Проблема: Знайти розбіжності

Юрій ПАВЛИШИНЕЦЬ,
старший юрист ЮФ «Кушнір, Яким’як та Партнери»

Специфіка відносин акціонерного товариства з членами його правління обумовлена впливом норм корпоративного і трудового права, зміст та вимоги яких часто не збігаються

Наразі на кожну корпоративну процедуру оформлення відносин з членом виконавчого органу акціонерного товариства (член правління), як-то обрання, усунення, припинення повноважень, що передбачені нормами Цивільного кодексу (ЦК) України та Закону України «Про акціонерні товариства» (Закон про АТ), є «аналог» з трудового законодавства — зарахування, відсторонення, звільнення, що регулюється Кодексом законів про працю (КЗпП) України. З процесом оформлення відносин з членом правління питань, зазвичай, не виникає, чого не можна сказати про процедуру усунення його від виконання обов’язків або припинення повноважень.

Обрання на посаду та зарахування на роботу

При обранні на посаду члена правління (відповідно до Закону про АТ це питання належить до компе­тенції наглядової ради, проте стату­том акціонерного товариства воно мо­же бути віднесене до виключної компетенції загальних зборів) корпоративний аспект видається визначальним і пріоритетним по відношенню до трудового. Так, член правління може фактично приступити до роботи винятково за нормами законодавства про працю — шляхом подання зая­ви і видачі наказу чи розпорядження про зарахування. Утім, за відсутності корпоративного рішення про обрання така особа не може бути наділена відповідними повноваженнями. Інформацію про неї як таку, що має право вчиняти юридичні дії від імені товариства без довіреності (якщо йдеться про голову правління), в такому випадку не може бути внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (ЄДР), а отже, вона не матиме змоги правомірно брати участь у голосуванні щодо прийняття рішень правлінням, а також будь-яким іншим чином законно представляти акціонерне товариство перед третіми особами.

Натомість і одного лише корпоративного рішення про обрання недостатньо для оформлення відносин — з членом правління необхідно укласти трудовий контракт. Можливість його укладення (ще донедавна у відповідних положеннях Закону про АТ йшлося про трудові договори, а не контракти) дає змогу власнику акціонерного товариства відійти від положень КЗпП України та максимально індивідуалізувати трудові правовідносини, наприклад, встановити строк дії контракту, детально регламентувати права та обов’язки сторін, характерні для специфіки бізнесу конкретного акціонерного товариства, встановити відповідальність, застосувати застереження про ухилення від конкуренції протягом строку займання посади члена правління та, що найважливіше, встановити додаткові підстави для звільнення з ініціативи роботодавця.

Маючи в наявності корпоративне рішення про обрання, яке виконує «зовнішню» функцію (слугує підтвердженням повноважень члена правління при представництві перед третіми особами), та укладений трудовий контракт, який виконує «внутрішню» функцію (регламентує відносини між акціонерним товариством як роботодавцем та членом правління як най­маним працівником), вважається, що оформлення відносин з членом правління відбулося належним чином.

Усунення від обов’язків та відсторонення від роботи

Стаття 99 ЦК України говорить про можливість усунення члена правління від виконання його обов’язків з будь-яких підстав, якщо в установчих документах не визначені підстави такого усунення. У свою чергу, в частині 2 статті 61 Закону про АТ йдеться про відсторонення від виконання ­повноважень голови правління, дії або бездіяльність якого порушують права акціонерів чи самого товариства. Стаття 46 КЗпП України регламентує відсторонення працівника від роботи. Проблема застосування норм зазначених статей загальновідома. Це­ чи не єдиний випадок конфлікту­ норм трудового і корпоративного­ права, щодо якого є роз’яснення Конституційного Суду України (КСУ). Так, підставою для звернення до КСУ стало неоднакове застосування судами вказаних норм, зокрема невирішеним було таке питання: чи є усунення за статтею ЦК України від виконання обов’язків одним із випадків, передбачених КЗпП України щодо відсторонення від роботи? У зверненні було зазначено, що суди в одних справах розглядали усунення в аспекті вказаної норми ЦК України як випадок, установлений законодавством для застосування статті 46 КЗпП України, тобто відсторонення члена виконавчого органу від роботи, в інших же — розмежовували ці категорії. Відзначалося, що така невизначеність призводила до неможливості власника підприємства запобігти неналежному використанню майна товариства у випадку зловживань з боку члена правління. Справді, власник повинен мати право і практичну можливість негайно позбавити члена правління його повноважень, якщо дії такої особи або бездіяльність завдають або можуть завдати матеріальної шкоди підприємству. У своєму рішенні від 12 січня 2010 року КСУ виходив з того, що керівник та інші члени правління зобов’язані діяти винятково в інтересах підприємства та його власників. Суд зазначив, що усунення або відсторонення від виконання повноважень за ЦК України та Законом про АТ за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від відсторонення від роботи за нормами КЗпП України. Відтак, під «усуненням» маємо розуміти ­прийняття рішення компетентним органом підприємства, спрямованого на унеможливлення здійснення членом правління в межах корпоративних відносин з підприємством повноважень у сфері управлінської діяльності. Відповідно можливість такого усунення не є предметом регулювання нормами трудового права.

Стосовно акціонерних товариств, Законом про АТ встановлено обмеження щодо такого усунення (у вказаному законі використано термін «відсторонення») — відсторонити від виконання повноважень можна не будь-якого члена правління, а лише голову, і не з будь-яких підстав, а тільки якщо його дії або бездіяльність порушують права акціонерів чи самого товариства. Враховуючи те, що норма Закону про АТ є спеціальною щодо до норми ЦК України, а також певні відмінності в їхній термінології, вбачається, що усунути від виконання обов’язків з будь-яких причин можна будь-якого члена правління акціонерного товариства, окрім голови правління. Що ж до останнього — акціонери товариства мають право відсторонити його від виконання повноважень лише з підстав, визначених Законом про АТ. Причому якщо цим нормативним актом чітко передбачено наслідки такого відсторонення, а саме: подальше прийняття рішення про припинення його повноважень, ЦК України не вказує на наслідки усунення члена правління. Убачається, що таким наслідком, за нормами ЦК України, не обов’язково має бути подальше звільнення члена правління із займаної посади, позаяк не ­виключено, що після вирішення по суті питання, що призвело до усунення, власник може прийняти рішення про поновлення його у пов­новаженнях.

Відзначаючи в цілому позитивний ефект від рішення КСУ, зауважимо, що судом у той же час не висловлено позицію щодо впливу процедури усунення/відсторонення на трудові відносини між усуненою особою та товариством-роботодавцем. З точки зору корпоративного права, член правління після усунення позбавляється можливості виконувати свої посадові обов’язки. Проте з точки зору законодавства про працю — трудові відносини продовжуються, товариство не може обмежувати таку особу в її правах за КЗпП України, відповідно й зобов’язане продовжувати нараховувати і сплачувати заробітну плату, надавати робоче місце тощо.

Якщо йдеться про відсторонення голови правління, невирішеним є питання про повноваження тимчасово виконуючого обов’язки, призначеного замість такого голови правління. Є ризик, що відсторонений голова на підставі діючого трудового конт­ракту може наполягати на чинності своїх повноважень та оспорювати компетенцію тимчасово виконуючого обов’язки. Задля мінімізації такого ризику необхідно негайно внести відповідні зміни до ЄДР та видалити запис про відстороненого голову правління як про особу, що має право представляти підприємство без довіреності. Крім того, користуючись наданим КЗпП України правом встановити у трудовому контракті додаткові підстави для звільнення, можливим є вказати прийняття рішення компетентним органом про усунення/відсторонення як підставу припинення трудових відносин з головою правління. У такому випадку трудові відносини з ним припиняться в день прийняття рішення про усунення/відсторонення.

Припинення повноважень та звільнення

При звільненні члена правління з ініціативи власника з підстав, передбачених КЗпП України та/або трудовим контрактом, у день видачі відповідного наказу цей контракт припиняє свою дію. В ідеалі припинення повноважень такого звільненого члена правління в корпоративному аспекті, шляхом прийняття рішення компетентним органом, має відбутися в той самий день. Проте досягти такого результату можливо лише за умови, що органом, у компетенції якого знаходиться питання припинення повноважень члена правління, є наглядова рада, та що її засідання можна провести оперативно, в день фактичного звільнення. Неспроможність проведення засідання наглядової ради у вказаний день або ж віднесення статутом акціонерного товариства цього питання до компетенції загальних зборів (що означає мінімум 15 днів для скликання та проведення їх засідання), призводить до неможливості негайного внесення змін до ЄДР з метою виключення запису про звільнену особу. Відтак, така особа, будучи фактично звільненою, зможе до моменту припинення її повноважень компетентним органом спробувати продовжити укладати договори від імені товариства або іншим чином представляти його перед третіми особами, на підтвердження своїх повноважень надаючи виписку з ЄДР. Мінімізувати такий ризик пропонується шляхом позбавлення звільненого члена правління його робочого місця, доступу до печатки товариства і повідомлення про його звільнення банку, в якому відкрито рахунки товариства, та за можливості всіх контрагентів.

При звільненні члена правління з власної ініціативи може постати аналогічне питання практичної неможливості одночасного припинення його повноважень. Користуючись встановленим законодавством положенням про припинення дії трудового контракту за умов повідомлення роботодавця не пізніше ніж за два тижні, член правління має право подати товариству відповідну заяву та припинити трудові відносини. Відтак, ймовірним є настання ситуації, коли компетентному органу не вдається у вказаний строк прийняти корпоративне рішення про припинення повноважень такої посадової особи. Це призводить до ситуації, коли особа, вже не пов’язана з товариством трудовими відносинами, формально продовжує залишатися його посадовою особою. Вбачається, проте, що в разі звільнення за власною ініціативою питання можливого зловживання членом правління стоїть не так гостро, оскільки у такому випадку він, швидше за все, не має на меті зашкодити товариству.

Якщо ж йдеться про звільнення керівника — голови правління, і першу, і другу ситуацію об’єднує спільна ймовірна проблема практичної неможливості обрання нового голови правління в день звільнення попереднього. На практиці це може на деякий час паралізувати господарську діяльність акціонерного товариства, оскільки не буде особи, уповноваженої на підписання угод від його імені. Шляхами вирішення такої ситуації може бути призначення іншими членами правління з їх числа тимчасово виконуючого обов’язки голови правління, з подальшим підтвердженням компетентним органом товариства повноважень цієї особи та затвердженням укладених ним угод за першої ж можливості, коли скликання та проведення засідання такого органу стане можливим. Зауважимо, що задля реалізації цього варіанта, можливість обрання тимчасово виконуючого обов’язки має міститися у статуті товариства або у відповідному положенні про правління.

Специфіка правових відносин з керівництвом акціонерного товариства, обумовлена впливом корпоративного і трудового права, зміст та вимоги яких часто не збігаються. Така неузгодженість призводить до невизначеності у пріоритетності зас­тосування тієї чи іншої норми, унеможливлює чітке додержання процедур оформлення відносин з членами правління, відкриває можливості для зловживання з їхнього боку. Водночас вона потребує ретельного опрацювання акціонерним товариством змісту статуту, внутрішніх положень, вироблення політики щодо регулювання трудових відносин — тобто здійснення системи превентивних заходів, спрямованих на запобігання виникненню трудових спорів, інших проблем, пов’язаних з регулюванням відносин акціонерного товариства з членом правління. Питання співвідношення і пріоритетності застосування норм трудового та корпоративного законодавства залишається дискусійним, а отже, потребує негайного вирішення на законодавчому рівні з метою однакового застосування сторонами та судами.