Бізнес: Вічний боржник

Володимир БОГАТИР

Такий вид послуг, як юридичні, потребує особливої делікатності у врегулюванні простроченої заборгованості клієнтів

Мало не кожен практикуючий юрист полюбляє тему стягнення заборгованості. Але тільки не тоді, коли йдеться про боржників власної компанії. Небагато правників забажали поділитися з редакцією своїми міркуваннями з цього делікатного питання.

Юридичні фірми намагаються тримати будь-які конфліктні ситуації з клієнтами поза очима громадськості, щоб уникнути репутаційних ризиків. Унаслідок такого прагнення іноді створюється враження, що мир та злагода між юристами й клієнтами безроздільно панують на всьому ринку. Наскільки це відповідає дійс­ності, достеменно відомо лише самим правникам.

Спроби створити реєстр боржників юридичних фірм, які здійснювалися під егідою Асоціації правників України, не увінчалися успіхом: наразі реєстр на сайті lawfirmdebtor. com. ua містить усього декілька старих записів та має доволі занедбаний вигляд. Причини провалу очевидні: знайшлося чимало охочих зазирнути в такий реєстр перед укладенням договору з новим клієнтом, але дуже мало тих, хто ризикне включити до нього власних боржників.

Якщо на ринку наразі й існує певний обмін інформацією з цього приводу, то проводиться він лише у кулуарних розмовах.

Ринкові умови

Хто має досвід у практиці вирішення спорів, той підтвердить, що немає загальноприйнятного рецепта врегулювання простроченої заборгованості.

Борги та їх стягнення є не­від’ємною частиною виробничої діяльності в багатьох індустріях (оптова торгівля, будівництво, транспорт, фінансовий сектор тощо). Ледь не кожна компанія з цих галузей має постійний список поточних судових процесів та виконавчих проваджень, який час од часу попов­нюється новими справами. Стягнення заборгованості тут є настільки звичайною справою, що наявність судового спору подекуди навіть не призводить до призупинення ділових відносин між контрагентами.

Та у сфері послуг, а особливо юридичних, специфіка зовсім інша.

По-перше, відносини між юридичною компанією та її клієнтом зав­жди є певною мірою довірливими, наче стосунки сімейного лікаря та пацієнта. Звичайно, бізнес є бізнес, та все ж юристи до певної міри легко пробачають клієнтам «маленькі слабкості» на кшталт несвоєчасно сплаченого рахунка. Так само і клієнти, навіть перебуваючи у тяжкому фінансовому становищі, припи­няють платити своїм юридичним консультантам в останню чергу.

По-друге, жорстка конкуренція змушує правників докладати зусиль, щоб втримати клієнтів (нехай навіть і «проблемних»), а це практично унеможливлює ведення з боржниками діалогу в ультимативній формі.

Ринкові умови диктують відповідний вибір засобів врегулювання проблемної заборгованості, і більшість правників роблять цей вибір не на користь судової тяганини. Тоді як на Заході збільшується кількість судових спорів між адвокатами та їхніми клієнтами (докладніше про це читайте у статті «Час розплати» в журналі «Український юрист» № 11, листопад 2012 року), на просторах СНД ця тенденція не помітна. В Україні позови про стягнення заборгованості за надані юридичні послуги є, радше, винятком, аніж правилом, і юристи намагаються уникнути судового шляху, якщо це можливо.

Ввічливі нагадування

Таким чином, найпопулярнішим способом розв’язання проблем з клієнтською заборгованістю на ниві юридичних послуг є переговори. Тактика їх ведення залежить від багатьох факторів, включаючи політику компанії, темперамент партнерів, а також індивідуальні обставини справи та історію взаємовідносин з клієнтом.

Умовно можна розділити клієнтську заборгованість на дві категорії.

Перша — безспірна заборгованість. Сюди належить невмотивована несплата боргу (без пояснень, зазвичай із ухиленням від будь-яких контактів) або несплата, мотивована фінансовими труднощами. Така заборгованість переважно виникає у невеликих клієнтів, зокрема при разових замовленнях.

Друга категорія — спірна заборгованість, коли клієнт незадоволений якістю наданих послуг та має певні зустрічні претензії до юридичної компанії. Такі ситуації виникають з будь-якими замовниками і не в останню чергу з постійними клієнтами.

До заборгованості першої категорії, як правило, застосовується метод періодичних «ввічливих нагадувань» (починаючи від телефонних і закінчуючи письмовими), які можуть тривати доти, доки зберігається реальна перспектива того, що клієнт піде на контакт.

Якщо позитивних зрушень не відбувається, юридична компанія опиняється на роздоріжжі, де один шлях веде до рішучих дій (аж до подання позову), а другий — до припинення відносин з клієнтом без подальших спроб отримати кошти. Другий шлях юристи обирають заз­вичай тоді, коли розмір заборгованості є не настільки відчутним та/або перспектива стягнення — не настільки реальною, щоб виправдати необхідність судової тяганини і відповідні витрати.

Заборгованість другої категорії прийнято врегульовувати шляхом перемовин, метою яких є не тільки отримання коштів, а й збереження репутації та гарних стосунків на майбутнє.

Часто практикується відстрочення або розстрочення боргу, а подекуди й перегляд вартості наданих послуг, до яких у клієнтів виникають обґрунтовані зауваження. Штрафні санкції застосовуються нечасто. Як правило, сторони, врешті-решт, доходять консенсусу, хоча юристам для цього нерідко доводиться йти на серйозні поступки.

Захисний інструментарій

Найефективнішим засобом проти боржників, як відомо, є поперед­ня оплата. Але можливість її застосування у сфері надання юридичних послуг, на жаль, обмежена.

По-перше, працювати на умовах повної попередньої оплати не дозволяють конкурентні умови. Більшість компаній беруть лише незначний аванс або взагалі надають своїм клієнтам відстрочення платежу. Ті, хто вимагає повну передплату, втрачають серйозну конкурентну перевагу.

По-друге, бюджети проектів у багатьох практиках не оцінюються твердою сумою: юристи часто віддають перевагу погодинним ставкам, що забезпечує отримання ними оплати пропорційно фактично витраченому часу.

З огляду на це, більш популярними засобами управління клієнтською заборгованістю є встановлення кредитних лімітів, зупинення ­надання нових послуг у разі несплати фактично наданих послуг тощо. Ці засоби не здатні повністю убезпечити компанію від ризиків, пов’язаних із заборгованістю, але дають змогу фіксувати такі ризики в певних розумних і допустимих межах.

Як уже згадувалося вище, штрафні санкції не надто популярні у сфері юридичних послуг, так само, як і відсотки за користування чужими кош­тами. Навіть якщо такі й прописано в договорі, то, швидше, для того, аби дисциплінувати клієнтів, — до застосування на практиці здебільшого не доходить.

Варто згадати також і про проб­лему доведення факту надання послуг, що є актуальною не лише для юридичних, а й для будь-яких консалтингових, інформаційних та інших подібних послуг. Суть проблеми в тому, що в разі ухилення замовника від підписання акта приймання-передачі наданих послуг довести факт їх надання буває вкрай важко.

Для уникнення зловживань, у договорах прописують механізм прий­няття наданих юридичних послуг «за принципом мовчазної згоди» (ненадання письмових заперечень протягом певного строку з дати надсилання акта прирівнюється до його підписання), а також накопичують документальні свідчення надання послуг. Утім, як уже зазначалося вище, випадки вирішення подібних спорів у суді поодинокі, тому важко говорити про наявність певних сталих тенденцій у судовій практиці в частині дослідження та оцінки доказів у таких справах.

Конструктивна наполегливість

Володимир СЕМЧУК,
керівний партнер мережі судової практики VSLitigation

Знайти клієнта. Якісно виконати роботу. Отримати оплату.

Оплата рахунків за надані юридичні послуги — невід’ємна складова зазначеного ряду та є відображенням професійності виконання роботи. Але не завжди виконані роботи оплачуються коштами. Оплату потрібно розглядати значно ширше. Безоплатна правова допомога не передбачає сплати коштів за надані послуги. Якщо відновлено права людини, таке розуміння також буде оплатою. Оплата в загальному баченні — це ставлення до юриста, підтвердження якості його послуги та професійного рівня.

Однак, хоч як це прикро, інколи несплачені рахунки з’являються у переважної більшості представників юридичного бізнесу. Процес обґрунтування і навіть певною мірою захисту виставленого клієнту рахунка є копітким і важливим. Адже задоволення професійним рівнем юриста відображається не тільки на сплачених рахунках, а й на подальших зверненнях. Більшою мірою цей процес стосується погодинних рахунків. Однак відомі непоодинокі випадки небажання клієнта сплачувати за послуги з фіксованою вартістю, обговореною під час укладення договору про надання юридичних послуг.

Спеціалізація нашої компанії має практику роботи з клієнтами з визначеною вартістю послуги з частковою або повною попередньою оплатою, а використання погодинних ставок є, радше, винятком. Попередня оплата не розглядається нашими клієнтами як негативний фактор, що свідчить про серйозність та стабільність взаємовідносин, демонструє довіру з боку клієнта. Але підхід до формування цінової політики та порядку розрахунків не є догмою і може вирішуватись у кожному випадку окремо.

На жаль, у професійній діяльності кожного юриста з’являється клієнт-неплатник. Дуже прикро, коли виникає ситуація несплати рахунка. І тут також не може бути єдиного універсального варіанта дій. У разі обґрунтування клієнтом несплати рахунка є можливість обговорення. Таку ситуацію можна назвати робочою. Клієнт має свою позицію, він має сумнів щодо професійності виконаної роботи. Але якщо ви переконаєте клієнта, він ще раз пересвідчиться у вашому професійному рівні. Інше питання, коли клієнт безпідставно не сплачує за послуги. У такому випадку не залишається вибору, як вдаватися до більш радикальних дій. Політика щодо клієнтів-неплатників повинна бути конструктивною, але досить наполегливою. Наша компанія, на жаль, мала у своїй практиці такий досвід. Справа навіть дійшла до судового рішення. Наполегливість призвела до потрібного нам результату. Усі спірні питання було з’ясовано, рахунок сплачено, і головне — клієнт співпрацює з нами донині.

Усьому своя ціна

Юлія ВЕРТИПОРОХ,
старший юрист АК IMG Partners

У разі якщо клієнт відмовляється підписувати акт приймання-передачі наданих послуг або ухиляється від його отримання нарочним, необхідно надіслати такий акт рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення в цінний лист та повідом­ленням про вручення на юридичну адресу і, за наявності, на фактичну адресу контрагента. Якщо ж такий недобросовісний контрагент навмисне не отримуватиме зазначені поштові відправлення, у такому випадку необхідно скористатися послугами спеціального зв’язку та детально заповнити накладну, обов’язково вказавши номер та дату акта наданих послуг, який надсилається для вручення.

Відмова замовника від підписання акта наданих послуг за відсутності зауважень до таких послуг не звільняє замовника від обов’язку щодо їх оплати. Аналогічну правову позицію викладено в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 18 лютого 2013 року № ­01-06/374/2013.

Таким чином, саме опис вкладення в цінний лист та повідомлення про вручення або ж накладна підприємства спецзв’язку слугуватимуть головними доказами у справі про стягнення заборгованості за таким актом наданих пос­луг і при цьому, за відсутності письмового повідомлення контрагента про недоліки наданих послуг, отримання позитивного судового рішення гарантовано. Крім того, пред’явлення суду додаткових доказів на підтвердження надання юридичних послуг, зокрема звітів, юридичних висновків, підготовлених документів, судових рішень тощо, не будуть зайвими та остаточно підтвердять факт надання юридичних послуг.

Особлива думка

Володимир КРАУЗ,
генеральний директор Lexpro, м. Москва

Як правило, наші послуги надаються на умовах попередньої оплати. Це усталена практика на ринку. Крім того, такий метод розрахунків банально вигідніший клієнтові, хоча у нас є постійні клієнти, які вже кілька років оплачують доступ до системи Lexpro помісячно, незважаючи на вищу підсумкову вартість такої моделі.

Що ж до компаній-неплатників, то ми використовуємо диференційований підхід, намагаємося вникнути в проблеми клієнтів, а також у те, що є реальною причиною прострочення в конкретному випадку. До суду довели всього кілька справ. Загалом таких випадків у нас мало: найбільший був з нашими колишніми партнерами, які заборгували нам півмільйона рублів. Курйоз полягає в тому, що керівник компанії входить до керівництва однієї з найбільших бізнес-асоціацій Росії із захисту бізнесу. Особливих надій на отримання наших грошей у нас немає, адже йдеться про юридичну особу, з якої заздалегідь було виведено всі кошти, а в чергу вишикувалися також і податкові органи.

У разі виникнення потенційно конфліктних ситуацій ми завжди намагаємося діяти на випередження, роблячи клієнтові пропозицію про добровільну компенсацію. Основне завдання менеджера з супроводу клієнтів — запобігти невдоволенню або його розвитку.

Клієнтів з поганою «кредитною» історією ми обслуговуємо з однією умовою: для них неможливі будь-які знижки або пос­лаблення: послуги надаються тільки після 100-відсоткової попередньої оплати за весь період дії договору.

Без гарантії результату

Олександр ОНІЩЕНКО,
керуючий партнер АК «Правочин»

Ми сповідуємо зважений підхід до питань стягнення заборгованості за надані юридичні послуги, проте вважаємо, що надто м’який підхід дезорганізує клієнта і дозволяє йому тривалий час зволікати з оплатою послуг.

Побутує думка, що послуги консультантів (серед них і юристи) оплачуються в останню чергу. У своїй практиці ми намагаємося змінити цю ситуацію на краще, докладно передбачаючи в договорі про надання юридичних послуг порядок і строки оплати послуг та відповідальність за прострочення виконання клієнтом своїх зобов’язань.

Окремий розділ договору присвячено формуванню, надсиланню та підписанню актів приймання-передачі наданих послуг, оскільки найчастіше ухилення клієнта від підписання таких актів є підставою для відсутності майбутньої оплати послуг. У наших договорах з клієнтом закладено так званий принцип автоматичного підписання актів, тобто у разі якщо клієнт не підписує та не повертає до адвокатської компанії підписані акти наданих юридичних послуг протягом 15 календарних днів після їх отримання, такі акти вважаються узгодженими і підписаними. Саме ці 15 днів клієнт може використати для подання своїх зауважень щодо повноти та якості наданих послуг.

З практики АК «Правочин» клієнт нечасто користується цією можливістю, а коли все ж висловлює зауваження, то вони стосуються переважно недосягнення результату, на який було спрямовано зусилля клієнта. Проте з цього приводу наш стандартний договір містить застереження щодо відсутності гарантій з боку адвокатської компанії щодо результату вирішення справ. На нашу думку, це виправдано і логічно, більше того, світова практика укладення таких договорів є аналогічною. Якщо все ж з причин недосягнення результату чи з будь-яких інших клієнт відмовляється оплачувати послуги, наші фахівці проводять з ним узгоджувальні переговори, протягом двох місяців після цього звертаємося до суду як крайній захід з погашення заборгованості. Останнє трапляється не вельми часто, але за нашу майже 10-річну історію маємо три виграних справи з клієнтами. Усі три судові рішення винесено реально, заборгованість погашено добровільно після рішення суду або стягнуто в порядку виконавчого провадження.