Опитування: Системний розрахунок

Ніка ГЛАЗУНОВА

Набуття чинності Закону № 5284-VI посилить позиції держави на фінансовому ринку країни та встановить нові правила функціонування платіжних систем

12 жовтня 2012 року Президент України підписав Закон № 5284-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів відносно функціонування платіжних систем і розвитку безготівкових розрахунків». «УЮ» дізнався, які нововведення чекають на українців у сфері фінансово-економічних відносин та які «плюси» й мінуси» вбачають у документі правники? 

Закон захищає інтереси держави

Наталія Дроздова,
юрист ЮФ «Салком», к.ю.н.

З набуттям чинності Законом № 5284-VI очікуються чималі зміни на фінансовому ринку України. Насамперед варто звернути увагу на запровадження законодавцем нових підходів до діяльності в Україні платіжних систем. Варто відзначити факти наявної практики, які свідчать про тривале зупинення Національним банком України (НБУ) реєстрації договорів про членство або про участь у міжнародних платіжних системах та неузгодження ним правил платіжних систем платіжних організацій, які є небанківськими фінансовими установами. На жаль, ця проблема залишається нерозв’язаною і з набуттям чинності Законом № 5284-VI. Можемо сподіватися, що участь в Україні нових платіжних організацій платіжних систем та їхніх учасників зможе розпочатися хоча б наступного року після:

— створення НБУ Реєстру платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем, операторів послуг платіжної інфраструктури, функціонування якого має ґрунтуватися на нормативно-правовому акті НБУ, що підлягає підготовці;

— приведення НБУ своїх нормативно-правових актів у відповідність вимогам Закону № 5284-VI (насамперед, постанови НБУ від 25 вересня 2007 року № 348 «Про затвердження Положення про діяльність в Україні внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем» та деяких інших);

— прийняття НБУ нових актів, зокрема у сфері ліцензування діяльності з переказу коштів небанківської фінансової установи, яка бажає стати учасником платіжної системи, оскільки ці функції Законом № 5284-VI покладено на НБУ, хоча до цього часу зазначені дії виконувала Національна комісія з регулювання ринків фінансових послуг.

Аналізуючи Закон № 5284-VI, привертає увагу той факт, що його положення захищають інтереси насамперед держави Україна. Це підтверджується, зокрема:

а) посиленням державного контролю за діяльністю банківських і небанківських фінансових установ як з боку головного регулятора ринку банківських послуг (шляхом запровадження державної реєстрації відповідних відомостей та зосередження в «єдиних руках» питань ліцензування операцій з переказу коштів), так і з боку податкового органу, покликаного контролювати готівкові і безготівкові розрахунки;

б) встановленням доволі чітких вимог до діяльності учасників ринку фінансових послуг та відносин з користувачами послуг таких учасників;

в) розширенням підстав для притягнення до відповідальності банків та інших фінансових установ (у тому числі їхніх посадових осіб) за порушення встановлених законом вимог.

Однак не можна залишити поза увагою й той факт, що вимоги Закону № 5284-VI породжують певний механізм захисту прав і користувачів послуг банків та інших фінансових установ, зокрема у сфері проведення безготівкових розрахунків з використанням електронних платіжних ­засобів. Що стосується операцій з готівкою, то відтепер граничні суми розрахунків готівкою для фізичних і юридичних осіб (включаючи фізичних осіб — підприємців) мають бути встановлені НБУ (частина 3 статті 1087 Цивільного кодексу України). Поки що не відомо, на які саме операції з готівкою поширюватиметься нормативно-правовий акт з цього приводу, що підлягає підготовці та прийняттю в установленому порядку. Можна лише здогадуватися, чи встановлюватиме НБУ якісь обмеження й на розрахунки готівкою винятково між фізичними особами.

Проводячи системний аналіз низки актів законодавства і міжнародних документів, пов’язаних із функціонуванням ринку фінансових послуг, стає цілком зрозуміло, що з набуттям чинності Законом Україна робить нові кроки в реалізації питань із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

«Платіжний клімат» залежатиме від НБУ

Олена Чепур,
керуючий партнер Gryphon Investment Consulting Group, голова Комітету АПУ з банківського та фінансового права

Серед основних змін, що вносяться Законом № ­5284-VI, перш за все, потрібно виокремити віднесення функції державного регулювання ринків фінансових послуг у сфері діяльності з переказу коштів до компетенції Національного банку України (НБУ).

Варто відзначити перенасиченість Закону посиланнями на підзаконну нормативну базу, що не кореспондується з метою внесення змін — упорядкування діяльності платіжних систем в Україні та використання електронних платіжних пристроїв. Наприклад, НБУ надається право своїми нормативно-правовими актами не тільки встановлювати порядок виконання операцій з використанням платіжних інструментів, але й обмеження щодо таких операцій. При цьому сам Закон № ­5284-VI не містить жодних критеріїв, підстав чи переліку випадків, коли встановлення таких обмежень є допустимим. Через логічну незавершеність значної кількості норм Закону «платіжний клімат» фактично залежатиме від підзаконних актів НБУ.

Серед очевидних «плюсів» — введення оверсайта (нагляду) з боку НБУ за платіжними системами та системами розрахунків і відповідальності за ухилення осіб, які є об’єктами нагляду (оверсайта), від перевірки, невиконання вимог НБУ щодо усунення порушень законів України та нормативно-правових актів НБУ, а також відповідальності за надання послуг платіжної системи в Україні без реєстрації платіжної системи. Введено відповідальність і за порушення порядку здійснення операцій з електрон­ними грошима, порядку приймання готівки для подальшого її переказу, а також за порушення законодавства, яке регулює переказ коштів в Україні, або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Що ж до надання Державній податковій адміністрації України права здійснювати контроль за дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (пос­луги) та можливості встановлення НБУ граничних сум розрахунків готівкою, то, на мій погляд, це не створить проблем для пересічного громадянина, адже стимулюватиме розвиток безготівкових розрахунків. У багатьох розвинутих країнах світу є такі обмеження на використання готівки: в США — 5 тисяч доларів, для італійців — 1 тисяча євро, для іспанців — 2,5 тисячі євро. У нас його не було винятково через технічну неспроможність держави забезпечити проведення безготівкових розрахунків по всій території України. На мою думку, встановлення в Україні готівкового ліміту на позначці в 50—150 тисяч гривень більшості українців не торкнеться взагалі.

Не варто «створювати вже існуючий велосипед»

Ярослава Глухенька,
юрист МЮФ Integrites

У результаті прийняття Закону № 5284-VI від 18 вересня 2012 року НБУ було наділено досить широкими колом функцій у сфері створення та забезпечення функціонування платіжних систем і безготівкових розрахунків, що загалом відповідає міжнародному дос­віду діяльності центральних банків. Зокрема, відтепер НБУ визначає напрями розвитку сучасних банківських технологій, створює та забезпечує функціонування створених ним платіжних та облікових систем, контролює створення платіжних інструментів, визначає порядок здійснення маршрутизації, клірингу та взаєморозрахунків між учасниками платіжної системи.

Після 2008 року в багатьох країнах світу спостерігається тенденція до збільшення центральними банками нагляду за діяльністю будь-яких платіжних систем, тим більше тих, які суттєво впливають на фінансові потоки в країні. У США з 2010 року діє Закон про фінансову стабільність, яким федеральному резерву було надано значну кількість повноважень у сфері контролю за діяльністю платіжних систем. Аналогічна тенденція спостерігається в країнах Євросоюзу. У документах, виданих Банком міжнародних розрахунків, Європейським банком, функція центрального банку, спрямована на забезпечення безперервного функціонування платіжних систем, називається оверсайтом. За даними Світового банку, оприлюдненими 2008 року в документі «Платіжні системи світу», з 128 опитаних центральних банків 92 центральних банки (або 72 %) виконували оверсайт на постійній основі.

Стосовно створення та функціонування внутрішньодержавних платіжних систем нарівні з міжнародними ­гігантами, такими як MasterCard, Visa, то даний аспект Закону має досить неоднозначні відгуки серед практиків. Безумовно, створення внутрішньодержавної платіжної системи дасть змогу демонополізувати національний ринок платіжних карток МПС, уникнути розбіжностей між суто комерційними інтересами МПС і стратегічними державними інтересами щодо розвитку національного ринку безготівкових розрахунків. Однак чи зможе внут­рішньодержавна платіжна система створити ефективну конкуренцію діючим МПС?

Досвід Великої Британії, Ірландії та Бельгії, які намагалися впровадити ефективну внутрішньодержавну платіжну систему, однак відмовилися від її створення з ряду причин, показує, що іноді не варто «створювати вже існуючий велосипед».

Податківці зможуть відстежувати грошові потоки

Павло Олійник,
юрист АФ ENGARDE

Набуття чинності Законом № 5284-VI (Закон) ознаменувало початок нової ери обігу грошових коштів у нашій державі. Таким чином, законодавець вирішив кардинально змінити той стан речей, що існував ще місяць тому, а саме: значно збільшити в країні відсоток безготівкового обігу та відповідно зменшити кількість готівки.

Однак це не єдина, хоч й дуже відчутна, зміна, яку несе нам зазначений Закон. З-поміж іншого Законом передбачено заходи, спрямовані на розвиток національних платіжних систем; на платіжних картках дозволено розміщувати понад дві торговельні марки платіжних систем; закріплено, що емісія електронних грошей здійснюється винятково банками; встановлено, що гарантійні депозити учасників платіжних систем для виконання переказів у межах України формуються в гривнях та розміщуються винятково на рахунках НБУ або банків-резидентів; значно розширені наглядові та контролюючі функції НБУ та органів податкової служби України (а з 12 жовтня 2013 року такі функції НБУ будуть розширені ще більше).

На сьогодні дуже складно передбачити, до яких нас­лідків призведуть встановлені Законом нові правила здійс­нення розрахунків. Передусім це пов’язано із невизначеністю стосовно порогових значень, які обмежуватимуть обіг готівки між учасниками грошових відносин. Право встановлювати такі порогові значення віднесено до компетенції НБУ. Таким чином, більш конкретні висновки з цього питання можна буде зробити лише після прийняття НБУ відповідних нормативно-правових актів.

Незважаючи на це, вже нині можна з упевненістю говорити про те, що обмеження готівкового обігу дуже можуть вплинути на громадян та представників бізнесу, доходи яких походять з тіньового сектору економіки, за умови, якщо безготівкові витрати таких осіб значно перевищуватимуть їхній офіційний дохід. У даному випадку зазначені особи можуть стати «ласим шматком» для органів податкової служби, які відтепер зможуть без проблем відстежувати безготівковий грошовий потік чи не кожного громадянина.

На мій погляд, легше визначити, кому цей Закон є невигідним, ніж чиї інтереси він захищає. Найменш комфортним він є для громадян, які отримують заробітну плату «в конверті» (а таких у нашій країні дуже багато); для представників малого та середнього бізнесу (особливо для малого, оскільки основні операції здійснюються ними в готівковій формі); для представників міжнародних платіжних систем (оскільки розвиток національних платіжних систем значно обмежить їхню частку на українському ринку). Чи не єдиним винятком будуть банки. Необхідність встановлення суб’єктами підприємництва POS-терміналів для здійснення розрахунків гратиме на руку банківській сфері, оскільки дохід банківських установ від еквайрингу та випуску банківських карток суттєво збільшиться.

Закон не враховує менталітету українців

Андрій Литвин,
юрист ЮФ «Ілляшев та Партнери» 

Однією з основних змін, які чекають на нас після набуття чинності Законом № ­5284-VI, є встановлення граничних сум розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також фізичних осіб — підприємців, які встановлюватимуться НБУ.

Масштаб наслідків, а також вплив зазначених змін на відносини населення в фінансово-економічній сфері залежатимуть, перш за все, від допустимого розміру готівкових розрахунків, який вважатиме за потрібне встановити НБУ. Але необхідно зазначити, що таке обмеження, само по собі, залишить суттєвий відбиток на фінансово-економічних відносинах в Україні, адже воно є новим для українців та не враховує нашого менталітету.

Хоча міжнародна практика в цілому і свідчить про реальність та життєздатність зазначеного нововведення, положення, яке будь-яким чином обмежує громадян України у вільному виборі грошової чи електронної форми проведення розрахунків, є досить спірним та має всі шанси на зустріч з Конституційним Судом України.

Надання державній податковій адміністрації функції контролю за дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), також є досить вагомим положенням, яке суттєво вплине на викриття реальних доходів громадян, що буде особливо помітно при проведенні розрахунків, які перевищуватимуть граничний розмір готівкових розрахунків, встановлений НБУ.

Вочевидь, цей Закон більшою мірою відповідає інтере­сам самої держави та стає черговим «ланцюгом» для населення, якого наші громадяни намагатимуться уникнути різними шляхами, що може призвести до ще більшої тінізації реальних прибутків.

Тотальний контроль може призвести до неочікуваних кроків

Ірина Павлюк,
юрист АК «Коннов і Созановський»

Говорячи про наслідки застосування нових правил розрахунків, одразу варто зауважити, що їх неможливо визначити однозначно позитивними чи негативними. З одного боку, положення Закону пропагують ведення прозорих безготівкових розрахунків, що давно успішно практикується в розвинених країнах світу. З іншого — втілення цих положень у реальність та контроль за їхнім виконанням покладається на органи, які мають дещо інше уявлення про мету таких змін (принаймні так це закарбувалося в розумінні платників податків). Зокрема, це стосується положення стосовно можливості встановлення НБУ обмежень на розрахунки готівкою та покладення обов’язку щодо здійснення контролю за такими розрахунками на органи Держаної податкової служби України. Одразу ж варто зазначити, що Закон не встановлює ані порядок визначення ліміту, ані коло суб’єктів, на яких поширюється такий ліміт, та винятки з нього.

Якщо розглядати це положення як спробу підживити економіку шляхом введення готівкових коштів, які перекладаються фізичними особами «з-під одного матрацу під інший», у банківську систему, це, беззаперечно, є позитивним зрушенням. Якщо ж це положення буде застосоване як спосіб виявлення масштабних витрат фізичних осіб з метою подальшого виявлення незадекларованих доходів, наслідки від застосування цього положення можуть бути не такими привабливими для національної економіки, як при першому вказаному підході.

Яка б мета не переслідувалася зазначеною нормою, тотальна нелюбов пересічного українця до контролю над його коштами може призвести до неочікуваних кроків у напрямку обходу встановлених обмежень, що, в першу чергу, проявиться у формуванні цін на товари/послуги, що перевищують встановлений ліміт, які формально коштуватимуть «ліміт — 0,01 грн» та у відповідному розмірі відображатимуться у доходах суб’єктів господарювання, які не бажають упускати своїх клієнтів.

У той же час необхідно розуміти, що наявність у контролюючого органу інформації про витрати фізичної особи, які не співрозмірні з його доходами, ще не є прямою передумовою для донарахування такій особі оподатковуваного доходу, оскільки непрямого методу визначення доходів законодавством України не передбачено.