Кримінальне право: Експертна порада

Андрій ОМЕЛЬЧЕНКО

Сьогодні правові, організаційні та фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою та об’єктивною експертизою визначаються у Законі України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року № 4038-XII. Регулює це питання і новий Кримінальний процесуальний кодекс (КПК) України, що був прийнятий 13 квітня 2012 року та набув чинності 20 листопада 2012 року.

Зібрати докази

Загальні засади кримінального провадження передбачають, серед іншого, змагальність сторін та свободу в поданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їхньої переконливості (стаття 22 КПК України). Так, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.

Питання доказів і доказування врегульовані у главі 4 Кодексу. Відповідно до статті 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи та висновки експертів. Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, визначаються у статті 91 КПК України. Порядок збирання доказів встановлено у статті 93 Кодексу. Сторона ­обвинувачення, ­сторона захисту та потерпілий здійснюють збирання доказів, серед іншого, також шляхом отримання висновків експертів.

У період досудового розслідування в рамках проведення слідчих дій експертиза проводиться експертом за зверненням сторони ­кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права (частина 1 статті 242 КПК України). Слідчий або прокурор зобов’язані звернутися до експерта для проведення експертизи у випадках, передбачених частиною 2 статті 242 КПК України.

Порядок залучення експерта визначається у статті 243 КПК України. Так, сторона обвинувачення залучає експерта за наявності підстав для проведення експертизи, у тому числі за клопотанням сторони захисту чи потерпілого. Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов’язкової. Експерт також може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту у випадках та в порядку, передбачених статтею 244 КПК України.

Слідчий, прокурор зобов’язані залучити експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи у разі, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному або обмежено осудному стані чи вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними (стаття 509 КПК України).

Судовий етап

У рамках судового провадження у першій інстанції проведення експертизи може бути здійснене за ухвалою суду (стаття 332 КПК України). Так, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 КПК України, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. При цьому суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам і незалежно від наявності клопотання.

До ухвали суду про доручення проведення експертизи включаються питання, поставлені перед експертом учасниками судового провадження, судом. Суд має право не включати до ухвали питання, поставлені учасниками судового провадження, якщо відповіді на них не стосуються кримінального провадження або не мають значення для судового розгляду, обґрунтувавши таке рішення в ухвалі. Після постановлення судом ухвали про ­доручення проведення експертизи судовий розгляд продовжується, крім випадків, якщо таке продовження неможливе до отримання висновку експерта.

У процедурі судового розгляду передбачається можливість допиту експерта в суді (стаття 356 КПК України). Так, за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою суд має право викликати експерта для допиту задля роз’яснення висновку. Перед допитом експерта головуючий встановлює його особу та приводить до присяги.

Експерта, який проводив експертизу за зверненням сторони обвинувачення, першою допитує сторона обвинувачення, а експерта, який проводив експертизу за зверненням сторони захисту, — сторона захисту. Після цього експерту можуть бути поставлені запитання потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, їхніми представниками та законними представниками, а також головуючим і суддями.

Експерту можуть бути поставлені запитання щодо наявності в експерта спеціальних знань та кваліфікації з досліджуваних питань (освіти, стажу роботи, наукового ступеня тощо), дотичних до предмета його експертизи; використаних методик і теоретичних розробок; достатності відомостей, на підставі яких готувався висновок; наукового обґрунтування та методів, за допомогою яких експерт дійшов висновку; застосовності та правильності застосування принципів та методів до фактів кримінального провадження; інші запитання, що стосуються достовірності висновку.

Суд має право призначити одночасний допит двох чи більше експертів для з’ясування причин розбіжності в їхніх висновках, що стосуються одного і того самого предмета чи питання дослідження.

Кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності виснов­ку експерта має право надати відомості, які стосуються знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки експерта. Експерт під час відповідей має право користуватися своїми письмовими та іншими матеріалами, які використовувалися під час експертного дослідження.

Експерт та його висновок

Правовий статус експерта визначається у статті 69 КПК України. Так, експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об’єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань. Не можуть бути ­експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого. Підстави та наслідки відводу експерта визначаються у статтях 77, 79, 83 КПК України.

Права та обов’язки експерта визначені у частинах 3—7 статті 69 КПК України. За завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов’язків у суді, невиконання інших обов’язків експерт несе відповідальність, встановлену законом (стаття 70 КПК України).

Відповідно до статті 101 КПК України, висновок експерта — це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їхніми результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Вимоги до структури та змісту висновку експерта містяться у статті 102 Кодексу.

Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. Запитання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Висновок експерта надається в письмовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз’яснення чи доповнення його висновку. Якщо для проведення експертизи залучається кілька експертів, які мають право скласти один висновок або окремі висновки. Висновок передається експертом стороні, за клопотанням якої проводилася експертиза.

Жоден доказ не має наперед встановленої сили (стаття 94 КПК України). Висновок експерта не є обов’язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повин­на бути вмотивована у відповідних пос­танові, ухвалі, вироку (частина 10 статті 101 КПК України).

Витрати, пов’язані із залученням експертів, відносяться до процесуальних витрат (порядок їх здійснення врегульований статтями 118, 122, 124 КПК України).

При здійсненні експертної діяльності в рамках кримінального процесу, крім положень Закону України «Про судову експертизу», КПК України та інших нормативно-правових актів, потрібно також керуватися Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень і Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004 року № 144/5).

"auth_desc" => "д.ю.н., професор, експерт НІСЕ, завідувач кафедри цивільного та трудового права КНЕУ ім. Вадима Гетьмана, партнер АО «АКТІО»"