№04 Квітень 2013 року → У вільний час

Post Scriptum: Конвеєрна «нікчемність»

Наталія ДУБИНА,
керівник податкового департаменту АО AVER LEX

Як завжди, мої думки про акти податкових перевірок, присвячених нікчемності договорів. Звичайно, хотілося б побачити в актах перевірок щось більш цікаве, але на жаль...

Технологію написання таких актів максимально автоматизовано. Результат: масове написання актів у великій кількості і в найкоротші строки. Створення акта перевірки проводиться у три етапи: вибірки з баз ДПС за стандартно заданими параметрами (перший крок), розсилка однотипних запитів підприємствам, які фігурують у вибірці, і отримання від них пакетів ксерокопій документів (другий крок), написання безпосередньо в приміщенні податкової актів перевірок (невиїзні перевірки) за ксерокопіями (третій крок). Конвеєрна організація праці податківців, звичайно ж, принесла результат: плодючість вражає.

Узагалі проблема з актами щодо «нікчемності» дуже переоцінена: якість проведення перевірки та оформлення актів перевірки не вражає. Наприклад: перевірка називається «документальною», але фактично робиться за ксерокопіями. Тому керівник підприємства, читаючи такий акт перевірки, автоматично потрапляє в штучну пастку: він, розуміючи, яким має бути належним чином оформлений результат роботи ревізора, не може сприймати цей акт як серйозну небезпеку для його бізнесу. І це його помилка, оскільки наявність номера та підпису ревізора робить акт перевірки документом, який тягне за собою, знову ж таки автоматично, податкове повідомлення-рішення. Не залежно від того, що і як у цьому акті написано.

Подібна проблема і в юриста: він очікує побачити в акті перевірки чіткість посилання на норму закону, не бачить цього і також не може сприймати такий документ серйозно. Будь-кого поставить у безвихідь твердження ревізора про порушення вимог підпунктів 14.1.27 та 14.1.36 статті 14 «Визначення понять» Податкового кодексу України. Виходячи з назви статті і тексту підпунктів, це спеціалізовані норми: дефінітивні, які містять визначення юридичних понять і спрямовані не на регулювання відносин між суб’єктами, а є допоміжними до інших норм. А тому говорити про порушення в контексті норм-дефініцій — нонсенс.

Стандартними для актів перевірки є звинувачення платників у порушенні норм пунктів 185.1 (стаття 185), 187.1 (стаття 187), 188.1 (стаття 188) Податкового кодексу України. При тому об’єктом донарахувань податків, у даному випадку — ПДВ, є покупці, які від угод з контрагентами задекларували податковий кредит. Тобто ті, хто, в принципі, не нараховують ПДВ від операцій, визнаних «нікчемними». А тому порушити вимоги зазначених норм не можуть, оскільки оподатковувати чи не оподатковувати конкретні операції податком на додану вартість (пункт 185.1) вирішує продавець, визначає дату нарахування податку (пункт 187.1) і розмір об’єкта (базу) оподаткування (пункт 188.1) теж він.

Таким чином, звинувачуючи платника (покупця), податківці фактично карають його за порушення, яке він фізично не міг скоїти.

Формуючи податковий кредит, покупець керується нормою статті 198 «Податковий кредит», а щодо якості та правомочності отриманої податкової накладної — нормою статті 201 «Податкова накладна» Податкового кодексу України. Ці норми вичерпні і щодо суми ПДВ, яку допустимо включати до складу податкового кредиту, дати включення та обсягу і якості документального забезпечення.

Нове слово — донарахування податку на прибуток. Актуально з моменту зміни пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу України. Тема податку на прибуток в актах перевірки розробляється податківцями за тим же правилам, що і ПДВ, і теж не беручи до уваги норми пункту 38.2 статті 38: сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо і без урахування норми статті 87, яка визначає джерелом сплати податків власні засоби (активи) платників податків і категорично забороняє перекладати зобов’язання зі сплати податків на інших осіб (з продавця на покупця). Більше того, пункт 87.4 говорить про відповідальність посадових осіб за перекладання обов’язку щодо сплати податків з одного платника на іншого.

А тому резюме: спостерігаючи за маніпуляціями податківців з Податковим кодексом України, навряд чи варто очікувати на зміни у ставленні платників до податкового законодавства.