Проза життя: Правила життя Сергія Чорного

Наш візаві в цьому номері — керуючий партнер київського офісу міжнародної юридичної фірми Baker McKenzie та член Ради директорів Американської торговельної палати в Україні Сергій Чорний. Ще молодим юристом, випускником Київського університету та Інституту держави і права, він прийшов до офісу Baker McKenzie і зумів побудувати неймовірно захоплюючу кар’єру — і все у межах однієї компанії. За плечима Сергія Чорного успішні і багато в чому навіть унікальні кейси — від перших в Україні багатомільйонних операцій з випуску єврооблігацій для держави,банківського та приватного сектору до консультацій за проєктами провідних міжнародних фінансових організацій, українських та іноземних банків та компаній. Сьогодні Сергій Чорний регулярно отримує високі оцінки українських та міжнародних юридичних рейтингів. Тож у чому таємниця його успіху? Давайте розбиратися

Власному успіху найбільш завдячую прагненню до перфекціонізму в усьому. Це від мого батька, який є висококласним журналістом і був на дипломатичній службі у перші роки незалежності України. Це досить важка психологічна установка — пам’ятаю, у перші роки роботи у Baker McKenzie переписував меморандуми та юридичні висновки по десять разів на день, добиваючись чіткості формулювань та загалом «краси» документа — допоки партнер примусово не забирав продукт для відправки клієнту або ж допоки втома не дозволяла шліфувати його далі. З досвідом ці виснажливі вправи відійшли в минуле, але такий підхід справді дав добрий старт моєму професійному та кар’єрному зростанню — у той час висококваліфіковані американські та англійські юристи, що створювали наш київський офіс, виділяли та підтримували саме працівників, які виробляли якісний продукт. Надалі, звичайно, прийшло розуміння і вміння щодо спілкування з клієнтами, ведення переговорів тощо. Але початок був саме таким.

Найбільше ціную порядність, принциповість та послідовність.

Найменший градус терпіння маю до людей з відсутніми чи розмитими етичними кордонами. Вважаю, що всі біди у нашій країні, в юридичній сфері зокрема, саме від того, що відсоток такої етичної вати є завеликим. На жаль, нерідко стикаюся з колегами, які у незобов’язуючій приватній ромові є борцями за справедливість і дотримання правил, але коли настає час реальних власних дій чи вибору, «льогко» віддають перевагу швидкому заробітку чи психологічному комфорту, заглядають до рота «босу» (чи кого на цей момент вважають «силою»), щоб вгадати правильний режим поведінки, прикривають власні сумнівні дії лозунгом «всє так делают» (іноді ще додають «у цій країні»). Противно. Не можу змусити себе поважати таких кадрів.

Керуючий партнер повинен, передусім, забезпечити умови, коли кожен працівник відчуває свою цінність та повагу до себе як до професіонала та має рівні з іншими колегами умови розвитку, удосконалення та кар’єрного зростання. Тоді робота фірми буде злагодженою і стабільною, а клієнт отримуватиме якісні послуги.

На юридичному ринку сьогодні багато талановитих юристів, і головною умовою успіху юридичного бізнесу є утримання талантів у своїй фірмі чи команді, а це — дуже нелегка справа. Головні принципи та мотиватори знають усі, але застосовувати їх на практиці вдається не завжди, особливо в умовах, коли менеджерські рішення приймаються колективно, партнерами з іноді різним баченням стану бізнесу та стратегії його розвитку.

Найбільшим своїм досягненням у професійній сфері вважаю формування та багаторічну успішну діяльність київської групи банківського та фінансового права і ринків капіталів Baker McKenzie. Це дуже талановиті люди, що забезпечують для наших клієнтів продукцію найвищої якості. Ми очолюємо провідні рейтинги юридичних фірм в Україні у цій галузі вже близько двадцяти років. І на персональному рівні — кращих колег важко уявити.

Якби не став юристом, то, мабуть, пропав би. Не знаю, як міг би заробляти на хліб виконанням іншої роботи, яка не надає такого драйву кожного дня і не є настільки креативною. Не міг би змусити себе робити те, що мені нецікаво (навіть за великі гроші).

Найкращий відпочинок мені дає велосипедна прогулянка лісом, суперскладними маршрутами. Якось один колега запросив мене та клієнта на таку прогулянку, із затяжними підйомами та піщаними трасами, приїхали до фінішу лише я і колега, який років на п’ятнадцять молодший за мене. Клієнт ще молодшим був, не впорався. Таке щодо клієнта можна дозволяти лише за межами професійної діяльності.

Захоплююсь одночасно багатьма справами поза межами роботи, і на них не вистачає часу. Художня фотографія, велоспорт, САП (веслування на дошці), авто, кішки — оце дещо з того. Дуже цікавлюся політичною аналітикою, багато читаю, слухаю і дивлюся, і вважаю, що непогано розумію розвиток подій у світі і у нас, в Україні, а також куди це все рухається.

Мрій є багато, але наразі переважає одна — пожити нарешті у своїй країні, що не залежить від психічного стану сусідніх правителів, не ризикує стати частиною царства скрєп, жлобів та попів на «майбахах», має справедливу та ефективну судову систему, гарантує безпеку і рівні умови для розвитку наших дітей. Звучить пафосно, але справді дуже цього хочеться.

Усе буде добре. Погляньте, скільки дуже ризикових часів та ситуацій ми вже пройшли. Десь хтось чи щось нас береже і допомагає рухатися до кращого. Це справді так.