Post Scriptum: Лобі-пара
Суспільство має знати, хто відстоює власні інтереси, в якій формі і через які парламентські групи впливу
Часто люди співвідносять поняття «лобізм» з поняттям «корупція», однак цивілізований лобізм не передбачає підкуп чиновників. У розвинених країнах діяльність лобістів регламентована законом. В Україні легалізувати лобізм досі не вдалося.
Чому? Що ж таке цей «страшний» лобізм?
На мою думку, сьогодні лобізм потрібно розглядати, як цілеспрямоване опікунство, мета якого — допомога та підтримка. Лобізм можна порівняти з роботою продюсера в сфері шоу-бізнесу або брокера на фондовій біржі, адже і там, і тут одна мета — успішна реалізація тих чи інших проєктів. Тож це не тиск, не підкуп і не «договорняк» з владою. Це належне представництво інтересів за допомогою дозволених законом способів та методів. До того ж низка провідних юридичних компаній уже надають послуги з взаємодії із владою (Government Relations). А це, по суті, і є легальний лобізм.
Здається, що все просто і зрозуміло — лобізм існує незалежно від його сприйняття або заперечення і є невід’ємною складовою політичного і правового життя України.
Тому, на мою думку, насамперед необхідно забезпечити прозорість лобістських процесів. Оскільки закони мають поширюватися на всіх, усі повинні грати за єдиними правилами. Суспільство має знати, хто відстоює власні інтереси, в якій формі і через які парламентські групи впливу.
Як чиновник різних рівнів у минулому, знаю, що частина питань не знаходять свого прогресивного вирішення лише тому, що не вивчаються на глибинному рівні за рахунок прострочення формального «закриття» інших.
Саме участь лобіста у процесах напрацювання державницьких рішень має стати двигуном для їх змістовного наповнення. Лобізм є опонентом бюрократії, оскільки орієнтований на результат, а не на відписку. У будь-якому разі питання регулювання взаємодії з владою має вирішуватися не тільки владою, а й тими, хто має з нею взаємодіяти в цивілізованій країні, — бізнесом і громадським сектором.
Лобіст в органах законодавчої і виконавчої влади — це те саме, що адвокат в суді. Мабуть, абсурдним було б звинуватити адвоката в тому, що він представляє в суді інтереси лише однієї сторони. Суд це ж також влада. То чому ми так боїмося голосно заявити, що ось цей лобіст просуває інтереси ось цієї зацікавленої групи ось у цьому органі влади. Думаю, тому, що ми не маємо уявлення про справжнє наповнення лобізму, про його дійсне лице, а не спотворене корупційне.
Корупція проявляється в незаконних діях з метою збагачення, а ключова відмінність лобізму уособлюється в одному з принципів моєї діяльності у напрямі GR: домагайся результату так, як тільки можеш, як тільки уявляєш, але не переступай закон.
І якщо в корупційних відносинах домовленості здійснюються в тональності «шу-шу», то легальний лобізм створює ситуацію, коли суспільство чітко розуміє хто, де і чиї інтереси представляє.
Вважаю, що ідеальною моделлю лобізму є саме співпраця громади з керівними органами держави. Це мистецтво переконання, а не корупційна складова, як вважається нині.
Лобізм — це фактично легалізований допінг, метою якого є розвивати та примножувати, тоді як корупція, за аналогією, виступає тяжким наркотиком, здатним тільки знищувати та руйнувати.
І насамкінець констатую головне — розвиток інституції лобіювання в Україні активно відбувається, хоч і не закріплений законом.
Торік до парламенту були внесені чотири законопроєкти про лобізм, які повернули авторам як такі, що суперечать Конституції. Не буду зупинятися на юридичній натягнутості таких тверджень, але переконаний, що явище корупції точно не узгоджується з Конституцією.
Недавно на офіційному сайті Верховної Ради знову з’явився законопроєкт про лобізм (№ 3059), точніше — його доопрацьована версія. А це означає, що питання врегулювання лобізму знову актуалізується у політичній площині.
У будь-якому разі вибір за нами. Це — наша країна і наше життя. Альтернативи небагато: прозорий та зрозумілий лобізм або утаємничена корупція.
