Особистість: Семен ХАНІН: Точка розбору

Якщо ви хочете дізнатися, хто такий Семен Ханін, і введете у пошуковик його ім’я, половина результатів скаже, що це — керуючий партнер юридичної компанії «Амбер», одного з молодих драконів вітчизняного ринку юридичних послуг, а інша половина — що це письменник, автор кількох книг. І обидві відповіді на запит будуть правильними. А ще пан Семен тримає в голові стільки цифр, що його аргументи у поєднанні з художнім словом можуть розбити найміцніший залізобетон. Тож як день вчорашній впливає на наше сьогодення, чому діджиталізація в Україні — лише гучні слова, а наповнення держбюджету нагадує перекладання коштів з однієї кишені до іншої, Семен Ханін розповів «УЮ»


Минулий рік багато що змінив у нашому житті. І попри економічні негаразди, викликані пандемією, до позитивних моментів можна віднести сплеск діджиталізації. Як оцінюєте цей процес в Україні, чи допомогло це бізнесу?

Так-так, аби ж то. Економічні негаразди, викликані пандемією… Аби простіше розібратися у дні завтрашньому, спробуємо спочатку поглянути на день сьогоднішній.

На грудень 2020 року витрати бюджету не було виконано на 90 млрд грн (3,2 млрд дол.). Тобто Міністерство фінансів частково не профінансувало низку статей державних бюджетів, частково Казначейство не дало розпоряджатися власникам коштів. 9 грудня 2020 року Європейська комісія видала Україні кредит 600 мільйонів євро (21 млрд гривень) у рамках мікрофінансової допомоги в боротьбі з COVID-19, що врятувало країну від бюджетного колапсу.

З МВФ відносини України поки зайшли у глухий кут. Мінфін, щоб виправити ситуацію, став помітно підвищувати ставки на аукціонах облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), в підсумку банківська система України сьогодні володіє понад 52 % ОВДП. Українські банки в 2020 році придбали ОВДП на 174,3 млрд грн. Це, до слова, означає, що п’ята частина доходів бюджету формується взятими у банківської системи в борг коштами. Ми почали жити виключно в борг, з труднощами перепозичаючи під практично будь-який відсоток в одному місці, щоб повернути в іншому. Критична концентрація ОВДП у руках української банківської системи може призвести до падіння банків, хоча надію на диво ніхто не відміняв. У разі виникнення труднощів стосовно бюджету уряд буде змушений заборонити банкам перекладати кошти з одних ОВДП в інші, тож за проблеми ліквідності не буде звідки брати грошенят.

Щоправда, є дивний незрозумілий момент. Ліквідність усієї банківської системи протягом 2020 року була на досить високому рівні — 150–170 млрд грн. І вона не змінювалася, попри масовий викуп ОВДП. Парадокс. Скринька відкривається дуже просто, якщо подивитися на обсяги рефінансування банківської системи з боку НБУ, стане зрозуміло, звідки у банків гроші на ОВДП. У 2020 році НБУ профінансував банки на 168 млрд грн. Для довідки, прихована емісія — це коли НБУ в обхід чинного законодавства фінансує уряд, що призводить до зростання грошової маси. Варто також зауважити, що поточний обсяг залучених коштів через ОВДП приблизно дорівнює доходам бюджету України за рік, а сукупний державний борг перевищує 85 млрд дол. (80 % ВВП). Якщо до державного боргу додати інші борги, то валовий зовнішній борг України на 2020 рік становив 123 млрд дол. (116 % ВВП), а ще у 2006-му він був 54 млрд дол. Бюджет 2021 року також в основному сформований на запозиченнях. 46 млрд дол. планується витратити, 38 млрд дол. отримати доходів. Відповідно, 8 млрд дол. дефіцит — його б позичити, та ще й доходи бюджету, які зазвичай будуть частково сформовані з позик. Якщо ж ми з вами розширимо горизонти до загальносвітового масштабу, то помітимо найбільш широкомасштабну за останні 50 років хвилю нарощування боргів у країнах з ринком, що формується, і в країнах, що розвиваються.

Ще однією складовою гнітючих темпів зростання світової економіки є уповільнення темпів зростання продуктивності, яке спостерігається протягом останніх десяти років. І хоча інфляцію поки вдається тримати під контролем, не варто радіти цій новині всерйоз. Швидше ми з вами споглядаємо греблю, навантаження води на яку зростає щороку. І якщо гребля раптом прорве, то мало не буде.

На мить повернімося у 1929 рік, до початку Великої депресії у США. Вчені сперечаються про її причини, але, безсумнівно, можна сказати, що капіталізм до цього часу перестав бути саморегулюючою системою. Фінансові спекуляції, які стали причиною так званих бульбашок на ринку акцій, і низька купівельна спроможність населення були наслідком змін, що відбувалися. Що було потім, знає кожен. Голод, розпад, громадські роботи за юшку.

Яка ж купівельна спроможність населення України до дня сьогоднішнього? Що може витратити громадянин після сплати обов’язкових платежів — податків, комунальних, страховок, лікування, навчання? Щодо витрат, це, звісно, дуже персонально, враховуючи майже 70 млрд грн (2,5 млрд дол.) заборгованості населення по комунальних платежах. Ці гроші, до речі, населення не по кишенях розкладає, а купує товари першої необхідності замість комунальних витрат. Тому ми й маємо, крім вузького кола забезпечених осіб, практично нульову купівельну спроможність, за рахунок чого інфляція знижується. У підсумку, як і в США у 1929 році, це призводить до перевиробництва товарів та послуг. Тут бізнесу або виходити на зовнішні ринки, що малореально для більшості, або банкрутство. Зауважимо, що багато провідних адвокатів не раз говорили про те, що 2021 рік стане роком розквіту практики банкрутства. Ще не закритий магазин, ще працює фабрика, ще... — це не ті, хто вижив, ні. Багато з них, як держава, являють собою латану свитку, в якій зрізують латку в одному місці, щоб залатати в іншому. І крах неминучий, на жаль.

У зв’язку з цим сплеск діджиталізації в Україні — якийсь міф, гучні слова, не більше. У чому ж він полягає? У додатку «Дія», який вміє виконувати дві-три функції і написаний на рівні початківця-програміста або успішного використання програми Zoom та її аналогів? Діджиталізація — це Ілон Маск зі своєю програмою «Старлінк» — системою супутників, які в найближчому майбутньому забезпечать для всього світу безкоштовний високошвидкісний інтернет. Діджиталізація — це розумний будинок, що вбирає сонячну та вітрову енергію замість звичного тепла і електрики з дизельних, вугільних і атомних станцій. Але для розвитку високотехнологічних проєктів потрібні величезні кошти, яких у нас немає, і найближчим часом вочевидь не буде. Тому ми радітимемо, що скайпом тепер вміє користуватися більше українців, ніж торік, та ще й вставляти в кожну пропозицію модне слово «Діджитал», як багато юристів вставляють посилання на рішення ЄСПЛ, жодного разу їх не читаючи.

 

А які можливості в цьому напрямі вбачаєте для ринку юридичних послуг, адже автоматизовані процеси, чат-боти, відеоконференції тощо — це вже наше сьогодення?

Автоматизовані процеси, чат-боти, відеоконференції — іграшки в руках менеджерів юридичних компаній. Маркетингові прийоми, награвшись якими користувач забуває про них назавжди. Звичайно, зручно в режимі відеоконференції отримати корисну інформацію. Але відсутність сорому і адміністративний ресурс заполонили інтернет такою кількістю матеріалу, купити перегляд до якого необхідно, зокрема, для отримання адвокатських балів, що відділити зерна від полови стало практично неможливо. А ринок юридичних послуг, як і раніше, потребує прямого спілкуванні з клієнтом, роботи з матеріалами, підготовки документів. Відсутність затребуваності таких ресурсів видно хоча б у низькій кількості користувачів/переглядів, які наганяються винятково включенням до обов’язкової програми.

 

Як перелаштувалася ваша юридична компанія в нових ­умовах?

З огляду на те, що ЮК «Амбер» входить до п’ятдесяти найбільших юридичних компаній країни за різними версіями, ми дозволили собі купити кожному співробітнику сучасний смартфон з розумним годинником, ноутбук і мобільний принтер. Але, мабуть, це той джентльменський набір, що має бути як у старі часи, так і в нові. Щоб не писати в загальний чат щось на кшталт: «Де роздрукувати документ у Житомирі?».

Інше питання, в чому саме полягають нові часи, в коронавірус? Як на мене, час у нас зупинився, причому досить давно. Скільки пам’ятаю нашу державу, коштів на щось катастрофічно бракує. На стадіони, аеропорти, зарплати, дороги, боротьбу з пандемією і корупцією. Як наркоман або п’яниця, ми шукаємо, що ще закласти, щоб звести кінці з кінцями. І затягуємо паски. Будь-який лібералізм влади закінчується очікуванням кінця бюджетного року. І ще вчора сервісна служба — ДПС — лютує, як голодний вовк у степу. І ось уже голова ДПС Любченко звітує на сайті, що на 111 % виконано план надходжень за дев’ять місяців 2020 року. Це в коронавірусний рік, коли падіння ВВП і локдаун стрясають країну, йде перевищення плану надходжень.

Що стоїть за цією цифрою? Давайте розберемося. Перше, що таке взагалі план надходжень податків на рік? Це якась цифра, записана в законі України про державний бюджет на такий-то рік. Нас вона як така мало цікавить. Нас, як громадян, більше хвилює дохідна і видаткова частини бюджету, особливо її друга частина. Що саме ми перевиконуємо і що, відповідно, витрачаємо. Доходи бюджету на цей рік заплановані на рівні приблизно 36 млрд доларів, тобто (по-чесному) 1000 дол. на душу населення. Якщо ж брати ВВП на душу населення, то в Україні за підсумками 2019 року ця цифра становить 13 341 дол. Почесне 93-є місце в списку країн. У Лівії (звідки біженці заполонили Італію) ця цифра вища у 1,2 разу, в Італії — у 3,3 разу. За 2019 рік ВВП Італії склав 1786 млрд євро, а загальні доходи — 841 млрд євро. За 2019 рік ВВП України склав 125 млрд євро, а доходи бюджету — 32 млрд євро. Відповідно, хоча цей метод прийнятний у певних межах, ефективність збору податків в Італії становить 841/1786 = 0,47, а в Україні 32/125 = 0,26, тобто майже вдвічі нижчий, ніж в Італії. Чому не приводити дані саме в такій обробці — доходи бюджету / ВВП? Дати таку табличку по країнах Європи і колишнього СРСР. Й одразу всі псевдоуспіхи наших чиновників буде видно, як на долоні, всі їхні липові звіти і реляції про перевиконання бюджету за рахунок виведення з тіні, щоправда, бюджету після секвестру майже на 30 %! Як не забути про сукупний державний борг 84 млрд дол. США. Тільки, по-чесному, ми порівнюватимемо не з ВВП, а з доходами бюджету України у 36 млрд доларів. Уявіть собі сім’ю, чиї борги (без врахування відсотків) у 2,3 разу більші за її річний дохід, а грошей усе одно не вистачає і треба позичати, позичати й позичати. Ось тепер ми наближаємося до чесної оцінки роботи чиновників. Логічним виходом з цієї ситуації є не тільки звільнення псевдодбайливців, а й заходи, спрямовані на збільшення ВВП і реальну ефективність збору податків. І ось тут перед нами постає основна проблема: приблизно третину доходів бюджету України формують 100 найбільших платників податків країни. Першу десятку формують компанії, що видобувають і переробляють нафту і газ, виробники сигарет. Державний «Приватбанк» сприймається в цій десятці доволі дивно. У банку нібито діра і ми його рефінансуємо, тобто витрачаємо з бюджету 150 млрд грн, а він бюджет податками закидає. Переливаємо з кишені в кишеню для загального задоволення. Ви не зустрінете в цій сотні багатьох представників ­успішного бізнесу, ­немає там агросектору та ІТ-сфери. Ось дивно, валютна виручка від агросектору становить 40 % надходжень валюти в Україну, а в списку лідерів зі сплати податків їх немає. Та й реальна цифра надходжень від агросектору в 24 млрд доларів здається вельми заниженою, особливо з урахуванням того, що 12 млрд доларів Україна отримує від переказів гастарбайтерів.

З ІТ-сферою ситуація ще гірша. От ми й отримуємо, що збір податків (дохід бюджету / ВВП) нижчий удвічі, ніж в Італії. Податки не платить, в основному, великий і надвеликий бізнес. Коли «Форбс» та інші видання говорять про доларових мільярдерів в Україні, нараховуючи їх 8, а в Італії 42, то вони рахують легальних мільярдерів. Як порахувати мільярди персон «а-ля» Янукович та інших державних керманичів України? Ці мільярди якраз і є лобіюванням свого надвеликого бізнесу, що дозволяє в підсумку, з урахуванням дотацій і повернення ПДВ аграрному холдингу, отримувати зі скарбниці більше, ніж сплачувати. Якщо взяти ставку ефективності Італії і 125 млрд дол. х 0,47 = 59 млрд дол., то приблизно 59 – 32 = 27 млрд доларів розкрадається чиновниками і надвеликим бізнесом з державної скарбниці. Загалом, половина! Проте решта бізнесу, за яким не стоїть фракція у парламенті або колишній «кварталівець», видоюється по повній. В основ­ному це робиться за рахунок «виведення бізнесу з тіні».

Тут хороші два засоби. Перший — блокування ПДВ накладних шляхом визнання підприємства «­ризиковим». І підприємство просто захлинається в накладних і вмирає або знаходить до чиновника підхід. Другий — фіскалізація ФОПів. Зрозуміло, що після її впровадження платити ФОПам доведеться більше. Може, це й більш законно, але вб’є значну частину доходів людей, які ледве виживають. Потім у звітах ДПС знову з’явиться 111 %, а країну очікуватиме жебрацьке існування. Власне, через ДПС та інших правоохоронців люди мігрують з країни, перетворюючись на гастарбайтерів, втративши надію знайти гідну роботу, а бізнес біжить у ту ж Італію, де податковий тиск ніби більший, але працювати в рази простіше.

 

У мережі інтернет шахраї останнім часом виявляють особ­ливу активність. Які поради даєте клієнтам, щоб не стати жертвою таких схем? Чи достатніх зусиль докладає наша держава у боротьбі зі злочинами в інтернеті?

Шахрайство є шахрайство. Наша держава однаково витрачає сили на протидію будь-якому виду злочинності, тож розраховувати на нього абсолютно марно. Та й перемога в суді часто не поверне втрачених грошей. Тож старий принцип «порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих» залишається в силі. Якщо не хочете стати жертвою, не поводьтеся як жертва. Не поспішайте ростити в інтернеті з одного золотого ціле дерево, завішане монетами. У Піноккіо нічого доброго з цього не вийшло. Не вийде і у вас.

Чимало сервісів вимагають надання персональних даних, але така вимога часто є незаконною. Як звести подібні ризики до мінімуму?

Як, власне, зрозуміло із запитання — ніяк. Не подобається, не довіряєш сервісу — не користуйся. Скористався — не шкодуй.

 

Поширення інформації спричинило ще одну проблему: її стало забагато, але інформаційна гігієна користувачів залишається вкрай низькою.

Так, і це, на жаль, глобальна, загальносвітова проб­лема. «Хто писав не знаю, а я дурень читаю» — ось гасло останніх років. Можливо, виданням варто ретельніше стежити за своєю репутацією, щоб користувачі світової мережі обирали інформацію тільки з перевірених джерел, ігноруючи спам і жовту пресу.

 

Які перспективи ІТ-галузі вбачаєте у році, що розпочався?

Дуже райдужні. ІТ-сфера розвиватиметься і надалі, радуючи світ появою нових мільярдерів і мільйонерів. Глобальний перехід у віртуальний світ уже незворотний. Там ми стаємо тими, ким не виходить бути в житті. Успішними, стрункими принцами і принцесами, причому цілком за розумні гроші. Інше питання, яке місце України в цьому процесі. Чи заллє хвиля нових грошей нашу країну дощем інвестицій, або ж вода проллється над територіями Кіпру, Арабських Еміратів та Сінгапуру.


Бесіду вів Максим СИСОЄНКО

-->