Фокус: Юристи в образі

Трансформація сприйняття юридичної професії в суспільстві залежить від дій та прагнень спільноти правників

Професія юриста — одна з найдавніших в історії цивілізації і з’явилася разом із правом. Її роль зростала з розвитком законодавства, підвищення значення права в житті суспільства. Розвинені країни світу завжди високо цінували юристів. У Сенаті США юристи складають близько двох третин, а в Палаті представників — близько половини. Тривалий час питома вага юристів серед фахівців у США, ФРН, Англії була вищою, ніж в Україні. Зростання впливу юристів в українському суспільстві об’єктивно обумовлене ускладненням всієї соціальної інфраструктури, розширенням індивідуальних прав та свобод громадян. Трансформації також зазнає і сприйняття юристів громадськістю. Українці формують для себе образ юриста завдяки:

— 77 % українців визнають основ­ним джерелом формування думки про юриста особисте спілкування;

— 8 % покладаються на інформацію, одержану від знайомих і родичів;

— 15 % визнають, що вирішальну роль відіграють засоби масової інформації.

Цікавими є результати стосовно основного призначення юристів у суспільстві: 21 % переконані в тому, що юрист повинен захищати інте­реси держави; 77 % опитаних закріплюють за юристом функцію захисту прав та інтересів людини.

Професійна субкультура

Сьогодні юридична професія вже має свою історію, традиції, розвивається професійна субкультура — система символів, атрибутів, цінностей, норм поведінки, особ­ливостей способу життя, поділюваних певною професійною групою. Правники, як і будь-яка ­професійна громадськість, об’єднуються в організації, з’являються спеціалізовані засоби інформації, проводяться конференції, семінари круглі столи, неформальні зустрічі. Кристалізуються норми поведінки, розробляються етичні кодекси, усвідомлюється відповідальність. Правники оперують певним сленгом, мають дрес-код, надають перевагу певним видам спорту. Вони розбудовують власну субкультуру та об’єднують зусилля задля поліпшення сприйняття професії суспільством. Адже працювати є над чим. Яскравою ілюстрацією бачення юристів громадянами може бути анекдот: «Домогосподарці, економісту і адвокатові поставили просте запитання: скільки буде два плюс два? Домогосподарка: «Два плюс два буде чотири». Економіст: «Швидше за все, чотири, але, можливо, і три, одну хвилину, я ще раз звірюся з викладками». Адвокат засмикує штори, приглушає світло, закурює сигару, м’яко опускається в крісло і, окинувши співрозмовника проникливим поглядом, видихає: «Скільки Ви хочете, щоб було?».

Ставлення до закону

Отже, якщо говорити серйозно, то йдеться, в першу чергу, про правову культуру суспільства, з одного боку, і професійну правову культуру — з іншого. Перша є загальним рівнем правової дієздатності суспільного організму, що виражається в захищеності прав і свобод громадян. Важливу роль тут відіграє чинник сприйняття особою закону і ­всієї правоохоронної системи в цілому. Таке сприйняття особливо важливе, коли воно походить від юриста. На основі правового сприйняття поступово формується імперативність у дотриманні закону або ж, навпаки, заздалегідь виправдовується його порушення з боку громадян, держави, посадових осіб і самих юристів. Професійна правова культура юристів включає ряд елементів: по-перше, професійно-правову майстерність, всебічне і глибоке знання правових норм, специфіки їх практичної реалізації, якісний рівень правового мислення; по-друге, ґрунтовні знан­ня в різних, у тому числі й суміжних, галузях права, глибина політичного і економічного мислення; по-третє, моральні якості юриста, професійна бездоганність, службова дисциплінованість, сумлінність і чесність; по-четверте, громадянська відповідальність за забезпечення прав і свобод громадян.

Справжнє мистецтво

Свобода юридичної професії — це один із проявів демократії. На жаль, особливості вітчизняної системи спотворюють обличчя юриспруденції. Юристи самі визнають наявність проблем, над розв’язанням яких потрібно працювати всією спільнотою: це і неприйняття відповідальності за дотримання суспільством (владою, олігархами і простими громадянами) законів у цілому, що фактично призвело до грубих порушень Конституції; лобіювання суперечливих законів в угоду особистих амбіцій, нездатність об’єднатися навколо деяких важливих питань. Юристи приймають рішення, що змінюють долю людей. Неправильна порада може принести збиток як фірмі, так і репутації самого юриста. Професія юриста — це каторжна праця, хвилювання, вічні сумніви в правильності прийнятих рішень. Професія юриста пов’язана з можливістю впливати на те, що відбувається. Юриспруденція — це мистецтво, коли юрист своїм ім’ям, репутацією та майстерністю здатний впливати на результат справи. Тоді і в суспільстві професія юриста ототожнюватиметься з безкорисливим служінням істині.