№09 Вересень 2012 року → У вільний час

Post Scriptum: Жіночі справи

Валерія ГУДІЙ,
юрист ЮФ «Ілляшев та Партнери»

Ратифікувавши Конвенцію Організації Об’єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, 1979 року Україна взяла на себе зобов’язання вживати в усіх галузях, зокрема в політичній, соціальній, економічній і культурній, всіх відповідних заходів, включаючи законодавчі, щодо забезпечення всебічного розвитку та прогресу жінок, з тим, щоб гарантувати їм здійснення і користування правами людини та основ­ними свободами на основі рівності з чоловіками.

Україна намагається дотримуватися позиції досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України. Усі люди народжуються вільними та рівними в своїй гідності та правах.

Незважаючи на законодавчо закріплені права, жінка продовжує їх виборювати перед чоловіком, боротися за право займатися політичною діяльністю, за право на працю, на отримання гідної винагороди тощо. Жінка не перестає доводити чоловікові, що вона може бути лідером на рівних з ним умовах.

Подібна боротьба продовжується і сьогодні, інколи вона завершується й перемогою. Сьогодні ні для кого не є секретом, що, попри високу професійну підготовку, жінки займають менш престижні місця та менш оплачувані посади, отримають меншу заробітну плату порівняно з чоловіками.

Формування трудового законодавства та політики працевлаштування в Україні характеризується орієнтацією на міжнародні норми права, основним фактором яких є принцип рівності чоловіка та жінки, чи, як його ще називають, принцип гендерної рівності.

У загальній формі принцип рівності закріплений у Статуті Організації Об’єднаних Націй як обов’язок поважати права всіх незалежно від статі. У Загальній декларації прав людини 1948 року проголошено рівність людей без жодної відмінності по відношенню до раси, кольору шкіри, статі, мови та релігії, політичних чи будь-яких інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, громадського чи іншого положення.

Конституцією України закріплюється рівність прав жінок та чоловіків, що забезпечується наданням жінці рівних з чоловіком можливостей у загальнополітичній та культурній діяльності, в здобутті освіти та професійній підготовці, в праці та отриманні винагороди за неї. Законодавством закріплюються спеціальні заходи з охорони праці та здоров’я жінок, створення умов, які надають жінці можливість поєднувати роботу з материнством, матеріальної та моральної підтримки материнства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям. Кодексом законів про працю України передбачено додаткову гарантію для жінок, яка полягає в забороні відмовляти жінкам у прийнятті їх на роботу, знижувати розмір заробітної плати з підстав, пов’язаних із вагітністю чи наявністю дітей у віці до трьох років, а одиноким матерям — дитини до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.

На практиці жінка зіштовхується з небажанням роботодавця розглядати її кандидатуру як потенційного працівника з причини, наприклад, бажання роботодавця прийняти на роботу саме чоловіка. Подібне є прямим порушенням статті 17 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків».

Цією нормою закріплено пряму заборону для роботодавця в оголошеннях (рекламі) про вакансії пропонувати роботу лише чоловікам або лише жінкам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися винятково особами визначеної статі.

Коли жінка відчуває, що її права дискримінуються, їй відмовляють у прийнятті на роботу в зв’язку з наявністю маленьких дітей, віку, сімейного стану, місця проживання тощо — все це незаконно, і вона має право звернутися до суду. Жінка, яка відстоює свої права, добивається правди.