Банківське право: Банківський вихідний

Процес виведення неплатоспроможних банків з ринку буде для них менш болючим, натомість вкладники почуватимуться більш захищеними

З набуттям чинності 22 вересня 2012 року Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (від 23 лютого 2012 року № 4452-VI) система гарантування вкладів фізичних осіб зазнала суттєвих змін (див. «УЮ» № 9, 2012 рік, стаття «Банківська гарантія»). Тож у рамках цієї теми розгляньмо детальніше, яким чином неплатоспроможні банки за допомогою законних інструментів мають виходити з ринку.

Потреба в доопрацюванні концепції функціонування системи гарантування банківських вкладів фізичних осіб гостро постала в кризові 2008—2010 роки, протягом яких в Україні було ліквідовано 16 банків, а відповідно, Фондом було відшкодовано банківських вкладів на загальну суму 3 613,3 млн грн, що стало своєрідним «рекордом» для незалежної України. Для прикладу, з моменту створення Фонду протягом 2001—2007 років у результаті ліквідації десяти банків було відшкодовано 319,5 млн грн. Система потребувала вдосконалення. Водночас світова практика показала, що виведення неплатоспроможного банку з ринку ефективніше здійснює саме страховик депозитів, адже він безпосередньо зацікавлений в якнайшвидшому його виведенні з ринку та мінімізації витрат. Нові механізми виведення неплатоспроможних банків з ринку мають дозволити підтримувати суму резервів на достатньому рівні без додаткових платежів банків і кредитів від Кабінету Міністрів України.

Вирішене зобов’язання 

Цього разу детальніше зупинимося на питанні здійснення тимчасової адміністрації Фондом. Перш за все, Законом України «Про банки і банківську діяльність» встановлені чіткі критерії віднесення банків до категорій проблемних і неплатоспроможних, а також передбачено раннє втручання Національного банку України (НБУ) в діяльність банків, віднесених до категорії проб­лемних.

Відтак, НБУ зобов’язаний прий­няти рішення про віднесення банку до категорії проблемних у разі, якщо банк допустив зменшення розміру регулятивного капіталу та/або нормативів капіталу банку на 10 % і більше протягом звітного місяця; або банк протягом п’яти і більше робочих днів не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора; або у разі системного порушення банком законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом; а також якщо банк порушив вимоги законодавства щодо порядку подання та/або оприлюднення звітності, в тому числі подання та/або оприлюднення недостовірної звітності, що призвело до суттєвого викривлення показників фінансового стану банку; або у разі систематичного незабезпечення ефективності функціонування та/або управління ризиками, що створило загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку. При цьому НБУ зобов’язаний не пізніше ніж через сто вісімдесят днів з дня віднесення банку до категорії проб­лемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Крок за кроком 

У разі неприведення банком ­своєї діяльності у відповідність вимогам законодавства після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через сто вісімдесят днів з дня визнання його проблемним, або у разі зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, або у разі невиконання банком протягом десяти робочих днів поспіль 10 % і більше своїх зобов’язань перед вкладниками та іншими кредиторами — НБУ зобов’язаний, по-перше, прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про що не пізніше наступного дня повідомляє Фонд для вжиття ним відповідних заходів. По суті, Фонд виступає тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку, крім ліквідації банку за рішенням власників, а введення тимчасової адміністрації є своєрідним підготовчим етапом для здійснення подальшої ліквідації.

По-друге, тимчасова адміністрація в банку вводитиметься на строк до трьох місяців, а для системоутворюючих банків — до шести місяців, упродовж яких Фонд прийматиме рішення щодо виведення банку з ринку найменш витратним способом. На наступний робочий день після офіційного отримання рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку, для чого призначає з-поміж працівників Фонду його уповноважену особу.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком та виконувати дії, передбачені планом врегулювання. На період тимчасової адміністрації всі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку. При цьому початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розір­вання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують операційну діяльність банку, зокрема договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв’язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України. Уповноважена особа Фонду зобов’язана забезпечити збереження активів та документації банку, вжити заходів щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку і протягом тридцяти днів з дня початку тимчасової адміністрації провести інвентаризацію банківських активів і зобов’язань.

По-третє, Фонд має право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників неплатоспроможного банку про задоволення за рахунок їхнього майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або заподіяння шкоди інтересам вкладників й інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у встановлений Фондом строк він має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів.

По-четверте, протягом тридцяти днів з дня початку тимчасової адміністрації виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання з обов’язковим дотриманням принципу найменших витрат для Фонду. За рішенням виконавчої дирекції Фонду цей строк може бути продовжений до тридцяти днів. У плані врегулювання на підставі оцінки фінансового і майнового стану банку визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із п’яти способів. Перший спосіб передбачає ліквідацію банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб. Другий варіант — ліквідацію банку з відчуженням у процесі ліквідації всіх або частини його активів і зобов’язань на користь прий­маючого банку. Третій можливий варіант врегулювання включає відчуження всіх або частини активів і зобов’язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку з відкликанням банківської ліцензії неплатоспроможного банку та подальшою його ліквідацією. Четвертим і п’ятим способами, відповідно, передбачено створення та продаж інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов’язань неплатоспроможного банку і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку або продаж самого неплатоспроможного банку інвестору. При цьому Фонд зобов’язаний подати розроблений план врегулювання та зміни до нього в НБУ не пізніше семи днів з дати затвердження, на чому детальніше зупинимося наступного разу.

Таким чином, процес виведення неплатоспроможних банків з ринку стає більш чітким та прозорим, надаючи можливість своєчасно реагувати на проблеми, які виникають у банків, що, в свою чергу, дозволяє попередити їхню неплатоспроможність або зберегти вартість активів на прийнятному рівні, що має підвищити рівень захисту населення та зміцнити довіру вкладників до банківської системи.