International: Їж, пий, судись

Алеся КОСМИНА

Масштабні юридичні битви із телекомунікаційними та тютюновими компаніями завершилися — сьогодні американські юристи серйозно взялися за продукти харчування

Юристи з найбільших юридичних фірм Сан-Франциско ретельно вивчають склад кукурудзяних чіпсів, а судді все частіше розглядають справи щодо жувальних гумок без цукру. Північний округ Каліфорнії став американським центром продовольчих судових процесів за колективними позовами. Споживачі за допомогою юристів масово звинувачують виробників продуктів харчування у введенні в оману та порушенні низки норм федерального права. Зокрема, претензії висуваються до маркування продуктів.

М’який клімат

Північний округ став епіцентром боротьби невипадково — саме там судді до цього часу демонстрували досить лояльне ставлення до претензій позивачів. Юристи, які захищають виробників продуктів харчування, вважають такі процеси дещо абсурдними, оскільки часто вони стосуються незначних речей. А адвокати, які представляють інтереси споживачів продукції, вже встигли створити власну мережу і досить успішно працюють над виявленням помилок у маркуванні та отриманні з цього вигоди.

Починаючи з травня 2012 року, група адвокатів, до якої входить чимало «ветеранів» великих антитютюнових процесів, подала вже 28 колективних позовів щодо маркування продуктів харчування до федеральних судів Північного округу.

Їхні позови із багатьма нулями стосуються маркування низки продуктів, серед яких яблучний сік, йогурти, мюслі, заморожені вафлі, продукти із какао, дитяче харчування, кулінарні спреї, чіпси та морозиво. Усі ці продукти позиціонуються як натуральні, що не містять трансжирів та додаткового цукру, із чим не погоджуються позивачі та їхні адвокати. Північний округ надає для розгляду таких позовів сприятливий юридичний клімат та журі присяжних, яке досить опікується власним здоров’ям. За статистикою, майже кожен судді в окрузі наразі має у провадженні кілька справ про маркування.

Декілька партнерів великих юридичних фірм, які раніше мали стабільну роботу, представляючи ­інтереси клієнтів у інших галузях, зайнялися справами про маркування. У деяких адвокатів справи про маркування складають до 80 % їхньої практики. Цінні папери, тютюнова промисловість та боротьба із азбестом уже не є прибутковими напрямами для колективних позовів.

Історія питання

Власне, справи за «участю» продуктів харчування набувать популярності по всій країні. Зокрема, 2009 року компанії Danonn довелося виплатити 35 млн дол. США через невідповідність якості йогуртів Activia інформації, яка поширювалася рекламою продукту. А торік Ferrero USA Inc. була змушена вип­латити 3 млн дол. США через введення в оману рекламою горіхового масла Nutella.

Їжа стала юридично привабливою, у тому числі, і завдяки рішенню Верховного суду США 2011 року в справі «AT&T Mobility проти подружжя Консепсьон». Тоді позивачі Консепсьон заявили, що телекомунікаційна компанія ввела їх в оману своєю рекламою, в якій йшлося про безкоштовні телефони як бонус за угодою про надання послуг мобільного зв’язку та які згодом виявилися об’єктами оподаткування. Скаргу Консепсьон було приєднано до колективного позову, але оскільки це було заборонено контрактом споживачів із AT&T, остання спробувала це оспорити. Суд першої інстанції підтримав позивачів, наголосивши на тому, що право Каліфорнії забороняє укладення контрактів, пункти яких недобросовісно виправдовують одну із сторін у її неправомірних діях, зок­рема це стосується і пунктів, які не допускають колективні позови там, де індивідуальні збитки є незначними. Але Верховний суд США став на бік AT&T, чим остаточно унеможливив колективні позови проти телекомунікаційних та інших компаній, які прописують можливість лише індивідуального арбітражного розгляду справ у своїх контрактах зі споживачами. Оскільки виробники продуктів харчування жодних контрактів зі споживачами не укладають, у юристів є широке поле для діяльності.

Також після рішення 2008 року в справі «Уїльямс проти Gerber Products» стало остаточно зрозуміло, що продовольчі компанії не захищені навіть повним списком компонентів, вказаним на упаковці. Колективний позов був поданий через те, що на упаковці дитячого соку було зображено декілька різних фруктів, тоді як це не відповідало дійсності. Незважаючи на те, що на упаковці також було словами вказано склад напою, суд став на бік позивачів.

Утім, найбільш популярним сьогодні є оскарження маркування «натуральний», по-перше, воно ­зустрічається не у великої кількості продуктів, а по-друге, Управлінням із контролю за продуктами харчування та ліками не визначено, які продукти можна вважати натуральними. Типовий позов стверджує, що маркування «натуральний» вводить в оману, оскільки продукт містить лимонну кислоту, кукурудзяний сироп із високим вмістом фруктози або інші складові, які позивачі натуральними не вважають. А відповідачі, у свою чергу, оспорюють характеристику компонентів своєї продукції.

Очевидно, що компаніям відтепер доведеться ретельно продумувати, що вказувати на упаковках, оскільки адвокатам не потрібно проводити розслідування — достатньо лише пройтися до найближчого магазину і придбати потрібний продукт харчування.

Деталі мають значення

Найновіша тенденція у продовольчих справах — так звані позови маркування, що ґрунтуються на твердженнях, що маркування на продовольчих товарах не лише вводять в оману споживачів, а й очевидно порушують федеральні стандарти. Зокрема, це стало головною зброєю об’єднання адвокатів на чолі із Доном Барреттом, адвокатом із Міссісіпі, який заробив мільйони, подаючи позови проти тютюнових компаній, та Робертом Кліффордом, чиказьким адвокатом, чия практика до цього охоплювала нещасні випадки комерційних авіакомпаній.

Отримуючи консультації колишнього директора Бюро продовольчого маркування Управління із контролю за ліками та продуктами харчування, група провела два роки, вивчаючи інструкції Управління. І торік упродовж менш ніж двох місяців об’єднання подало 24 позови до таких компаній, як Procter & Gamble Co., Unilever та ConAgra Foods, а також низки менш відомих виробників.

Подання позовів саме у Північному окрузі було стратегічним. Каліфорнійське законодавство чи не найбільше у штатах підтримує здорове харчування. Тож декілька недавніх позовів звинувачують виробників у тому, що вони вводять в оману споживачів своїм «випареним соком цукрового тростинка» замість того, щоб чесно написати «цукор».

Цікаво, що в позовах немає звинувачення виробників продуктів харчування у заподіянні фізичної шкоди споживачам. Йдеться лише про обман при купівлі виробів, які, можливо, у разі чесного маркування деякі зі споживачів не придбали б. У цьому і полягає відмінність продовольчих позовів від тютюнових. Ніхто не звинувачує продовольчі компанії в епідемії ожиріння через невказані у складі цукор, сіль або жири.

Адвокати, які представляють інтереси виробників продуктів харчування у цих процесах, вважають, що здебільшого позови є абсурдними. Так, в одній із недавніх справ виробника було звинувачено в тому, що при маркуванні він не позначив, що один із компонентів додавався саме для кольору, а просто був у списку.

На що юристи позивачів заперечують незначність та невинність порушень. Якщо законодавством та іншими нормами це заборонено, це не є невинним, впевнені вони. І на цей момент судді вважають, що вони мають рацію.