Практика: Норми росту

Ірина ПОПІЛ,
юрист МЮФ Schoenherr

Ще донедавна процедура збільшення статутного капіталу в акціонерних товариствах залишалася однією з недостатньо врегульованих в українському законодавстві

Положення основних законів та порядків, які регулюють процедуру збільшення статутного капіталу в акціонерних товариствах, донедавна не узгоджувалися в деяких моментах або не містили вичерпних відповідей на основні питання, які виникали під час здійснення процедури збільшення статутного капіталу в акціонерних товариствах. Наприкінці 2011 року набуло чинності рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (Комісія) «Про затвердження Порядку збільшення (зменшення) статутного капіталу публічного та приватного акціонерного товариства» від 30 серпня 2011 року № 1181 (Порядок № 1181), яке внесло певні корективи.

Пропонуємо розглянути один із варіантів збільшення статутного капіталу акціонерного товариства, а саме: збільшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом приватного розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості, і звернути увагу на деякі недоліки та прогалини в законодавстві, що стосуються цього питання.

Цінове питання

Згідно з Порядком № 1181, процедура збільшення статутного капіталу приватного акціонерного товариства здійснюється за кількома етапами.

Перший етап — затвердження ринкової вартості акцій наглядовою радою або загальними зборами акціонерів товариства, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства.

Порядок № 1181 уточнив процедуру визначення ринкової вартості акцій, що розміщуються, та залучення суб’єкта оціночної діяльності. Окрім того, не варто забувати, що має бути ще нульовий крок, яким є прий­няття рішення наглядовою радою щодо залучення суб’єкта оціночної діяльності для визначення ринкової вартості акцій, відповідно до статті 8 Закону України «Про акціонерні товариства». Раніше ця процедура визначалася лише зазначеним Законом.

Зміни та уточнення, внесені Порядком № 1181, відповідають Закону України «Про акціонерні товариства»: акції повинні розміщуватися за ціною, не нижчою за їхню ринкову вартість та не нижчою за їхню номінальну вартість. Ринкова вартість встановлюється оцінювачем та затверджується наглядовою радою. Дата, станом на яку встановлюється ринкова вартість акції, є днем, що передує даті публікації повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів, на якому прийматиметься рішення щодо розміщення акцій. Як виняток Закон дозволяє скликати загальні збори через п’ятнадцять днів без опублікування відповідного повідомлення у спеціальному офіційному друкованому органі, а лише із повідомленням акціонерів у спосіб, що передбачений статутом товариства. У цьому випадку Закон не вказує на те, як визначити дату, станом на яку має встановлюватися вартість акцій. На думку Комісії, відповідно до свого роз’яснення «Про порядок застосування розділу XII Закону України «Про акціонерні товариства» № 7 від 10 серпня 2010 року щодо здійснення обов’язкового викупу акціонерним товариством розміщених ним акцій», це має бути дата, що передує дню, коли здійснюються особисті повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів. Тут варто відзначити, що у недосвідченого емітента може виникнути багато питань щодо визначення таких дат.

Реєстрація та розміщення

Подальші етапи передбачають здійснення письмового повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів; публікацію в офіційному друкованому органі повідомлення про проведення загальних зборів ­акціонерів; прийняття загальними зборами акціонерів товариства рішень щодо збільшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом приватного розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків та інших необхідних рішень; складення переліку акціонерів та повідомлення їх про право вимоги обов’язкового викупу акцій; письмове повідомлення про порядок реалізації переважного права кожного акціонера та публікація в офіційному друкованому органі повідомлення про порядок реалізації переважного права. Що стосується останнього, то Порядок № 1181 також уточнив строки та процедуру повідомлення акціонерів про реалізацію переважного права, відповідно до статті 27 Закону України «Про акціонерні товариства».

Наступний після повідомлення етап — подання заяви на реєстрацію випуску акцій до Комісії. При приватному розміщенні додаткових акцій здійснюється реєстрація випуску акцій, проспекту емісії акцій та реєстрація звіту про результати приватного розміщення акцій. Реєстрація випуску акцій та проспекту емісії акцій здійснюється одночасно.

24 вересня 2012 року набуло чинності рішення Комісії «Про затвердження Порядку реєстрації випуску акцій при зміні розміру статутного капіталу акціонерного товариства та Змін до Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій» від 31 липня 2012 року № 1073 (Порядок № 1073), в якому досить чітко викладені процедури реєстрації випуску акцій, проспекту емісії та реєстрацію звіту про результати розміщення.

Порядок № 1073 передбачає такі кроки для реєстрації випуску акцій та проспекту емісії:

— реєстрація Комісією випуску акцій та видача товариству тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

— присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера;

— укладання з депозитарієм договору про обслуговування емісії у разі відсутності чинного договору;

— оформлення та депонування тимчасового глобального сертифіката;

— реалізація переважного права акціонерів на придбання акцій.

Варто зауважити, що наведена черговість є умовною, слугує певним орієнтиром, адже насправді акціонери мають право реалізувати своє переважне право шляхом подання заяви на придбання акцій та перерахування грошових коштів за акції з наступного дня після прийняття загальними зборами рішення про збільшення статутного капіталу шляхом додаткових внесків та випуску акцій. Цей строк триває аж до першого дня першого етапу розміщення, який, у свою чергу, має бути розрахований і відоб­ражений у протоколі про приватне розміщення та інших відповідних ­документах таким чином, щоб починатися ­після ­отримання з Комісії тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

На етапі реалізації переважного права на практиці виникають труднощі, пов’язані з питанням валютного контролю через коливання курсу обміну гривні до іноземних валют та довгими переговорами з банками, яким, як правило, часто не вистачає досвіду в подібних процедурах, і вони просто не встигають стежити за відповідними змінами у законодавстві. На думку Комісії, у випадку оплати акцій в іноземній валюті відповідний обмінний курс має фіксуватися станом на дату подання акціонером-нерезидентом та реєстрації емітентом заяви про придбання акцій. На практиці ж банкірів часто збиває з пантелику той факт, що оплата за акції відбувається на підставі поданої заяви, а договір купівлі-продажу цих акцій укладається вже протягом першого етапу розміщення просто як формальний крок. Після цього акціонерне товариство видає письмові зобов’язання про продаж акцій.

Наступний крок — приватне розміщення акцій, яке відбувається в два етапи. Порядком № 1181 були внесені деякі зміни, що стосуються першого етапу приватного розміщення з метою приведення у відповідність Закону України «Про акціонерні товариства». Якщо раніше на першому етапі лише починалася реалізація переважного права акціонерами, то тепер на цьому етапі вже укладаються договори купівлі-продажу акцій, придбаних потягом етапу реалізації переважного права. Другий етап залишився без змін, протягом цього етапу розміщують акції серед інших інвесторів та акціонерів, що залишилися нерозміщеними на першому етапі.

Після приватного розміщення акцій повинні мати місце: затвердження результатів приватного розміщення акцій уповноваженим органом акціонерного товариства; внесення загальними зборами акціонерів змін до статуту та реєстрація змін до статуту товариства, пов’язаних із збільшенням статутного капіталу товариства, в органах державної реєстрації та подання до Комісії заяви для реєстрації звіту про результати приватного розміщення акцій. Щодо останнього варто відзначити позитивну тенденцію: хоча Порядком № 1073 встановлені строки у п’ятнадцять днів для реєстрації звіту про результати розміщення акцій і чотирнадцять днів для видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій, однак, на практиці Комісії достатньо п’ятнадцяти днів для проведення вищезгаданих дій.

Після цього необхідно отримати свідоцтво про реєстрацію випуску акцій та зареєстрований звіт про результати приватного розміщення акцій і переоформити глобальний сертифікат.

Складнощі реєстрації

Одним із досить складних моментів, який вимагає багато часу для підготовки при збільшенні статутного капіталу акціонерного товариства, є процедура реєстрації випуску акцій та проспекту емісії акцій.

24 квітня 2011 року Верхов­на Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін в Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» щодо розкриття інформації на фондовому ринку». Згідно зі змінами, які були внесені цим Законом, реєстрація проспекту емісії стає обов’язковою при приватному розміщенні акцій. Більше того, обсяг інформації, яка розкривається при приватному розміщенні, не встановлювався законом, і Комісія вимагала розкривати інформацію у такому самому обсязі, як при пуб­лічному розміщенні акцій. Після набуття чинності Порядком № 1073 це питання було врегульовано, а саме: було визначено чіткий перелік даних, які мають бути надані у проспекті емісії акцій саме при приватному розміщенні, і все ж обсяг залишився значним.

Досить незручною видається і вимога засвідчувати проспект емісії чотирма підписами: керівником емітента, аудитором (керівником аудиторської фірми), а також керівником відповідного суб’єкта оціночної діяльності, якщо визначалася ринкова вартість акцій. Цікаво, що проспект емісії також має містити підпис та печатку депозитарія, але це зрозуміло лише з додатку № 7 до Порядку № 1073. У тексті самого Порядку № 1073 про засвідчення проспекту емісії депозитарієм не згадується.

Процедура засвідчення проспекту емісії чотирма підписами суттєво ускладнює процедуру подання документів, оскільки на практиці Комісія дуже часто повертає документи на доопрацювання й отримання всіх чотирьох підписів знову може затримувати та ускладнювати подання документів повторно. У разі приватного розміщення цінних паперів емітент не оприлюднює зареєстрований проспект емісії цінних паперів, а надає його лише тим особам, які є учасниками такого розміщення згідно з відповідним рішенням емітента. Виникає питання щодо доцільності підготовки та надання суттєвого обсягу інформації про фінансово­-господарський стан емітента особам, яким і так вона відома. У цьому випадку видається розумним щонайменше обмежити необхідність подання проспекту емісії при приватному розміщенні випадками, коли до розміщення залучаються інші інвестори. У такому разі в поданні проспекту буде обґрунтування.

Таким чином, треба відзначити, що недавні зміни, які відбулися у законодавстві щодо розглянутих вище питань, є, безумовно, позитивними і сприяють узгодженню вимог різних законодавчих актів. І все ж багато моментів залишаються недостатньо врегульованими і потребують удосконалення відповідних нормативних актів. На нашу думку, вимога про реєстрацію проспекту емісії акцій при приватному розміщенні повинна бути скасована. А тим часом акціонерним товариствам треба бути дуже уважними при поданні документів до Комісії, щоб не залишити жодних шансів для відмови у реєстрації випуску акцій.