№05 Травень 2013 року → У вільний час

Post Scriptum: Адвокатська етика в Інтернеті

Михайло СПАСОВ,
адвокат, партнер ЮФ VOX LEGUM

Кілька місяців тому я став свідком цікавих відкритих обговорень між доволі відомими та успішними українськими адвокатами в одній із соціальних мереж в Інтернеті. Теми цих обговорень стосувалися в цілому розвитку та стану української адвокатури. Не вдаючись у подробиці обговорень, зазначу, що мою увагу було прикуто не тільки до предмета цих обговорень, але й до манери спілкування та виразів, до яких вдавалися поважні адвокати у своїх «постах» як по відношенню один до одного, так і до третіх осіб.

У середині травня в цій же соціальній мережі я натрапив на лист одного адвоката на адресу Ради адвокатів України, в якому йшлося про стурбованість адвоката «чорноротістю» (слово взяте безпосередньо із цього листа) адвокатів у соціальних мережах. У своєму листі він наголошував, що всупереч Правилам адвокатської етики деякі адвокати при користуванні соціальними мережами дозволяють собі використовувати нецензурні слова, які ображають не лише громадян України, але й інших адвокатів, політичних діячів та представників органів влади.

У своєму листі адвокат просив Раду адвокатів України дати оцінку таким діям на предмет порушення Правил адвокатської етики та, у разі позитивної відповіді, наголошував на готовності скерувати до Ради адвокатів України відповідні скарги із зазначенням прізвищ адвокатів, які дозволили собі такі нецензурні висловлювання.

Згідно з відповіддю на цей лист, Рада адвокатів України з метою вжиття заходів щодо унеможливлення порушень Правил адвокатської етики при користуванні соціальними мережами в Інтернеті має намір вказане звернення обговорити на своєму засіданні 1 червня 2013 року.

Уся ця ситуація надихнула мене на роздуми про можливе скоре внесення відповідних змін до Правил адвокатської етики в Україні щодо обов’язкового дотримання Правил в соціальних мережах в Інтернеті та встановлення можливих дисциплінарних стягнень за їхнє порушення.

Проаналізувавши практику інших країн з цього питання, я з’ясував, що такі ідеї є зовсім не новими. Наприклад, у Сполучених Штатах Америки це питання також набуло широкого обговорення ще минулого року. Шукаючи інформацію з цього приводу, я натрапив на статтю американського адвоката і журналіста Роберта Амброджі, в якій йшлося якраз про правила, яких необхідно дотримуватися американським адвокатам при спілкуванні в соціальних мережах в Інтернеті. Так, на думку Амброджі, правила адвокатської етики мають однаково виконуватися як у реальному житті, так і при спілкуванні в Інтернеті.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних професійних обов’язків адвоката. Дія цих Правил поширюється на всі види адвокатської діяльності та в частині, визначеній Правилами, — на іншу діяльність (дії) адвоката, яка може вступити в суперечність з його професійними обов’язками або підірвати престиж адвокатської професії.

При цьому постають логічні питання: «Чи справедливо накладати стягнення на адвоката за те, що він вирішив висловити свою позицію з приводу тих чи інших питань у соціальній мережі в Інтернеті?», «Чи можна вважати певні висловлювання адвоката в соціальній мережі такими, що підривають престиж адвокатської професії?» та «Чи не набуде механізм дисциплінарної відповідальності за висловлювання в Інтернеті вибіркового карального забарвлення?». Нагадаю, що законодавством України і так передбачено право кожної особи на захист своєї честі, гідності, а також ділової репутації у судовому порядку, якщо така особа вважає, що відомості щодо неї, розміщенні, в тому числі і в Інтернеті, є такими, що посягають на її честь, гідність та/або ділову репутацію.

Як підсумок зазначу, що Інтернет уже давно став вагомою складовою не тільки приватного, але й професійного життя людей в усіх сферах. Звісно, це потребує чіткого нормативного врегулювання, в тому числі й у розрізі адвокатської діяльності. Однак до цього необхідно підходити з «холодною головою».