International: Уроки ввічливості

Алеся КОСМИНА

Американські суди та дисциплінарні органи все частіше застосовують санкції до неввічливих юристів

У 2011 році адвокат на ім’я ­Уільям Гері Уайт був на дев’яносто днів відсторонений від роботи. Таке рішення виніс Верховний суд Південної Кароліни, розглянувши скаргу на неналежну поведінку адвоката. Крім того, суд змусив юриста пройти ще раз програму адвокатури штату з професійної етики. Як було встановлено судом, Уайт порушив низку етичних правил Південної Кароліни у листі до свого клієнта, церкви, яка отримала від міста повідомлення із вимогою привести свою діяльність у відповідність законодавству про зонування.

Лист Уайта, копія якого потрапила до рук міського чиновника, був досить нахабним: «Вам надіслав листа чиновник міської адміністрації Кеннет Маківер. Лист не є правдивим. Ви самі бачите, що Маківер не має на це права. Він також не має мізків та є сумнів, що у нього є душа. Христос був замучений близько 2000 років тому. Церква — його тіло на землі. Язичники з Атлантік-Біч хочуть замучувати його тіло тут, на Землі, знову і знову... Першокласники знають про свободу віросповідання. А язичники з Атлантік-Біч вважають, що вони вищі за Бога та федеральний закон. І не хочуть вчитися. Такі люди, як вони, і раніше намагалися кинути виклик федеральному законодавству, але безуспішно».

Чиновник подав дисциплінарну скаргу, яка призвела до призупинення діяльності Уайта. У своєму рішенні Верховний суд штату вказав, що Уайт порушив присягу, яку склав у 2003 році і в якій йдеться про те, що юристи мають діяти «зі справедливістю та ввічливістю не лише у суді, а й у всіх письмових та усних комунікаціях».

За словами Уайта, йому довелося вчитися на власному досвіді. Він стверджував, що клієнт сам попросив його зробити коментарі у листі, а оскільки Уайт був упевнений у тому, що це політичний аспект релігійного питання, то не стримував себе у вис­ловлюваннях. «Я думав, що це був прояв свободи слова, — пояснив він у коментарях. — Тепер правила для мене зрозуміліші. Я не вважав такі дії порушенням етичних норм, а просто представленням інтересів клієнта».

Власне Південна Кароліна вже не перший рік вимагає від адвокатів ввічливості. Але санкції почали зас­тосовувати лише два роки тому. За словами адвоката з дисциплінарних питань Леслі Когайоли, яку цитує офіційне видання Американської асоціації юристів ABA Journal, до інциденту з Уайтом на адвокатів не скаржилися, і суд подібні рішення не виносив. Починаючи з 2011 року, суд виніс вже чотири чи п’ять рішень через неввічливість і одне — через образи адвокатом опонента у показаннях, наданих під присягою. І зазвичай суд посилається на присягу адвоката.

Рішення суду Південної Кароліни — показові. Неввічливість є зростаючою проблемою адвокатури, а саме: спосіб, у який адвокати спілкуються під час усної та письмової комунікації. Суд заявив, що стурбований усе більшою кількістю скарг на хамство в адвокатурі.

Технології та образи

Неможливо точно сказати, чи справді є поширення хамства в адвокатурі або ж просто багато шуму. Але лідери професії вважають, що суд Південної Кароліни недарма закручує гайки. І найефективнішими інструментами у боротьбі з хамством, як показує практика, є якраз жорсткі судові рішення та поведінка адвокатів, спрямована на згладжування гострих моментів тоді, коли вони виникають.

Агентство Когайоли не відстежує скарги на неввічливість, як не роблять цього й інші штати, тож деякі заявляють, що у них такого немає. Утім, недавні щорічні збори Американської асоціації юристів показують протилежне. Вступне слово тодішнього президента Асоціації містило чимало висловлювань щодо ввічливості та хамства. Судді, котрі виступали потім, теж масово говорили про проблему неввічливості. І це були судді не лише із США, а й із Канади.

За словами адвокатів, де і коли має місце хамство, легко простежити. Одні кажуть, що це більше поширено у великих містах. Інші — що хамство часто спрямоване на адвокатів жіночої статі для отримання тактичної переваги. Але головне питання — чому неввічливість стає нормою?

Безумовно, технології найчастіше називають благодатним ґрунтом для поширення хамства. За словами Когайоли, в її практиці часто з’являються проблеми через спосіб передачі юристами своїх думок онлайн. І всі вони так чи інакше пов’язані з соціальними ЗМІ. Наразі розглядається справа щодо поведінки адвоката, який у своєму блозі всіх, починаючи з латиноамериканців і закінчуючи жінками, називає недоумками. Оскільки у присязі адвоката Південної Кароліни йдеться про ввічливість лише по відношенню до опонента та його адвоката, офіс Когайоли попросив суд застосувати санкції до адвоката через те, що він компрометує професію. Чому? Якби він особисто вів блог, не акцентуючи увагу на тому, що він адвокат, адвокатура штату не могла б притягнути його до відповідальності. Але якщо у читачів можуть виникнути асоціації між висловлюваннями адвоката та позицією адвокатури, то до нього можна застосувати дисциплінарні санкції.

Друге та третє місце серед причин поширення хамства — це вплив телебачення та відсутність наставництва. Ринок праці змусив багатьох молодих юристів розпочати власну практику без проходження стажування чи навіть роботи у великих класичних юридичних фірмах. Молодим адвокатам, вочевидь, не вистачає інформації та досвіду щодо правильного балансу між захистом та ввічливістю. Вони отримують дуже різні дані про образ адвоката під час навчання на юридичному факультеті та з книг, фільмів і серіалів. В останніх адвокати найчастіше постають як шахраї або навіть бандити. За словами досвідчених юристів, молодь, можливо, і хотіла б зробити все правильно, але просто не знає, як саме буде правильно.

Народний спротив

Юристи не лише скаржаться на неввічливість, вони намагаються з нею боротися. Адвокатські організації та дисциплінарні комітети заповнюють прогалини різноманітними навчальними програмами. Так, асоціації адвокатів штатів звертаються до юридичних факультетів із проханням ввести більше курсів з професійної етики, у тому числі стосовно поведінки у соціальних ЗМІ. Деякі штати змінюють тексти присяг адвокатів, вводячи до них слова про ввічливість та люб’язність. 2011 року Американська асоціація юристів офіційно заявила про свою підтримку ввічливості в юридичній професії. А Американська колегія судових адвокатів (American Board of Trial Advocates; ABOTA) серйозно зайнялася боротьбою із хамство та започаткувала власну програму під назвою «Питання ввічливості», у рамках якої намагається донести до адвокатів, як треба поводитися у тих чи інших ситуаціях.

Суди теж усе частіше накладають санкції на адвокатів, які неналежно поводилися. Однак для цього потрібно, щоб проти таких адвокатів подавалися скарги. Але, як свідчить практика, не всі юристи готові свідчити проти колеги. Звичайно, вони не проти поскаржитися на опонента, але не надто прагнуть, щоб їхні імена були замішані у скандалі.

Судді також часто зіштовхуються із хамством, але, знову ж таки, цього замало, щоб притягнути скандалістів до відповідальності. Крім того, деяким суддям також не завадить ознайомитися з правилами ввічливості, щоб винести адекватне рішення. У березні 2010 року онлайн-видання з Клівленда Plain Dealer повідомило, що суддя одного із судів загальноцивільних позовів Ширлі Сеффолд надсилала зі свого офісного комп’ютера коментарі щодо справ, які вона сама й розглядала, під ніком lawmiss. Пошук показав й інші коментарі за цим ніком із нападками на арабів, азіатів та білих. Сеффолд заперечувала, що вона коментувала справи, які сама й вела. У той час її донька зізналася у тому, що деякі коментарі під ніком lawmiss були справою її рук. Пізніше обидві дами подали позов проти компанії, яка управляє сайтом газети, через те, що вона надала дані репортерам.

Суддя у його класичному образі, який нині юристи вважають достойним поваги, повинен бути безпристрасним, суворим, справедливим та ввічливим, а також припиняти хамство на самому початку. І це є протилежністю тому, що Келвін Хаус, партнер каліфорнійської фірми Gutierrez, Preciado & House, недавно мав можливість спостерігати у суді та про що теж розповів ABA Journal. Очікуючи призначення справи до слухання, Хаус став свідком тривалого спору між суддею та адвокатом. Адвокат звинувачував суддю у незаконному припиненні процедури банкрутства, а той впродовж тридцяти хвилин намагався виправдовуватися і лише потім жорстко відповів «Ми закінчили!».

Хаус був здивований не лише тим, наскільки нахабною була поведінка адвоката по відношенню до судді, а й тим, скільки часу суддя вислуховував це. Звичайно, можна припустити, що суддя просто хотів отримати всю необхідну інформацію, а тому не зупинив цей потік звинувачень. Але із такою позицією суддя ризикує втратити повагу як адвокатів, так і інших сторонніх спостерігачів, що є не дуже добре для судочинства.

Очевидно, що нині судді частіше обмінюються думками та дискутують з адвокатами, аніж це було десять років тому. Тож замість чітко заявити: «Я виніс рішення. Якщо ви й надалі вважатимете, що я неправий, то можете подавати апеляцію», судді вступають в обговорення своїх дій та рішень. Деякі судді навіть відверто говорять, що вони не можуть бути надто жорсткими з людьми, оскільки не відомо, як це відгукнеться у майбутньому.

Особисті здобутки

Адвокати, які не прагнуть працювати у неввічливій обстановці, намагаються самотужки попередити виникнення неприємних ситуацій. Так, одним із популярних механізмів є дзвінок адвокату протилежної сторони із пропозицією діяти професійно та не сваритися через дрібниці. Як не дивно, це спрацьовує.

Багато хто також рекомендує давати відсіч одразу, коли інцидент розпочинається. Адвокат в індивідуальній практиці з Каліфорнії Девід Мігер розповів ABA Journal про свій перший досвід із неввічливим опонентом, який стався за півтори години після початку його адвокатської практики. «Це був досить простий спір, але цей адвокат почав просто сваритися на мене у телефонній розмові, — згадує він. — Він так нападав на мене, що застав мене зненацька».

Друг запропонував тактику, яку Мігер і досі використовує. Він надіс­лав листа, в якому було занотовано все, що опонент дозволив собі наговорити, настільки точно, наскільки це можна було запам’ятати. Пізніше цей адвокат зателефонував Мігеру і поскаржився, що його донька працює в нього секретарем, а тому прочитала цього листа. Тоді Мігер відповів: «Тоді я пропоную вам більше не використовувати таких слів».

За словами Мігера, обнародування поведінки особливо важливе і тоді, коли хамство є публічним. Один з адвокатів, з яким Мігеру довелося «воювати» в суді, перед судовим засіданням обмінявся з ним жартами, потиснув руку, а за декілька хвилин на самому засіданні пуб­лічно звинуватив Мігера у брехні та попросив суддю застосувати до нього санкції. Хоча Мігер був дещо збентежений, проте не дав себе спровокувати і запропонував судді призначити слухання і на ньому заслухати докази на користь висунутого обвинувачення. «Цей адвокат звинуватив мене у неправомірній поведінці перед чималою кількістю людей, які не розуміють закон, тим самим очернивши всіх адвокатів, — заявив він. — Вважаю, він має надати докази своїм словам. А якщо не зможе, то санкції можна застосувати до нього». За словами Мігера, ще жоден адвокат не спробував продовжити свій наступ.

Звичайно, найчастіше хамського ставлення зазнають молоді адвокати, і тут головне — не розгубитися та ретельно продумати, як відповісти. Більш досвідченому адвокату простіше протистояти грубості, оскільки навіть за декілька перших років він швидко та якісно цьому навчається. Як завдяки опонентам, так і завдяки клієнтам, які теж не завжди мають добрий характер.

Утім, є ще один спосіб уникнути хамства під час роботи. Після дев’ятнадцяти років судової практики Мігер вирішив зайнятися винятково транзакційною роботою. Хоча ця робота теж не є ідеальною, але приносить адвокатам набагато менше стресу, аніж супровід воєн між людьми та компаніями.

Жіночі хитрощі

Адвокати жіночої статі чи на найчастіше зазнають грубості з боку опонентів-чоловіків. Перш за все, це робиться для того, щоб отримати стратегічну перевагу в суді. Особливо цим грішать чоловіки поважного віку, які вважають себе гуру в усіх відношеннях. Утім, жінки, котрі обрали адвокатську професію, не з боязких. Так, одна юристка із Техасу у випадку хамської поведінки опонента надсилає йому поштою копію з Кредо Адвоката Техасу, кодексу професіоналізму та ввічливості штату.

Також часто адвокати-жінки просто не відповідають на залякування та дають опонентам зрозуміти, що вони є наївними та дуже простими. А потім з’являються до суду і просто знищують їх там. Тож головне правило молодого адвоката — зрозуміти власну індивідуальність та використати її.

Хамські причини

Загалом юристи звинувачують у поширенні неввічливості такі фактори:
  • образ адвокатів, що створюється телебаченням та фільмами;
  • недосвідченість адвокатів та недостатнє менторство;
  • відсутність чіткої межі між агресивним захистом та грубістю;
  • сучасні технології, що надають можливість висловлювати свої думки анонімно онлайн;
  • нинішня тенденція до поширення грубої манери обговорення процесів у країні.