Опитування: Вексельно тут у вас

Максим СИСОЄНКО

Можливе запровадження фінансових векселів в Україні не викликає оптимізму серед експертів

У квітні й травні 2013 року Верховна Рада України розглядала одразу три законопроекти щодо вдосконалення процедури стосовно фінансових векселів (№ 2845, № 2846, № 2847). Законопроекти, зокрема, передбачають зміни у законі про держбюджет, Податковому кодексі України, а також у Законах України «Про обіг векселів в Україні» та «Про цінні папери і фондовий ринок».

Попри те, що проекти законів не пройшли у парламенті друге читання, депутати збираються повернутися до їхнього розгляду. Тож «УЮ» поцікавився, які ключові відмінності запропоновані у законопроектах, порівняно із чинним законодавством, та які сильні і слабкі сторони пропонованих змін?

Розв’язані можливості

Володимир КАШПОРОВ,
старший партнер ЮФ «Кашпоров і Партнери»

Згідно з раніше чинними редакціями відповідних законів фінансові векселі були не робочим інструментом, фактично його наявність лише декларувалася. Законопроектами щодо фінансових векселів запроваджуються більш чіткі механізми використання фінансових векселів, які дають змогу реально запровадити новий фінансовий інструмент.

Передусім визначені поняття фінансового банківського та фінансового казначейського векселів. Визначені органи, які затверджують порядок випуску, обігу та погашення векселів, це відповідно НБУ та КМУ. Передбачена можливість випуску векселів в електронній формі.

Видача фінансових казначейських векселів не підпадає під регулювання НКЦПФР з огляду на те, що являє собою частину бюджетного процесу.

Уточнений порядок видачі векселів органами податкової та держказначейства.

Зрозуміло, що отримання відшкодування ПДВ живими грошима більш цікаве підприємствам. Але з прагматичної точки зору введення фінансових казначейських векселів надає можливість розв’язати проблему відшкодування ПДВ у період проблем з бюджетом. Особливо, якщо держава реально покаже спроможність погашати ці векселі, вони можуть стати реальною та допустимою альтернативою для бізнесу. Це, безумовно, позитивний бік змін.

Із слабких місць законопроектів можливо виділити нечітко сформульовану мету впровадження банківських векселів, не визначення вимог щодо їх випуску та обігу, що може призвести до певних зловживань з боку банківських установ.

Суперечливі вимоги

Ростислав КРАВЕЦЬ,
адвокат, старший партнер АК «Кравець і Партнери»

Законопроектом пропонується дозволити випуск двох видів фінансових векселів:

— фінансового банківського векселя як цінного паперу засвідчує зобов’язання банківської установи (причому таке зобов’язання не визначено як безумовне) сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя;

— фінансового казначейського векселя як цінного паперу засвідчує безумовне грошове зобов’язання центрального органу виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, яким оформлено заборгованість держбюджету України, сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя.

Стосовно фінансового банківського векселя, законопроектом передбачено, що порядок видачі, обігу, погашення та стягнення з фінансових банківським векселях затверджується Національним банком України. Що стосується фінансового казначейського векселя, то порядок видачі, обігу та погашення фінансових казначейських векселів затверджується Кабінетом Міністрів України. При цьому ця норма суперечить вимогам пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України, згідно з якою винятково законами України «встановлюються порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи».

На мій погляд, якщо буде прийнято законопроект у такому вигляді, це збільшить рівень корупції та тінізацію економіки у разі появи фінансових банківських векселів. Крім того, поява даного векселя найімовірніше різко зменшить грошовий оборот, наслідком чого стануть значні недонадходження до бюджету податків.

Що стосується фінансового казначейського векселя, то цей механізм поверне в Україну залікові схеми і значні дисконти за зобов’язаннями держави, зростання корупції та знищення українського виробника. Експортери від появи таких інструментів тільки постраждають.

 

Згадати все

Наталія ДУБИНА,
керівник податкового департаменту АО AVER LEX

Щодо законопроектів № 2845, № 2846, № 2847 — тема не нова. У 1996 році постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 1996 року № 689 затвердила Порядок застосування векселів Державного казначейства, якими передбачалося фінансування в рахунок витрат державного бюджету: за згодою відповідного одержувача коштів з державного бюджету, можуть бути видані казначейські векселі. Знайомо? На практиці головні розпорядники державних коштів у рахунок фінансування підпорядкованих їм установ та державних підприємств у частині оплати витрат (комунальні послуги, газ, електроенергія, ТМЦ, роботи і послуги) видавали останнім казначейські векселі для розрахунків з постачальниками і підрядниками. Останні були не в захопленні від такої форми розрахунків, що виливалося у те, що поставки, за які розрахунки здійснювалися казначейськими векселями, часто здійснювалися за завищеними цінами. Фактично — казначейські векселі приймалися з дисконтом, оскільки були обмежені в способах погашеннях. Оскільки особа, що видавала казначейські векселі, і особа, яка їх одержувала в рахунок фінансування, були пов’язані відносинами підпорядкування, то питання щодо згоди одержувача — риторичне.

Згадаймо, в яких умовах приймалася зазначена постанова Кабінету Міністрів України: 1996 рік, заходи щодо розв’язання кризи платежів і підтримки вітчизняних виробників (затверджені розпорядженням Президента України від 22 травня 1995 року № 88/95-рп), працює Оперативна міжвідомча комісія з питань подолання платіжної кризи та про деякі заходи щодо впорядкування розрахунків та платежів, створена Указом Президента України від 14 жовтня 1994 року № 610/94, а вже 25 травня 1996 року Президент своїм указом № 377/96 дав комісії виняткові права: координувати діяльність органів державної виконавчої влади відповідно до покладених на неї завдань.

Постанові № 689 передує постанова Кабінету Міністрів України від 17 травня 1996 року № 537 «Про результати реалізації законодавчих та інших нормативних актів, прийнятих на виконання розпорядження Президента України від 22 травня 1995 року № 88, та додаткові заходи, спрямовані на подолання платіжної кризи і зниження рівня інфляції», яка відзначає, що заходи щодо розв’язання кризи платежів і підтримки вітчизняних виробників, виконані не повністю, загальні обсяги кредиторської та дебіторської заборгованості продовжують збільшуватися, за 1995 рік вони зросли відповідно у 4,2 і 4,5 разу і на початок 1996 року становили відповідно 3 242,1 і 2 286,4 трлн карбованців при індексі інфляції — 2,8 разу, приріст кредиторської та дебіторської заборгованості у реальному обчисленні становив відповідно 60 % і 49,6 %. У 1996 році тенденція зберігається: на 1 березня 1996 року кредиторська заборгованість — 3 949,7, дебіторська — 2 946,1 трлн карбованців, зростання — на 21,8 % і 28,9 %, відповідно, можливості пом’якшення платіжної кризи за рахунок використання резервів держави майже вичерпані, а подальше здійснення традиційних заходів може призвести до загострення платіжної кризи через недофінансування бюджетних витрат.

Отже, причина, що викликала у 1996 році до життя казначейські векселі, є очевидною. Відповідно до постанови № 689, Мінфін наказом від 9 грудня 1997 року № 269 затвердив Інструкцію про порядок видачі, обліку і погашення векселів Державного казначейства.

У подальшому для роботи з казначейськими векселями було створено спеціалізоване державне підприємство «Укрспецфін» (постанова Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 1998 року № 1573), а Держказначейство 21 жовт­ня 1998 року затвердило Порядок застосування Інструкції про порядок видачі, обліку та погашення векселів Державного казначейства України від 9 грудня 1997 року № 269, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України від 6 січня 1998 року, при централізованій видачі, обігу та погашенні казначейських векселів. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 березня 1999 року № 321 визначила «Укрспецфін» генеральним агентом з викупу кредиторської заборгованості держави і затвердила Порядок викупу кредиторської і погашення дебіторської заборгованості держави з використанням казначейських векселів. Але вже 24 грудня 1999 року Президент України своїм указом № 1618/99 дав вказівку Кабінету Міністрів України ліквідувати «Укрспецфін», оскільки «діяльність зазначеного підприємства негативно впливає на стан бюджетної дисципліни та призводить до поширення негрошових форм розрахунків з Державним бюджетом України». Як працювало ДП «Укрспецфін» і що саме стало причиною такого надзвичайно оперативного і категоричного рішення Президента Леоніда Кучми — залишилось таємницею. Але, очевидно, що таке радикальне рішення у період, коли питання кризи платежів залишалось надзвичайно болючим, було обґрунтованим.

Таким чином, при оцінці вищезазначених законопроектів необхідно звернути увагу на набутий досвід…

Процедурні перешкоди

Сергій РИМАР,
адвокат АК «Правочин»

Забрати свої гроші у держави ніколи не було простою справою. Починаючи з доволі складної процедури, встановленої законодавством, перед платниками податків на практиці постає низка проблем — «не обов’язкових умов», невиконання яких однак з великою вірогідністю буде перешкодою для отримання очікуваного відшкодування.

Переймаючись законним правом платників податків на бюджетне відшкодування, будь-яка політична сила, яка в той чи інший час знаходилася на владній верхівці, запроваджувала свої правила гри, при цьому не забуваючи про і власний інтерес — отримання певного та здебільшого чітко визначеного дисконту, внаслідок чого опозиція, яка не мала доступу до годівниці, завжди правомірно та аргументовано виступала з критикою запропонованих змін.

Аналізуючи прийняті у першому читанні законопроекти та відкидаючи політичну складову, а також юридичну недосконалість та неузгодженість запропонованих змін із чинним законодавством, вважаємо за доцільне звернути увагу на ваду, яка в подальшому матиме наслідки для бізнесу та викличе новий етап протистояння з податківцями. Зокрема, чинна редакція пункту 200.13 Податкового кодексу України надає право платнику податків на отримання бюджетного відшкодування шляхом оформлення казначейського фінансового векселя лише за наявності його згоди. Натомість запропоновані законопроектом № 2847 зміни до зазначеної норми наявність згоди платника податків уже не передбачають, а згідно із запропонованими змінами до Перехідних положень Кодексу необхідність згоди платника податку є обов’язковою лише до 1 січня 2014 року.

Таким чином, запевнення провладних депутатів, що отримання векселів є справою добровільною та залежить винятково від волі платника податків нічим не підкріплено. Більше того, як свідчить практика судових баталій з податківцями з приводу від’ємного значення, контролюючі органи, а також зазвичай і суди не переймаються логікою, яка вкладалася депутатським корпусом під час прийняття того чи іншого закону. Вирішальним буде текст норми закону, незалежно від намірів його розробників, якими б прогресивними вони не були.

Непередбачений порядок

Валерія ТАРАСЕНКО,
радник ПГ «Павленко і Побережнюк»

Запропоновані зміни щодо регулювання фінансових векселів, з одного боку, є намаганням влади імплементувати застосування фінансового казначейського векселя для зменшення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, а з іншого — такі зміни підкреслюють відмінність у правовому регулюванні векселя та фінансового векселя, що дає змогу стверджувати, що фінансовий вексель є окремим видом цінних паперів.

1. Зміни пропонуються в Законах України «Про обіг векселів України», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про Державний бюджет України на 2013 рік» та Податковий кодекс України.

Ці зміни дають окреме визначення, що є фінансовим банківським векселем та фінансовим казначейським векселем, хто здійснює їхній випуск та встановлює порядок обігу. Також вносяться зміни щодо бездокументарної форми випуску таких фінансових векселів,оскільки класичний вексель передбачає винятково документарну форму.

Крім того, пропонуються зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», відповідно до яких можливо реструктуризувати фактичну бюджетну заборгованість, що виникла станом на 1 січня 2013 року, шляхом видачі фінансових казначейських векселів, у тому числі в рахунок ПДВ відшкодування. Проте ці зміни не встановлюють максимальну суму, на яку можуть видаватися фінансові казначейські векселі в рахунок бюджетного відшкодування, та який строк погашення даних векселів. Оскільки, залежно від строку погашення таких векселів, відповідні суми повинні бути закладені та прийняті в видатках бюджетів наступних років. Крім того, для погашення вексельних зобов’язань буде необхідно внести зміни до Бюджетного кодексу України щодо порядку формування витрат та видатків бюджету на відповідний рік.

2. Ці зміни підкреслюють те, що фінансовий вексель є окремим видом цінного паперу, відмінним від класичного векселя. Тому вексельне регулювання, що встановлюється Законом України «Про обіг векселів в Україні» та Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі, не може застосовуватися до випуску, обігу, погашення та вирішення спорів щодо фінансових векселів.

Крім того, частина 2 статті 195 та частина 1 статті 196 Цивільного кодексу України встановлює, що види цінних паперів, їхні обов’язкові реквізити, порядок їхнього обігу та погашення встановлюється законом.

У зв’язку з чим у майбутньому можуть потенційно виникнути спори щодо правомірності обігу таких фінансових векселів, їхньої реалізації та погашення, оскільки зазначені зміни не передбачають порядок обігу та погашення таких фінансових векселів.