Post Scriptum: Уявлення маю

В Україні протягом останніх років відбулися глибокі судові реформи, і впровадження деяких із них ще не закінчено. Поінформованість населення щодо етапів та результатів реформи неабияк залежить від двох чинників: по-перше, враження, що справляє система правосуддя на громадян, які стикаються з нею; а по-друге, враження про систему правосуддя, що формують засоби масової інформації.

За даними дослідження Центру Разумкова, більше половини населення України отримує інформацію про діяльність судів виключно із засобів масової інформації. З цього можна дійти висновку, що все-таки переважна більшість населення, формуючи думку про суд і суддів, опирається на інформацію від журналістів та публіцистів, а віднедавна — і на думку блогерів.

Так склалось, що робота журналіста, як і блогера, в нашій країні часто пов’язана з генеруванням контенту, який сильно корелюватиметься з емоціями людей. Така специфіка роботи є зрозумілою для цієї сфери, оскільки привернути увагу людей та утримати її досить складно. Монотонні, скрупульозні, довгі та аргументовані пояснення, до яких звикли всі, хто працює з юриспруденцією та безпосередньо із системою правосуддя, програють у цій битві за народну увагу та, відповідно, народну довіру.

Наприклад, реформування процесу відбору суддів та формування нового складу Верховного Суду, який розпочав свою роботу в січні 2018 року, призвело до помітного поліпшення системи, яка існувала раніше. Хто про це знає? Фактично ті, хто працювали з судами вищої інстанції до реформи та після. Ще про це знає Венеціанська комісія. Та чи знає про це більшість населення? Чи все-таки населення більше знає про судову систему з новин про одіозних особистостей системи, прізвища яких лунають в ефірах телеканалів та прикрашають шпальти інтернет-видань.

Таке фрагментарне сприйняття інформації призводить до формування стійкого негативного уявлення як про судову реформу, так і про систему правосуддя в цілому. І це є вкрай руйнівним чинником для питання побудови довіри до правосуддя.

Проте, на мою думку (і результати дослідження Центру Разумкова це показали), таке негативне уявлення досить ефективно усувається при спілкуванні громадян із судами. Багато в чому збільшенню кількості та доступності такого спілкування сприяє запровадження електронного суду, інформування стану розгляду справ на сайті судової влади. Але особливий ефект має безпосередня публічність персоналій із судового корпусу. Судді-блогери, судді-спікери та судді-реформатори, які простими словами через соціальні мережі, на професійних форумах або роботою в профільних групах сприяють поінформованості населення про зміни та стан справ у судовій системі. Саме відкритість та зрозумілість цінностей, що базуються на верховенстві права та поваги до закону, яку транслюють такі персоналії, є запорукою побудови довіри населення до правосуддя. Так формується нове обличчя українського правосуддя.

Звісно, не все залежить від самих лише персоналій судової системи. Невід’ємним чинником формування довіри до правосуддя є стабільність та передбачуваність судової системи, а також її реальна незалежність. Довіра до судової влади може зростати лише в рамках стабільної системи.

Хоча судові реформи в Україні вважаються необхідними для підвищення довіри громадськості до органів судової системи, стійка інституційна нестабільність, коли реформи слідують за змінами політичної влади, також може бути шкідливою для довіри суспільства до судової влади як незалежної та неупередженої інституції.

Принцип стабільності та узгодженості законів має важливе значення задля передбачуваності законів для окремих осіб, включаючи суддів та інших осіб, які працюють в уражених інституціях. Часті зміни правил, що стосуються судових установ та призначення, можуть призвести до різних тлумачень, включаючи навіть твердження про недобросовісні наміри цих змін.

Отже, довіра громадян до правосуддя в Україні сильно залежить від інформаційного поля та відсутності фінансово-політичного впливу на суддів. Вплив першого чинника досить ефективно усувається при спілкуванні громадян із судами. Вплив другого чинника можна зменшити, запроваджуючи заходи для підвищення реальної незалежності суддів.