Особистість: Кваліфікаційна місія Ігоря Самсіна

Діяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, безумовно, привертає увагу всього юридичного середовища. Звичайно, найбільше обговорень викликає процес добору кандидатів на посаду судді, оскільки для України така процедура є новою, крім того, з кожним роком Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККС) намагається внести зміни з метою спрощення та удосконалення цього процесу. Про здобутки та плани, знання кандидатів та реакцію колег, «іноземну» підтримку й дисциплінарну практику «УЮ» розповів голова ВККС Ігор Самсін

Ігоре Леоновичу, 2010 року ВККС набула «законного» статусу, відтоді розпочалася її активна діяльність. Які нові можливості надав цей статус?

До 2010 року в Україні діяли Вища рада юстиції (ВРЮ) як конституційний орган, у віданні якого було як формування корпусу професійних суддів, так і дисциплінарна практика стосовно суддів Верховного Суду України та вищих судів, а також тринадцять кваліфікаційних комісій, у тому числі й ВККС, які діяли на громадських засадах і також займалися формуванням корпусу професійних суддів, від першої інстанції до Верховного Суду України.

З того ж року, згідно із Законом України «Про судо­устрій і статус суддів», у системі судоустрою із комісій залишилася лише ВККС. Чому було внесено такі зміни? Перш за все, тринадцять кваліфікаційних комісій означали тринадцять різних підходів до формування корпусу професійних суддів. Судді у регіонах приймали рішення про зайняття вакантних посад на власний розсуд. Мовляв, це хороша людина, працює в суді, давайте зробимо її суддею. Адвокат? Ну, наче теж непогана людина, але не наша. Міліціонер? Тим більше він нам не потрібен.

Нині ВККС намагається створити нову незалежну об’єктивну і прозору систему за Законом України «Про судоустрій і статус суддів», який визначив єдину для всіх процедуру зайняття посади судді, й найголовнішим у цій процедурі є виявлення кваліфікаційного рівня претендента на суддівську посаду. Щоправда, європейці та американці нас не зовсім розуміють.

Чому?

У багатьох європейських країнах рішення про призначення конкретної особи  на посаду судді приймає одноосібно певна особа, часто — міністр юстиції. Звичайно, є спеціальні комісії, конкурси. Але у фіналі, однак, міністр просто обирає одного з кількох претендентів, і ніхто не має до нього претензій. Якби така система діяла у нас, то на нашу адресу відразу б лунали закиди, що обраний — або родич, або знайомий. Тобто для нашої держави така система неприйнятна.  Також іноземці не розуміють, навіщо нам, на їхній погляд, два однакових органи — ВККС та ВРЮ. Доводиться пояснювати, що ці два органи мають абсолютно різні функції.

Які суттєві зміни сталися за ці два роки у процесі формування суддівського корпусу?

Суттєвою зміною якраз і став процес добору кандидатів на посаду судді, яких призначають уперше. ВККС було утворено в новому статусі одночасно з уведенням нової процедури добору, і, звичайно, нашою метою було зробити це по-новому, відкрито, прозоро, на конкурсних засадах. Сьогодні кожен, хто відповідає вимогам, прописаним у Конституції, може звернутися до ВККС із заявою і в майбутньому обійняти вакантну посаду судді. А для цього потрібно, щоб ВККС оголосила добір кандидатів на черговий рік. Як ми це робимо? Вираховуємо, скільки суддів планують піти у відставку, скільки суддів планується перевести з нижчих судів до вищих, скільки буде відкрито нових посад з огляду на шалене навантаження на суддів сьогодні. Приміром, ми прогнозуємо, що на наступний рік нам потрібно буде 350 суддів, і оголошуємо це публічно. Усі, хто захочуть взяти участь у доборі, мають певний час, щоб подати заявку.

Зовсім новою для нашої держави стала така процедура, як тестування майбутніх суддів, складення ними іспиту за єдиними для всіх правилами, завданнями, критеріями оцінки — саме рівень знань став або перепоною, або перепусткою до посади для бажаючих стати суддями. 

Як сьогодні відбувається процедура відбору кандидатів на посади суддів?

Як я вже згадував, наразі добираємо суддів ми у декілька етапів (які чітко прописані у Законі). Перший — це перевірка відповідності заявників певним вимогам, за нею слідує анонімний тест на виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права. На жаль, наявність диплома ще не гарантує якісних знань. Сьогодні в Україні близько 240 вишів, які щорічно випускають до 10 000 юристів. Результати трьох доборів показали, що до наступного етапу допускається не більш ніж 30 % кандидатів.

Далі, якщо кандидат долає бар’єр тестування, він проходить спеціальну підготовку — навчання, яке організовує Національна школа суддів (НШС) України, й після того складає кваліфікаційний іспит. На цьому етапі ВККС не тільки перевіряє знання кандидата, а і його особисті та моральні якості. Успішне складення іспиту дає кандидату право бути зарахованим до резерву на заміщення вакантних посад суддів, він набирає певну кількість балів і відповідно одержує місце в рейтингу кандидатів, а потім бере участь у конкурсі на зайняття посади. Вперше ми відправили на навчання кандидатів на посади суддів під час третього добору: 150 осіб на денну форму нав­чання, решту — на заочну.

Де саме проводиться навчання і скільки воно триває?

Згідно із Законом, спеціальна підготовка організовується НШС України, утвореною при ВККС, але проходить на базі вищих навчальних закладів, визначених ВККС. Ми визначили чотири таких заклади: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Львівський національний університет імені Івана Франка, Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» та Національний університет «Одеська юридична академія». Це ті виші, які класично займаються підготовкою юристів. Більше того, практично всі кандидати на посади суддів — колишні студенти цих освітніх закладів. Навчання триває шість місяців. 4 лютого ми офіційно відкрили стаціонарне навчання, а 6-го — заочне.

Викладанням займатимуться викладачі (20 %) та судді-викладачі із НШС України (80 %). Це буде теоретична ­підготовка та практичні заняття за трьома блоками (загальний етико-деонтологічний, розгляд справ у суді першої інстанції, суддівські навички). Практичну підготовку кандидати проходитимуть у визначених ВККС судах. Тобто, якщо кандидати «проходять» цивільний модуль, то спершу викладачі нагадають їм, що таке цивільний процес, а потім кандидати йдуть на практику до суду, де вони мають побачити практичну реалізацію теорії: як заява надходить до суду, реєструється, потрапляє до автоматизованої системи, потім до судді і що суддя з нею робить. За кожним із «студентів» закріплений суддя-наставник.

Лише після успішного проходження навчання кандидати складатимуть кваліфікаційний іспит. Тож суддею в Україні тепер стати не так легко. Але головне, щоб це було прозоро і щоб нам повірили.

Претензії до якості тестів та власне до проведення тестування отримували?

Звичайно. Нашим головним завданням від початку було надати всім кандидатам однакові умови й однакові тести саме для уникнення нарікань. Ми знайшли вихід, використавши приміщення Виставкового центру на Лівобережній, в якому стало можливим зібрати одночасно понад 3,5 тисячі осіб. Відтак, і сам тест, і правила адміністрування були єдиними для всіх. Звісно, неможливо обійтися без певних чуток, є й особи, які не вдоволені конструкцією тестів, але то є нормальним процесом, а суттєвих претензій ми досі не отримали.

Результати тестів та іспитів кандидати часто намагаються оскаржити?

Тест на рівень знань не підлягає оскарженню, а кваліфікаційний іспит — підлягає. Загалом кваліфікаційний іспит — це комплекс: теорія, практика і моральні, особисті якості. Так, у 2011 році 19 кандидатів оскаржили результати іспиту до ВРЮ, проте всім було відмовлено за безпідставністю вимог. У другому доборі нам поки відомо лише про три скарги на результати іспиту — цифри говорять самі за себе.

Декілька осіб одержали від ВККС відмову в подальшому просуванні до суддівської посади, оскільки ми встановили факти притягнення їх до кримінальної відповідальності за корупційні діяння, причетності до злочинів, і, звичайно, у нас виникли обґрунтовані сумніви в доброчесності такого кандидата. І такі сумніви виникли б не лише у нас, а й у пересічних громадян, долю яких вирішуватимуть новопризначені судді.

Це стосується лише притягнення до кримінальної відповідальності?

Ні, не тільки. Приміром, ми також відмовили в рекомендуванні на посаду двом адвокатам, які вели справи своїх клієнтів, але діяли досить сумнівно з точки зору додержання принципу сприяння встановлення істини в справі. ВККС — той орган, що покликаний здійснювати відбір достойних для зайняття суддівської посади, цей обов’язок — наша суспільна відповідальність, а відтак, ми не можемо припуститися помилки й рекомендувати на посаду судді тих, у кому невпевнені.

22 лютого проходитиме XI З’їзд суддів України. Що Ви намагатиметеся донести до колег у своєму виступі? Про що загалом говоритимете?

Перш за все, це буде звіт про нашу діяльність. І не без гордості маю зауважити, що говорити є про що: два роки діяльності ВККС показали і ефективність, і якість, і прог­ресивність та публічність нашої діяльності. Крім того, я завжди говорив і говоритиму, що формування суддівського корпусу — це не завдання, а функції ВККС. А у формуванні суддівського корпусу мають брати участь абсолютно всі судді. Ми, представники суддівської спільноти, повинні робити це разом. Усі судді, незалежно від рівня, повинні бути свідомі того, що формування суддівського корпусу — спільне завдання… Або ми всі працюємо у цьому напрямі, або ні. Звісно, всі ці підходи нові, тож потрібна колективна робота, й про це я також, наголошуватиму на З’їзді.

А які очевидні недоліки були допущені на початку роботи?

Очевидних недоліків ми не допускали. Справді, розпочавши роботу «з чистого аркуша», певних недосконалостей не уникнути, а тому ВККС постійно вдосконалює свою роботу. Зокрема, в другому доборі ми вдосконалили процедуру подання документів — ввели так звану поперед­ню електронну реєстрацію. Але й після цього виявилося, що багато осіб зловживали реєстрацією — реєструвалися і потім не приходили на тестування. У третьому доборі ми пішли далі — одразу при реєстрації пропонуємо заповнити анкету, на що потрібно витратити хвилин сорок та надати повну інформацію, і, звісно, реєструвалися саме ті особи, які мали намір звернутися до ВККС, а не просто цікаві. Щодо дисциплінарної практики, то ми також постійно вдосконалюємо роботу, аналізуємо її, узагальнюємо, спілкуємося з органами, які причетні до дисциплінарної практики щодо суддів, — ВРЮ, Вищий адміністративний суд України тощо.

Багато отримуєте скарг? Як часто притягуєте суддів до відповідальності?

До нас надходить близько 20 тисяч скарг щорічно. Але практично 80 % з них — скарги на процесуальні дії, на рішення суду. І я у виступах постійно наголошую на цьому, й офіційно ми роз’яснюємо, що до повноважень ВККС не належить питання перегляду судових рішень, тим ­більше ВККС не втручається у справу, якщо вона суддею провадженням не закінчена.

Часто надходять скарги від правозахисних організацій, мовляв, ми заявляємо судді клопотання, а він не бере його до уваги. Але ж це питання процесуальне, а про порушення суддею процесу треба заявляти в апеляційній або касаційній скарзі. І лише якщо апеляційний суд погодиться з претензією, викладеною стороною, то вже ВККС розглядатиме дії судді й перевірятиме, чи порушив він закон умисно й грубо.

Якщо взяти до уваги скарги, які розглядаються ВККС по суті, то можна сказати, що суддів притягуємо до відповідальності часто. В основному — через несвоєчасний розгляд справ. Найчастішими причинами цих порушень є велике навантаження на суддів, однак у значній кількості випадків через неправильну організацію самими суддями роботи, і своєї, і свого помічника та секретаря. Відтак, сьогодні ми працюємо з НШС України та Канадським судовим інститутом над тим, щоб у школі ввести такий предмет, як судовий менеджмент. Я думаю, що цей предмет буде не зайвим та цікавим для суддів.

ВККС часто оголошує про старт чергового проекту за підтримки іноземних організацій. Які проекти плануєте розпочати найближчим часом?

Не так давно ми домовилися з Канадським судовим інститутом та урядом Канади щодо фінансування навчання українських суддів на загальну суму 5,5 мільйона канадських доларів. Приблизно через шість місяців розпочнеться ще один проект, який реалізовуватиметься за допомогою шведського уряду. Зауважу, що важливими є не кошти, які виділяють ці уряди для функціонування відповідних проектів, а надзвичайно цінними є методики інституцій цих країн та експертна допомога.

Ось у лютому також заплановані семінари з методології і тлумачення нормативно-правових актів. У рамках одного з європейських проектів ми підготувати 26 суддів-викладачів, які викладатимуть у НШС України, і тепер хочемо зробити курс лекцій з цієї дисципліни, адже вона є складною і в той же час необхідною суддям. Фактично тлумачення права — це основний інструмент судді, який він має використовувати щоденно. Рішення судді має бути стислим і зрозумілим, а не на десяти сторінках, які ніхто не читатиме. Крім того, ми активно запроваджуємо новітні технології, у тому числі дистанційне навчання, спілкування між суддями у нашій мережі.

А як щодо співпраці з українським урядом, Верховною Радою України?

ВККС установила та підтримує хороші робочі стосунки з урядом, Адміністрацією Президента, керівництвом ВРУ та її комітетами, народними депутатами, а також із ВРЮ, судами. Коли ВРУ було прийнято новий Кримінальний процесуальний кодекс України, Президент саме нам доручив зібрати всі інституції, які застосовують цей Кодекс (правоохоронні органи, суди, прокуратура, адвокатура), щоб ми могли дійти однакового розуміння і застосування закону. Ми зробили низку програм з цього приводу, і ця робота ще триває.

Ми — орган молодий, але активний і відкритий для плідної співпраці й розуміємо, що процес реформування судової системи не може бути завершений простим шляхом — прийняттям закону. Усі державні інституції, суди та судді повинні усвідомити наявність власної відповідальної ролі в процесі формування високопрофесійного суддівського корпусу й сприяти цьому формуванню, а я, зі свого боку, запевняю, що ВККС зробить усе можливе для якісного виконання своєї функції.

Конкурсна статистика
Етапи добору кандидатів на посаду судді І добір ІІ добір ІІІ добір
Кількість заяв, поданих для участі у доборі кандидатів на посаду судді 3 593 3 614 2 665
Кількість осіб, допущених до добору 3 430 3 584 2 408
Кількість осіб, які складали анонімне тестування 3 385 3 474 2 348
Кількість осіб, які склали анонімне тестування 896 1 250 632
Кількість осіб, направлених на спеціальну підготовку до НШС України 632
Кількість осіб, допущених до складання кваліфікаційного іспиту 896 1 453
Кількість осіб, які складали кваліфікаційний іспит 893 1 378
Кількість осіб, які склали кваліфікаційний іспит 687 1 138

СТИСЛО ПРО ГОЛОВНЕ

Освіта. Юридичний факультет Львівського державного університету (1983 р.).

Кар’єра. Завідував юридичною консультацією Калинівського району Вінницької області. У червні 1987 р. обраний народним суддею Літинського районного народного суду Вінницької області, а 1991 р. — суддею Вінницького обласного суду. З квітня 1995 р. — суддя ВСУ.

ВККС. У 2005 р. рішенням VII З’їзду суддів України був обраний до складу ВККС, а у 2006 р. — головою ВККС. 16 вересня 2010 р. був призначений членом ВККС та обраний головою Комісії.

Відзнаки. Суддя вищого кваліфікаційного класу. Має Почесну відзнаку Верховного Суду України «За вірність закону». Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Кандидат юридичних наук. Заслужений юрист України.