Банківське право: Банківська гарантія

Олена ЧЕПУР,
керуючий партнер Gryphon Investment Consulting Group, керівник практики корпоративного права, M&A, голова Комітету з банківського та фінансового права АПУ

У вересні Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазнав суттєвих перетворень. З набранням чинності Законом № 4452 гравцям банківського ринку доведеться жити за новими правилами

22 вересня 2012 року набуває чинності Закон України № 4452-VI від 23 лютого 2012 року «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким, по суті, здійснюється реформування системи гарантування вкладів фізичних осіб на банківському фінансовому ринку. Відтепер одним із основних завдань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд), нарівні із забезпеченням функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, стане виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідація банків, що донедавна було вотчиною Національного банку України.

На банківський ринок чекає чимало змін. Фонд як юридична особа публічного права хоч і підзвітний Національному банку України та Кабінету Міністрів України, однак органи державної влади та НБУ не мають права втручатися в діяльність Фонду щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень. Будучи спеціально уповноваженим страхувальником банківських вкладів Фонд матиме повноваження брати участь в інспекційних перевірках проблемних банків за пропозиціями НБУ, проводити власні перевірки банків і застосовувати до банків та їхніх керівників відповідно фінансові санкції і накладати адміністративні штрафи.

Горизонт повноважень

Ключовим нововведенням є те, що Фонд уповноважується здійснювати процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, в тому числі шляхом введення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовувати продаж неплатоспроможних банків, відчуження їхніх активів та зобов’язань, і у процесі виведення неплатоспроможного банку створювати та продавати перехідний банк, номінальним власником і управителем акцій якого є Фонд до дня продажу цього банку інвестору тощо.

За Фондом залишаються і його традиційні завдання щодо ведення реєстру його учасників, акумулювання коштів Фонду, здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб, а також надання фінансової підтримки приймаючому банку, який у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку приймає від неплатоспроможного банку активи та зобов’язання тощо.

Фонд також наділяється пов­новаженнями щодо прийняття нормативно-правових актів (інструкцій, положень, правил), якими здійснюється регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, які є обов’язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами. Великі повноваження породжують і велику відповідальність: відтепер директор — розпорядник Фонду несе ­персональну відповідальність за його діяльність та виконання покладених на нього завдань.

Живильні джерела

Системних змін зазнав і порядок формування коштів Фонду. Новим законом розширено перелік джерел фінансування Фонду, до якого додатково включено кошти з Державного бюджету України, доходи від надання фінансової підтримки приймаючому банку, благодійні внески, гранти, технічна допомога, у тому числі від іноземних осіб, кошти, отримані від виконання заходів, передбачених планом врегулювання, зокрема від продажу неплатоспроможного банку або перехідного банку, ліквідації банку. Причому мінімальний обсяг акумульованих коштів Фонду не може бути нижчим за 2,5 % від суми гарантованих Фондом коштів вкладників у межах суми відшкодування з урахуванням суми зборів з учасників Фонду, які мають надійти протягом наступного кварталу. За умов досягнення мінімальної межі або ризику суттєвого зменшення обсягу коштів Фонду він має право вжити заходів для поповнення коштів Фонду за рахунок визначених законодавством джерел.

Як і раніше, учасниками Фонду є банки, а участь банків у Фонді є обов’язковою та набувається в день отримання банківської ліцензії. Однак серед новинок, що сколихнули банківський ринок, можна назвати можливість встановлення Фондом спеціальних зборів або диференційованих зборів до Фонду залежно від ризиків банків, а також підвищення регулярного збору, розмір базової річної ставки якого становить 0,8 % бази нарахування в іноземній валюті, а для гривні показник залишився на попередньому рівні — 0,5 %.

Базою нарахування є середньозважена за розрахунковий період сума щоденних балансових залишків на рахунках з обліку вкладів та відсотків за ними. Розрахунок розміру диференційованого збору проводиться шляхом зважування базової річної ставки збору за ступенем ризику. Розмір диференційованого збору має бути не меншим за розмір базової річної ставки. Методика оцінки ступеня ризиків банку для розрахунку диференційованих зборів повинна встановлюватись нормативно-правовим актом Фонду, що підлягає погодженню з НБУ.

У разі якщо поточні доходи Фонду є недостатніми для виконання ним у повному обсязі своїх зобов’язань щодо виплати відшкодування за вкладами та/або щодо обслуговування й погашення залучених кредитів, Фонд має право прийняти рішення про встановлення спеціального збору до Фонду, що є обов’язковими для сплати учасниками Фонду. Загальний розмір такого спеціального збору, сплаченого учасниками Фонду протягом року, не має перевищувати розміру регулярного збору з учасника Фонду, сплаченого учасником Фонду за попередній рік.

Гарантії на власний розсуд

Досить суттєвих змін зазнала і концепція відшкодування коштів за вкладами. По-перше, Фонд відтепер не відшкодовує кошти за вкладами у філіях іноземних банків, а відповідно філії іноземних банків — не є учасниками Фонду.

По-друге, Фонд хоч і гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом, однак новим Законом, на відміну від Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» 2001 року, взагалі не передбачено гарантованого розміру відшкодування коштів за вкладом. Законом 2001 року такий гарантований ліміт було встановлено на рівні 1 200 гривень, а пізніше декілька разів переглянуто та піднято до 150 000 гривень. Починаючи з 22 вересня 2012 року, визначення розміру гарантованого рівня відшкодування повністю віддане на розсуд Фонду, що, в свою чергу, ставить усю систему гарантування вкладів у залежність від політичної волі та настроїв у державі.

І хоча на рівні Закону гарантується відшкодування Фондом коштів вкладникам, їхнім представникам та спадкоємцям, у розмірі вкладу, включаючи відсотки, однак, вкладник має всі підстави почуватися менш захищеним, ніж раніше.

По-третє, докорінно змінилися і строки здійснення відшкодувань. За попереднім Законом 2001 року, вкладники набували права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів з дня призначення ліквідатора, і тривало, за загальним правилом, три місяці, а у разі ліквідації системоутворюючого банку цей строк подовжувався до шести місяців.

Відтепер Фонд розпочинатиме виплату відшкодування коштів вкладникам не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а завершуватиме таку виплату — в день внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи. А отже, строк, в який вкладник може звернутися за гарантованим відшкодуванням, може складати до трьох років з дня відкликання банківської ліцензії, а в деяких випадках і до чотирьох років.

Реформування відбулося, а реальну готовність банківського ринку до нього покаже лише час. Далі буде…