Культура: Мистецтво містифікації

Ніка ГЛАЗУНОВА

Чи виявлять цікавість прийдешні покоління до мертвої акули та мух?

Сучасне мистецтво вимагає не стільки жертви, скільки пожертвувань.

Ілля Герчиков

 

Сучасне мистецтво — вельми дивне явище, в якому об’єктом може виступати будь-що — аж до сміття. Якось на одній із виставок прибиральниця викинула експонат. Художник дуже засмутився через зникнення унікального «креативу».

Профанація, містифікація і зомбування

Проте навіть якщо художник або скульптор не мають відповідної освіти, а техніка виконання викликає багато запитань, витвір мистецтва, незалежно від форми, відрізняється від звичайного предмета тим, що має вміст. Принаймні, з точки зору автора. Мистецтво неминуче має нести якусь ідею, конструктивну або деструктивну, і впливати на соціум. У книзі Дональда Томпсона «Як продати за 12 мільйонів доларів опудало акули» сучасне образотворче мистецтво називається профанацією, містифікацією, зомбуванням і PR в одному флаконі. Автор, економіст за освітою, розповідає, як один заповзятливий дилер у сфері мистецтва намагався (і небезуспішно) продати дохлу рибу за нечувані гроші. Цю п’ятиметрову «скульптуру» тигрової акули встановлено в гігантській скляній вітрині і має вона креативну назву «Фізична неможливість смерті в свідомості живого». Акулу було спіймано 1991 року в Австралії, оброблено і перетворено на витвір мистецтва в Англії під керівництвом нині всесвітньо відомого британського художника Демієна Херста. У світі мистецтва багато хто сумнівався в тому, що це диво взагалі можна назвати витвором мистецтва. Тим часом питання це має принципове значення, адже 12 мільйонів доларів — це більше, ніж будь-коли було заплачено за твір митця за його життя за винятком Джаспера Джонса. Це більше, ніж будь-коли платили за Герхарда Ріхтера, Роберта Раушенберга або Люсьєна Фрейда. Однак автор книги сумнівається в перспективності інвестування в ­сучасне мистецтво. Висновки, які він робить, невтішні: більшість робіт з плином часу не вдасться перепродати навіть за їхньою первинною ціною. Можливо, цей факт відбився в понятті «актуальне мистецтво».

Мірило таланта

Поняття «актуальне мистецтво» до XX сторіччя не було. Художники апелювали до вічності: вважалося, що їхню працю здатні оцінити лише майбутні покоління. Актуальне мистецтво принципово орієнтоване на сучасників, на їхні цінності і проблеми, змінило ставлення художника до часу. Він більше не покладається на «суд нащадків». На зміну «бідному, не сприйнятому, але талановитому» прийшов художник, чиї твори визнають ще за життя. Як наслідок, важливу роль почав відігравати комерційний успіх робіт: талант став вимірюватися, окрім іншого, і в грошових показниках. Одночасно арт-ринок став невід’ємним компонентом як сфери мистецтва, так і економіки. Сучасне мистецтво в певному значенні є інвестиційним інструментом. Бізнес на мистецтві дуже схожий на операції з цінними паперами: художник — емітент, виставка — емісія, витвір мистецтва — пакет акцій. Йдеться не про механічну операцію «купив-продав», це складне інвестування. На ринку мистецтва є свої «блакитні фішки» — всесвітньо відомі художники, вкладати гроші в яких абсолютно безпечно, є «темні конячки», на яких можна багато виграти або багато програти. Витвір мистецтва — товар особливий, маркетинг і реклама якого неможливі поза художнім середовищем, що сприяє просуванню на ринку не стільки твору, скільки його автора. По мірі того, як в даному контекстуальному середовищі підвищується значущість автора, збільшується і ринкова вартість його робіт.

Копії за ціною оригінала

Ринок мистецтва — це величезна піраміда, закладена багато сторіч тому, в основі якої — культурний фетишизм. Однак останніми роками ця споруда стала все більш нестійкою. Руйнується парадигма «оригінал — копія». Якщо від Пушкіна залишилися рукописи, оригінали, то в Пелевіна або Сорокіна рукописів немає, все у комп’ютері. Їхні читачі, однак, ніколи не прийдуть на аукціон купувати рукопис — вони інакше влаштовані, для них головне прочитати, а не мати. Світ культурного фетишизму, де оригінали коштують грошей, залишається у минулому. Зникає поняття «оригінал» або «копія», робляться принципово тиражовані речі. Цінується імідж, а не тіло. А вся стара культура побудована на тому, що найголовніше — тіло, оригінал. Недаремно нині дуже популярна фотографія і комп’ютерні принти. Ринок видозмінюється саме за рахунок того, що цифрова ера розмиває різницю між копією та оригіналом.

У пошуках сенсу

Сучасне суспільство, маючи величезний потенціал до розвитку, характеризується втратою непорушних стандартів добра, істини і прекрасного. Безліч цінностей та ідеалів минулого, народжених різними ідеологіями, виявилися обмеженими, деструктивними, нездійсненними. Цінності, здатні не роз’єднувати, а об’єднувати, перебувають на стадії формування і осмислення. Народження актуального мистецтва пов’язане з розчаруванням у силі розуму, тому апелює до світу чуттєвого, суб’єктивно-особистого. Художник намагається достукатися до душі глядача на рівні абстрактних форм, концептів та образів. Народження актуального мистецтва можна розглядати як спробу реанімувати людську душу. У деяких своїх проявах воно до болю відверто діагностує хвороби суспільства. Гра та інтерпретація стають бунтом проти уявної, насаджуваної масової культури. Проте актуальне мистецтво має і суперечливі, деколи деструктивні риси. Свобода в ім’я творчого пошуку і пограничної відвертості автора часто обертається безплідною свободою від духовних цінностей і сенсу створеного. Порожні форми, не наповнені нічим або наповнені не переосмисленими автором руйнівними емоціями, не переплавленими в мудрість, здатні увійти в резонанс з найтемнішим і деструктивним у душі глядача, народжуючи хворобливі фантазії та ідеї. Свобода художника завжди повинна бути обмежена внутрішньою необхідністю служіння ідеї, що скеровує людство до мудрості. Тож бажаємо, щоб мистецтво себе знайшло, а знайшовши, стало світлим орієнтиром для втомленої інформатизацією та підміною цінностей людини.