Проблема: Державний трансфер

Олексій КОТ,
керуючий партнер ЮФ «Антіка», к.ю.н.

Олександра ФЕДОРЕНКО,
старший юрист ЮФ «Антіка»

Нові правила трансфертного ціноутворення дадуть змогу державі ще ретельніше контролювати бізнес

Удосконалення податкового конт­­ролю за трансфертним ціноутворенням — особливо важливе завдання держави, вирішення якого є необхідною передумовою формування дохідної частини державного бюд­жету. У сучасних реаліях розвитку бізнесу та активного застосування схем мінімізації оподаткування за відсутності чіткого законодавчого забезпечення контролюючі органи не мають можливості здійснювати ефективний податковий контроль за діяльністю платників податків, особливо транснаціональних компаній. Шляхом встановлення спеціальних цін на товари, роботи, послуги платники податків мають можливість впливу на розмір податкового зобов’язання, задекларованого до сплати в бюджет. У зв’язку з цим практика застосування компаніями трансфертних цін з метою мінімізації податкового обтяження, безумовно, привертає увагу фіскальних органів.

У більшості країн світу свого часу було розроблено спеціальні заходи податкового контролю за рівнем цін, що застосовуються між пов’язаними особами. У їхній основі лежить правило, згідно з яким трансфертна ціна має встановлюватися на тому ж рівні, що й у випадку, якби між сторонами не було фінансових та юридичних зв’язків. Важливою передумовою створення системи ефективного внут­рішнього контролю за результатами взаємовідносин між структурними підрозділами підприємства є трансфертне ціноутворення.

Потреба доопрацювання

Наразі в Україні порядок визначення звичайних цін та правила їх донарахування урегульовано положеннями статті 39 Податкового кодексу (ПК) України. За загальним правилом, визначено, що якщо в операції звичайні ціни відрізняються від договірних і підлягають ­застосуванню, то податкові зобов’язання визначають, виходячи з їхнього рівня. Однак наявні правила є досить поверховими і, безумовно, потребують удосконалення та доопрацювання. Необхідно відзначити, що судові спори за статтею 39 ПК України не є поширеним явищем. Причиною цього, вочевидь, є та обставина, що законодавець покладає обов’язок доведення невідповідності договірних цін ринковим на податковий орган, з чим в останнього досить часто виникають певні труднощі. У зв’язку з прийняттям Закону України від 4 липня 2013 року № ­408-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» (Закон про ТЦ) передбачено впровадження з 1 вересня 2013 року нових правил застосування звичайних цін, що є новою системою визначення звичайної ціни товарів та/або результатів робіт (послуг) в операціях, що є контрольованими.

При прийнятті зазначеного Закону було враховано Рекомендації з трансфертного ціноутворення, що містять основні принципи трансфертного ціноутворення, видані Організацією економічної співпраці і розвитку (ОЕСР). Однак у світовій практиці державного регулювання трансфертного ціноутворення предметом контролю є винятково зов­нішньоекономічні операції. Тоді як вітчизняний законодавець поширив дію положень Закону про ТЦ і на суб’єктів господарювання, які спів­працюють на території України.

Нові правила суттєво змінюють систему трансфертного ціноутворення в Україні, а також надають широкі можливості фіскальним органам для більш ефективного здійснення контролю над цінами.

Контроль за операціями між пов’язаними особами здійснюватиметься як усередині країни щодо операцій з резидентами, так і з нерезидентами, зареєстрованими в державі, податкове навантаження в якій на п’ять і більше пунктів нижче, ніж в Україні. При цьому в останньому випадку не має значення пов’язаність резидента з таким нерезидентом. Відповідно до Закону про ТЦ перелік вказаних держав (територій) затверджуватиметься Кабінетом Міністрів України. Увага приділятиметься також операціям між пов’язаними особами — резидентами, якщо одна з них задекларувала збитки за попередній період або користується пільговим режимом оподаткування.

Операції між означеними суб’єктами визначатимуться конт­рольованими лише за умови, що загальна сума здійснених операцій платника податку з кожним таким контрагентом дорівнюватиме або перевищуватиме 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний календарний рік. У попередніх законопроектах встановлювалася значно менша сума, а саме: 10 мільйонів гривень, що є своєрідною поступкою з боку держави представникам малого і середнього бізнесу. Зазначені зміни, в першу чергу, стосуватимуться великих платників податків. Але й вони мають можливість змінити договірні відносини й розробити методики ціноутворення щодо контрольованих операцій з урахуванням законодавчих вимог.

Водночас необхідно відзначити, що в міжнародній практиці трансфертне ціноутворення спрямоване на контроль винятково транснаціональних операцій саме з пов’язаними особами, що є запорукою запобігання ухиленню від сплати податків. У зв’язку з цим можна констатувати встановлення в Україні більш жорст­кого контролю над трансфертним ціноутворенням, ніж у більшості країн світу, оскільки запроваджується контроль за операціями між особами, які не є пов’язаними між собою.

Віднайти зв’язок

Законом значно розширено порядок визначення пов’язаних осіб для цілей трансфертного ціноутворення, зокрема, до них належать:

— юридичні особи — у разі якщо одна з таких осіб безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє ­корпоративними правами юридичної особи в розмірі 20 і більше відсотків;

— фізична особа і юридична особа — у разі якщо фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи в розмірі 20 і більше відсотків;

— юридична особа та фізична особа, що має повноваження на призначення (обрання) одноосібного виконавчого органу юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків її складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради;

— юридичні особи, одноосібні виконавчі органи яких призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);

— юридичні особи, в яких 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наг­лядової ради призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);

— юридичні особи, в яких 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради складають одні й ті самі фізичні особи;

— юридична особа та фізична особа — у разі здійснення фізичною особою повноважень одноосібного виконавчого органу юридичної ­особи;

— юридичні особи, в яких пов­новаження одноосібного виконавчого органу здійснює одна і та сама особа;

— фізичні особи: чоловік (дружина), батьки (в тому числі усиновителі), діти (повнолітні, неповнолітні, у тому числі усиновлені), повнорідні й неповнорідні брати і сестри, опікун, піклувальник і дитина, над якою встановлено опіку, піклування.

Для фізичної особи загальна частка корпоративних прав платника податку, якою вона володіє, визначається як частка корпоративних прав, що безпосередньо належить такій фізичній особі, і тих, що належить юридичним особам, які конт­ролюються нею.

У більшості країн «пов’язаність» є основною умовою для контролю над цінами. Однак у деяких інших законодавство передбачає випадки, коли для контролю й коригування ціни не вимагається встановлення цього факту. Зокрема, згідно зі статтею 87 Фінансового закону Ірландії 1992 року при здійсненні продажу нафти за ціною, що не відповідає так званому принципу витягнутої руки, застосовується ринкова ціна. При цьому «пов’язаність» контрагентів не є обов’язковою умовою.

Кожному свій метод

Нові правила трансфертного ціноутворення в Україні передбачають п’ять методів визначення звичайних цін у контрольованих операціях. Платники податків, які є сторонами контрольованої операції, повинні використовувати один із таких методів визначення цін:

а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) — базується на порівнянні ціни товарів (робіт, послуг), застосованої під час контрольованої операції, з ринковим діапазоном цін на ідентичні (а за їх відсутності — однорідні) товари (роботи, послуги) у співставних операціях;

б) ціни перепродажу — полягає у порівнянні валової рентабельності контрольованої операції, отриманої при подальшій реалізації (перепродажу) товарів (робіт, послуг), які були придбані в контрольованій операції, з ринковим діапазоном валової рентабельності;

в)«витрати плюс» — полягає у порівнянні валової рентабельності собівартості контрольованої операції з ринковим діапазоном валової рентабельності собівартості у співставних операціях;

ґ) чистого прибутку — порівняння рентабельності контрольованої операції з ринковим діапазоном рентабельності у співставних операціях;

д) розподіл прибутку — полягає у порівнянні фактичного розподілу отриманого сукупного доходу між сторонами контрольованої операції з розподілом прибутку, здійсненим на економічно обґрунтованій основі між непов’язаними особами.

Платник податків може на власний розсуд обирати найбільш прийнятний метод. Допускається також використання комбінації двох і більше методів. Під час проведення перевірки податковий орган має право застосувати інші методи, якщо ним буде доведено, що застосований платником податків метод не дає змоги правильно визначити ціну контрольованої операції.

Час звітувати

Проблемним вбачається питання щодо джерел інформації, які має використовувати податковий орган під час здійснення контролю за трансфертним ціноутворенням, оскільки встановлена Законом про ТЦ норма щодо можливості використання як таких джерел відомостей про ціни, оприлюднених у ЗМІ, може призвести до можливих зловживань щодо неоднозначного «розуміння» цін у контрольованих операціях.

У свою чергу, для великих платників податків встановлена можливість звернутися до Міністерства доходів і зборів України із заявою про узгодження цін у контрольованих операціях. Таке погодження проводиться на обмежений термін на підставі укладеного договору між платником та уповноваженим органом України або ще й за участю органу, уповноваженого збирати податки і збори у державі другої сторони угоди.

Платники податків, які протягом звітного періоду здійснювали конт­рольовані операції, зобов’язані подати до 1 травня року, наступного за звітним, звіт про контрольовані операції в електронній формі з дотриманням вимог законодавства. Звітним періодом є календарний рік. Форму звіту затверджує Міністерство доходів і зборів України.

У разі коли територіальний конт­ролюючий орган під час виконання функцій податкового контролю виявив факти проведення платником податків контрольованих операцій, звіт про які не було подано, він надсилає повідомлення до центрального контролюючого органу, який, у свою чергу, може запросити у платника податків документацію про конт­рольовані операції.

Платник податків протягом місяця від дня, наступного за днем ­надходження запиту зобов’язаний надати первинну документацію щодо окремих контрольованих операцій, що зазначені в запиті, та інші документи, якими він може обґрунтувати відповідність договірних цін зазначеної контрольованої операції рівню звичайних цін.

За порушення законодавства про трансфертне ціноутворення платникам податків загрожують суттєві розміри штрафних санкцій. Зокрема, штраф тільки за сам факт ухилення платника податків від обов’язку повідомляти про контрольовані операції становить 5 % від загальної суми контрольованих операцій (тобто мінімум 2,5 мільйона гривень). Штраф за неподання документації на запит контролюючого органу становить 100 мінімальних заробітних плат. Причому передбачений на перехідний період (перший рік дії нових правил) символічний штраф у розмірі 1 гривні не стосується штрафів за неподання звіту про конт­рольовані операції й документації згідно з вимогами пункту 39.4 ПК України.

Загалом новий Закон про ТЦ було розроблено й прийнято з метою вдосконалення контролю за трансфертним ціноутворенням, усунення розбіжностей між платниками податків та контролюючими органами і впровадження механізму протидії неконтрольованому виведенню капіталів до офшорних зон та низькоподаткових юрисдикцій. З одного боку, введення нових правил трансфертного ціноутворення покликане узгодити національне податкове законодавство з правилами ОЕСР та міжнародними стандартами контролю за трансфертним ціноутворенням. З іншого — свідчить про бажання держави ще ретельніше контролювати бізнес, особливо великий. Враховуючи сучасні реалії, означений Закон може стати тим інструментом, який дозволить фіскальним органам втручатись у господарську діяльність.

Крім того, з набуттям чинності цим Законом як перед платниками податків, так і перед контролюючими органами постане проблема правозастосування. Така ситуація потребуватиме розроблення низки підзаконних нормативних актів, які більш детально регулюватимуть порядок застосування системи трансфертного ціноутворення.

Проте вже зараз компаніям необхідно перевірити, наскільки нові правила можуть бути застосовані до них, та вжити заходів щодо приведення документації у відповідність до нових законодавчих вимог.

Джерела інформації

Олексій ПРУДКИЙ,
юрист «Юридичної групи LCF»

Законом № 408-VII встановлено, що під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням податковий орган має використовувати офіційно визнані джерела інформації про ринкові ціни, перелік яких має встановлюватися Кабінетом Міністрів України. Разом із тим, на сьогодні КМУ не розроблено будь-яких нормативних актів, якими було б встановлено такий перелік або принаймні визначено критерії відмежування офіційних джерел від неофіційних.

У вищезазначеному Законі також вказано, що за відсутності або недостатності відповідної інформації в офіційних джерелах податковими органами може бути використана така інформація:

1) ціни, що склалися за результатами публічних торгів (аукціонів), тендерів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування;

2) статистичні дані державних органів і установ;

3) довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань і публікацій (у тому числі електронних) та інших банків даних, звіти і довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном, інформаційні програми, що використовуються з метою трансфертного ціноутворення, інші публічні інформаційні джерела, що є загальнодоступними;

4) відомості про ціни, діапазон цін та котирування, оприлюднені в ЗМІ;

5) відомості, отримані з бухгалтерської та статистичної звітності платників податків, оприлюднені в ЗМІ, у тому числі на офіційних веб-сайтах в Інтернеті;

6) результати незалежної оцінки майна та майнових прав, проведеної відповідно до вимог законодавства;

7) інформація про інші контрольовані операції, здійснені платником податків.

Таким чином, на період відсутності нормативного регулювання переліку офіційних джерел КМУ податкові органи, ймовірно, використовуватимуть саме вищезазначений перелік інформації для визначення цін у контрольованих операціях.

Вибір методу

Наталія ДУБИНА,
керівник податкового департаменту АО AVER LEX

Методи визначення ціни товару, описані, зокрема, у пункті 39.3 статті 39 ПК України, є загальновідомими і практично застосовувалися при визначенні звичайних цін, згідно з нормою пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Встановлені за такими методами звичайні ціни відповідали визначенню поняття «звичайна ціна», що давалося підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 «Визначення понять» ПК України у редакції, що діяла у 2011—2012 роках (стаття 39 ПК України ще не діяла), і в нинішній редакції цього пункту.

Основний метод — метод порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), якому треба віддавати перевагу кожного разу, якщо є можливість ним скористатися, навіть за можливості використання інших методів. Відправною точкою для розрахунку є ринковий діапазон цін.

Справді, цей метод є оптимальним, оскільки ринкову ціну визначає не тільки собівартість продажу (підвищення якої призводить до підвищення цін продажу), а й рівень ринкових цін, який залежить від попиту та пропозиції і аж ніяк не від собівартості. Збалансованість обох факторів формує ринкову ціну. Інші методи можна використовувати, якщо основний метод не може бути застосований.

Перевірка операцій

Ірина ПАВЛЮК,
юрист АК «Коннов і Созановський»

Пункт 39.5.2.1 ПК України містить вичерпний перелік підстав для перевірки контрольованих операцій у рамках трансфертного ціноутворення, а саме:

— надсилання Міністерству доходів і зборів України повідомлення про виявлені контрольовані операції його територіальним органом;

— виявлення за результатами моніторингу відхилення цін контрольованої операції від рівня звичайних (ринкових) цін;

— неподання платником податку звіту про контрольовані операції;

— неподання платником податків документації про контрольовані операції або подання з порушенням встановлених вимог.

Рішення про проведення перевірки приймається керівником Міністерства доходів і зборів України. Платник податку повідомляється про прийняття зазначеного рішення не пізніше, ніж за 10 днів до початку перевірки. Одночасно платнику надсилається запит про надання документів, що підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій.

Перевірки дотримання правил трансфертного ціноутворення проводитимуться окремо від інших податкових перевірок, їх тривалість не повинна перевищувати шести місяців. Зазначений строк може бути продовжено ще на півроку в разі необхідності отримання інформації від іноземних державних органів, проведення експертизи та/або перекладу українською мовою документів, поданих платником податків іноземною мовою.