Страхування: Перехідні відносини

Уляна КАТАЄВА,
юрист МЮФ Integrites

Чинне законодавство передбачає можливість переходу права вимоги до страховика як унаслідок заміни сторони у зобов’язанні (суброгація), так і внаслідок виникнення права зворотної вимоги (регресу)

Законодавство України з питань страхування передбачає можливість переходу права вимоги від страховика до особи, відповідальної за завдані збитки, внаслідок виплати страхового відшкодування, що робить економічно вигідною страхову діяльність та позбавляє можливості уникнення майнової відповідальності винною особою.

Унаслідок відсутності в законодавстві чіткого розмежування зазначених понять на практиці, зокрема в судовій, вони подеколи не розрізняються. Проте ці терміни, хоча й мають багато спільного, все ж таки не є тотожними.

Вимогливі терміни

У теорії права перехід до страховика права вимоги до винної особи іменується «суброгація». Цивільний кодекс України та Закон України «Про страхування» такого терміна не містять, проте саме про нього йдеться у статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У законодавстві це поняття вживається лише у статті 269 Кодексу торговельного мореплавства України, яка має назву «Суброгація» і згідно з якою у разі сплати страхової суми до страховика за його згодою переходять усі права на застраховане майно — у разі страхування на повну вартість або право на частку застрахованого майна пропорційно відношенню страхової суми до страхової вартості — у разі страхування на неповну вартість.

Суброгація, по суті, є од­нією з підстав заміни кредитора у зобов’язанні, що передбачені у статті 512 Цивільного кодексу України, — заміни внаслідок виконання обов’язку боржника третьою особою — страховиком.

При цьому в страховика внаслідок виплати страхової суми може виникати право зворотної вимоги (рег­ресу), яке не варто ототожнювати із суброгацією. Право регресу передбачене у загальній нормі статті 1191 Цивільного кодексу України та у статті 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що передбачають окремі випадки виникнення права регресу у страховика.

Відмінні ознаки

Головною відмінною ознакою регресу від суброгації є те, що нове зобов’язання при суброгації не виникає, а відбувається лише заміна кредитора. Наприклад, унаслідок виплати страхової суми за договором страхування відповідальності на випадок невиконання зобов’язання за контрактом або договору ризику непогашення кредиту до страховика переходить право вимоги до боржника за контрактом. При цьому зобов’язання, що виникло між страхувальником та боржником, залишається чинним для страховика, який стає у ньому новим кредитором боржника.

При регресі ж не відбувається заміни сторони, а виникає нове зобов’язання. Наприклад, стаття 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до ­страхувальника, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їхній основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником); якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Розмежування понять «суброгація» та «регрес» є важливим з огляду на різний порядок обчислення позовної давності. Так, за умови виникнення нового зобов’язання при регресі строк позовної давності починається з моменту виплати страхового відшкодування, як це передбачено у частині 6 статті 261 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за регресними зобов’язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов’язання. При суброгації ж початок перебігу позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку, адже відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України зміна сторін у зобов’язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Унаслідок неправильного ототожнення понять «регрес» та «суброгація» суди в рішеннях часто неправильно визначають момент початку перебігу строку позовної давності, що призводить до скасування таких рішень судами вищих інстанцій. Прикладом цього є постанова Верховного Суду України від 27 березня 2012 року в справі № 58/168, якою було переглянуто постанову Вищого господарського суду України у зв’язку з неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: визначення початку перебігу строку позовної давності за регресним зобов’язанням. Так, Верховний Суд України дійшов висновоку про те, що право подати до суду регресний позов виникає у страховика після виплати страхового відшкодування.

Відчуйте різницю

Окрім зазначеного, регрес та суб­рогація відрізняються сумою вимоги, яку може заявити страховик до винної особи. Так, при суброгації страховик управі вимагати від особи, відповідальної за збитки, відшкодування суми в межах фактичних витрат, тобто в межах суми страхової виплати, виплаченої страхувальнику. Це означає, що страховик не вправі вимагати сплати штрафних санкцій, трьох відсотків річних, інфляційних втрат винною особою. Проте, бе­зумовно, такого права не позбавлена потерпіла особа, якій було завдано збитки. При регресі ж страховик вправі задовольнити свою вимогу в повному обсязі.

Зазначені два поняття розрізняються і за суб’єктним складом. Суброгація виникає щодо будь-яких осіб, а право зворотної вимоги (регресу) лише щодо вузького кола осіб.

Таким чином, у правовідносинах страхування суброгація є більш поширеним явищем, ніж регрес. Право зворотної вимоги (регресу) виникає лише у конкретно визначених законодавством випадках.

Наведена характеристика понять регресу та суброгації свідчить про існування різниці між ними, що має, безумовно, враховуватися в правозастосуванні, адже виникнення суб­рогації або ж права зворотної вимоги (регресу) в страховика призводить до різних правових наслідків.