Освіта: Дипломний проект

Роман ХОШТАРІЯ,
менеджер з іноземних проектів ЮФ ILF

Що таке LL.M., чому він цінується на українському юридичному ринку та чи варто отримувати закордонний диплом в Україні?

Абревіатура LL.M. уже давно на слуху в українських юристів. «Вікіпедія» пропонує таке визначення: «Магістр права (скорочено LL.M., від. лат. Magister Legum, англ. Master of Laws) — це другий вищий академічний ступінь, кваліфікація (магістр права). Як правило, щоб бути допущеним до LL.M. програми, кандидат повинен мати диплом першого вченого ступеня у сфері права. Для деяких програм LL.M. наявність першого вченого ступеня в галузі права не вимагається, допускаються вчені ступені суміжних галузей».

Деякі отримують цей ступінь лише тому, що це є певним трендом на ринку юридичних послуг та просто престижно, не ставлячи собі запитання, навіщо вона потрібна. Інші чудово розуміють, які можливості відкриваються перед власниками LL.M. та які переваги такий диплом їм надає.

Попри той факт, що міжнародна інтеграція України сьогодні дещо знизила оберти, інтерес українських студентів та фахівців до іноземної освіти підвищується не по днях, а по годинах, хоча часто-густо вона є знач­но дорожчою за національну. Вважається, що американські та європейські дипломи є якщо не ціннішими, то, як мінімум, чеснішими. Західні університети будують свою репутацію на наданні високого рівня освіти, непідкупності викладацького складу та керівництва вишів, чудовому технічному оснащенні та безкоштовних бібліотеках. І, звичайно ж, на зовсім іншому ставленні до студента. Не сек­рет, що на юридичному ринку наявність іноземного диплома допомагає в пошуках роботи не лише у Києві, Харкові чи Дніпропетровську, а й у країнах Євросоюзу та навіть США. Як правило, кандидати на працевлаштування зі ступенем LL.M. претендують на більш високу заробітну плату.

Імідж деяких українських вишів страждає через консервативні підходи до навчання та радянських традицій — дивитися на якість освіти крізь пальці. Часто національні університети пропонують надто багато теоретичних дисциплін замість прикладних, які справді необхідні юристам (підготовка документів, mock trials тощо), а формат лекцій потребує більш інтерактивного підходу. Особ­ливо це стосується гуманітарних вузів та факультетів.

Вітчизняний аналог

Чи можливо здобути якісну західну освіту, не залишаючи країну? Чи є в Україні виші, які можуть надати таку можливість студентам не лише із забезпечених сімей, а й із сімей середнього достатку? І, нарешті, головне запитання: наскільки якісною може бути іноземна освіти, здобута в Україні, та як високо вона цінується роботодавцями?

У нашій країні, зокрема в столиці та деяких обласних центрах, такі програми є. В умовах жорсткої конкуренції ринок освіти інтенсивно зростає, демонструючи появу великої кількості різноманітних програм, що пропонують ступінь LL.M. без виїзду за межі України.

У більшості випадків курси LL.M. створюються на базі великих університетів. Враховуючи постійно зростаючі ціни на міжнародні перельоти та переїзди, викликати викладачів із США чи Європи досить витратно. І ці витрати лягають на плечі студентів та їхніх сімей, а для більшості з них стають непомірними. Тому багато українських вишів залучають своїх професорів та викладачів, які здобули освіту або набули досвід роботи за професією за кордоном. При цьому вони не є носіями іноземних мов, що негативно позначається на рівні вик­ладання систем права інших країн.

У деяких випадках національні університети укладають угоди з маловідомими вишами, приміром із Швейцарії або Португалії. Ці університети зобов’язуються видавати дипломи магістрів права українським студентам за відносно невеликі гроші. Таким чином, студенти не полишають меж України, і у дев’яти випадках з десяти лекції читають українські педагоги, часто українською чи російською мовою, або ж ломаною англійською, що є ще гіршим. Більше того, зарубіжні виші з таким підходом до видання дипломів про вищу юридичну освіту втрачають можливість контролюва­ти власне освітній про­цес і, що найголовніше, — процес оцінки знань студентів. Безумовно, у цьому випадку надзвичайно страждає якість освіти.

Деякі виші створили власні прог­рами LL.M., не акредитовані будь-якими зарубіжними університетами. Викладання в них здійснюється за описаною вище схемою і з такою ж якістю вихідного продукту. З перших хвилин співбесіди досвідчені HR-менеджери провідних юридичних фірм з легкістю визначать «цінність» подібного диплома.

Таким чином, напрошується нев­тішний висновок: іноземну освіту краще здобувати за кордоном. Окрім таких очевидних переваг, як якість освіти, суттєве підвищення мовних навичок студентів та об’єктивність оцінки їхніх знань, західні виші на­дають можливість обзавестися корисними знайомствами у своїй сфері діяльності по всьому світу (networking) та відчути атмосферу тієї чи іншої країни.

Деякі програми LL.M. допомагають своїм студентам із влаштуванням на стажування та роботу, а також надають можливість отримання адвокатських ліцензій у США та Європі. І, що особливо важливо для юристів, дозволяють зрозуміти, як злагоджено та чітко працюють судова та поліцейська системи у розвинених країнах. Для деяких студентів це може перерости у тимчасову форму культурного шоку. Але більшість з них, відчувши та зрозумівши переваги, привезуть власний досвід і почнуть застосовувати його у своїй країні та практиці, запроваджуючи міжнародні стандарти роботи у державних структурах, приватному секторі та навіть суспільній свідомості.

На що потрібно звернути увагу при виборі магістерської програми за кордоном? Перш за все, на відгуки студентів або випускників цієї програми, а також на програми у країнах — носіях тієї чи іншої мови. Тобто, якщо студент надає перевагу навчанню англійською мовою, то варто обирати програми у США або Великій Британії. Дуже важливий рейтинг того чи іншого вишу в країні, де він знаходиться, його історія. Безумовно, суттєву роль відіграє і вартість навчання. Для різних категорій студентів прийнятна вартість навчання може також бути різною. Необхідно враховувати, наскільки ефективно і активно той чи інший університет надає допомогу своїм студентам у пошуку стажування та роботи. І, зрештою, чи надається допомога в отриманні візи та інших імміграційних документів, необхідних для безперешкодного в’їзду студента до країни.

Мова закону

Ксенія ГЕНС,
виконавчий директор АК «Коннов і Созановський»

Наявність іноземної освіти не є обов’язковою умовою при працевлаштуванні в адвокатську контору «Коннов і Созановський». Проте при конкурсі на деякі вакансії навчання за кордоном буде додатковим плюсом для кандидата. Отримання LL.M. дає можливість пізнати ближче та докладніше особливості іноземних правових систем, здобути більш широкі знання в певній спеціалізації. Знання правової системи інших країн дуже корисне на практиці, коли працюєш в українській юридичній фірмі, і за допомогою звертається міжнародний клієнт з іншої юрисдикції, тому набагато легше зрозуміти його вимоги, систематизувати отриману інформацію та надати якісну юридичну допомогу. Також під час навчання іноземною мовою підвищується її рівень, бо все ж таки спілкування з носіями мови — найкраща практика. Особ­ливо це стосується, наприклад, юридичної мови — там є свої нюанси термінології, лексики та перекладу, і ліпше їх вивчати на практиці.

Напевно, оптимальний час для отримання LL.M.  — це або після здобуття ступеня бакалавра, або вже після здобуття повної вищої освіти. При цьому дуже бажано, щоб людина мала хоча б мінімальний практичний досвід, оскільки іноземна освіта у більшості своїй побудована на case-study, тобто навчання відбувається на всебічному вивченні практичних реальних ситуацій з виявленням, відбором та розв’язанням проблем.

Проте, на мій погляд, незважаючи на здобуття ступеня LL.M., необхідно мати вищу юридичну освіту в Україні, а не ступінь бакалавра, оскільки, наприклад, згідно зі статтею 16 Закону України «Про адвокатуру» помічником адвоката може бути особа лише з повною вищою освітою. Тобто в цілому LL.M. поширена серед тих фахівців, хто вже працює в міжнародних юридичних фірмах, представництвах іноземних компаній, або тих, хто хоче підвищити свою кваліфікацію на міжнародному рівні.

В АК «Коннов і Созановський» не так багато юристів із ступенем LL.M., і вони здобули таку освіту до прийняття на роботу в АК, тобто це був їхній особистий вибір. Сенс навчатися чомусь новому, на мій погляд, завжди є. Серед популярних країн для здобуття LL.M. варто виокремити США та Європу, хоча навчання в престижних навчальних закладах досить дороге.

 

Престижна кваліфікація

Світлана ОГОРОДНИК,
HR-директор ЮФ «Василь Кісіль і Партнери»

Оскільки кваліфікація LL.M. є міжнародною, то, звісно, вважається престижною і є більш конкурентною. Дедалі більше студентів розглядають LL.M. як альтернативу вітчизняним магістратурам. Крім того, більшість програм LL.M. дають певну спеціалізацію та забезпечують поглиблене вивчення певної галузі права, що також стає одним із вирішальних аргументів з точки зору визначення майбутнього шляху в навчанні. Ґрунтуючись на досвіді ЮФ «Василь Кісіль і Партнери», можна твердити, що більшість студентів обирають кваліфікацію LL.M. після того, як побували на стажуванні чи на навчанні за обміном за кордоном.

Основними чинниками, які обмежують можливість здобуття такої кваліфікації, є фінансові можливості та рівень знання іноземної мови. Деякі з наших співробітників здобули кваліфікацію за рахунок грантів від благодійних фондів.

В ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» майже 9 % юристів мають кваліфікацію LL.M. У процесі відбору кандидатів ми, зрозуміло, враховуємо наявність такої кваліфікації, але зазвичай це не є вирішальним аргументом при прийнятті рішення про співпрацю.

Якщо говорити про юристів, які працюють давно й успішно, кваліфікація LL.M. вже не розглядається як програма професійного розвитку. Практикуючі та успішні юристи частіше обирають навчання за спеціалізацією в певній галузі права у відомих юридичних школах. І пов’язано це не так із професійним розвитком загалом, як із розвитком бізнесу чи конкретної практики.

Говорити про більш чи менш популярні конкретні навчальні заклади складно, адже, обираючи ту чи іншу школу, наші правники враховують чимало чинників. Однак можна з упевненістю твердити, що в ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» колеги здобули свої ступені LL.M. здебільшого у Сполучених Штатах Америки.

 

Не розкіш, а необхідність

Світлана БЕРЕЖНА,
юрист МЮФ Integrites

Ще п’ять років тому поїздка студента — випускника юридичного факультету або практикуючого юриста за кордон для навчання в магістратурі була подією рідкісною, а відтак, навіть «видатною». Утім, з плином часу — у зв’язку з підвищенням попиту на ринку праці на юристів, які здобули іноземну освіту,  — диплом LL.M. з рідкісного явища перетворюється на необхідність. Так, хоча в оголошеннях про вакансії і надалі вказують диплом LL.M. як перевагу при конкурсному відборі, необхідно усвідомлювати, що наразі кількість випускників закордонної магістратури значно підвищилася, а отже, наявність у вас іноземного диплома не є гарантією швидкого прийому на роботу. Особливо це стосується таких посад, як молодші юристи та юристи в юридичних фірмах, оскільки саме претенденти на ці посади у віці від 22 до 30 років є найбільш мобільною групою юридичної спільноти.

Оскільки міжнародна юридична фірма Integrites надає послуги як українським, так і іноземним клієнтам, керівництво компанії усвідомлює необхідність підвищення юристами кваліфікації за кордоном, здобуття ними як теоретичних знань, так і практичних навичок у сфері міжнародного права, а також налагодження зв’язків з колегами-юристами з інших країн. Відтак, наша компанія підтримує ініціативу співробітників здобувати ступінь LL.M. за кордоном, тому наш штат щороку поповнюється новими дипломованими магістрами права закордонного зразка.

Вагаючись, чи подавати документи на іноземну магістерську програму, випускник або практикуючий юрист повинен усвідомлювати, що LL.M. розширює світогляд, даючи змогу ознайомитися з принципами функціонування інших правових систем; дає знання, з урахуванням яких можна згодом розвивати відносно нові для України галузі права; відкриває можливості стажування в міжнародних організаціях, а також суттєво розширює міжнародні ділові контакти.

Варто зазначити, що оскільки європейська система освіти є більш орієнтованою на здобуття студентами практичних навичок, видається доцільним здобувати ступінь LL.M. після одного-двох років роботи за професією в Україні. Випускник юридичного факультету хоч і має перевагу завдяки ще «свіжим» у пам’яті теоретичним знанням, у більшості випадків, на жаль, усе ж ще не володіє достатньою «перспективою» у погляді на потреби юридичного ринку, не може порівняти реальне застосування права на практиці в Україні з іноземними know-how. На нашу думку, спостерігається тенденція до збільшення кількості успішних практикуючих юристів, які здобувають диплом LL.M., одночасно підвищуючи кваліфікацію та розвиваючи відносини з представниками закордонних юридичних фірм.

Більшість аплікантів, що подаються на здобуття диплома LL.M., надають перевагу європейським університетам, оскільки американські школи права, з огляду на вартість навчання в них, не є загальнодоступними. Крім фактора вартості програми, важливим чинником при виборі місця навчання є також бажана спеціалізація програми. Відтак, наприклад, юристи в сфері права Європейського Союзу надають перевагу навчанню в Бельгії, де розташовані відповідні інституції ЄС, а університети Швеції та Швейцарії приваблюють охочих спеціалізуватися на міжнародному арбітражі. Також досить популярні серед українців університети Великої Британії, дипломи яких є надзвичайно престижними, а також Центральноєвропейський університет в Угорщині, який пропонує програми за напрямами «права людини» та «бізнес-право», а також надає багато стипендій студентам з України.

 

Важливий крок

Олександр ЛУГОВСЬКИЙ,
юрист МЮГ AstapovLawyers

Останнім часом отримання ступеня магістра права (LL.M.) стає дедалі популярнішим серед юристів по всьому світу, і українські юристи — не виняток. Українські роботодавці частіше вимагають від юристів наявності ступеня магістра права, здобутого в зарубіжних вишах.

Це й не дивно, адже диплом LL.M. — не тільки данина моді, але й підтвердження: професійних знань, здобутих у конкретній галузі права; вільного володіння іноземною мовою; розуміння принципів західного ведення бізнесу. Крім того, під час кризи та жорсткої конкуренції на ринку праці в Україні LL.M., безсумнівно, надасть переваги та можливості «виділитися з натовпу» і зробити себе більш «привабливим» для потенційного роботодавця.

Юридичні школи зарубіжних університетів, у свою чергу, відповідають на зростаючий попит та засновують усе більше магістерських програм з різними спеціалізаціями. Так, є магістерські програми: від загального LL.M. до вузькоспеціалізованих, наприклад, таких як з міжнародного комерційного арбітражу, міжнародного гуманітарного права, податкового права, права навколишнього середовища, права нафти і газу, космічного права, морського права тощо.

Усвідомлюючи переваги, які надає ступінь LL.M., перед юристом постає питання, а коли ж найдоцільніше здобувати цю освіту?

Узагалі закордонні юридичні школи не висувають вимог щодо віку абітурієнтів, тому в магістратурі можливо нав­чатися одразу ж після закінчення навчання в Україні. У цьому випадку пристосування до нового навчання буде легшим, завдяки вже набутому досвіду навчання. Проте, з іншого боку, можлива відсутність практичного досвіду роботи та чіткого розуміння необхідної спеціалізації може позначитися як негативний фактор у виборі магістратури одразу по закінченні вишу в Україні.

Юристам, які вже мають певний досвід роботи, навпаки, усвідомлюючи важливість та мету свого навчання в магіст­ратурі, набагато легше визначитися з предметами та спеціалізацією магістратури, але важче знову повернутися до навчання.

Проте з власного досвіду можу сказати, що для мене нав­чання в магістратурі після набуття досвіду роботи було доцільнішим і, починаючи навчання, у мене вже було чітке розуміння своєї спеціалізації. Але, незалежно від етапу кар’єри, здобуття ступеня LL.M. — це важливий крок для подальшої успішної кар’єри юриста в Україні.