавра, практикує співпрацю та обмін студентами із закордонними закладами, і такому студентові вдалося потрапити в нечисленну групу відмінників, яким дістався «щасливий квиток» до магістратури за кордон. Здебільшого ж обирати доводиться самостійно, що викликає закономірне запитання — дипломи яких іноземних вишів (або принаймні вишів яких країн) найбільше цінуються в Україні?

«Як правило, в українських юридичних фірмах іноземна юридична освіта цінується однаково, — розповідає Ігор Реутов. — Важко уявити ситуацію, коли б фахівця не взяли на роботу лише через те, що, крім хорошої української освіти, він здобув іноземну, скажімо, в Амстердамському університеті, а не в Гарварді». Разом із тим, пану Ігореві видається справедливим, що певні іноземні юридичні компанії при всіх інших рівних умовах віддають перевагу фахівцям з освітою, здобутою в певній країні, наприклад, німецькі фірми віддають перевагу фахівцям з німецькою освітою, англійські — з англійською тощо, оскільки специфіка їхніх клієнтів вимагає саме таких фахівців.

На думку пана Ігоря, будь-який виш, який наведено в TOP-400 Universities, заслуговує на увагу. Водночас, за його спостереженнями, щодо юридичних шкіл серед європейських користуються популярністю Кембридж (Cambridge), Оксфорд (Oxford), коледжі Лондонського університету (University of London), Лейденський університет (Leiden University), Стокгольмський університет (Stockholm University), Амстердамський університет (University of Amsterdam), Університет Гете у Франкфурті-на-Майні (Goethe-Universitаet Frankfurt am Main), Університет Парижа 1 (Universitе Paris 1) та інші, серед американських — University of California, Berkeley Law, Georgetown University, Northwestern University (NU) School of Law, Duke University тощо.

Вікторія Недибалюк з цього приводу зазначає, що велику роль при виборі країни, в якій особа бажає здобути юридичну освіту, відіграє правова сім’я, до якої належить така країна. «Існування іншої системи джерел права, визнання прецеденту як основного джерела (форми) права вимагає від юриста знання норм права саме цієї країни та вміння їх застосовувати і не має значення, яку іноземну освіту ви здобули», — вважає пані Недибалюк.

Однією мовою

Анна Бабич,
партнер ЮФ «Василь Кісіль і Партнери»

Я закінчила перший рік навчання у BPP Law School (UK), курс Graduate Diploma in Law, і планую навчатися далі для здобуття повної юридичної освіти у Великобританії. У силу специфіки практики злиттів та поглинань знання англійського права для українських юристів наразі є дуже бажаним, адже більшість великих угод M&A укладаються по англійському праву. Тому розуміння системи common law у цілому та окремих напрямів є вкрай необхідним. Додатково, це дає змогу говорити з іноземними юристами, котрі залучаються в проект, однією мовою.

Наявність іноземної освіти не є обов’язковою умовою для працевлаштування до ЮФ «Василь Кісіль і Партнери», але, звичайно, є перевагою. Навіть просто факт такої освіти дає змогу скласти враження про людину. Вочевидь, це людина цілеспрямована, знає іноземну мову на належному рівні і, швидше за все, толерантна та проактивна.

Позитивний аспект

Вікторія Недибалюк,
юрист ЮК Jurimex

Як на мене, потрібно вивчати право тієї країни, де ви бажаєте працювати юристом. Так, можна говорити, про основи, витоки правознавства, які повинен знати кожен юрист, не залежно від того, в якій країні він працює, однак це лише базис необхідних знань, надбудову ж складають конкретні знання тієї чи іншої галузі права та вміння їх застосувати на практиці, які ви здобуваєте в певній країні, в якій у майбутньому і плануєте працювати.

Якщо говорити про Україну, то, безумовно, здобуття іноземної освіти є позитивним аспектом у біографії будь-якого юриста, однак, у першу чергу, нашій державі потрібні фахівці, котрі досконало володіють знанням національного законодавства.

Додатковий плюс

Ксенія Генс,
виконавчий директор АК «Коннов і Созановський»

Наявність іноземної освіти не є обов’язковою умовою при працевлаштуванні до адвокатської контори. Проте при конкурсі на деякі вакансії навчання за кордоном буде додатковим плюсом для кандидата. При навчанні за кодоном використовуються дещо інші методики, які дають додаткові якості фахівцям, зокрема юрист:

  • стає більш самостійним при прийнятті рішень у рамках своєї відповідальності та компетенції;
  • навчений працювати в команді;
  • вміє формулювати питання, аргументувати відповідь та має навички проведення презентації;
  • вміє працювати з інформацією та здатний всебічно проаналізувати ситуацію, вибравши найліпший варіант її вирішення в контексті поставленої проблеми;
  • здобуває фундаментальні знання іноземної мови і витрачає набагато менше часу на переклад.

Гнучке світосприйняття

Ігор Реутов,
адвокат, керівник департаменту АФ «Грамацький і Партнери»

Наявність іноземної освіти є, безумовно, перевагою при працевлаштуванні до будь-якої серйозної юридичної компанії, в тому числі й до нашої. Разом із тим, найбільше значення при вирішенні питання працевлаштування матиме наявність ґрунтовних знань саме в сфері права України. Наявність іноземної освіти у цьому випадку — більше комплементарна, ніж необхідна характеристика. Справедливим, на наш погляд, буде відзначити, що фахівці, які додатково до ґрунтовної вищої юридичної освіти в Україні здобули також іноземну юридичну освіту, мають низку додаткових переваг. Серед останніх можна виокремити досконале знання іноземної мови взагалі і юридичної зок­рема; крім того, такі фахівці мають, як правило, ширший кругозір, що обумовлено знанням інших правових систем та інших культур і який забезпечує юристу більш гнучке світосприйняття. Той факт, що юрист додатково здобув іноземну юридичну освіту, свідчить про його неабияку наполегливість, працездатність і цілеспрямованість — якості, вкрай потрібні хорошому юристові.

Ґрунтовні знання

Дмитро Бірюк,
адвокат МЮФ Schoenherr

Я маю вищу іноземну освіту. По-перше, в 2002 році я отримав диплом про завершення програми річного навчання з міжнародних відносин у США. По-друге, 2007 року здобув диплом магістра з права (LL.M.) в США. Американська освіта виявилася дуже корисною в моїй кар’єрі юриста-практика. Вона, насамперед, дала ґрунтовні знання американської та міжнародної правових систем, американської економіки та бізнесу, а також вільне володіння іноземною мовою. Більше того, така освіта значно розширила мій світогляд.