Законодавство: Наглядацька аудиторія

Наталія СИДОРЕНКО,
юрист ЮК Jurimex

Новели Кримінального процесуального кодексу України щодо застосування електронних засобів контролю з огляду на міжнародний досвід є позитивними, але поки що постає питання виконання обвинувачуваними своїх обов’язків

Із набуттям 19 листопада 2012 року чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України (КПК України, Кодекс) вступає в силу ряд нормативно-правових актів. Зокрема, на виконання статті 195 КПК України «Застосування електронних засобів контролю» та з метою забезпечення належного застосування електронних засобів контролю правоохоронними органами при здійсненні кримінального провадження було прийнято Положення про порядок застосування електронних засобів контролю, затверджених наказом МВС України від 9 серпня 2012 року № 696 (Положення). Революційність даних положень полягає в їхній новизні та відсутності практики застосування на території України.

Носіння електронних засобів контролю визначається КПК України як обов’язок, який покладається на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більш ніж два місяці (проте може бути продовжено за клопотанням прокурора) у випадку застосування запобіжного заходу, не пов’язаного із триманням під вартою. У цьому випадку йдеться про порівняно новий запобіжний захід — домашній арешт. Порівняно новий, бо свого часу він був регламентований Кримінально-процесуальним кодексом УРСР 1922 року, але до моменту прийняття Кримінально-процесуального кодексу УРСР 1960 року домашній арешт вважався пережитком минулих часів, а тому й не був включений до Кодексу нарівні із взяттям під варту, особистою порукою, підпискою про невиїзд, порукою громадської організації або трудового колективу тощо.

У цьому аспекті варто уточнити, що ж являє собою запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. ­Відповідно до статті 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Такий запобіжний захід може бути застосовано до підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні злочину, за вчинення якого Законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. При цьому конкретизації щодо злочинів, за вчинення яких може бути застосовано домашній арешт як запобіжний захід, не вказано, тобто можна припустити, що такий запобіжний захід застосовуватиметься і до осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів. Проте у кожному конкретному випадку рішення прийматиметься судом, тобто з урахуванням всіх суттєвих факторів.

Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається на виконання органу внутрішніх справ, який негайно ставить на облік таку особу. Після цього працівники органів внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.

Способи та засоби 

Відповідно до частини 1 статті 195 КПК України, застосування електронних засобів контролю полягає в закріпленні на тілі підозрюваного, обвинуваченого пристрою, який дає змогу відстежувати та фіксувати його місцезнаходження. Такий пристрій має бути захищений від самостійного знімання, пошкодження або іншого втручання в його роботу з метою ухилення від контролю та сигналізувати про спроби особи здійснити такі дії.

Для початку необхідно з’ясувати, що ж мається на увазі під електронними засобами контролю. Відповідно до Положення, електронні засоби конт­ролю — електронний браслет, електронний моніторинг, мобільний контрольний пристрій, мобільний пульт моніторингу, персональний трекер, ретранслятор, сервер моніторингу, стаціонарний пульт моніторингу, стаціонарний контрольний пристрій.

Розглянімо детальніше окремі засоби контролю підозрюваних чи обвинувачених. Отже, електронний браслет — це електронний пристрій, виконаний у вигляді браслета, що закріплюється на тілі підозрюваного або обвинуваченого з метою його дистанційної ідентифікації та відстеження місцезнаходження, який призначений для носіння на тілі та захищений від самостійного знімання, пошкодження або іншого втручання в його роботу з метою ухилення від контролю та має сигналізувати про спробу особи здійснити такі дії.

Мобільний контрольний пристрій — це електронний пристрій, призначений для носіння разом із електронним браслетом у разі перебування підозрюваного або обвинуваченого поза місцями, обладнаними стаціонарним контрольним пристроєм, для відстежування його місцезнаходження за допомогою глобальних навігаційних супутникових систем GPS/ГЛОНАСС. Ретранслятор — це електронний пристрій, призначений для розширення зони прийому сигналів електронного браслета.

Як діють електронні засоби контролю на практиці. Електрон­ний пристрій у вигляді браслета (електронний браслет/персональний трекер) закріплюється на тілі підозрюваного, обвинуваченого (на руці чи нозі) і подаватиме сигнали на стаціонарний контрольний пристрій, що знаходиться у помешканні особи. Між контрольним пристроєм та електронним браслетом встановлено зв’язок: у випадку якщо браслет віддаляється на відстань, більшу від запрограмованої, подається сигнал тривоги, який надходить до центрального сервера, а звідти — особі, що здійснює безпосередній конт­роль за конкретним правопорушником. Цілодобовий контроль за використанням особою електронного засобу контролю здійснює черговий пульта моніторингу територіального уповноваженого підрозділу, на якого покладаються обов’язки щодоби спілкуватися з підозрюваним (обвинуваченим) про обставини використання електронного браслета чи персонального трекера; негайно зв’язуватися із арештантом у випадку отримання сигналу тривоги з метою з’ясування місцезнаходження особи та причин отримання сигналу тривоги, повідомляти слідчого чи органи внутрішніх справ про порушення використання електронного засобу контролю тощо.

Якщо особі потрібно буде відлучитися із власного житла, вона може використати переносний ретранслятор, що розширює зону прийому сигналу від 100 до 500 м. Такий пристрій діє за принципом мобільного зв’язку і його значним недоліком є неефективність у сільській місцевості через слабкий сигнал зв’язку.

У випадку якщо особі буде дозволено вільно пересуватися на більш значні відстані, то вона повинна буде брати з собою мобільний контрольний пристрій, що дозволяє відстежувати її місцезнаходження завдяки навігаційним супутниковим ­системам GPS/ГЛОНАСС (Глобальна навігаційна супутникова система), які дісталися у спадок ще з радянських часів та активно використовується у Російській Федерації.

Електронні браслети захищені від несанкціонованого втручання. Кожен має індивідуальне кодування та пароль. У випадку спроби зняття браслета чи пошкодити його до відповідальної особи одразу надійде сигнал тривоги. Браслети протиударні, витримують значні перепади температур, перебування у воді. Він легко може бути прихований під одягом, а тому зручний у використанні.

Під контролем 

На законодавчому рівні регламентовано, що не допускається застосування електронних засобів контролю, які суттєво порушують нормальний уклад життя особи, спричиняють значні незручності в їхньому носінні або можуть становити небезпеку для життя та здоров’я особи, яка їх використовує.

Порядок застосування електрон­них засобів контролю відбувається таким чином. Відповідно до Положення, після оголошення ухвали слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та покладення на підозрюваного чи обвинуваченого обов’язку носити електронний засіб контролю така ухвала передається для виконання уповноваженому підрозділу за місцем реєстрації чи фактичного проживання особи. У призначений час до уповноваженого підрозділу повинні з’явитися пі­дозрюваний (обвинувачений), а також слідчий чи за його дорученням співробітник оперативного підрозділу з метою оголошення особі ухвали суду, роз’яснення правил користування пристроєм, техніки безпеки поводження та наслідки зняття або неправомірного втручання в роботу пристрою, що оформлюється відповідними протоколами.

Підозрюваному (обвинуваченому) роз’яснюється, що відмова від носіння електронного засобу конт­ролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в його роботу є невиконанням обов’язків, покладених на нього судом при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, і тягне за собою наслідки, передбачені статтею 179 КПК України, а саме: застосування більш жорсткого запобіжного заходу, а також накладення грошового стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати — станом на 19 листопада 2012 року це становитиме від 279,50 грн до 2 236,00 грн. Про роз’яснення обов’язку носіння електронного засобу контролю складається протокол. Безпосереднє закріплення електронного браслета чи персонального трекера здійснює представник уповноваженого підрозділу. Уповноваженим підрозділом ведеться облік, фотографування та оформлення особових справ осіб, які використовують електронні засоби контролю.

Положенням регламентується також порядок дій представників уповноваженого підрозділу у випадку виявлення несправностей або пошкодження електронного засобу контролю, що полягає у фіксуванні таких фактів, встановлення причин несправностей, виявлення місцезнаходження підозрюваного чи обвинуваченого, інформування про зазначені факти слідчого чи працівника органу внутрішніх справ.

Отже, використання електрон­них засобів контролю підозрюваних чи обвинувачених у випадку застосування до таких осіб запобіжного заходу, не пов’язаного із позбавленням волі, у вигляді домашнього арешту досить детально регламентовано на рівні Положення про порядок застосування електронних засобів контролю, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 серпня 2012 року № 696, проте у процесі втілення цих норм у життя, безперечно, виникне безліч питань, прогалин, які необхідно буде коригувати у подальшому. Безумовно, застосування цих відносно нових методів контролю позначиться на бюджеті держави, проте потрібно мати на увазі, що у той же час буде вирішено питання з витратами, пов’язаними із триманням підозрюваних (обвинувачених) під вартою, доставленням таких осіб до суду тощо. Крім того, такі нововведення позитивно сприйматимуться особами, які замість перебування в слідчому ізоляторі зможуть практично жити повноцінним життям. Міжнародний досвід свідчить про те, що використання електронних засобів контролю під час домашнього арешту, а в подальшому — під час відбування покарання має позитивні наслідки. У нашому випадку поки що мова може йти про забезпечення виконання підозрюваним чи обвинуваченим обов’язку з’явитися до суду.