Дискусія: Нестандартні послуги

Євген ПІДЛІСНИЙ

Відсутність єдиних стандартів надання медичної допомоги не сприяє ані захистові пацієнтів, ані добросовісним лікарям у разі необґрунтованих звинувачень, крім того, унеможливлює запровадження страхової медицини

Те, що сьогодні розуміється під стандартами надання медичної допомоги, є переважно створеними ще у 90-х роках переліками медичних послуг. Разом із тим, медичні стандарти — це більш широке поняття, це те, що дає можливість оцінити якість та ефективність медичної допомоги.

Отримання медичної допомоги згідно із стандартами щодо того, як саме вона має надаватись, є важливим з точки зору гарантій прав па­цієнтів на якісну допомогу. Президент юридичної фірми MedLex Ірина Сенюта вважає, що цей процес сприяє належному захисту прав пацієнта, адже нормативно встановлюються стандарти в цій царині, зокрема, щодо технології виконання медичних послуг, якості (результативності) медичних послуг, медикаментозного забезпечення».

Самі ж стандарти мають розроблятися на основі тих методик та засобів лікування, які використовуються тривалий час, а їхня ефективність та безпечність не викликають сумнівів. І такі стандарти мають бути розроблені щодо надання медичної допомоги у різних сферах. У світовій практиці джерелом для створення медичних стандартів виступають переважно клінічні рекомендації, розроблені самими медиками. У розвинених країнах світу їхньою розробкою займаються великі науково-дослідні інститути, причому в процесі беруть участь не лише визнані фахівці з відповідних галузей медицини, а й пацієнти.

Самі розробки відрізняються комплексністю та, відповідно, значними бюджетами для їхнього здійснення. Згідно з даними британського журналу The International Journal for Quality in Health Care, розробка однієї клінічної рекомендації у середньому коштує від 10 до 25 тисяч доларів у Новій Зеландії та до 200 тисяч доларів у США. Вони мають, з одного боку, допомогти лікарям приймати рішення під час діаг­ностування та лікування пацієнтів, а з іншого — надати пацієнтам певні гарантії того, що лікар діятиме згідно з авторитетними критеріями і, відповідно, захищати їх і від непрофесіо­налізму, і від спекуляцій з боку лікарів, які можуть прописувати зайві та/або неефективні заходи лікування чи медичні препарати.

Розробка стандартів надання медичної допомоги має передувати введенню обов’язкового медичного страхування. Зокрема, вже при огляді пацієнта у лікаря має бути чіткий порядок дій, необхідних для встановлення діагнозу. Це знизить випадки призначення діагностичних та лікувальних заходів, потреби в яких немає, але які призначаються з тієї причини, що лікар хоче заробити на їхній дистрибуції.

Складно визначити пріоритетність стандартизації, адже розробка якісно нових уніфікованих медичних стандартів є необхідною щодо всіх видів медичної допомоги, медичних послуг, медичних технологій тощо. За словами Ірини Сенюти, сьогодні в Україні уже є значна кількість клінічних протоколів, нормативів, які переглядатимуться, і тільки ті, що не відповідають нормативно закріпленим вимогам, скасовуватимуться і затверджуватимуться нові, проте можна стверджувати, що стандартизація торкнеться всієї сфери охорони здоров’я. Очевидно, найбільш нагальною є потреба впровадження нових уніфікованих стандартів щодо надання медичної допомоги населенню, яке страждає на серцево-судинні, онкологічні, інфекційні захворювання тощо, що і закріплено в програмі, де задекларовано завдання щодо розробки медичних стандартів для найбільш актуальних для практичної системи охорони здоров’я захворювань. І на сьогодні вже маємо прийняті медико-технологічні документи зі стандартизації медичної допомоги при диспепсії, ішемічному інсульті, артеріальній гіпертензії, припиненні вживання тютюнових виробів тощо.

Слово фахівцям

Враховуючи, що стандарт медичної допомоги — це, насамперед, нормативний документ загальнонаціонального рівня, то роль представників юридичної спільноти при розробці таких стандартів повинна підвищуватися. Медико-технологічні документи змістовно формуються на засадах доказової медицини і роль професійної медичної спільноти є пріоритетною, але не треба забувати й про правника в цьому нормотворчому процесі. «Стандарти медичної допомоги, які дають відповідь на запитання «Як повинно бути зроблено в умовах держави?», мають бути чіткими та зрозумілими, що не може бути досягнуто без допомоги юридичної техніки, якою володіє особа з юридичною освітою. Позитивно відзначити, що вже сьогодні до кола фахівців робочих груп з розробки документів стандартизації входять правники (наприклад, наказ Міністерства охорони здоров’я України від 3 серпня 2012 року № 602). В Україні викристалізовується плеяда юристів, сферою фахових інтересів яких є медичне право, і саме вони повинні відігравати роль диригента у висококваліфікованому складі учасників професійного медичного оркестру», — переконана пані Сенюта.

Є підстави вважати, що стандартизація медичних послуг матиме позитивний вплив на роботу юристів, які тією чи іншою мірою мають відношення до медичного права. Вочевидь, що правникам буде легше захищати клієнта. Незалежно від того, хто це — невдоволений пацієнт чи медичний працівник, адже будуть відповідні нормативи, посилаючись на які можна будувати чітку правову позицію. Валентина Гонтар, начальник відділу міжнародного права, ліцензування та сертифікації ЮК «Форсеті та Партнери», зазначає, що «зміни у стандартизації медичних послуг суттєво зменшать частку необґрунтованих і (або) неефективних медичних втручань, позитивно вплинуть на процес захисту прав пацієнтів, тобто буде легше довести вину того чи іншого лікаря або працівника медичного закладу в судовому процесі, адже на сьогодні в Україні притягнути до відповідальності медичних працівників просто неможливо, бо «буква закону» нині не на боці пацієнтів». «Використовуючи відповідні документи, — говорить Ірина Сенюта, — можна встановлювати та доводити факт надання чи ненадання медичної допомоги належної якості. З іншого боку, стандарти сприяють медичним працівникам у прийнятті найбільш оптимального рішення при наданні медичної допомоги, слугують своєрідним професійним дороговказом, інформаційним джерелом і відображають алгоритм дій, що апріорі слугують мінімізації випадків помилкових суджень при аналізі конкретних клінічних випадків».

Неефективні ланки

Валентина ГОНТАР, начальник відділу міжнародного права, ліцензування та сертифікації ЮК «Форсеті та Партнери»

В Україні затверджені на нинішньому етапі стандарти поширюються на надання допомоги тільки в амбулаторно-поліклінічних та санаторно-курортних умовах. Але в першу чергу потрібно розробити та ввести в дію стандарти, які формуватимуться відповідно до пріоритетного переліку захворювань (груп захворювань, синдромів). Такі списки повинні бути сформовані на підставі аналізу державної звітності про стан здоров’я населення і включати захворювання, що являють собою найбільш значущі медико-соціальні проблеми (висока або швидко збільшується поширеність, істотна частка в структурі причин смерті і виходу на інвалідність). Ці стандарти повинні бути розроблені як для структури, так і для процесу й результатів діяльності медичного закладу. Але принциповою умовою в розробці внутрішніх стандартів України щодо якості залишається дотримання нормативних вимог законодавства України: основ законодавства України про охорону здоров’я, Закону України «Про стандартизацію», Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про стандартизацію та сертифікацію», постанови, накази, протоколи та інші нормативні документи, в тому числі санітарно-гігієнічного, правового та економічного характеру.

Впровадження стандартів та сертифікація системи якості нададуть можливість виявити неефективні ланки в діяльності медичної організації, підвищити ефективність використання ресурсів, уникнути як дублювання робіт, так і оголення окремих ділянок, документувати всі виробничі операції, встановити відповідальність за кожну з них, провести структуризацію виробничих процесів і вибудувати чіткі технологічні схеми, а найголовніше — суттєво підвищити якість медичних послуг.

Неповна стандартизація

Сергій АНТОНОВ, директор МЮК «Центр медичного та фармацевтичного права» (корпорація Panamedical Group)

Стандартизація не може зробити медицину прозорою, особливо державну, оскільки не все у медицині можна стандартизувати. Лікують не хворобу, а пацієнта. Можливо, це поліпшить контроль якості надання медичних послуг, оскільки медичні працівники вимушені орієнтуватися на заздалегідь визначені варіанти лікування. До речі, стандарти (нормативи) у вітчизняній медицині вже давно діють. Є затверджені відповідними наказами Міністерства охорони здоров’я України нормативи (стандарти) та протоколи лікування більшості хвороб. Окремим стандартам уже близько десяти років. Вони не є на 100 % обов’язковими.

Що стосується послуг, які повинні бути стандартизовані у першу чергу, то це ті, де припускаються найбільше медичних помилок. Можливо, це стосується невідкладних станів, анестезіології, акушерства та гінекології тощо.

Думаю, що стандартизація медичних послуг може допомогти юристам під час здійснення професійної діяльності. Юристи зможуть орієнтуватися на визначений «правильний» варіант здійснення лікувальних та діагностичних втручань, який буде зазначений у відповідному нормативному акті Міністерства охорони здоров’я України. Юридична спільнота може порушувати питання щодо ініціації змін до окремих наказів Міністерства, визначення обов’язковості застосування тих чи інших стандартів лікування та діагностики, а також узагалі висловлювати пропозиції щодо державної політики у сфері охорони здоров’я.

Необхідність упорядкування

Ірина СЕНЮТА, президент ЮФ MedLex, президент ВГО «Фундація медичного права та біоетики України», член Всесвітньої асоціації медичного права

Сьогодні, враховуючи достатньо багато нормативно закріплених стандартів медичної допомоги, клінічних протоколів, нормативів надання медичної допомоги тощо, а також динамічність нормотворення у цій сфері, очевидно, можна говорити про необхідність їхнього належного упорядкування. Це допоможе насамперед медичним працівникам, професійну діяльність яких стандарти й покликані врегульовувати, пацієнтам, яким гарантоване право на належний рівень якості медичної допомоги, а також правникам, які працюють у цій галузі, захищаючи інтереси суб’єктів медичних правовідносин.

З цього приводу варто підкреслити важливість Галузевої програми стандартизації медичної допомоги на період до 2020 року (Програма), затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 вересня 2011 року № 597. Зважаючи на те, що у Програмі чітко визначено об’єкти стандартизації, принципи, які будуть покладені в основу стандартизації, а також групування документів, що розроблятимуться у межах стандартизації, і те, що набір документів формуватиметься з урахуванням їхніх класифікаційних ознак і функціонального призначення, можна стверджувати, що ідея існування системи упорядкованих стандартів надання медичної допомоги буде реалізована в майбутньому. У концептуальних державних документах чітко простежується зв’язок між наданням якісної медичної допомоги і дотриманням медико-технологічних документів (зокрема медичних стандартів, клінічних протоколів).

Крім того, сьогодні в Україні ефективно функціонує База стандартів медичної допомоги (База СМД), покликана сприяти оперативному пошуку та аналізу документів, які регламентують клінічні аспекти надання медичної допомоги. Чітка та зрозуміла структура Бази СМД та щоквартальне її наповнення з розміщенням нової редакції на сайті Міністерства охорони здоров’я України, без сумніву, робить існуючу систему стандартів медичної допомоги більш впорядкованою та зручною у користуванні.