Спортивне право: Вболівай відповідально

Артем АФЯН,
керуючий партнер ЮК «Юскутум»

Наявність специфічного суб’єкта правовідносин є однією з ознак виокремлення галузі права. Одним із найбільш специфічних суб’єктів спортивного права, безперечно, є вболівальники

Спортивне право — молода галузь. Тому й досі актуальними залишаються питання доведення її самостійності та пошуку тих критеріїв, що вирізняють спортивне право з-поміж інших. На фоні аналізу особ­ливостей такого суб’єкта правовідносин як уболівальники спробуймо виокремити і особливості власне галузі.

Споглядати чи вболівати?

Під терміном «уболівальник» ми маємо розуміти не просто розрізнену групу осіб, а специфічного єдиного суб’єкта, який складається із сукупності осіб. У цій особливості вболівальники за методом правового регулювання у вітчизняному законодавстві схожі на такий суб’єкт, як народ України.

Спершу треба підтвердити тезу про те, що вболівальники взагалі є суб’єктом спортивних правовідносин. Це бере початок із спортивних традицій, побудованих на вшануванні вболівальників та демонстрації їхнього залучення у процес гри. Найбільш відомою з таких традицій є присвоєння номерів футбольними клубами своїм уболівальникам. Утім, при визначенні ролі суб’єкта у правовідносинах треба виходити з його прав.

У теорії вболівальників за обсягом прав поділяють на активних (організованих) та пасивних. За пасивними визначається така роль, як спостерігання за спортивними змаганнями за допомогою ЗМІ. Активні вболівальники реалізують свої повноваження шляхом відвідування спортивних змагань, об’єднання у клуби тощо. За цими вболівальниками зазвичай визначають такі права, як право на комфортне спостерігання спортивних заходів; право на безпеку під час матчів; право на придбання квитків на спортивні змагання; право на відшкодування шкоди, завданої під час проведення спортивних змагань.

Європейська конвенція про насильство та неналежну поведінку з боку глядачів під час спортивних заходів і, зокрема, футбольних матчів (ETS № 120) визначає, що сторони у співпраці з клубами, організованими вболівальниками та туристичними агентствами заохочують координацію, якщо це можливо з правової точки зору, організації подорожей з пункту відправлення для того, щоб перешкодити потенційним порушникам порядку відвідувати матчі.

Потрібно також зауважити, що досі немає єдиного підходу до назви цього суб’єкта, тому навіть на міжнародному рівні можна зустріти рівно поширені терміни «вболівальник» та «глядач». На нашу думку, більш коректним є перше визначення, яке має в своїй основі долучення особи до спортивного заходу, не обме­жуючи його у каналі комунікації, адже термін «глядач» означає, насамперед, візуальне спостереження, що, наприклад, не дозволяє враховувати аудіотрансляції матчів.

Уболівальницьке місце

Основним щодо нормативного закріплення правом уболівальників є безпека. Так, статтею 4 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» забезпечення безпеки глядачів спортивних та фізкультурно-спортивних заходів віднесено до засад державної політики у сфері фізичної культури і спорту. Серед вимог до змісту Положення (регламенту) про офіційні фізкультурно-оздоровчі заходи або спортивні змагання, затвердженого наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 6 серпня 2010 року № 2659 у пункті 2 обов’язковим розділом відповідного положення має бути безпека та підготовка місць проведення заходу.

Обов’язок поваги гравців до вболівальників, який можна трактувати як право останніх, знаходить своє відображення, наприклад, у статті 1 розділу 7 Регламенту IV Чемпіонату центрально-західної регіональної ліги з хокею з шайбою серед аматорських команд. Офіційні правила баскетболу 2010 року в пункті 38.3.1 визначають фолом використання висловів або жестів, які мають образливий чи провокаційний характер для глядачів.

Для України права вболівальників набули особливого значення під час проведення Євро-2012. Так, окрім спеціального законодавства, яке, в тому числі, регулює проведення футбольних матчів, була прийнята низка підзаконних актів, які стосувались безпосередньо прав уболівальників. Зокрема, наказом Міністерства інфраструктури України № 268 від 21 травня 2012 року затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі іноземним перевізникам дозволів для здійснення перевезень пасажирів (уболівальників, гостей та учасників чемпіонату) між пунктами, розташованими на території України, під час проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Проблемою нормативного регулювання у цій сфері є те, що, надаючи три терміни («вболівальники», «гості» та «учасники чемпіонату»), законодавство не дає визначення жодного з них. У розрізі цього дослідження уваги потребує той факт, що «вболівальники» та «гості чемпіонату» за своєю суттю в даних актах є тотожними поняттями.

Відповідальність без статусу

Необхідною стороною право­суб’єктності є здатність нести відповідальність за свої вчинки. І тут повною мірою проявляється особливість уболівальників як колективного суб’єкта права.

Відповідно до пункту 3.3 Регламенту змагань з футболу серед клубів прем’єр-ліги клуб-господар несе відповідальність за дії всіх уболівальників під час матчу, в тому числі за пронесення на територію стадіону та використання глядачами будь-яких заборонених предметів. Такі правила притаманні багатьом видам спорту. І найбільш цікавими є застосовані санкції. Так, зокрема, у 2012 році були покарані збірні Болгарії та Румунії під час відбіркового матчу з футболу до чемпіонату світу-2014. За антисемітські вис­ловлювання вболівальників, окрім фінансового штрафу, кожна з команд отримала санкцію у вигляді матчу при порожніх трибунах. Ця санкція зачіпає та дозволяє виділити в окреме право на купівлю квитків на спортивний захід. Ця санкція цікава також за своєю суттю, оскільки, будучи спрямованою на команду (клуб), вона опосередковано спрямована у своїй основі на вболівальників та має на меті змусити їх дотримуватися певних правил поведінки під час змагань.

На сьогодні вболівальники є суб’єктом спортивних правовідносин. Проте й досі, навіть на міжнародному рівні, немає узагальнених досліджень щодо їхнього правового статусу. Це зумовлює фрагментарне регулювання на рівні законодавства окремих країн, а тим більше окремих спортивних дисциплін та спортивних регламентів. Однак з розвитком спортивного права лакмусовим папірцем буде більш чітке окреслення статусу вболівальника. Адже юристам потрібно усвідомлювати те, що зрозуміло будь-кому із спортивних менеджерів: уболівальники є основним учасником спортивних змагань, оскільки без них самі змагання втрачають сенс.