Проблема: Час рахувати збитки

Володимир ЗАБУДСЬКИЙ,
старший юрист ЮФ «Альянс Ратушняк і Партнери»

Проблему обліку збитків минулих періодів нарешті розв’язано на законодавчому рівні, але не так, як було обіцяно

Навряд чи бодай один платник податків в Україні без підозр зустрічає будь-які законодавчі новації у податковій сфері, які проходять під гаслами лібералізації, спрощення та поліпшення. Надто багато прикладів, коли привабливі на перший погляд «фіскальні подаруночки» платникам податків від парламентаріїв у вправних руках податкових органів перетворювались на ефективну зброю останніх.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24 травня 2012 року № 4834, в якому серед мішанини непов’язаних між собою норм приховані й зміни до пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу (ПК) України, що стосується врахування збитків, український бізнес також зустрів зі змішаним настроєм.

З одного боку, всі вже зачекалися обіцяного фіскальною владою ледь не з кінця минулого року законодавчого врегулювання колізійних норм ПК України, які стосуються врахування від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, яке утворилося до 1 січня 2011 року, в складі витрат наступних податкових періодів.

З іншого боку, чимало підприємств на момент прийняття довгоочікуваного законодавчого акта вже розв’язали проблему власними силами — домоглися визнання незаконними та скасування відповідних податкових повідомлень-рішень у судовому порядку. За таких умов перспектива компромісного врегулювання «збиткового питання» набула досить похмурого забарвлення, адже таке врегулювання означає, що у платників податків силоміць відбирають здобуті в тяжких судових баталіях перемоги.

Не сталося так, як гадалося

Прозорі натяки на неминуче вирішення «збиткового питання» на законодавчому рівні лунали з уст працівників державних органів ще задовго до винесення відповідного законопроекту на порядок денний у Верховній Раді України (ВРУ).

Так, наприклад, про це йдеться у листі Міністерства фінансів України від 2 лютого 2012 року № ­31-08130-05-23/2413. Відповідно до згаданого листа, а також інших офіційних повідомлень та неофіційних чуток, Державною податковою службою України (ДПС) розроблено проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України», що готується для подання на розгляд Кабінету Міністрів України. Законопроектом, про який писав Мінфін, повинно було передбачатися:

— право суб’єктів малого підприємництва з валовим доходом за 2010 рік до одного мільйона гривень та для підприємств, що виробляють продукти харчування соціальної групи, на необмежений облік збитків минулих років у зменшення об’єкта оподаткування податком на прибуток;

— право інших платників податків на рівномірний в розмірі 25 % щорічно (протягом 2011—2014 років) облік збитків минулих років у зменшення об’єкта оподаткування податком на прибуток.

Ухвалення відповідних змін до ПК України мало на меті покласти край розпаленому в країні «збитковому протистоянню» між платниками податків та контролюючими органами, в якому безспірний переможець так і не визначився. Протилежні за своїм змістом судові рішення виносили як суди першої інстанції (наприклад, постанова Сумського окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року № ­2а-1870/767/12 — на користь платника податків; постанова Київського окружного адміністративного суду в справі від 6 грудня 2011 року № ­2а-5014/11/1070 — на користь контролюючого органу), так і апеляційні суди (наприклад, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду в справі від 10 квітня 2012 року № ­2а-2570/6467/2011 — на користь контролюючого органу; постанова того ж суду в справі від 22 травня 2012 року № ­2а-19345/11/2670 — на користь платника податків).

При цьому зміни до «податкової конституції» (у тій редакції, в якій їх презентував у своєму листі Мінфін) видавалися незвично зрозумілими як для вітчизняного фіскального податкового законодавства.

Ще 17 лютого 2012 року в парламенті було зареєстровано законопроект № 9661-д — довгий потяг непов’язаних між собою податкових норм, до якого народні депутати планували завантажити збірний вантаж з усіх запланованих ними змін до ПК України різного змісту та різної спрямованості. Серед численних положень первинного тексту цього проекту «збиткове питання» не фігурувало — можливо, на той час ще справді планувалося вирішити його у прискореному режимі окремим законом.

Але з плином часу наміри законодавця змінилися. Після першого читання до нього було внесено урядову поправку за номером 235 стосовно «збиткового питання», яку було враховано по суті і, врешті, ­відображено у тексті законопроекту, прийнятого в цілому та підписаного главою держави.

Більше питань, аніж відповідей

Передусім впадає у вічі, що ті самі норми Перехідних положень ПК України, з приводу яких масово розгорнулися податкові спори і на колізійність яких було чутно найбільше нарікань (абзаци 2—3 пункту 3 підрозділу 4), парламентарі так і не змінили. Замість цього вони додали нові абзаци, які стосуються подальшого врахування збитків у 2012—2015 роках.

Як і було обіцяно, для підприємств з обсягом річного доходу менш ніж 1 мільйон гривень обмежень на врахування від’ємного значення об’єкта оподаткування не встановлено (втім, відповідне формулювання теж містить певні вади, які згодом можуть бути використані не на користь органів ДПС, про що йтиметься нижче).

А от для всіх інших платників податків впроваджується складна та багатоступенева система обліку збитків протягом наступних чотирьох років, яка створює заманливо широкий простір для довільної інтерпретації з боку зацікавлених відомств.

Розпочнімо з того, що у нових абзацах пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положень ПК України йдеться про облік саме «від’ємного значення, яке утворилося станом на 1 січня 2012 року». У той же час податкові спори, що розглядаються наразі судами, стосуються врахування збитків у другому кварталі 2011 році. При упередженому тлумаченні нових норм ПК України під кутом зору податкових органів (саме таке тлумачення здебільшого застосовується в нашій країні), можна дійти висновку, що в разі якщо платник податків не зможе домогтися скасування податкового повідомлення-рішення, яким збитки «знімаються» з його податкового обліку ще у другому кварталі 2011 року, то станом на початок 2012 року ці збитки вже не будуть у податковому обліку фігурувати (а отже, і в 2012—2015 роках теж не враховуватимуться).

Щоправда, у дужках зазначено, що збитки станом на 1 січня 2012 року розраховуватимуться «з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування за 2010 податковий рік», що нібито виключає можливість такого трактування. Але й тут приховано небезпечну неточність. Адже у 2010 році, як відомо, не враховувались 80 % збитків, розрахованих за підсумками 2009 року (відповідне положення міститься у пункті 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Ці 80 % збитків з’явилися у податковому обліку лише в 2011 році, і у багатьох платників податків були одразу ж «зняті» податковими повідомленнями-рішеннями контролюючих органів, які подекуди досі не скасовані. За таких умов, із урахуванням «модернізованих» положень ПК України, 80 % збитків за підсумками 2009 року мають усі шанси назавжди загубитися у податкових хащах.

Ще один не дуже приємний сюрприз для тих, хто заглядає далеко у майбутнє: якщо за підсумками 2015 року в податковому обліку підприємства все ще залишиться бодай частина збитків, які «прийшли» з 2011 року або більш ранніх років, то такі збитки вже точно «згоряють» і до 2016 року не переносяться (у цьому питанні «фіскальна конституція» якраз виявилася достатньо конкретною).

Кредит довіри

Судова практика загалом позитивно відреагувала на новели законодавства.

Так, наприклад, 17 липня 2012 року Вищий адміністративний суд України (ВАСУ) ухвалою в справі № К/9991/32014/12 залишив у силі судові рішення попередніх інстанцій, за якими позов платника податків у «збитковій справі» було задоволено. Поява таких судових рішень ВАСУ ознаменувала, що шальки терезів Феміди схились убік платників податків.

Поширена думка, що після набуття чинності новим законом судова тяганина у «збиткових спорах» узагалі втратила сенс, адже законодавчі зміни зводять судові рішення нанівець — яким би не був результат судового розгляду адміністративної справи щодо збитків минулих років, у 2012—2015 роках платник податку, однак, враховуватиме ці збитки саме так, як визначено в оновлених положеннях ПК України.

З такою думкою повністю погодитися не можна. По-перше, оскільки нормативні акти, за загальним правилом, не мають зворотної дії в часі, то законодавчі зміни не врятують платника податків від необхідності сплатити (і не допоможуть повернути вже сплачені) податкові зобов’язання, нараховані контролюючим органом унаслідок «зняття» збитків минулих періодів у другому кварталі 2011 року, якщо відповідне податкове повідомлення-рішення не було скасоване.

По-друге, через деяку «слизькість» оновлених норм ПК України платник податків зможе почуватися значно впевненіше, маючи «на руках» позитивне судове рішення, — тоді ні в кого не виникне сумнівів у наявності та дійсності спірних збитків станом на 1 січня 2012 року (саме ця дата є точкою відліку для застосування спеціального порядку розподілу збитків у подальші роки).

Адже нова редакція пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положень ПК України не набагато конкретніша, аніж редакція попередня.

Навіть платники податків з доходом за 2011 рік менш ніж 1 мільйон гривень не можуть повністю зітхнути із полегшенням. Останнім абзацом пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положень ПК України встановлено, що «якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку за наслідками 2011 податкового року є від’ємне значення, то сума такого значення підлягає включенню до витрат звітного (податкового) періоду I півріччя 2012 року та наступних звітних (податкових) періодів». Так само (практично слово в слово) раніше регулювалося й перенесення збитків, розрахованих за підсумками першого кварталу 2011 року до наступних податкових періодів. Але контролюючі органи трактували цю норму своєрідно, а саме: так, що збитки, понесені раніше ніж у першому кварталі 2011 року, вже «не рахуються». Гарантій неповторення цього сценарію у платників податків немає жодних, а отже, немає й причин радіти законодавчим нововведенням.

Про підприємства із обсягом річного доходу понад мільйон годі й говорити — рівномірне «розтягування» збитків на 2012—2015 роки, по-перше, є значно менш привабливим, аніж врахування цих збитків у повному обсязі, якого реально можна було досягти за рішенням суду, а по-друге, врешті, може закінчитися новою «фіскальною атакою». Адже прецедент є — 80 % збитків 2009 року було перенесено на 2011 рік нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» — ці самі збитки, врешті, були «зняті» податковими органами у 2011 році за допомогою творчого тлумачення норм ПК України. Ніхто не може гарантувати, що та сама доля не спіткає й збитки, які законодавець вирішив розподілити на 2012—2015 податкові роки.

Мабуть, влада вже вичерпала свій кредит довіри у платників податків (якщо тільки цей кредит колись існував) — на сумлінне та добросовісне дотримання контролюючими органами модернізованих норм ПК України ніхто вже й не сподівається.

І якщо замислитися, то проблема тут не у незграбності нардепів, які не можуть прописати норми податкового закону настільки чітко та зрозуміло, щоб позбавити податківців можливості маніпулювати результатами своєї творчості. Справжня проб­лема полягає у вкрай низькому загалом рівні дотримання законності у державі, у залежності судів від негласних «вказівок зверху», у відвертій декларативності багатьох прогресивних положень законодавства.

Адже якби презумпція правомірності рішень платників податків у разі можливості неоднозначного (множинного) трактування податкових норм, яка чітко закріплена у підпункті 4.1.4 пункту 4.1 ПК України, працювала б так, як повинна працювати у теорії, то тоді б саме платники податків, а не фіскальні органи, раділи б кожній знайденій колізії у законодавстві, а у представників законодавчої влади навряд чи з’являлося б бажання такі колізії у законодавство закладати.

Судова перспектива

Сергій ДЗЮБЕНКО,
старший юрист АК «Правочин»

З набуттям чинності (1 квітня 2011 ро­ку) розділом ІІІ Податкового ко­дексу України перехідний період ознаменувався для платників податків сумнівною позицією податкового органу щодо неможливості включення до складу від’ємного значення другого кварталу 2011 року від’ємного значення об’єкта оподаткування попередніх періодів (крім від’ємного значення, яке виникло саме за результатами першого кварталу 2011 року).

Не дивно, що неоднозначне тлумачення норм пункту 150.1 статті 150 та пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України призвело до численних судових спорів між платниками податків та податковими органами, вирішення яких відбувалося як на користь платників податків, так і на користь податкових органів.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24 травня 2012 року № 4834-VI, який набув чинності з 1 липня 2012 року, регулює питання урахування від’ємного значення об’єкта оподаткування в 2012—2015 роках, при цьому спірні норми щодо особливостей застосування положень пункту 150.1 статті 150 ПК України в 2011 році залишені без змін.

На наш погляд, Закон № 4834-VI не досить чітко врегулював питання врахування збитків минулих періодів (що виникли до 1 січня 2011 року) при визначенні об’єкта оподаткування, а якщо розглядати цей Закон також з економічної точки зору, то він значно обмежив права платників податків, які мають дохід 1 мільйон гривень і більше, оскільки, починаючи з першого півріччя 2012 року (Закон застосовується до відносин, що виникли до набуття ним чинності), сума від’ємного значення підлягає включенню до витрат у розмірі лише 25 %.

Звичайно, норма пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України в редакції Закону № 4834-VI встановлює право платників податків з доходом 1 мільйон гривень і більше, які станом на 1 січня 2012 року мають від’ємне значення (з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування станом на 1 січня 2011 року) включити його до витрат, але вже з обмеженнями в розмірі 25 %.

Водночас в 2011 році (час виникнення спорів з податковими органами) таких обмежень не було, і платники податків мали право на включення до витрат 100 % суми від’ємного значення, але, зробивши це, платники податків зіштовхнулися з позицією податкових органів, які не вбачали підстав для врахування, починаючи з другого кварталу 2011 року збитків попередніх періодів.

Вважаємо, що платники податків, перед якими постала ця проблема за результатами їхньої перевірки податковими органами та які почали судові процедури, мають довести їх до логічного завершення.

Про перспективність судових процесів з цього питання свідчать як позиція ДПС України, так і позиція ВАСУ.

Зокрема, наказом ДПС України від 5 липня 2012 року № 575 затверджено узагальнюючу податкову консультацію, в якій ДПС прямо визнала право платників податків на врахування від’ємного значення об’єкта оподаткування, яке утворилися станом на 1 січня 2011 року.

Також з метою однакового застосування адміністративними судами статті 150 та пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України Вищий адміністративний суд України інформаційним листом від 13 вересня 2012 року № 2019/12/13-12 висловив правову позицію, яка полягає в тому, що до складу витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягають включенню від’ємне значення об’єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, при цьому розрахунок суми від’ємного значення об’єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснюється з урахуванням без будь-яких обмежень сум від’ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, та тих, що виникли протягом 2010 року, і які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.

З урахуванням правових позицій щодо застосування пункту 150.1 статті 150 та пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України саме в період 2011 року платники податків мають усі шанси на відстоювання своєї позиції та відповідно врахування у цей період 100 % суми від’ємного значення попередніх періодів.

Судитися необхідно

Анна ТИЩЕНКО,
радник практики вирішення спорів МЮФ Integrites

На мій погляд, проблему зарахування збитків за минулий період розв’язує не стільки власне Закон, скільки зміна негативної позиції податкової на позитивну, а також підтримка платників Вищим адміністративним судом України. Спочатку наказом ДПС України від 5 липня 2012 року № 575 було затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо врахування від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток, в якій податкова нарешті змінила свою позицію у відношенні збитків, що сформувалися до 1 січня 2011 року. Крім того, 13 вересня 2012 року з’явився інформаційний лист Вищого адміністративного суду України № 2019/12/13-12, де суд також зайняв позицію платника.

Утім, попри появу цього Закону, судитися платникам податків далі необхідно, оскільки з юридичної точки зору не­оскарження платником податкового рішення-повідомлення автоматично призводить до того, що зазначене у ньому донараховане податкове зобов’язання вважається узгодженим, отже має бути оплачено.

Якщо говорити про те, чи є Закон підставою для перегляду справи, то у випадку, коли спір пройшов уже всі судові інстанції, а також якщо строк на оскарження негативного рішення вже минув і немає поважних причин для його поновлення, єдиною можливістю переглянути рішення є перегляд за нововиявленими обставинами. Проте здійснити перегляд за нововиявленими обставинами з посиланням на зміни до Податкового кодексу України не вдасться. Причиною є те, що для визнання обставин нововиявленими необхідно довести, що вони існували на час винесення оспорюваного рішення. Крім того, відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, прийняття нового Закону може вважатися нововиявленою обставиною лише у випадку, коли йдеться про скасування чи пом’якшення відповідальності фізичної особи.

На мою думку, навіть якщо є судове рішення, яке визначає право підприємства на збитки минулих періодів, платнику все одно доведеться враховувати зміни, внесені до підпункту 3 пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України. Юридично позитивне рішення суду визнає недійсним податкове рішення-повідомлення як незаконне, оскільки доходить висновку, що платник податків не порушив норм податкового права. Рішення суду є обов’язковим для виконання на всій території України, але у цьому випадку йдеться про скасування податкових санкцій та нарахованих сум податку. Основним завданням суду є перевірка того, чи справді мало місце порушення платником норм закону, що діяли на момент подання податкової звітності. Суд встановлює, що такого порушення не було, отже необґрунтованими є висновки податкової, на підставі яких було складено Акт перевірки та винесено оспорюване рішення-повідомлення. Проте таке рішення жодним чином не впливає на обов’язок платника дотримуватися вимог чинного податкового законодавства та необхідності діяти відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо врахування від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток.

Судова практика

Ірина ПАВЛЮК,
юрист АК «Коннов і Созановський»

Зміни в практиці розгляду спорів, пов’язаних із віднесенням збитків минулих періодів до витрат 2011 року, після набуття чинності Законом № 4834-VI, настали, але питання стосовно того, чи варто вважати цей Закон безпосередньою передумовою виникнення зазначених змін, є досить спірним. Це, в першу чергу, зумовлено тенденціями в розгляді судових справ, у яких платники намагалися відстоювати свою позицію за допомогою змін, внесених названим вище Законом.

Розглядаючи справи цієї категорії після 1 липня 2012 року, суди в переважній більшості не поспішали брати до уваги нововведені «рятувальні» норми. Приймаючи рішення у справах за позовами платників податків, які як додаткові аргументи використовували нові положення Податкового кодексу (ПК) України, що були внесені Законом № 4834-VI, суди виходили з того, що ці норми не були чинними на момент виникнення спірних відносин та не можуть бути застосовані з огляду на положення статті 58 Конституції України.

У той же час, на нашу думку, для цілей розгляду спорів щодо врахування збитків, які виникли станом на 1 січня 2011 року у витратах другого кварталу 2011 року, Закон № 4834-VI може бути застосований. Адже для вказаного періоду цей Закон є не таким, що змінює порядок врахування від’ємного значення, а таким, що усуває проблему різночитання та деталізує порядок. Згідно з положеннями Закону № 4834-VI, до витрат звітних (податкових) періодів, починаючи з 1 півріччя 2012 року, платником податку повинна бути включена сума від’ємного значення, сформована станом на 1 січня 2012 року та до складу якої має входити від’ємне значення об’єкта оподаткування за 2010 податковий рік. Тобто, з цього положення логічно випливає, що від’ємне значення об’єкта оподаткування за 2010 податковий рік повинно було бути включене до витрат другого кварталу 2011 року разом із від’ємним значенням, що виникло в першому кварталі 2011 року. У протилежному випадку таке від’ємне значення не могло б сформувати від’ємне значення об’єкта оподаткування станом на 1 січня 2012 року. Треба відзначити, що зовсім незначну кількість спорів було вирішено на користь платника податків з урахуванням такої позиції.

Варто також зауважити, що недавні роз’яснення Вищого адміністративного суду України, викладені в інформаційному листі № 2019/12/13-12 від 13 вересня 2012 року, які підтверджують правомірність позиції платників податків у питанні врахування від’ємного значення об’єкта оподаткування 2010 року у витратах 2011 року, не містить будь-яких посилань на Закон № 4834-VI. Тобто, в подальшому при вирішенні аналогічних спорів адміністративні суди орієнтуватимуться на таку правову позицію і також не братимуть до уваги зміни, внесені Законом.

Враховуючи викладене, Закон № 4834-VI фактично не мав безпосереднього впливу на зміну судової практики, проте не можна однозначно заперечувати його опосередкований вплив на формування правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка не висловлювалася впродовж досить тривалого часу.

Від’ємне значення

Богдан ЧАБАН,
юрист ЮФ «Грамацький і Партнери»

Звичною стала ситуація, за якої не відчуваєш особливого дискомфорту, коли на чітке і пряме запитання щодо оподаткування не можеш дати однозначної відповіді. І така ситуація пов’язана не з низьким рівнем обізнаності чи юридичної грамотності. Упродовж більш ніж півтора року з моменту набуття чинності «податковою Біблією» економісти, бухгалтери, правники ведуть жваві дискусії та спори з приводу тих чи інших її положень. Розглядаючи уважніше причини виникнення дискусій, позиції сторін у цих спорах, стає очевидним, що джерелом неузгодженості слугувала не невизначеність чи непродуманість Податкового кодексу України, що, безумовно, має місце, а власне, викладення свого бачення і трактування окремих його норм органами державної податкової служби.

Однією з останніх тем для обговорень була тема врахування та відображення збитків попередніх періодів при визначенні об’єкта оподаткування з податку на прибуток. Знову ж таки, варто звернути увагу, що саме органи державної податкової служби висловили думку про те, що нормотворці, пишучи пункт 3 підпункту 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, бажали вкласти в нього зовсім інше значення, ніж те, яке закріпили в остаточному підсумку.

Здавалося б, що з набуттям чинності Законом України від 24 травня 2012 року № 4834-VI, яким, у тому числі, внесено зміни до Податкового кодексу України у частині врахування і відображення від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток, поставлено крапку в цьому питанні. Але не все так безхмарно. Ще з моменту прийняття Верховною Радою України цього Закону розпочалися дискусії про те, що Закон не вирішує ті завдання, які стояли перед ним. Почали лунати заклики до Президента України ветувати його. Серед іншого йшлося про те, що обговорюваний Закон не вирішує основного питання, а саме: не змінює норми, яка слугувала для органів державної податкової служби підставою говорити про заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток. Також ставилася під сумнів правомірність викладення норм Закону, що допускає їхню зворотну дію у часі. Усі ці питання до Закону залишилися і після набуття ним чинності 1 липня 2012 року. Уже 5 липня 2012 року побачив світ наказ № 575 Державної податкової служби України «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо врахування від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток», яким ДПС України відповіла на низку запитань платників податків, які залишались невизначеними після набуття чинності Законом.

Підсумовуючи, варто відзначити, що цей Закон, на жаль, не вирішив остаточно питання відображення та врахування збитків попередніх періодів. Його юридична техніка, а точніше — відповідність його норм положенням статті 59 Конституції України щодо недопустимості зворотної дії у часі, викликає величезні сумніви. Водночас позитивним наслідком є те, що після набуття чинності Законом визначився з правовою позицією щодо спірних питань Вищий адміністративний суд України. Позиція суду втілилася в інформаційному листі від 13 вересня 2012 року № 2019/12/13-12, яким, фактично, з незначними застереженнями визнано правомірність дій платників податків щодо включення від’ємного значення об’єкта оподаткування першого кварталу 2011 року до витрат другого кварталу 2011 року.

Дослідити обґрунтованість

Віталій МАЗУР,
юрист ЮФ «Прагнум»

Справді, до набуття чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24 травня 2012 року № 4834-VI судова практика у спорах щодо врахування у другому кварталі 2011 року збитків, що були сформовані підприємством у 2010 року, була досить неоднозначною. З 1 липня 2012 року, коли зазначений закон набув чинності, ситуація трохи змінилася, і суди все частіше почали задовольняти позовні вимоги платників податків. Остаточну ж ясність у спірне питання повинен був внести Вищий адміністративний суд України, який в ухвалі від 17 липня 2012 року в справі № К/9991/32014/12 зазначив, що до складу другого кварталу 2011 року підлягає включенню від’ємне значення об’єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, який включає і суми від’ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

Однак у деяких випадках суди, погоджуючись з такою позицією, продовжують відмовляти в задоволенні позовних вимог платників податків та залишають у силі відверто незаконні податкові повідомлення-рішення. У такому випадку суди зазначають, що норми Закону № 4834-VI від 24 травня 2012 року не мають зворотної дії у часі, а отже, суд оцінює відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення законодавству, чинному на час його ухвалення. Основною ж підставою для відмови в задоволенні позову є те, що платники податків не надали належних доказів (первинних документів) на підтвердження правильності формування збитків у 2010 році. При цьому суди намагаються досліджувати первинні документи навіть тоді, коли проводилася камеральна перевірка і податковий орган не ставить під сумнів правильність та обґрунтованість формування збитків. Таким діями суди заміняють собою податкові органи та виконують за них їхню роботу.

Якщо ви зіштовхнулися з такою ситуацією, радимо проводити експертне дослідження обґрунтованості формування збитків та надавати до суду відповідні висновки експерта.