Сімейне право: Виховна родина

Тетяна ДАНИЛЕНКО,
керівниця ЮК «Сучасна Феміда», адвокатка

Захист прав дитини та забезпечення рівності прав батьків як законодавчий інструмент зміцнення сім’ї

На сьогодні є ряд неврегульованих моментів щодо забезпечення прав дітей та сімей з дітьми, які потребують вирішення на законодавчому рівні. Це стосується як ряду процесуальних питань, так і недосконалості актів нормативно­правового характеру.

Зокрема, дедалі частіше під час досудового та судового слідства у кримінальних провадженнях гостро стоїть питання недосконалості правового врегулювання захисту прав дітей, батьки яких були затримані, підозрюються чи обвинувачуються у кримінальному правопорушенні, адже дитина, внаслідок її фізичної та розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи, в тому числі, належний правовий захист з боку держави.

У разі затримання особи чи обрання щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вона з об’єктивних причин позбавляється можливості виконувати свої батьківські обов’язки та/або обов’язки опікуна, піклувальника. Отже, на законодавчому рівні цілком виправданим є покладення на уповноважених службових осіб обов’язку негайно повідомити орган опіки та піклування за місцем знаходження такої дитини для вжиття необхідних заходів щодо тимчасового влаштування дитини.

Відповідно до чинного на цей час кримінально­процесуального законодавства батьків малолітніх або неповнолітніх дітей можуть тимчасово позбавити права на особисте виховання їхніх дітей у разі затримання та підозри або обвинувачення у вчиненні ними кримінального правопорушення.

Норми Кримінального процесуального кодексу України, зокрема пункти 11 та 12 частини 1 статті 3, визначають процесуальне значення терміна «неповнолітній» — це особа у віці 14–18 років, діти у віці до 14 років є «малолітніми» особами. Особа вважається такою, що досягла певного віку, з 00 годин дня, наступного за її днем народження.

 

Процедурні питання

До сьогодні питання щодо захисту таких дітей державою вирішувалось так.

Якщо особа затримувалась, за дорученням слідчого працівниками підрозділу ювенальної превенції Національної поліції України вживалися заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності, у тому числі здійснення поліцейського піклування щодо неповнолітніх осіб. Також долучалась Служба у справах дітей для тимчасового влаштування дитини до певного закладу.

Службі у справах дітей надходить ухвала слідчого судді про подальше вирішення долі дітей, які тимчасово позбавляються батьківського пік­лування у зв’язку з обранням їхнім батькам запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно із Законами України «Про охорону дитинства», «Про соціальний захист дітей­сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24 вересня 2008 року, тимчасове влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування, у межах своєї компетенції здійснює служба у справах дітей за місцем виявлення такої дитини.

У подальшому такі діти розміщувались у притулки, соціально­реабілітаційні центри (дитячі містечка), що є закладами соціального захисту для проживання дітей­сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, безпритульних дітей віком від трьох до вісімнадцяти років, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової, інших видів допомоги та подальшого їх влаштування.

Уся процедура щодо таких дітей була поверхово прописана у підзаконних нормативних актах, а цей порядок не був чітко врегульований на законодавчому рівні.

 

Усунути прогалини

На сьогодні український законодавець намагається усунути прогалини у чинному кримінально­процесуальному законодавстві та привести його у відповідність до європейського законодавства. Зокрема, забезпечити виконання вимог статті 20 Конвенції про права дитини, яка наголошує на тому, що дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка у найвищих її інтересах не може бути залишена у такому оточенні, має право на особистий захист і допомогу з боку держави.

Наразі до Верховної Ради України внесено проєкт Закону про ­внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо захисту прав та інтересів дитини у разі затримання або тримання під вартою її батьків за № 3603.

Проєкт пропонує зобов’язати уповноважену службову особу, яка здійснила затримання, слідчого або прокурора, при наявності дитини, яка залишилась без догляду через затримання чи арешт особи, невідкладно повідомити орган опіки та піклування за місцем знаходження такої дитини для вжиття необхідних заходів щодо тимчасового влаштування дитини.

Метою законопроєкту є всебічне врахування та неухильне дотримання прав та інтересів дитини, яка знаходиться на утриманні особи, щодо якої вже застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Передбачаються доповнення до статті 191 КПК України, де, зокрема, будуть чітко прописані дії уповноважених службових осіб після затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання. А саме — негайне повідомлення про наявність на утриманні затриманої особи дитини, яка залишається без догляду, орган опіки та піклування за місцем знаходження такої дитини для вжиття необхідних заходів щодо тимчасового влаштування дитини. А також інформування про вжиті заходи уповноваженою службовою особою затриманої особи, прокурора, слідчого суддю, суд і долучення копії цього листа до матеріалів кримінального провадження.

Статтю 194 КПК України планують доповнити частиною 9, якою буде регламентовано дії прокурора у разі наявності в особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід тримання під вартою, дитини, яка перебуває на утриманні підозрюваного, обвинуваченого та залишається без догляду у зв’язку із застосуванням вказаного запобіжного заходу.

Водночас у проєкті пропонується врегулювати відповідне питання і для випадків законного затримання особи без ухвали слідчого судді, суду шляхом внесення відповідних змін до статті 213 КПК України «Повідом­лення інших осіб про затримання» та передбачити, що у разі наявності на утриманні затриманої особи дитини, яка залишилась без догляду, уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана негайно повідомити про це орган опіки та піклування за місцем знаходження такої дитини для вжиття необхідних заходів щодо тимчасового влаштування дитини. Уповноважена службова особа зобов’язана буде у ­письмовому вигляді долучити відомості про вказані дії до матеріалів кримінального провадження.

 

Забезпечити рівність

Крім того, в інтересах дитини та зміцнення інституту сім’ї в нашій державі, а також утвердження гендерної рівності як фундаментального принципу забезпечення рівності прав батьків щодо виховання та участі у житті дитини, у червні 2020 року до Верховної Ради України внесено проєкт Закону України за № 3695 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька на догляд за дитиною». Зміни, що передбачаються, спрямовані на забезпечення рівних можливостей матері та батька на догляд за дитиною та поєднання трудової діяльності із сімейними обов’язками; усунення законодавчих прогалин, які обмежують права людини на відпустку для догляду за дитиною, створення передумов для посилення ролі батька у процесі виховання дітей та розвитку відповідального батьківства в Україні.

Передбачається внесення змін до Кодексу законів про працю України та Закону України «Про відпустки» щодо рівності прав матері та батька на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; запровадження нового виду відпустки, яка матиме назву — відпустка при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів, що оплачується за рахунок роботодавця; доповнити положення статті 1821 Кодексу законів про працю України та статті 19 Закону України «Про відпустки» щодо права працівників обох статей, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи на додаткову відпустку; доповнити положення статті 51 Кодексу законів про працю України щодо можливості встановлення скороченої тривалості робочого часу для чоловіків, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, та батьків, що виховують дітей без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі).

Позитивним буде врегулювання питання забезпечення рівності прав матері та батька, які пов’язані сімейними обов’язками, що виконують або бажають виконувати оплачувану роботу та забезпечення їм можливості здійснити своє право на це, не зазнаючи дискримінації та гармонійно поєднуючи професійні й сімейні обов’язки.

Ухвалення цих змін сприятиме зміцненню сімей з дітьми та покращить питання захисту прав та інте­ресів дитини на законодавчому рівні.