Законодавство: Вето на мито

Ольга СЕМЕНОВА,
юрист ЮК «Сетра»

Президент України не підписав нову редакцію Митного кодексу України, запропонувавши відстрочити її прийняття до 2013 року

Новий Митний кодекс України (законопроект № 8130-д) було прий­нято парламентарями та підписано Головою Верховної Ради України 3 листопада 2011 року. Однак глава держави повернув проект разом із численними пропозиціями для його подальшого вдосконалення.

Поштовхом щодо такого вдосконалення існуючого митного законодавства стало приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18 травня 1973 року, учасницями якої є більш ніж сімдесят держав, включаючи сусідні з Україною Польщу, Словаччину та Угорщину. Ця Конвенція набула чинності для України 15 вересня 2011 року та зумовила необхідність імплементації її норм у вітчизняне законодавство.

У пояснювальній записці до законопроекту від 12 травня 2011 року прогнозується, що доопрацьована редакція, зокрема, сприятиме збільшенню надходжень податків до бюджету. У справдження цього очікування можна повірити. Щодо інших гасел, під якими приймалася нова «митна конституція», на кшталт «покращення діяльності митних органів та умов здійснення митного конт­ролю, підвищення рівня ефективності протидії митним правопорушенням», то лише практика покаже, наскільки вони виправдані.

Чи здорожчає брокерська ліцензія?

Чи не найбільше побоювань законопроект викликав у представників професії митного брокера. Адже статтею 408 нової редакції Митного кодексу України планувалося запровадити обов’язкову умову для ­отримання дозволу на здійснення митної брокерської діяльності — наявність у підприємства договору фінансової гарантії виконання зобов’язань митного брокера на користь державного бюджету на суму не менш ніж 300 тисяч євро (на сьогодні, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 року № 756, для одержання ліцензії митного брокера вимагається страхування діяльності на 34 тисячі гривень).

Зрозуміло, що таке нововведення пішло б на користь хіба що банкам та страховим компаніям. Натомість значна частина митних брокерів змушена була б щільно затягнути поясок або взагалі обрати собі інший напрям діяльності. Утім, Президент не підтримав такої ініціативи законотворців, запропонувавши все ж таки видачу ліцензії на здійснення митної брокерської діяльності на умовах та у порядку, визначенному Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», тим самим виключивши визначену новим Митним кодексом України суму 300-тисячної фінансової гарантії.

Винагорода за сумлінність

Глава 2 нової редакції Митного кодексу України вводить в митне законодавство поняття «уповноважений економічний оператор».

Для отримання сертифіката уповноваженого економічного оператора, відповідно до статті 14, підприємство має відповідати, з-поміж іншого, таким умовам: а)?здійснення зовнішньоекономічної діяльності протягом не менш ніж трьох років; б)?відсутність заборгованості перед митницею та податкової заборгованості; в) відсутність протягом останніх трьох років фактів притягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності за п’ятьма «найсуворішими» статтями Митного кодексу України.

Сертифікат економічного оператора надаватиметься уповноваженим органом на підставі заяви підприємства протягом 90 (в окремих випадках — 120) календарних днів, упродовж яких митні органи здійснюють перевірку відомостей про заявника, наведених їм у поданій анкеті самооцінки (пункт 2 статті 13). Якщо «привілейований» статус усе ж таки буде надано підприємству, воно зможе скористатися одним із трьох видів спрощень, передбачених пунктом 3 статті 12: а) спрощення митних процедур; б) щодо надійності та безпеки; в) на спрощення митних процедур та щодо надійності і безпеки.

У своїх пропозиціях Президент зазначив, що у зв’язку з тим, що в анкеті самооцінки заявника вказуються такі суб’єктивні відомості, як «ступінь ризику товарів, що імпортуються та/або експортуються, ступінь безпеки та захисту інформації» (підпункти 9, 11 пункту 3 статті 13), потрібно визначити порядок та критерії оцінки згаданих відомостей (такий порядок має затвердити Мінфін) для «запобігання корупційним ризикам та ризикам суб’єктивного розгляду заяв на видачу зазначених сертифікатів».

Проте навіть якщо такі пропозиції буде враховано, це навряд чи повністю виключить вплив суб’єктивного фактора на результати розгляду заяв та надасть гарантовані Конституцією України права на підприємницьку діяльність, але час покаже, чи перетвориться статус «економічного оператора» на справжній товар, який коштуватиме чимало.

Полегшення бюрократичного ярма

Новий Кодекс передбачає значне спрощення митних процедур. Так, зокрема, стаття 255 (пункт 1) встановлює, що митне оформлення однієї імпортно-експортної операції має бути здійснене протягом чотирьох годин (у шість разів менше, аніж встановлено статтею 78 чинного Митного кодексу України). До того ж запроваджується персональна відповідальність посадових осіб митної служби за порушення встановленого строку. Таке пришвидшення справді відповідає потребам сучасної динамічної міжнародної торгівлі та може додати балів інвестиційній привабливості України, якщо тільки воно не залишиться «на папері».

Не менш привабливо для суб’єктів зовнішньоекономічних операцій є значне скорочення переліку документів та відомостей, необхідних для митного контролю. Як відомо, постанова Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2006 року № 80 передбачає надання для митного контролю аж 25 документів, що, звичайно, ускладнює процедуру митного оформлення. Новий Митний кодекс України передбачає надання лише митної декларації та документів, що визначають вартість товару (стаття 53).

Щоправда, видимість «бездокументарного раю» є оманливою. По-перше, «документів, які підтверджують вартість товару», вісім (пункт 2 статті 53). По-друге, митний орган може визнати подані документи «недостатніми» та додатково затребувати вісім інших (пункт 3 статті 53). Усі документи, додані до митної декларації, також мають зберігатися протягом 1 095 днів (пункт 13 статті 264), а отже, митні органи можуть отримати можливість компенсувати легкість митного оформлення складностями під час подальших перевірок.

До речі, порядок проведення таких перевірок став однією з багатьох причин президентського вето. У статті 352 нового Митного кодексу України передбачалося право митних органів використовувати для формування висновків за результатами перевірок «інформацію, не зазначену у митній декларації, товаросупровідних документах або зазначену не в повному обсязі» без будь-яких уточнень щодо того, з яких джерел така інформація може стати відомою митниці, а стаття 349 зобов’язувала підприємства допустити посадових осіб митної служби до перевірки за пред’явлення посвідчення на право здійснення перевірки (без пред’явлення копії наказу про її проведення та службових посвідчень). На щастя, Президент заперечив проти зазначених положень, здатних перетворити митні перевірки на відверте обмеження права щодо оскарження неправомірних дій посадових осіб митних органів.

Автори законопроекту не забули й про необхідність «іти в ногу з часом». Чимало положень оновленого Митного кодексу України стосуються використання сучасних електрон­них систем і технологій, запроваджується електронне декларування товарів. Вбачається, що «Електронна митниця» є кроком вперед, але на її практичну реалізацію знадобляться час та кошти, необхідні для поліпшення матеріально-технічного та програмного забезпечення митниць.

Ще одне позитивне нововведення, на яке варто звернути увагу: в разі прийняття Митного кодексу України в новій редакції товари можна буде декларувати не лише за місцем державної реєстрації, а на будь-якій митниці на вибір декларанта (Президент не заперечував проти цієї норми, а отже, вона, ймовірно, залишиться в новому Митному кодексі України).

Дискусійний безмитний максимум

Статтею 374 нової редакції Митного кодексу України пропонується підвищити максимальну вартість товарів, що ввозяться або надходять на адресу громадян без оподаткування та декларування, з 200 євро до 1 000 євро, а також ввести обмеження щодо ваги такого товару в 50 кг.

Проте конституційний гарант запропонував зменшити обмеження до позначки 500 євро, оскільки інше «призведе до скорочення доходів державного бюджету». Водночас глава держави пропонує залишити «тисячну позначку» для товарів, які ввозяться у ручній ­поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через Державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення.

Наразі питання безмитного ввізного максимуму залишається відкритим. Воно не становить значного інтересу для бізнесу, але є актуальним для багатьох громадян, зокрема тих, хто практикує придбання закордонних товарів у мережі Інтернет із замовленням їх доставки.

Доведеться зачекати

Чи не найголовнішою з пропозицій глави держави стало відстрочення набуття чинності Митним кодексом України до 1 січня 2013 року. Схоже, що ця президентська поправка буде прийнята безумовно — раніше 2013 року державні органи просто не встигнуть привести у відповідність Митному кодексу України свої підзаконні нормативні акти та забезпечити організаційні і технічні умови для реалізації нововведень.

Отже, наразі залишається лише чекати на остаточні результати депутатської законотворчості, продовжуючи працювати за чинними митними правилами.

-->