Історичне право: Звіру — майбутнє

Ксенія ВЕНГЕР,
історик

Люди з давніх часів намагалися надати тваринам певний статус, а сьогодні права тварин є предметом дослідження академічної науки

Ти завжди відповідальний за тих, кого приручив, — знайома з дитинства, але зараз уже неповна формула відносин людини і тварини. Адже зараз тварини не тільки можуть бути доглянуті та нагодовані, але й можуть мати власне майно та бути офіційно одруженими!

Звісно, світ йшов до такого рівня стосунків доволі довго. Перші кроки до захисту тварин зробив давньоіндійський цар Ашока у III столітті до н.е. Його так звані едикти (чи написи) є першими письмовими документами, що стверджували існування буддизму. У цій релігії особливе ставлення до будь-якої істоти. Тому Ашока заборонив убивати тварин, які не вживатимуться в їжу, тобто полювання заради забави чи на жертвоприношення. Також він обмежив кількість видив тварин, придатних до поживи.

Старовинна Азія подарувала ще один приклад особливого ставлення до тварин. Наприкінці XVII століття правитель Японії, сьоґун Токуґава Цунайосі видав декілька указів щодо жорстокого поводження з тваринами. Він заборонив убивство собак, корів, кішок і навіть риби, яку не можна було продавати на базарі. За те, що Цунайосі утворив мережу перших в історії собачих притулків, він навіть отримав прізвисько «собачий сьоґун». На жаль, усі ці укази було скасовано за десять днів як він пішов з життя.

 

Середні віки

 

Європейське Середньовіччя залишило нам багато прикладів судових справ, в яких тварини брали участь як обвинувачені. Тварин (найчастіше свиней) приводили до суду за важкі злочини. Так, у ХІV столітті у Франції свиню звинуватили у вбивстві дитини, визнали винною, обезголовили, потім повісили, а наприкінці намалювали фреску з усім процесом у місцевій церкві. Навряд чи це можна назвати застереженням для інших тварин.

Не тільки жінки були відьмами — у чаклунстві часто звинувачували і тварин. У ХV столітті в Базелі було засуджено півня, який зніс яйце. А у середині ХVІІ століття вже у Новому Світі, у місті Салемі, штат Массачусетс, під час так званого полювання на відьом був засуджений собака!

Але звинуватити та засудити тварину ще не означає, що вона отримала права та обов’язки людини. Відомий митець, один із титанів Відродження, Леонардо да Вінчі вважав, що людська мораль ще далека від досконалості, але вона мусить рухатися в бік гуманізму не тільки у відношенні людей, а також і до тварин.

Майже через століття після того, як Леонардо на Півдні Європи купував та відпускав співочих птахів, на Півночі, в Ірландії, у 1635 році вперше ствердили указ про заборону жорстокого поводження з тваринами. Тобто заборонили висмикувати шерсть з овець та прив’язувати плуг до хвостів коней.

 

Нові часи

 

На жаль, у ХVІІ столітті в суспільній думці переважали ідеї відомого філософа Рене Декарта, який вважав, що тварини не мають почуттів. Його філософські помилки впливали на ставлення до тварин майже до середини ХХ століття. Вважалось нормальним випробовувати ліки та косметику на тваринах, бо їм начебто байдуже. Через це система стосунків людина — тварина тривалий час залишалася на низькому правовому рівні. Лише завдяки пуританській етиці і тогочасним юристам ситуація поступово почала змінюватися. Жорстокі забави, як-то бої півнів чи собак або цькування биків, вважалися за гріх, як пияцтво та неробство. Крок за кроком пуритани видавали укази про жорстоке поводження з тваринами в Англії та в Північній Америки. Але ж цькування биків було заборонене у Великій Британії лише у 1822 році.

Цікаво, що права тварин у Сполучених Штатах Америки захищалися краще, аніж права… дітей! Коли у 1874 році в Нью-Йорку з’явилася перша справа з питань захисту дитини (справа Мері Елєн МакКормак), її вела Американська спілка із запобігання жорстокому поводженню з тваринами.

 

ХХ століття

 

Друга половина ХХ століття надала правам тварин нове звучання. Тварини отримали не тільки право на захист від жорстокого поводження, але й можливість офіційно бути працевлаштованими, брати шлюб, успадковувати майно. Звісно, зробити тварину офіційним спадкоємцем можна не в усіх країнах світу, але практикується таке, наприклад, у США, Великій Британії та Італії.

У 2007 році пішла з життя власниця Емпайр Стейт Білдінг Леона Хемслі. Вона залишила улюбленому песику дванадцять мільйонів доларів. Але родина Хемслі довела в суді, що болонці буде достатньо і двох мільйонів, а десять отримали родичі.

У 2013 році продюсер Роджер Доркас залишив 65 мільйонів доларів власному псу Максимиліану, а дружині — один цент. Пані Доркас намагалася оскаржити заповіт, але даремно. Тоді молода жінка оформила опіку над собакою і одружилася з ним. Для українських юристів це якась дивна справа, більше схожа на анекдот, проте подейкують, що пес навіть мав документи громадянина США.

Коли у 2019 році у Франції помер відомий модельєр німецького походження Карл Лагерфельд, його спадкоємицею була названа улюблена кішка — Шупетт. Спадщина складає близько 200 мільйонів доларів США. Виконати умови заповіту в цьому випадку можливо або через Німеччину, де народився спадкодавець, або через трастовий фонд, бо французьке законодавство не передбачає можливості отримувати спадщину твариною.

 

Україна і тварини

 

Так само вважає і українське законодавство. Відповідно до Цивільного кодексу України, спадкоємцями можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава та інші суб’єкти публічного права. Тварини не згадуються. Проте можна укласти договір на доглядання за тваринкою з людиною або з притулком.

Одружитися з улюбленим котом у нас також не вийде. Лише декілька країн дозволяють брати такий шлюб. Частіше за все це відбувається в Індії, де традиційна індуїстська релігія наполягає на подібних весіллях задля того, щоб спокутувати гріх або скасувати прокляття. У цій країні не рідкість шлюб чоловіка з собакою або маленьких дівчаток з жабками.

 

Звіряча праця

 

Але ж права завжди йдуть поруч із обов’язками. Деякі тварини можуть бути офіційно працевлаштованими. Наприклад, у Британському музеї є підрозділ, відповідальний за боротьбу з мишами та щурами, в якому працюють шість котів. Ці коти офіційно оформлені, отримують заробітну плату — 50 фунтів на рік і навіть «уніформу» — жовту шийну стрічку. Щоб коти ретельно виконували свої обов’язки, годують їх не щодня. Вочевидь, котяча черга на таку роботу не стоїть.

Зовсім по-іншому влаштоване життя котів у Полтавському музеї-будинку Івана Котляревського. У наших кращих традиціях офіційно в музеї працевлаштований один кіт, але під будівлею завжди є декілька тварин, яких годують, доглядають та віддають у добрі руки співробітники музею.

У російському музеї «Ермітаж» у Санкт-Петербурзі також працюють коти. Ще засновниця Ермітажу, імператриця Катерина ІІ, надала офіційний статус котам Зимового Палацу як «охоронцям картинних галерей». Коли в блокаду під час Другої світової війни всі коти померли, Ермітаж заполонили щури. Після війни до Ленінграда було завезено багато котів, частина з яких потрапила до музею та фактично врятувала його. Від котів намагалися позбутися у 60-ті роки. Але ж виявилося, що хімічні засоби боротьби з щурами та мишами в музеях не ефективні. Тому котів було повернуто назавжди.

Проте всі ці приклади не роблять тварин суб’єктами права. ХХІ століття поставило питання хоча б про обмежену правосуб’єктність тварин. На жаль, тварини не мають головної якості дієздатності — свободи волі. Разом із тим на подібні питання звернули увагу представники академічного середовища. Єльська юридична школа з 2019 року пропонує студентам новий курс «Право, етика і тварини», метою якого на цей час є розробка правових і політичних стратегій з питань прав тварин.

А поки академічна наука складає умови нових відносин людини з тваринами, роботодавці дозволяють брати в офіс хатніх улюбленців. Доведено, що присутність поруч з людиною тварини поліпшує її психологічний стан та підвищує працездатність. Традицію започаткували такі «гіганти», як Гугл та Нестле, втім, і невеликі фірми долучилися до неї з радістю. В умовах постпандемічного ринку праці фахівці вважають збереження психологічного стану працівників одним із найважливіших завдань, тому ми можемо сподіватися на розвиток співпраці людей з тваринами, а разом із тим і розвиток прав тварин.

-->