Особистість: Відповідальний вимір

Торішнє розширення Юридичної групи LCF стало однією з найбільш гучних подій на українському ринку юридичних послуг. Посилення існуючих практик та відкриття нових створило для об’єднаної команди нові горизонти можливостей. Водночас у LCF впевнені: вийти на інший рівень можливо, якщо високій планці вимог у флагманській судовій практиці відповідають інші галузі практики. Про те, які переваги отримала Юридична група LCF після приєднання команд EVRIS та «Шевердін і Партнери», як це відбивається на поточній роботі, які проєкти зараз актуальні, «УЮ» говорив з партнерами Юридичної групи LCF Андрієм Реуном та Сергієм Бенедисюком

Юридична група LCF на початку своєї діяльності позиціонувала себе як компанія, основним напрямом якої здебільшого є судова практика. Але торік компанія зазнала змін і суттєво розширила коло практик. Тож на яких напрямах фокусуєтеся зараз і чому?

Андрій РЕУН (А.Р.): Так, до минулого року LCF асоціювалася в першу чергу з судовою практикою. Команда цього напряму й досі є однією з найкращих у захисті інтересів клієнтів у найскладніших судових та арбітражних спорах. Але на початку квітня 2020 року Юридична група LCF оголосила про приєднання команд ЮФ EVRIS та АО «Шевердін і Партнери» та запровадження нових практик. Таке розширення надало додаткові переваги нашим клієнтам, особливо в період глобальної кризи.

Сергій БЕНЕДИСЮК (С.Б.): Після приєднання наша команда надає послуги у практиках корпоративного, податкового, антимонопольного та конкурентного права, права інтелектуальної власності, банкрутства, енергетики, а також кримінального права і транскордонних судових спорів. На цьому ми не зупиняємося — недавно LCF запровадили нову практику GR та конституційного права, яку очолив радник Костянтин Красовський.

У нас працюють юристи з глибоким знанням права та індустріальною спеціалізацією у банківському, аграрному, рітейлі, FMCG, IT, інфраструктурному, енергетичному, виробничому, фармацевтичному й інших секторах бізнесу. Напевно, наразі складно виділити окремо декілька основних практик або індустрій, у команди є глибокі знання і великий досвід у різних галузях, і я не візьму на себе відповідальність сказати, на яких ми фокусуємося, а на яких ні.

 

Економічна криза, викликана пандемією COVID-19, негативно вплинула на інвестиційну привабливість України. Додамо до цього непередбачуваність вітчизняного законодавства — і маємо значний відтік капіталу. Як сьогодні, якщо не залучити, то принаймні утримати великого іноземного інвестора?

С.Б.: Звісно, 2020 рік був складним для світової економіки, тому зменшення обсягу інвестицій в Україну було хоч і неприємним явищем, але очікуваним. Світ адаптується до нових умов та вчиться жити під час пандемії. Український бізнес робить усе можливе для «одужання» від світової економічної кризи. Тому проблема залучення фінансування та інвестицій у нашу країну є, як ніколи, гострою. Саме зараз питання поліпшення інвестиційного клімату в Україні виходять на перший план. Нам необхідно зробити все, аби утримати існуючих та залучити нових інвесторів.

Я можу вивести топ-5 основних правил, які слугують своєрідними «маяками» безпеки та привабливості нашої економіки для міжнародних інвесторів. Це захист права власності, стабільність та правова визначеність, прозорий та справедливий суд, ефективність та збалансованість нормативного регулювання, сприяння здійсненню стратегічних інвестицій. Таких правил у різних варіаціях дотримується більшість цивілізованих держав. Їх реалізація, на мою думку, може кардинально змінити ситуацію та розв’язати проблеми відтоку іноземних інвестицій. Дотримуючись прозорої та послідовної політики, збалансованого нормативного регулювання, захисту економічної конкуренції та максимальної нетолерантності до будь-яких проявів корупції, Україна зможе створити репутацію економічно стабільної країни та сприятливий інвестиційний клімат. Якщо ж цього не робити, жодні інвестняні не допоможуть.

 

Які ваші очікування від запропонованої законодавцем податкової амністії? Чи стане це поштовхом для розвитку економіки і які тут криються ризики для бізнесу?

А.Р.: Податкова амністія — це пропозиція фізичним особам від держави задекларувати активи та грошові кош­ти, набуті за рахунок доходів, що підлягали оподаткуванню, однак оподатковані не були. Це свого роду розкриття даних про незадекларовані активи. Держава зі свого боку наголошує, що не буде притягати особу до відповідальності за ухилення від оподаткування та деякі інші порушення законодавства.

На перший погляд, процедура декларування здається простою. Але я вважаю, що рішення про використання інструменту податкової амністії, з огляду на потенційну перевірку правоохоронними органами та банківськими установами джерел отримання доходів та обмежену кількість часто взаємопов’язаних злочинів, що амністуються, має бути виваженим та потребує глибокого попереднього аналізу.

Ймовірно, що потенційні декларанти, які мають іноземні компанії, оберуть механізм «безподаткової» ліквідації таких компаній, аніж процедуру податкової амністії. Хоча не виключено, що саме комбінація цих інструментів для деяких декларантів виявиться найбільш доцільною.

 

Над якими проєктами зараз працюєте? Які кейси вирізняються серед інших?

С.Б: Наразі ми працюємо над рядом проєктів у сфері як корпоративного, так і конкурентного права. Це і придбання часток, і структурування відносин між інвесторами, і захист іноземних інвесторів у корпоративному спорі, і проведення зборів акціонерів/випусків акцій/реорганізацій, і отримання регуляторних дозволів та інші регуляторні питання. Кожен проєкт є в чомусь унікальним і всі вони є важливими для клієнтів. Не хотілося б когось образити, говорячи, що одні є важливішими за інші.

Якщо все ж таки навести приклади, то у сфері конкуренційного права це напевно буде оскарження рішення АМКУ про примусовий поділ групи Остхем; це гучна справа, коли АМКУ вперше на такому рівні прийняв рішення про примусовий поділ і підготовка до оскарження рішення АМКУ потребувала чималих зусиль. Але це дало змогу виграти спір у перших двох інстанціях; наразі справу розглядає Верховний Суд.

У корпоративному праві можу згадати супроводження проєктів у сфері грального бізнесу, починаючи від корпоративного і податкового структурування входження великого західного інвестора на цей ринок і закінчуючи юридичним супроводом отримання перших «гральних» ліцензій. Це цікава сфера, яка активно розвивається, хоча й не завжди це легко: по-перше, нормативна база є новою, регулятор був сформований нещодавно і залишається багато неврегульованих питань і питань, позиція щодо яких не є сформованою; по-друге, відчувається супротив «чорного» грального бізнесу, який до ­цього успішно ­працював без українських ліцензій і якому не потрібна була як легалізація грального бізнесу, так і поява нових конкурентів.

Наостанок також хотів би згадати про ще один корпоративний проєкт, у межах якого ми захищали інтереси східноєвропейського інвестора, контроль над бізнесом якого хотіли отримати недобросовісні локальні міноритарні акціонери. Справа не була простою, і хоча нам, урешті-решт, вдалося захистити інтереси нашого клієнта, вона продемонструвала недоліки як законодавства, так і правозастосовної практики, які можуть негативно вплинути на бажання інвестувати в Україну.

А.Р.: Ми ведемо багато істотних та в деяких аспектах таких, що формують судову практику, податкових спорів, здійснюємо податкову діагностику бізнесу перед придбанням або продажем, консультуємо з питань структурування бізнесу, M&A-угод та господарських операцій, готуємо висновки з податкових питань для міжнародних арбітражів та беремо активну участь в обговоренні та підготовці законопроєктів з податкових питань. Кожен кейс унікальний, однак найбільше вирізняються проєкти за участю іноземних інвесторів, оскільки вони стосуються питань оподаткування в декількох юрисдикціях та потребують знань податкового законодавства інших держав.

 

Ідея створення спеціалізованого суду у сфері конкуренції має як своїх критиків, так і прихильників. Та головне питання — чи почуватимуться власники більш захищеними у разі створення такого суду?

С.Б.: Я вважаю, що створення спеціалізованого суду у сфері конкуренції є досить спірним питанням. Так, поглиблення спеціалізації суддів щодо розгляду та вирішення справ про захист економічної конкуренції є однозначно позитивним аспектом та має сприяти більш швидкому та якісному розгляду справ. Але у мене виникає практичне питання щодо доцільності поділу судочинства за окремими підгалузями/інститутами права.

Правовідносини у галузі економічної конкуренції є, на мою думку, рівнозначними з іншими, які мають галузеву специфіку. Тому питання у цій сфері хоч і є відносно вузькими, але мені складно назвати їх екстраординар­ними.

Вважаю, що рішення створити окремий спеціалізований суд з питань захисту економічної конкуренції не зможе розв’язати всі наявні проблеми.

На мій погляд, більш ефективним для поліпшення ситуації буде підвищення кваліфікації суддів, вдосконалення матеріального та процесуального законодавства, поглиблене застосування європейської практики, проведення навчальних занять та вдосконалення діяльності АМКУ тощо. Якщо ж спеціалізований суд буде створено, він має розглядати всі справи, пов’язані з усіма аспектами конкуренції, які передбачені Законами України «Про захист економічної конкуренції» та «Про захист від недоб­росовісної  конкуренції».

 

Недавно Верховна Рада України прийняла в цілому законопроєкт № 4184 про так званий податок на Google, який пропонує зрівняти правила оподаткування для міжнародних технологічних компаній із українськими. Що він означає для пересічного українця?

А.Р.: Правила щодо ПДВ на електронні послуги, що постачаються нерезидентами, застосовуватимуться з 1 січня 2022 року. Тому у 2021 році жодного впливу на простих українців новий закон не матиме.

Зазначу, що новий закон нічого не змінив у частині ПДВ на електронні послуги, що постачаються українськими резидентами. Він лише запровадив механізм сплати ПДВ нерезидентами, які надають такі послуги українським споживачам. Сплачуватимуть такий ПДВ саме нерезиденти. Звичайно, не можна виключати, що нерезиденти спробують перекласти податкове навантаження на споживачів та підняти вартість своїх послуг. Однак таке підняття також може призвести й до відтоку українських споживачів та спонукати їх до пошуку більш прийнятних альтернатив з точки зору цінової політики.