Дискусія: Операція «Утилізація»

Євген ПІДЛІСНИЙ

Вітчизняні законотворці роблять усе від них залежне для подорожчання імпортних транспортних засобів

Прийняті Верховною Радою України та підписані Президентом наприкінці липня Закони № 0936 «Про утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів» та № 0975 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо сплати екологічного податку за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів» разом із підвищенням ввізного мита на імпортні автомобілі викликали невдоволення не лише у споживачів, імпортерів та автодилерів, а й серед вітчизняних юристів. Адже базові ставки утилізаційного збору, що поширюватимуться на автомобілі, придбані після набуття чинності зазначеними законами, є чималими, а власне система розрахунку цього збору — доволі складна і залежить від параметрів транспортного засобу. «Уже тепер можна спрогнозувати, що на практиці матиме місце ситуація, коли особа, купуючи ­автомобіль, змушена буде заплатити податок, який може досягати половини (а то і більше) вартості транспортного засобу, який вона придбала. Очевидно, що це занадто обтяжливо та необґрунтовано», — говорить Каріне Амбарцумян, юрист АО «Правник».

«Положення про те, що українські автовиробники повного циклу будуть звільнені від цього податку, не є особливо вагомим фактом, ос­кільки таких автовиробників є тіль­ки ­два, та й вітчизняне автовиробницт­во суттєво відстає від європейського», — відзначає Андріанна Мартинів, юрист ЮК «Юскутум». Якщо підтримка вітчизняного автомобільного виробництва є метою прийнятих законів, то такий дискримінаційний захід по відношенню до імпорту спровокує спори з нормами СОТ. Не узгоджується податок за утилізацію і з чинним Податковим кодексом України, який, зокрема, передбачає, що базою оподаткування є фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання. Розмір же податку за утилізацію пропонується встановити залежно від об’єму циліндрів двигуна автомобіля, хоча очевидно, що логічніше було би брати як відправну точку для розрахунку податку розміри самого транспортного засобу. Назагал неможливо не помітити відсутність належної обґрунтованості ставок податку, які мали б залежати від реальної вартості утилізації.

Іншим неоднозначним моментом є те, що законами встановлено, що реєстр транспортних засобів, з яких сплачено екологічний податок за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів, та реєстр транспортних засобів, на які поширюється звільнення від сплати екологічного податку за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів, веде Міністерство внутрішніх справ України. Однак це не відповідає функціональним обов’язкам цього органу, бо він не відноситься до контролюючих органів у сфері справляння податків, тож ведення такого реєстру логічніше було б передати Міністерству доходів і зборів України.

Якщо говорити про європейський досвід у цьому питанні, то варто зауважити, що у країнах Європи активно розвивається автовиробництво. Податок за утилізацію транспортного засобу європейці платять, однак менший, ніж доведеться платити українцям, відзначає Андріанна Мартинів. Варто звернути увагу і на те, що у деяких країнах власник, здаючи старий автомобіль, отримує сертифікат на вагому знижку під час купівлі нового. Українське законодавство нічого подібного не передбачає.

На сьогодні можна точно спрогнозувати подорожчання вартості імпортних автомобілів та відсутність жодного органу державної влади, який мав би у своїй ком­петенції таку функцію, як утилізація зня­тих з експлуатації транспортних за­собів. А законодавством перед­бачається здійснення таких ­функцій саме органом державної влади.

Митна дискримінація

Іншою проблемою є розмитнення імпортних автомобілів — як через зависокі ставки, так і через складні та непрозорі механізми їхніх розрахунків. Вартість розмитнення транспортних засобів складатиметься із ставки ввізного мита, ПДВ, акцизного податку, а також спеціального мита, введеного 13 квітня 2013 року строком на три роки і розповсюджується лише на бензинові двигуни об’ємом від 1 до 2,2 літра. Ввізне мито на сьогодні найчастіше складає 10 % від сумарної митної вартості автомобіля. Акцизний збір залежить від типу автомобіля, його віку та об’єму і потужності двигуна. Сам процес розмитнення автомобіля має доволі бюрократичний механізм, що передбачає величезну кількість документів. «Необхідно також звернути увагу на той факт, що коли авто буде «розмитнене» і знаходитиметься на території України, його потрібно зареєструвати в ДАІ. Реєстрація в ДАІ, безумовно, має вплив на вартість авто для кінцевого покупця», — говорить Андріанна Мартинів. Відповідно до Податкового кодексу України, збір при першій реєстрації транспортного засобу в ДАІ розраховується подібно до акцизу, тобто виходячи з обсягу двигуна та віку транспортного засобу. При цьому, якщо вік авто перевищує вісім років — ставка збору зростає у 40 разів, що робить ввезення таких транспортних засобів в Україну невигідним і, з іншого боку, спонукає співгромадян на вигадування різноманітних схем ввезення старих автівок в Україну.

Корупційне забарвлення

Ростислав КРАВЕЦЬ,
старший партнер АК «Кравець та Партнери»

На мій погляд, закони № 0936 та № 0975 мають явно корупційне забарвлення. Жоден із них не спрямовано на зростання реального сектора економіки, а навпаки, створюють штучні перепони для його розвитку. Проб­лема, яку пропонується розв’язати за допомогою цих законів, не стоїть так гостро. При цьому кошти, які повинні будуть сплачувати підприємці і в подальшому громадяни України, не йтимуть до бюджету, а спрямовуватимуться до приватних компаній, які «займатимуться» утилізацією.

Основною ж проблемою вітчизняного законодавства, що регулює питання розмитнення імпортованих автомобілів в Україні, є дуже великі податки, що є значною перепоною для розвитку підприємництва та виробництва в Україні. Як показує досвід сусідніх країн, наприклад Білорусі, незначні податки дають змогу розвиватися підприємцю та своєчасно оновлювати транспортний парк, що дає більш значні прибутки, ніж отримання державою податку при ввезенні автівок.

До введення безглуздих податків і створення нових корупційних схем вимивання коштів з кишень громадян та державного бюджету потрібно більш уважно підходити до таких питань. Жодне збільшення оподаткування не призвело до зростання економіки та подальшого збільшення надходжень до бюджету. Таким чином, потрібно, навпаки, зменшити податки при розмитненні автівок, що дасть змогу всім пов’язаним з цими галузями розвиватися та збільшить надходження до державного бюджету.

Фактичні витрати

Олександра ФЕДОРЕНКО,
старший юрист ЮФ «Антіка» 

Не викликає сумніву та обставина, що введення екологічного податку за утилізацію транспортних засобів з урахуванням залежності його розміру від року випуску та об’єму двигуна автомобіля призведе до подорожчання імпортованих автомобілів, що фактично у підсумку відобразиться на пересічних громадянах, які бажають придбати автомобіль. При цьому запропонований екологічний податок за утилізацію транспортних засобів та коригуючі коефіцієнти не відповідають суті та назві цього податку, адже його розмір повинен бути взаємопов’язаний з фактичним розміром витрат, які необхідні саме для утилізації транспортних засобів. Фактичні витрати на утилізацію транспортного засобу можуть залежати від розміру автомобіля, але жодним чином не від об’єму його двигуна. Залишається незрозумілим, куди саме буде спрямовано кошти, оскільки в Україні досі немає жодного пункту утилізації автомобілів. Невирішеним є також питання про те, хто займатиметься організацією процесу утилізації та будуватиме відповідну інфраструктуру. Не виключено, що цей податок спіткає доля акцизу на бензин, частина якого має йти на ремонт доріг, проте нинішній стан наших доріг говорить сам за себе.

Податок чи збІр?

Андріанна МАРТИНІВ,
юрист ЮК «Юскутум»

Аналізуючи Закон № 0975, можна дійти висновку, що законодавець некоректно вжив слово «податок» у відношенні до утилізації транспортних засобів. Оскільки вжито слово «податок», то об’єктом оподаткування є послуги з утилізації знятих з експлуатації транспортних засобів, а конкретніше — саме витрати на такі послуги. Однак враховуючи той факт, що законом встановлена суттєва залежність розміру ставки податку від об’єму циліндрів двигуна автомобіля, то це не може вважатися податком, а фактично це є збором (платою, внеском), оскільки обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, є збором (платою, внеском). Встановлення різних коефіцієнтів для нових і потриманих транспортних засобів не видається економічно обґрунтованим кроком, оскільки розмір має бути взаємопов’язаний з фактичним розміром витрат, які є необхідні саме для утилізації транспортних засобів.

Однак аналізуючи закон далі, доходимо висновку, що це не може вважатися і збором, оскільки запропоновані законои новели не відповідають суті обов’язкового платежу (податку, збору), що визначений в Податковому кодексі України, з тієї причини, що утилізація автомобіля є господарською діяльністю, яка передбачає отримання прибутку і може здійснюватися за плату на договірних засадах між власником транспортного засобу та суб’єктом, який надає відповідні послуги.

Невиправдані витрати

Каріне АМБАРЦУМЯН,
юрист АО «Правник»

Хоча Закон № 0936 спрямовано на визначення порядку зняття з експлуатації транспортних засобів з метою забезпечення належної охорони навколишнього природного середовища, у ньому немає правових механізмів, що сприятимуть її досягненню. Можливо, ідея завищеного розміру податку на утилізацію старих автомобілів і переслідує мету переорієнтації українців на придбання нових транспортних засобів українського виробництва, проте введення цього збору матиме негативні наслідки для ринку автомобілів: зростання цін на транспортні засоби, власне зниження ринку кредитування, підвищення вартості транспортних послуг.

Що стосується питання розмитнення автомобілів, необхідно зазначити, що тенденція підвищення розміру державного мита за розмитнення транспортного засобу, з одного боку, покликана захистити українського виробника від можливої конкуренції з іноземними виробниками, що, звісно, є порушенням. Крім великих розмірів мита, сама система і принципи нарахування є не досить чіткими і прозорими, що в цілому налаштовує проти себе потенційних покупців транспортних засобів. На вартість автомобіля для кінцевого покупця тепер суттєво впливає збір при першій реєстрації транспортного засобу в ДАІ, який розраховується, виходячи з обсягу двигуна та віку автомобіля. І коли вік транспортного засобу перевищує вісім років — ставка збору підвищується у 40 разів, що робить зовсім не вигідним ввезення таких транспортних засобів в Україну. Отже, ситуація, що склалася, фактично змушує людей уникати придбання іноземних транспортних засобів та невиправдано високих витрат на розмитнення автомобілів. Ця обставина підштовхує до висновку, що на законодавчому рівні механізми розмитнення і стягнення державного мита є недосконалими. У будь-якому випадку розміри ставок зборів повинні бути знижені, а система нарахування зборів має стати більш чіткою і прозорою.