Тема: Юридична винахідливість

Про демпінг, застосування англійського права та інші тенденції сучасного українського ринку юридичних послуг

Сьогодні юридичні компанії мають здійснювати реінжиніринг звичних операцій. Правда у тому, що ви заробляєте або на обороті, або на маржі. Третього не дано: ринок змушує всіх нас бути або дешевшими, або кращими. Але правда також і в тому, що юристи виявилися практично не здатними заробляти на другому факторі: переважна більшість намагається перевищити конкурентів масою — масою дешевих продаж.

Гра на зниження є доречною та пробачною — непробачними є поганий смак та невміння затриматися на межі. Демпінг створює замкнене коло: пропозиція із самого початку перевищує попит — як наслідок, на всіх юристів не вистачає роботи — вони готові братися за будь-яку роботу за будь-яку ціну — вартість юридичної послуги падає — конкуренти не приймають нових цін та залишаються без роботи — пропозиція знову перевищує попит. Враховуючи, що у ролі конкурентів почергово опиняється весь юридичний ринок, виходить порочне коло жадібності: демпінгують, оскільки сидять без роботи, а сидять без роботи, оскільки демпінгують. Ми вирвемося з нього лише тоді, коли попит хоч трохи підтягнеться до пропозиції і більша частина гравців будуть забезпеченими.

Повсюдні прив’язки транзакцій з українськими активами до англійського права, хоч би що хто говорив, це об’єктивна, але неминуча втрата для вітчизняного юридичного бізнесу. Ми повинні чітко усвідомлювати, до яких меж самі можемо й повинні йти: кордони юрисдикцій — це й межі наших компетенцій, і про це потрібно чесно попереджати клієнтів. Тому для нас це не застосування англійського права, а всього лише форма перехресного аутсорсингу, постачання роботою зарубіжних фахівців. І треба визнати, що сьогодні, на жаль, це квиток в один кінець, дорога з одностороннім рухом.

Українське законодавство саме витісняє бізнес зі ­своєї юрисдикції. Навіть не так законодавство, як правозастосування... Останніми роками це ж квест з елементами абсурду! Треба розуміти: в Україні немає інститутів — є персоналії. Ми не поважаємо норми права, бо не звикли жити за стандартом (з тієї ж причини в нашій країні немає якісного масового конвеєрного виробництва), але змалку привчені жити по кмітливості. Але ви ж знаєте, рівень правосвідомості обернено пропорційний рівню креативності. В останні кілька років «юридична винахідливість» зашкалювала, насамперед у державних агентів: податківців, правоохоронців і, що особливо сумно, суддів, і вже дзеркально, в другу чергу, — в бізнесу та юридичних консультантів. Були випробувані такі правові технології, які ґрунтуються на витонченому, високоякісному, я б сказав — майстерному зловживанні законом. Усе це взаємопов’язано. Корупція мутує і зрощується, в тому числі, з легальним юридичним бізнесом; з деяких пір корупційна складова стала немов би передбачатися. Ми, бізнес-адвокати, повинні витягати клієнтів із цього болота, це наш тягар відповідальності.

Та погляньмо на ситуацію очима самих клієнтів: є білі, сірі, чорні схеми — ризики є скрізь. Віддаючи перевагу тому чи іншому варіанту, клієнт вибирає не тільки сам товар/продукт (рішення суду), а й «контрактну упаковку» разом із ним — горезвісний «б’юкененівский товар», тобто правила та інститути, які він повсякчас разом із товаром купує і споживає. Це своєрідне голосування — щоденне. І ось у чому річ: в Україні вибір білих схем зовсім не очевидний! Порушення закону має бути економічно невигідним, воно повинно бути дорожчим за дотримання закону. А в нас часто все навпаки: законослухняність виявляється недозволеною розкішшю, дорогим і добре оплачуваним принципом. Історія навчила: коли принципи обходяться занадто дорого, вони недовговічні. Поки зберігатиметься подібна ситуація, у нас не буде цивілізованого ринку. Порахуйте частку юридичних послуг у структурі ВВП — це і є сумна відповідь на питання, за які схеми щодня голосує клієнт або за які схеми його змушують голосувати.

2013 рік має стати періодом стабілізації ринку в несприятливій кон’юнктурі. Попит, як і раніше, буде дуже сильно стримувати, притискати пропозицію, залишаючи шанси лише найбільш стійким, витривалим і відмороженим. Я не вірю в апокаліптичні сценарії. Будуть гучні переміщення, але не буде гучних виходів. Та й вийти, як показує практика, не так просто: юридичний бізнес опромінює кожного, хто має зухвалість і нерозумність з ним зв’язатися.