№12 Грудень 2012 року → У вільний час

Post Scriptum: Втрачаємо професію

Оксана КОБЗАР,
партнер юридичної фірми FELIX

До Конституційного Суду України (КСУ) надійшло конституційне клопотання 51 народного депутата щодо відповідності Конституції України положень пункту 5 частини 4 статті 328 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України та пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України (суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі також у випадках, якщо касаційна скарга є необґрунтованою та викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи). Таку новину було оприлюднено на РБК-Украина 4 жовтня 2012 року о 15.01.

Для більшості громадян це інформація майже потойбічна. У мене в голові спочатку пролунало «Надія є..» від Mad Heads, та згодом спогади про новітню «практику» Конституційного Суду України привели до тями.

Судова практика — віддзеркалення хвороб суспільства. За всіх часів споглядання в це дзеркало на пострадянському просторі не приносило особливої насолоди. Але зміни у практиці останніх років не помітив лише сліпий.

Йдеться не про корупцію й тиск влади на суддів, а про цілком конкретні зміни в законодавстві.

Юристи мали право на професійну оцінку і компетентний прогноз. Клієнти мали надію на об’єктивний, у більшості випадків, перегляд справи касаційною інстанцією. Без жодної ідеалізації «верховних» суддів. 2010 року було прийнято новий Закон України «Про судоустрій і статус суддів», яким запроваджено «фільтр» на шляху скарг до Верховного Суду України — допуск до провадження Вищим адміністративним, Вищим господарським судами та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Запроваджувалася така система як решето для невідповідних за формальною ознакою скарг, але фактично нею було започатковано поступове обмеження доступу народу до правосуддя.

На сьогодні збудовано таку систему, в якій фактично скасовано право на касацію в адміністративному та цивільному судочинстві. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень адміністративного судочинства» від 17 листопада 2011 року № 4054 під гаслом вдосконалення завдав серйозної шкоди українському судочинству. В адміністративному та цивільному процесах для цього вистачило однієї фрази (пункт 5 частини 4 статті 214 КАС України та пункт 5 частини 4 статті 328 ЦПК України) — касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Саме так сформульовано підставу для відмови у відкритті касаційного провадження. Увага — не для відмови в задоволенні касаційної скарги, а для відмови взагалі починати касаційний розгляд справи. Навіть далекий від судової практики читач уже здогадався, чия касаційна скарга в податковому чи митному спорі буде, швидше за все, прийнята до провадження, а чию визнають необґрунтованою.

Норма однозначно неконституційна — порушено пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції, що називає забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду однією з основних засад судочинства. І тут не потрібно хапатися за одіозне «крім випадків, встановлених законом». Не ті це випадки. Норма порушує і пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позбавляючи нас права на справедливий судовий розгляд. Але, мабуть, це дієвий інструмент заощадження та поповнення бюджетних коштів і, водночас, поповнення окремих приватних накопичень.

Вплив цієї норми на всю систему судочинства колосальний. Адже немає жодних підстав для перегляду Верхов­ним Судом України таких ухвал про відмову у відкритті провадження.

Отже, ми втрачаємо суд, як якоюсь мірою наше робоче місце. Учергове ми втрачаємо професію. Повністю конт­рольована владою судова система позбавляє наших клієнтів надії на справедливість, а нас — клієнтів.

В Україні серед професійних юристів немає місця ідеалістам і романтикам. Нам соромно бути м’якотілими і недосвідченими, тому уникаємо в своїх професійних пуб­лікаціях теми червоточин системи. Ліпше, мовляв, продемонструвати публіці власну компетентність у більш конкретних питаннях. Хтось у розпачі опускає руки. При такому розвитку подій наша компетентність девальвує швидше за рубль у дев’яносто восьмому році.

Панове судді Конституційного Суду України, хоч ви save our souls!