Особистість: Міжнародні стандарти Євгена Кубка

На українському ринку юридичних послуг «Салком» є однією з найстаріших та найдосвідченіших юридичних фірм. Заснована ще 90-го року минулого сторіччя, компанія стала одним із флагманів та орієнтирів для багатьох новачків ринку з точки зору розвитку стабільної та успішної юридичної фірми

Президент ЮФ «Салком», доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України Євген Кубко не обмежується винятково юридичною практикою, його правничий досвід дає змогу складати далекоглядні плани і водночас відчувати дух часу з усіма його примхами та несподіванками. Про те, як віднайти баланс стандартів та принципів, поєднуючи наукову та практичну діяльність, пан Кубко поділився з «УЮ».

Пане Євгене, ЮФ «Салком» існує на ринку вже двадцять два роки, завжди тримаючи при цьому високу планку професіоналізму. У чому секрет такого «довголіття»?

Будь-яка юридична фірма повинна мати власну стратегію, це — найголовніше. Від цього і залежатиме її розвиток. Тому якщо фірма ставить собі за мету короткочасні зав­дання, то, звичайно, вона, мабуть, буде недовго на ринку.

ЮФ «Салком» розвивалася таким чином, що ми із самого початку заявили, що фірма — бігун на довгу дистанцію, а не на коротку. Річ у тім, що бігун на довгу дистанцію може на якомусь короткому відрізку бігти повільніше, ніж спринтер, але спринтер не може бігти на довшу відстань. Ми ж сказали собі, що хочемо бути присутніми на ринку тривалий час, ми утворюємо одну з важливих національних інституцій, яка потім дасть поштовх розвитку всього ринку юридичних послуг, і працюватимемо відповідно до міжнародних правових стандартів. Тож крок за кроком ми йшли до поставленої мети.

Але ж у вас не було ані належного досвіду, ані вдалих прикладів ведення бізнесу в Україні…

На українському ринку вони були, але, на щастя, у 90-х роках, коли ми утворювалися, я був запрошений до австралійської юридичної фірми Mallesons Stephen Jaques (Сідней) і працював там тривалий час радником. Це — велика юридична компанія, яка має багато офісів по всьому світу. У той час ще існував Радянський Союз, але я вже бачив, як має розвиватися юридична фірма. І коли ми започаткували фірму, то вже бачили той праобраз, якою вона має бути.

Але, звичайно, це був дуже складний процес, бо зовсім не було досвіду, не було юристів, які можуть працювати на цьому ринку, майже не було юридичних фірм, а переважно адвокатські консультації та окремі юристи. З часом почали з’являтися юридичні компанії, і почався розвиток ринку юридичних послуг для бізнесу, чим ми дуже задоволені і чого, власне, прагнули.

ЮФ «Салком» надає доволі широкий спектр послуг. Яким пріоритетам віддаєте перевагу сьогодні?

На ринку є загальні тенденції, і багато гравців на цьому ринку визначають певні кола практик, які є на сьогодні найбільш ефективними. Але у нас дещо інший підхід: ми орієнтуємося насамперед на клієнтів. Якщо тривалий час працюєш з клієнтом, то розумієш, що в нього може виникнути зовсім несподівана проблема. Тому йому не можна сказати, мовляв, знаєте, зараз ефективна інша практика, а цим питанням я зайнятися не можу.

Звичайно, є тренди, але всі юридичні фірми мають судові справи, і тут, залежно від політичних і ринкових коливань, практика може бути більш або менш активною. Завжди актуальне, наприклад, корпоративне право, а скажімо, злиттів та поглинань, які були характерними три-п’ять років тому, немає, цей ринок майже зупинився. Такі тенденції часто змінюються, тому не говоритиму, що якісь практики ми розвиваємо більше, а якісь ні. Традиційно, ми займаємося Європейським судом з прав людини, арбітражною практикою, особливо міжнародним арбітражем, експертною діяльністю, звичайно, інформаційними технологіями, чого раніше не було. Тобто, все залежить від клієнта. І якщо коло клієнтів уже стабільне, то так чи інакше ти прив’язаний до того, які проблеми вони розв’язують на сьогодні.

Нині яких клієнтів більше: українських чи іноземних?

Ми з самого початку хотіли, щоб у нас було 50 на 50. Це теж частина великої стратегії, бо якщо є тільки іноземні клієнти, ти перетворюєшся на додаток великих юрфірм і маєш працювати за тими законами ринку, які складно імплементувати до наших умов. І навпаки, якщо клієнти тільки місцеві, то не відчуваєш міжнародних стандартів, за якими треба працювати.

На сьогодні я спеціально не рахував, але більше іноземців. Водночас багато наших українських клієнтів мають справи в Європейському суді з прав людини. Тож виходить, що клієнт національний, а проблеми у нього — міжнародно-правові.

Сьогодні, з одного боку, судова практика посідає перше місце серед решти напрямів, а з іншого — всі нарікають на те, що українські суди корумповані і без грошей виграти справу неможливо. Яким же чином добитися справедливості в суді?

Це справді найбільш гостра на сьогодні проблема. І саме тому в Конституційній Асамблеї, робота якої тільки розпочалася, я включився в роботу саме комітету з правосуддя. І багато вчених, до речі, говорять, що конституційну роботу, по-перше, треба починати з реформи правосуддя, адже це база для подальших конституційних змін. По-друге, на жаль, справді, система судів має ознаки корумпованості. Про такі факти пише преса та інші інформаційні джерела, але треба розуміти, що інколи провина за корупційні дії лежить на обох сторонах. Тому якщо клієнт діє суворо відповідно до закону і сам нічого не порушує, то хоча це і складно, але досягти справедливості цілком можливо.

У мене немає конкретної інформацій чи досліджень, але склалося таке враження, що корупція більш розвинута на нижчих щаблях судової ієрархії. Якщо піднятися вище, мені здається, там більше справедливості, більше кваліфікованих рішень, і головне — якщо дієш відповідно до закону, а судова система робить певні порушення, то механізм Європейського суду з прав людини досить ефективний. У тих справах, які вела наша юрфірма, наприклад «Совтрансавто» проти України», був ряд рішень, які ми вважали незаконними в національних судових інстанціях, і потім Європейський суд прийняв справедливе рішення, зобов’язавши скасувати всі незаконні рішення.

Безпосередньо з фактами корупції ми не зіштовхувалися. Але опосередковано можна зробити такий висновок, коли читаєш необґрунтовані судові рішення. Тож виникає сумнів: таке рішення прийняте через низьку кваліфікацію суддів чи, може, тому, що вони заангажовані?

Інколи клієнти кажуть, що головне — знати, в який кабінет занести. Це не дуже розумна тенденція, бо треба передусім орієнтуватися на закон, правильне його зас­тосування. Потрібно вдосконалювати і законодавство, і судову практику, і контроль за суддями та судовим процесом, і реально запроваджувати міжнародні правові стандарти, наприклад доступ до правосуддя. Це дуже складний комплекс питань, але це варто робити.

Ви входите до числа членів Конституційної Асамблеї. Чим Ви займаєтеся у цьому органі, які завдання нині стоять перед експертами?

Конституційна Асамблея лише недавно почала працювати. Було декілька засідань, і фактично лише зараз визначилися з планами роботи. Але загалом зав­дання стоїть такі: на першому етапі проаналізувати все, що вже було зроблено з точки зору конституційного регулювання правосуддя, на другому етапі треба буде визначитися з міжнародними тенденціями у цій сфері і вже на третьому етапі робити певні пропозиції. Тому говорити про якісь перші результати роботи ще завчасно.

Ви понад двадцять років є радником різних державних установ. Навіщо це Вам потрібно особисто і що це дає з точки зору розвитку юридичної фірми?

Ще до утворення ЮФ «Салком» я працював і зараз продовжую працювати на контрактній основі в Інституті держави та права ім. В.М. Корецького НАН України, тому ще за радянських часів я консультував різні державні й судові органи, розробляв певні рекомендації тощо. Для мене як науковця це звичайна робота. Проте я розрізняю роботу партнера юрфірми і науковця. Багато в чому мої консультації стосуються саме наукових засад діяльності судово-правової системи.

Ще на початку 90-х років я був запрошений як незалежний експерт у Комісію Європейського Союзу (статус незалежного експерта, до речі, у мене залишається і тепер), тоді ми підготували дуже цікаву монографію «Формирование правовых основ рыночной экономики». Її було видано у Брюсселі англійською та російською мовами. Це дослідження ми розробляли з вченими із Франції, Англії, Італії та Німеччини. Звичайно, потім мене запрошували до різних комісій, комітетів Верховної Ради, науково-консультативних рад виконавчих органів влади. Вважаю, що тут я можу зробити якусь корисну роботу, маючи, перш за все, наукову базу та знаючи практику. Так, певні консультації можуть мати значення для вдосконалення практики, але прямого зв’язку тут немає.

Чи змінився сьогодні характер спорів, маю на увазі, чи готові клієнти поступитися меншим, щоб не втратити більше, або взагалі відмовитися від претензій?

З точки зору цього питання немає якоїсь загальної тенденції, бо в кожному конкретному випадку вона дуже специфічна. В одному випадку клієнт розуміє, що треба йти до кінця, а в іншому, що достатньо, наприклад, певних домовленостей. Наша стратегія полягає в тому, що коли відбувається зустріч з клієнтом, я завжди говорю, що спочатку потрібно зробити все, щоб вирішити спір мирним шляхом без звернень до судової системи. Це може звучати фантастично, але, за нашим досвідом, ліпше відмовитися від судового позову, ніж подати його і програти справу. Це, по-перше, завжди ризик, а по-друге, забирає багато емоцій, часу, втрачаються інші можливості. Та коли цього уникнути неможливо, тоді вже беремо справу і йдемо до суду.

Тому тут нічого не змінилося, але, за моїми спостереженнями, протягом двадцяти років почали більш серйозно ставитися до судової системи. Раніше клієнти дивилися на неї несерйозно, а потім була ще така тенденція, коли говорили, що я нічого не розумію, тому, мовляв, ставтеся до мене більш поблажливо. Нині цього немає, всі розуміють, що клієнти — серйозні компанії, які мають своїх інхаусів, мають можливості та досвід.

Також змінилося у менталітеті ставлення щодо гонорарів для юристів. На початку 90-х років клієнт міг сказати, чому ви ставите сто доларів за годину, якщо у мене найнятий юрист стільки має на місяць. Сьогодні всі усвідомлюють, що якщо хочеш отримати якісну послугу, треба платити. Тож ставлення змінилося докорінно, і це позитив, бо ми вийшли на шлях, зрозумілий в усьому світі.

Чимало юридичних фірм з часом намагаються відкрити офіси в інших містах і навіть країнах. У вас один-єдиний офіс у Києві, чому відмовилися від такої стратегії?

Це цікаве запитання, бо на одному з етапів розвитку ми пройшли цей шлях і набули певного досвіду. У нас спочатку була така тенденція, коли ми мали асоційовані офіси і по Україні, і за кордоном. Ми домовлялися, наприклад, з англійською юрфірмою про те, що вони можуть використовувати наш офіс, відповідно, ми — їхній. Навіть зараз у нас є партнери, хоча ми це спеціально не афішуємо, з якими є домовленість, що якщо їм потрібно працювати в Києві, ми надаємо їм офіс, так само вони можуть прийняти нас. Тому в мене немає проблеми приїхати, скажімо, до Лондона, Мілана, Вашингтона, Парижа чи Страсбурга і повноцінно працювати.

Що стосується офісів, які відкриваєш самостійно, а у нас були офіси у Харкові, Львові та в Одесі, досить швидко ми від цього відмовилися, бо дуже важко контролювати якість послуг. Якщо ти надаєш свій бренд, то повинен відповідати перед клієнтом за те, що це буде єдиний стандарт. Але якщо юрист, який працює в іншому місті, припустився якоїсь помилки, і ти про це навіть не знаєш, імідж фірми падає. Тому ми зосередили фахівців під одним дахом.

Україна досить компактна країна. Розумію, що в Росії це ще має сенс, а у нас, якщо є справа в Одесі, простіше направити туди троє-четверо працівників, і вони з місцевими юристами чи самостійно вирішать усі питання. Розвивати там свою практику неефективно.

Є ще така важлива річ. На якомусь етапі ми зрозуміли: якби український бізнес був більш інтернаціональний і більш розвинутий, то, можливо, і виникла б така потреба. Чому американські фірми такі великі та розвинуті? Бо бізнес США великий, він присутній по всьому світу. У нас, на жаль, такого немає. А якщо немає, то немає й потреби у філіальній структурі.

Додам, що одним із елементів стабільності юридичної фірми, хоча й тенденція на ринку нині інша, є наявність власного офісу. Бо якщо фірма бере офіс в оренду, то партнерів небагато що пов’язує. Ще вчора у фірми був офіс, вона працювала, заробляла, але в один день може зупинитися договір оренди, партнери розійдуться і фірми немає. Якщо ж у фірми є власний офіс, то це вже перша ознака стабільності.

Зараз Ви б радили комусь започатковувати бізнес, відкривати юридичну фірму?

Скажу відверто, якби переді мною зараз стояло це питання, то я б не відкривав. Бо коли ми відкривалися, то не підозрювали, які складнощі є на цьому шляху. Зараз це робити важче, але все залежить від людини, її амбіцій, можливостей. Сьогодні більше кваліфікованих юристів, майже всі знають англійську. Проте дуже важко знайти своє місце, заробити більше, ніж інші фірми, тим більше, що ім’я і перебування на ринку залежать від багатьох чинників. І будь-яка фірма має пройти певні етапи розвитку.

Загалом можна вважати, що фірма відбулася приблизно через сім років. За цей час вона має виробити стратегію. Ми знаємо багато начебто успішних фірм, не перераховуватимемо їх зараз, яких на ринку вже не існує. У теорії управління криза в організації відбувається приблизно кожні шість-сім років. Це нормальне явище, але треба бути до цього готовим. Тож якщо юрфірма проіснувала три роки на ринку, не вважаю, що вона вже сформувалася.

Які плани має ЮФ «Салком» на найближчий час?

Насамперед, знайти правильний баланс між тими принципами, які у нас закладені, і новими тенденціями, які зараз відбуваються у сфері економіки, політики та в праві. Це глобальне завдання, бо знайти правильний баланс — це перший шлях до успіху, а для цього має бути певна стабільність і принципів, і стандартів.

Щодо кадрової політики, то люди можуть змінюватися, це нормально, але принципи цивілізованого людського спілкування, принцип стимулювання, розвитку партнерських програм мають залишатися. За весь час з нашої фірми пішли юристи, які утворили, здається, сім юрфірм. Це — природний процес. Хтось був успішним, хтось подивився на наш досвід і вирішив, що тут легко заробити, але деяких фірм уже немає, дехто працює сам по собі. Потрібно весь час шукати, розвивати певні стандарти, бути в русі.

Одним із пріоритетних напрямів на даному етапі розвитку фірми є поглиблення міжнародної співпраці, поглиблення досвіду роботи із захисту права власності з використанням міжнародно-правових інституцій, зокрема в Європейському суді з прав людини.

Тож зберігатимемо стабільність принципів і розвиватимемо міжнародні стандарти.