Інтерв’ю: Вхід є!

Час доводить, що будь-яка криза — це можливість. Бо якщо наважуватися на глобальні зміні, то краще це робити в той момент, коли цього прагнеш найбільше. Свою професійну діяльність Оганес Варданян і Владислав Тарасенко розпочинали в судах, але, досягши певного рівня, зрозуміли, що здатні на більше, і у 2020 році заснували Blitz-Partners Law Firm.

Тож партнери-засновники розповіли «УЮ», що спонукало їх відкрити власний юрбізнес у складні часи, який досвід у суді став найкориснішим і чому процеси реформування в країні мають йти паралельними курсами

 

У сьогоднішніх бізнес-реаліях бізнес в основному згортається, а ви, навпаки, вирішили відкрити власну справу. Чому саме зараз і коли виникла така думка?

Оганес ВАРДАНЯН (О.В.): Юриспруденцією займаюся вже понад десять років. Увесь цей час працював у судовій системі. І коли ситуація в країні після 2014 року почала змінюватися, ми з моїм партнером і другом Владиславом Тарасенком почали замислюватися над тим, що потрібно професійно розвиватися і рухатись далі. У 2016 році ми пішли з судової системи і почали займатися адвокатською практикою. Так, ми багато працювали, зробили чимало корисних речей, але наші ідеї можливо втілити лише тоді, коли дієш самостійно. Хочемо не просто працювати, а бути корисними для суспільства і країни.

 

У яких нішах себе бачите, в яких галузях права вже пра­цюєте?

Владислав ТАРАСЕНКО (В.Т.): Ми займаємося податковою, антимонопольною та господарською практикою, розвиваємо захист бізнесу. Зараз плануємо розширити практику захисту IT-бізнесу, в нашій компанії є відповідний фахівець, це дуже перспективний напрям.

 

Ви, як професійні правники, вийшли із судової системи. Зміни, які зараз там відбуваються, не виправдали ваших сподівань?

О.В.: Ми з Владиславом пропрацювали в судовій системі, починаючи з районного суду і закінчуючи Вищим спеціалізованим судом і касаційним судом. Ми бачили, як змінюються механізми державної влади, — було зроблено багато правильних речей, але, на жаль, багато що змінилося в гірший бік. Знаєте, коли вранці приходиш на роботу, а пізно ввечері повертаєшся додому, то почуваєшся роботом, який виконує якусь суто технічну роботу. Якщо не бачиш результату, з’являється відчуття того, що марнуєш час та зусилля. Звичайно, це розчаровує. Утім, прийняти таке важливе для нас рішення було дуже складно.

В.Т.: Ми взяли із судової системи максимум корисного, що могли, — безцінний досвід та знання. Звичайно, роки роботи в судовій сфері допомогли і з базою клієнтів.

У судовій сфері ми досягли того рівня, коли наступний етап розвитку — претендувати на посаду судді. Але це дуже рутинна робота, яка не приносить того задоволення, яке дає адвокатська діяльність. Так, є люди, які десять чи навіть двадцять років виконують у судах механічну роботу, їх це влаштовує, але у нас зовсім інші амбіції.

 

Останнім часом на юридичному ринку спостерігається тренд, коли в адвокатуру багато хто йде із судової системи, органів прокуратури тощо. Чому правники переходять, так би мовити, на іншу сторону судового процесу?

О.В.: Вважаю, що найбільше їх спокушає свобода! Свобода дій, свобода особистого розвитку, свобода, в тому числі, особистих висловлювань. Певною мірою і свобода мислення, тому що людина із судової системи або із правоохоронних органів усе ж таки є заручником цієї системи. Адже навіть якщо людина особисто хоче на щось вплинути, система цього не дозволить.

Звичайно, чималу роль відіграє фінансова ситуація, бо якихось захмарних зарплат у згаданих вище органах немає. Той досвід, який реалізовують співробітники держорганів, ті знання та зусилля, які вони вкладають, неспівставні з тим рівнем заробітних плат, який вони сьогодні мають.

Чимало факторів впливає, але на першому місці — свобода дій!

 

Який корисний досвід ви винесли з попередньої діяльності?

О.В.: Дуже корисний досвід — дисципліна. Також спілкування з учителями — відомими авторитетними юристами. Важливими є витривалість, терпіння до певних речей. Але найголовніше — нас навчили дивитися на життєві ситуації по-різному і сприймати все, як є. Як говорять, не все біле або чорне, є ще й відтінки.

Коли після закінчення університету в 2008 році я, молодий і зелений, прийшов до районного суду, звичайно, були інші очікування. Але ми вдячні багатьом людям, які свого часу наставляли нас на шлях, допомагали порадою, підтримували морально.

Хочеться, щоб і судова система, і юриспруденція загалом, і приватні юридичні компанії розвивалися в одному напрямі. Тому що ці речі взаємопов’язані, і процеси змін повинні відбуватися паралельним курсом. А якщо адвокат, який тиждень готувався до судового засідання, приходить до суду і розуміє, що рішення залежить не від правової позиції, лінії захисту тощо, це вже зовсім інше. Бо якщо ти маєш рацію і приходиш до суду, то доносиш свою позицію і виходиш з позитивним рішенням.

В.Т.: У приватній компанії такого унікального досвіду, як в суді, однозначно не здобудеш. Ми прийшли туди після вишу і набули вже практичних знань та розуміння, як працює система в цілому.

 

Чого вдалося досягти із заявлених цілей у судовій системі, а чого — ні?

О.В.: Найбільша прогалина — відсутність єдиної судової практики. Попри пленуми і постанови Верховного Суду, прийняті закони тощо, це відбувається дуже часто, тож основну проблему вбачаю саме в цьому.

У судовій системі є досвідчені судді з 20-річним стажем і більше, але нам потрібно більше довіряти молоді, без цього процес змін неможливий. Призначати гідну заробітну плату, але й запитувати відповідно.

Чимало неоднозначностей стосуються діяльності Великої Палати Верховного Суду, тому що вона прий­має постанови, яких повинні всі дотримуватися. Але на практиці суди часто не дотримуються з правильної точки зору, бо Велика Палата дає роз’яснення по одній ситуації, а суди проєктують її на іншу. У результаті одне рішення не відповідає іншому. А щоб відповідати, потрібно все кардинально змінювати. Поки ж, на жаль, змінюються тільки прізвища.

Великим плюсом, звичайно, є впровадження касаційних фільтрів, скасування другої ланки в касаційному оскарженні. Завдяки цьому зменшилося поле для зловживань правом, службовими повноваженнями. Зараз судова вертикаль стала чіткішою.

В.Т.: Додам, що ще однією великою проблемою є строки розгляду справ. Процес може розтягнутися, якщо ми беремо час від першої інстанції до Верховного Суду, на два-три роки і навіть більше. У Верховному Суді є справи, які лежать роками взагалі без руху. Досвідчені юристи знають механізми, як прискорити процес, але якщо все робити в законному порядку, то все одно він може тривати роками. Для звичайних громадян це велика проблема.

О.В.: У нас немає доступу до правосуддя, бо це дуже довго і дорого. Зараз пересічний громадянин, який працює, скажімо, на підприємстві, опинившись у ситуації, яка вимагає захисту у правосуддя, не може найняти адвоката. Звідси з’являється недовіра до всієї системи. Наші реформатори повинні спростити доступ до правосуддя, в суспільстві відчувається величезна недовіра до судів.

Так, держава розвивається, потенціал величезний, але ж ми бачимо, як в останні кілька років великий європейський бізнес йде з України. Бо немає впевненості і передбачуваності: сьогодні інвестор вкладає кошти, створює робочі місця, а завтра може прокинутись і втратити власність.

Так, у суді можна досягти справедливості, але поки інвестор її дочекається в Україні, він вже постаріє. Усі розуміють, що провести ефективні зміни в країні за кілька років неможливо, але рухатися в цьому напрямку ми зобов’язані. Якщо хочемо, щоб наші майбутні покоління жили в правовій державі.

Звісно, є й недобросовісні адвокати, які ініціюють затягування справ, займаються певними зловживаннями, про це також треба говорити.

В.Т.: Ми прагнемо в Європу, але фундамент країни залишився той, який був тридцять років тому. У різних органах у нас суцільні сімейні підряди, де кожен приходиться комусь то братом, то сватом. Такі речі в Європі неприпустимі. При цьому збираємося подолати якусь корупцію.

У нас легше вести бізнес, ніж у Європі з точки зору реєстрацій, податків і низки інших речей, але якщо ми доходимо до судових питань, то тут уже, як-то кажуть, є певні нюанси.

О.В.: Юридична професія загалом дуже відповідальна і є однією з найважливіших для держави. І якщо налагодити роботу державних інститутів, правоохоронних органів, судів тощо, в країні все буде чудово, до нас усі захочуть їхати. До того ж у нас дуже сумлінний, законо­слухняний народ. На жаль, ми тридцять років чуємо про потенціал країни, але належним чином ніхто його не використовує.

 

Які ваші очікування від ринку юридичних послуг на найближчі рік-два щодо динаміки розвитку та активності загалом?

О.В: Ми готові до того, що буде дуже складно. Як юркомпанія, ми тільки-но починаємо активну діяльність. Доведеться докласти багато зусиль і праці. Перший рік треба працювати в турборежимі, шукати нових клієнтів, посилювати практики. З огляду на те, що юридичний ринок в Україні насичений топовими компаніями, які представлені вже кілька десятиліть на українському ринку юридичних послуг, потрібно віддати їм належне, мають базу знань, високий професійний рівень, великих клієнтів тощо, конкуренція, відповідно, дуже висока. Але ми рухаємось до своєї мети, адже, віддавши свідоме життя державним органам, ми знаємо, як працює державна машина, і хочемо своїм знанням знайти найкраще застосування.

В.Т.: Під час кризи стартувати бізнесу завжди нелегко, але якщо встояв і тримаєшся далі, то досягнеш нового рівня. Так, зараз багато хто закриває бізнес та згортає діяльність, але у нас є і сили, і можливості, і клієнтська база. Та головне — бажання рости і розвиватися. А хто виживе у кризу, той стане сильнішим!