Хобі: Збігтися в часі

Як пройти від «не можу» до «вау, хочу ще» — і це про спортивні навантаження, а не новорічний стіл. Що робить сильнішим та витривалішим під час бігу? З чого починати біг, щоб отримувати задоволення? Керуючий партнер VDA Group Євген Коломієць розповідає про власний досвід марафонів, тож є час підготуватися до повернення великого забігу до міст України та світу


З чого почалось ваше хобі — біг, а саме: біг марафонів? Що було поштовхом, а що створювало перешкоди?

До бігу кожен приходить по-різному. Особисто я глибоко переконаний, що людське тіло — не обмежене можливостями. Тому я вирішив, що хочу перевірити своє тіло та зрозуміти, на що здатен. Це був мій особистий виклик, який згодом перетворився на хобі, тренування та навіть спосіб медитації.

Також я помітив, що чим більше тренуюся та біжу, тим більше енергії в мене потім з’являється протягом дня. Це також важливий фактор. Але, звичайно, під час моїх найперших пробіжок, йшлося не про енергію, а про біль.

У подальшому, завдяки постійним тренуванням та роботі з технікою бігу, я почав отримувати більше задоволення та відчувати приплив енергії.

Додатково, окрім енергії, я почав свого роду медитувати під час бігу, що допомагає мені як в особистих справах, так і під час ведення проєктів. Це дуже хороша розрядка для мозку, коли спокійно думаєш про стратегічні аспекти бізнесу.

 

В який момент усвідомили, що марафон — це ваш виклик? Який марафон чи напівмарафон був першим? З яким результатом?

Коли приблизно зрозумів, яка техніка є правильною, і мені захотілося саме тієї неймовірної атмосфери марафону, я й вирішив взяти участь у такого роду події, що, у свою чергу, було вже наступним викликом для мене.

Відзначу, що такі офіційні заходи та реєстрація на них (особливо в команді друзів та знайомих) дуже дисциплінує і просто так «відкосити» вже не вийде.

Почав я з напівмарафону. Першим був Intersport Run UA в Києві. Він був найважчий для мене, але це було щось нове. Побачивши наживо всю цю динаміку, атмосферу, дух та кількість людей, які долучились до такого заходу, я захотів продовжити і взяти участь уже в марафоні.

До того ж я почав цікавитися такими видатними особами, як Еліуд Кіпчоге та Дін Карназес, що не могло не мотивувати на продовження тренувань. Адже тренування, тренування і ще раз тренування! Без підготовки поліпшувати свої результати неможливо!

 

Що можете порадити марафонцям-початківцям?

Як нам усім добре відомо, найскладніше — зробити перший крок у новій для тебе справі. Тим паче, коли така справа потребує достатньо енергії та часу.

У першу чергу порадив би просто «зламати» себе та почати наперекір усім відмовкам. Упевнений, щоб здолати певний «шлях» та досягти мети, треба почати хоча б іти. Але, звичайно, сил на першу пробіжку потрібно достатньо.

Окрім цього, підсилити інтерес до тренувань допоможуть класні книжки. Особисто я можу порадити дві книги: «Про що я говорю, коли говорю про біг» Харукі Муракамі і «Той, що біжить без сну. Одкровення ультрамарафанця» Діна Карназеса.

Харукі Муракамі розкриває тему медитації та саморефлексії під час бігу, яка так стала мені до вподоби, а Дін Карназес просто мотивує та ще раз доводить, що людське тіло дійсно не обмежене можливостями.

 

На вашу думку, чи розвинена інфраструктура та культура в суспільстві для бігунів? Що можна поліпшити? Як залучати до цього молодь та дітей?

Можу лише зазначити, що в Україні для бігу інфраструктури немає, і це ускладнює процес. А от щодо культури бігу в суспільстві, то, незважаючи на тренд до здорового способу життя, навіть молоді не завжди вистачає енергії, бажання та просто дисципліни для тренувань. Потрібно залучати більше людей і, звісно, обов’язково залучати молодь, адже постійні стреси, ненормований робочий графік, особисті справи та побутові питання — все це заважає зібратися з думками та почати тренування. Але наше завдання — знай­ти власне джерело мотивації та розпалити таке бажання. Упевнений, що жодні дорогі кросівки чи аксесуари не допоможуть, якщо в людини немає щирого бажання та організації.

Щоб насолоджуватися здоров’ям, потрібно працювати та зростати над собою, адже кожна людина має сама «заробити» своє здоров’я.

Для когось (як для мене) біг — це виклик, а для когось — прагнення бути більш здоровим чи, може, навіть бажання познайомитися з цікавими людьми, адже бігати з кимось може бути простіше і цікавіше на початку.

 

Як поєднуєте родину та хобі, вони вас підтримують?

Я — батько трьох дітей, але це не заважає мені залучати сім’ю та проводити час разом на пробіжці. Також коли друзі мають ті самі захоплення, що і ти, то все стає можливим.

Окрім класної компанії та часу на свіжому повітрі, можна також обговорити особисті чи робочі моменти, варіанти супроводження того чи іншого проєкту, клієнта.

 

Карантинні обмеження вплинули на проведення марафонів — як виходите з цієї ситуації?

Карантин, звичайно, дуже вплинув, але підвищився рівень інтересу до онлайн-марафонів як альтернативи. Вважаю, що це крута штука, але виходом із ситуації це назвати складно — немає духу та атмосфери, енергетики, яка передається тільки під час масових заходів з бігу.

 

В яких марафонах встигли взяти участь? Який запам’я­тався найбільше?

Серед прикладів марафонів, в яких встиг взяти участь, є такі: Intersport Run UA 2018, Wizz Air Kyiv City Marathon 2018, 43rd TCS Amsterdam Marathon 2018, Nova Poshta Kyiv Half Marathon 2019, Tavria V Odesa Half Marathon 2020 ONLINE.

Найбільше сподобався напівмарафон в Амстердамі. Чудова траса та чудовий час! Погода у жовтні була також класна — і не холодно, і не спекотно. До того ж підтримка людей, атмосфера, дух змагання — все це було на найвищому рівні. Ось тоді й зрозумів для себе, що насправді хотів би побачити в майбутньому в Україні!

 

Що схожого між марафонами та юридичною практикою?

Суть та сама, що і з проєктною роботою. Ти готуєшся, робиш перші кроки. Потім пробігаєш дистанцію (супроводжуєш перший проєкт) і так постійно рухаєшся далі.

Для мене кожен проєкт — це свого роду марафон. Тому паралель очевидна, як на мене.

 

Є випадки, коли юристи спеціально обирають хобі, щоб мати дос­туп до потенційних клієнтів. Як вважаєте, під час марафону чи підготовки до нього таке можливе чи малоймовірне?

Я сам особисто так роблю і вважаю, що це правильний підхід. Раніше, наприклад, юридичні радники грали в гольф зі своїми клієнтами та проводили час разом поза офісом. У сучасному світі замість гольфа прийшов біг.

Тому коли часу не так уже й багато, проговорити певні робочі моменти з клієнтом можна і під час пробіжки.

Також я не один раз залучав клієнтів, з якими спочатку просто бігав та спілкувався (без натяку на які-небудь робочі аспекти).

 

На вашу думку, коли світ знову повернеться до марафонів і що зміниться під час їх проведення з огляду на потенційну та існуючу пандемію?

Не можу дати які-небудь прогнози, але впевнений, що світ точно повернеться до колишнього укладу життя (і це стосується марафонів також). У мене дуже багато друзів бігають, а ще більше знайомих із сфери «білих комірців» — чи то правники, чи то банкіри та фінансисти.

Ми дуже добре знаємо, чому ми хворіємо, але погано знаємо, чому здорові. Тому, щоб бути здоровим, потрібні власні зусилля, постійні й значні. І замінити такі зусилля не можна нічим.

-->