Репортаж: Краще — буває

Дар’я СВАТКОВА

Учасники конференції щодо нових правих у процедурі банкрутства дійшли висновку про необхідність внесення змін до відповідного законодавства

Уже в перші місяці роботи за новими правилами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Закон про банкрутство) у фахівців, які займаються справами, пов’язаними із банкрутством підприємств, з’явилося чимало запитань. Для пошуку відповідей на них редакція газети «Юридическая практика» разом із Центром комерційного права (при фінансовій підтримці USAID) та ВГО «Саморегулівна організація фахівців конкурсного процесу» 18 квітня 2013 року провела конференцію «Реструктуризація та банкрутство: нові правила».

Майнова справа

Задала тон заходу заступник голови Комітету Верхов­ної Ради України з питань економічної політики, голова підкомітету з питань банкрутства, власності та інших речових прав Ксенія Ляпіна. У своїй доповіді народний депутат звернула увагу, що Закон про банкрутство — це живий організм, який постійно розвивається. «Вже сьогодні готуються нові зміни до останньої редакції Закону», — підкреслила пані Ляпіна.

Особливу увагу учасники конференції приділили питанням продажу майна боржника на аукціоні. «Відсутність окремого закону про аукціони унеможливлює врегулювання цієї процедури», — наголосила Ксенія Ляпіна. «На жаль, норми щодо проведення аукціону в процедурі банкрутства досить суперечливі», — продовжив тему реалізації майна через аукціон професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, керівник групи наукових радників Міжнародного правового центру EUCON Анатолій Мірошніченко. З одного боку, є загальне правило, що все майно боржника має реалізовуватися через аукціон, але Закон про банкрутство передбачає також можливість здійснення прямого продажу таких активів. Незважаючи на ці недоліки, директор Центру комерційного права Валентина Данішевська відзначила, що «відчуження майна божника лише через аукціони виступає певним бар’єром для недружніх поглинань».

Загалом тема реалізації активів у процедурі банкрутства виявилася найактуальнішою. Відповідаючи на запитання учасників, суддя Вищого господарського суду України (ВГСУ) Лілія Катеренчук звернула увагу на позицію ВГСУ, яка відображена в Інформаційному листі «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 28 березня 2013 року № 01-06/606/2013. «Норми нової редакції Закону про банкрутство не розповсюджуються на положення, які регулюють порядок визначення недійсними угод у процедурах банкрутства і порядок спростування майнових дій боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство», — зазначила суддя ВГСУ. Хоча при цьому учасники процедури банкрутства можуть звертатися з проханням про визнання недійсними угод, які укладалися в ході самої процедури.

У своєму виступі представник юридичного відділу Національного банку України Юрій Кузнєцов зауважив, що «Закон про банкрутство орієнтований на забезпечення рівноваги як прав та інтересів кредиторів і боржників, так і балансу прав та інтересів різних категорій кредиторів». Його підтримав представник Національної асоціації банків України, директор департаменту по роботі з проблемними активами юридичних осіб ПАТ «VAB Банк» Сергій Ревко, висловивши свою позицію стосовно змін у питаннях діяльності заставних кредиторів. Так, наприклад, план санації або мирової угоди має бути обов’язково погоджений зі заставним кредитором. При цьому заставні кредитори не мають права вирішального голосу на загальних зборах і у комітеті кредиторів, що позбавляє їх можливості впливати на рішення, пов’язані з процедурою банкрутства.

Не менш важливим виявилося питання щодо співвідношення нової редакції та старих норм Закону про банк­рутство під час реалізації активів. Асоційований партнер ЮФ ILF Олена Хитрова зауважила, що «норми нової редакції Закону поширюються на справи, які було порушено до набуття чинності останньою версією Закону про банкрутство тільки у випадках застосування положень щодо ліквідаційної процедури або реалізації майна». За словами пані Хитрової, станом на січень цього року в провадженні українських господарських судів перебуває понад 9,5 тисячі справ про банкрутство. Можна припустити, що частина з них певним чином стосуватиметься норм нової редакції Закону.

У свою чергу, суддя ВГСУ Ніна Ткаченко звернула увагу присутніх на те, що суди роблять усе можливе, щоб якомога швидше побудувати єдину судову практику в таких справах. Важливо, що Закон про банкрутство має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов’язаних із банкрутством суб’єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Арбітражний майстер-клас

Не оминули увагою на конференції і теми щодо діяльності учасників процедури банкрутства. Так, віце-президент ВГО «Саморегулівна організація фахівців конкурсного процесу», професор Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олександр Бірюков зупинився на ­міжнародних принципах діяльності суб’єктів процедури банкрутства. Професор наголосив на необхідності створення кодексу професіональної етики арбітражних керуючих. Такі правила мають розроблятися на основі міжнародних стандартів, спрямованих на підвищення ефективності проведення процедури банкрутства (Основні принципи ефективного банківського нагляду Всесвітнього банку, рекомендації Міжнародного валютного фонду, Модельний закон ЮНСІТРАЛ тощо).

Радник Центру комерційного права Ігор Ніколаєв вис­тупив з доповіддю про діяльність арбітражних керуючих у трансграничному банкрутстві. «Саме від професійності арбітражних керуючих як учасників економічних відносин залежатиме інвестиційна привабливість України», — підсумував пан Ніколаєв.

У той же час арбітражний керуючий, президент Об’єднання арбітражних керуючих Придніпров’я Леонід Талан вважає, що розвиток діяльність арбітражних керуючих обмежує не стільки нова редакція Закону про банк­рутство, скільки зміни до підзаконних актів. Крім того, нова редакція Закону про банкрутство не знизила ризики діяльності арбітражних керуючих. Віце-президент ВГО «Саморегулівна організація фахівців конкурсного процесу», голова Національної профспілки арбітражних керуючих, арбітражний керуючий Анатолій Вязовченко зазначив: «Незважаючи на те, що тепер діяльність арбіт­ражного керуючого без договору страхування заборонена, у Законі України «Про страхування» вона віднесена до добровільних видів страхування». Також залишилось невирішеним питання кримінальної відповідальності недобросовісних арбітражних керуючих.

Чимало запитань викликала тема, яку висвітлював арбітражний керуючий Гаррі Вудуд, «Особливості статусу розпорядника майна при виконанні повноважень керівника боржника», оскільки такий випадок є дуже «екзотичним» для української практики. «Заміна керівника розпорядником майна найчастіше використовується як запобіжний захід щодо можливих порушень прав кредиторів», — зазначив він. Усунення керівника необхідно застосовувати у разі, якщо дії чи бездіяльність органів управління боржника може завдати збитків кредиторам або порушити якісь їхні права у майбутньому за наявності достатніх для цього підстав.

Підтримав колег і віце-президент ВГО «Саморегулівна організація фахівців конкурсного процесу», голова правління ДАК «Хліб України» Сергій Донков: «Головна проблема реформування законодавства про банк­рутство — відсутність еволюції в його розвитку».

Звичайно, невирішених питань залишилося чимало, тому учасники конференції вирішили створити цикл заходів, присвячений пошукам шляхів поліпшення українського законодавства у сфері банкрутства.