Особистість: Випробування вибором

Півтора року тому Наталія Кузнєцова приголомшила юридичний ринок своїм рішенням дещо відійти від активної юридичної практики та залишити фірму, якій присвятила майже двадцять років. Час, що минув, уже показав, чи було це рішення правильним. Процесом втілення давніх мрій та своїми успіхами у новій-старій царині — науковій діяльності та експертній роботі — Наталія Семенівна поділилася з «УЮ»

Наталіє Семенівно, напевно, найперше запитання, яке цікавить колег, — це причини вашого рішення залишити ЮФ «Салком». Чи справді справа була лише у бажанні змінити напрямок діяльності?

Життя розвивається по спіралі. З моменту закінчення університету я мріяла стати викладачем юридичного фа­культету, тим більше, що йшлося про Київський національний університет. Це була престижна і, щонайголовніше, дуже цікава робота — живе спілкування із студентами, постійна новація твоїх знань тощо. Шлях до мрії був непростим: жінка, не член КПРС… Я прийшла на юридичний факультет тільки через п’ять років після його закінчення.

Уже під час мого перебування в докторантурі розпочалася нова ера розвитку суспільства, у тому числі в юриспруденції. Законодавчий процес, від якого ми були відлучені, став більш близьким і зрозумілим. Мені довелося бути науковим консультантом у Комітеті Верховної Ради України з економічної реформи (тоді комісії), де на той час розроблялися найважливіші економічні закони: про обмеження монополізму, про приватизацію, про господарські товариства, про банкрутство, про банки і банківську діяльність та багато інших. Причетність до розробки нового ринкового законодавства, безумовно, наблизила до потреб практики, і з 1992 року я почала співпрацювати з ЮФ «Салком», яка на той час була однією з перших і стрімко набирала свою професійну потужність.

Але у кожної людини є дилема — як правильно використати свій час. Розумієш, що у світі є багато цікавих речей, яким ти міг би приділити свою увагу, але в силу часових обмежень потрібно обирати. У першій половині 90-х років юридичній бізнес ще не був настільки розвиненим, щоб вимагати віддаватися йому повністю, тому можливо було суміщати його з викладацькою і науковою діяльністю. Сьогодні ситуація змінилася. Щоб бути найкращими, треба двадцять чотири години на добу жити тільки цим… А мені, відверто кажучи, цей процес уже був не настільки цікавим, щоб приділяти йому стільки часу.

Тобто головною причиною такого поворотного моменту у вашій кар’єрі стала ностальгія за науковою діяльністю?

Так, пішов зворотний процес. На практиці накопичилося багато цікавих проблем, які потребували консолідованого і глибокого наукового аналізу. Як науковець я бачила ці проблеми, що мають системний характер, і мені хотілося б про них написати, а для цього потрібен час. Крім того, наукові здобутки 1995—2010 років — робота над Цивільним кодексом України, коментарі до Цивільного кодексу України, підручники з цивільного права та коментарі до кодексів — є дуже малою часткою того, що можна було зробити.

Багато існуючих проблем мають рішення, і ти знаєш ці рішення, проте не маєш часу це втілити у результати наукової роботи. Зараз я дуже хочу використати свій час на те, щоб повернутися до науки через той значний практичний досвід, якого я набула, будучи старшим партнером ЮФ «Салком».

Як я вже говорила, наш професійний розвиток йде по спіралі: спочатку тобі не вистачає практики і ти хочеш її набути, потім не вистачає законодавчого досвіду.

Тож такий новий виток спіралі відбувся, і мені зараз більше цікаво і корисно бути незалежним експертом, науковцем, мати більше можливостей самостійно обирати, яким проблемам присвячувати власний час. Ну, безумовно, і щось самій написати. Сьогодні я є керівником Відділення цивільно-правових наук у Національній академії правових наук України. Це доволі потужна команда науковців з різних регіонів, яка займається проблемами приватного права: цивільним, сімейним, міжнародним приватним, трудовим. Є серйозні плани, які вимагають часу і концентрації зусиль.

Можу лише сказати, що цей крок дався мені нелегко, але через півтора року не шкодую про це, вважаю, що він був правильним і своєчасним.

Що стосується оцінки виходу, чи можна це розлучення назвати цивілізованим?

Абсолютно! Як кажуть, юридичний світ «тісний». Я із задоволенням зустрічаюся зі своїми друзями — колишніми партнерами. Безумовно, є певна ностальгічна нотка. Іноді кажу, що їду в ЮФ «Салком», коли нагодою буваю на Хрещатику, 12. Це були цікаві вісімнадцять років життя.

Але іноді доводиться вибирати. Вважаю, що найбільше випробування для людини — це випробування вибором.

Також не можемо обійти питання вашого ставлення до Юф «Антіка». Ви берете участь в її розвитку, бізнесі?

(Посміхається). Можу сказати, що я не є засновником цієї фірми, не є партнером цієї фірми і, в принципі, не є працівником цієї фірми. Це була моя принципова позиція. Але я розглядаю себе радником ЮФ «Антіка», оскільки не можу стояти осторонь тих проблем, які виникають у молодого колективу. І коли до мене звертаються за порадою або за консультацією, я допомагаю. Відверто кажучи, мені приємна ця команда, зокрема і тому, що тут є мої вихованці, до яких я ставлюся по-материнськи: хтось був моїм студентом, когось я навчала робити перші кроки у ЮФ «Салком», хтось зараз пише дисертацію під моїм керівництвом. Крім того, я вважаю, що настає час, коли люди старшого віку повинні дати дорогу молодим. І мені приємно, що вони поки що роблять все так, щоб мені не було соромно за них.

Юридична практика і досі займає певну частку вашої діяльності. Чим наразі продовжуєте займатися? Які зі сфер практики цікаві вам як науковцю?

Юридична практика — це не лише партнерство в юридичній фірмі. Я і до ЮФ «Салком» мала значний досвід особистого консультування, проведення експертиз нормативних актів і практичних матеріалів. Єдине, чого я майже ніколи не робила, — не брала участі у судових процесах (за винятком кількох знакових справ).

Що мені зараз цікаво як практику? У зв’язку із проведенням судової реформи значної актуальності набуває проблема формування єдиної судової практики. Зараз і Верховний Суд України, і вищі спеціалізовані суди потребують у цьому питанні допомоги і підтримки науковців. Складне, але почесне завдання: іде перевірка найвищого рівня юридичної кваліфікації фахівця.

Крім того, сьогодні активно розвиваються альтернативні способи вирішення приватноправових спорів, серед яких міжнародний комерційний арбітраж. Зараз я починаю читати новий курс для магістрів, який має назву «Вирішення міжнародних комерційних спорів». Маючи досвід особистої участі в міжнародному арбітражі в якості експерта та арбітра, вважаю, що наші студенти повинні ліпше знати юридичні технології, які застосовуються в цій інституції: формування документів, вибір арбітрів, представлення доказів, робота з експертами, ведення процесу.

На жаль, у наших студентів інколи достатньо знань, але хронічно не вистачає вмінь та навичок.

І, безумовно, дуже цікавою є експертна робота. Як людина, яка тепер має більш незалежний статус та відкрита для інших юридичних фірм і підприємств, я можу виступати незалежним експертом з юридичних питань.

Якими сьогодні є основні напрямки вашої діяльності як академіка Національної академії правових наук України?

Один з основних наших напрямків роботи — підготовка колективної монографії «Актуальні проблеми приватного права України», яку плануємо видати російською мовою для того, щоб презентувати здобутки приватноправової науки України перед російськомовним юридичним співтовариством. На жаль, сьогодні ми для нього ще досить закриті. Ми начебто самодостатні, у нас хороша юридична школа, розвинена регіонально, кількісно та змістовно. Але наука не може «замикатися» через мовні бар’єри, і мені приємно, що була підтримана моя пропозиція видання наукових монографій російською мовою.

Зараз розпочинаємо підготовчу роботу до написання багатотомного курсу приватного права. Думаємо, що як мінімум чотири томи буде присвячено цивільному праву, один том — сімейному, один — міжнародному приватному праву, ще один том — трудовому. Хотілося б, аби до нас долучилися і «процесуалісти».

Англійською монографії не плануєте видавати?

Так, ця робота вже розпочата, але це дуже складно. На жаль, більшість наших авторів не настільки володіють англійською мовою, щоб перевірити переклад, його автентичність. Як мені стало відомо, професор Батлер, який добре знає наше право і прекрасно володіє російською мовою, висловив своє бажання співпрацювати з нами як науковий редактор.

А як щодо організаційних аспектів? Що нового було запроваджено останнім часом?

Нині ми активно працюємо над тим, щоб підвищити рівень вимог до докторських і кандидатських дисертацій, щоб мінімізувати випадки плагіату, захисту низькопробних робіт. Президія Національної академії правових наук України має цікаві пропозиції, сподіваємося на підтримку профільного міністерства.

Також торік ми створили Всеукраїнську асоціацію цивілістів України, президентом якої я була обрана. Плануємо проводити цікаві заходи, у тому числі декілька міжнародних конференцій, цивілістичних читань, круглих столів, залучаючи наших колег із інших країн далекого і близького зарубіжжя.

Загалом зараз наше відділення поповнилося молодими науковцями (професори Майданик, Стефанчук, Яроцький, Кохановська). Це потужний колектив, з яким мені приємно працювати і у нас є порозуміння, що потрібно щодня робити нові кроки, щоб зміцнювати цивільно-правову науку в Україні.

Ви є викладачем кафедри цивільного права КНУ ім. Тараса Шевченка. Як можете охарактеризувати нинішніх студентів та стан освіти загалом?

Студенти стали більш «поляризованими». Раніше був якийсь прошарок середніх студентів. А сьогодні його практично немає. Частина його підтягнулася до найкращих, а частина до тих, кого я взагалі не вважаю студентами: того баласту, який завжди був, є і, мабуть, буде.

Зараз відвідуваність моїх лекцій складає 60—70 %. Це ті люди, які прийшли вчитися, їм потрібні знання і з ними дуже цікаво працювати. Рівень інформованості цих студентів на порядок вищий, ніж п’ять-десять років тому. Вони сьогодні активно використовують нові можливості: їм доступний Інтернет, іноземне законодавство, вони знають іноземні мови, багато з них мають досвід стажування, хоча б і короткочасного, в іноземних літніх школах. Дехто вчиться одночасно в двох вузах — нашому та в іншій країні, зокрема у Великій Британії, Польщі, Чехії. Якось я отримала листівку від свого студента, який вибачався, що не може цього року захистити магістерську роботу, бо він продовжив період свого ­стажування у Кембриджі. Мені це приємно. Хіба таке можливо було десять років тому? Безумовно, з такими студентами цікавіше працювати.

Якщо ж говорити про тих, хто не хоче вчитися, то ми їх не змусимо. Примусове навчання, як і примусове харчування, неефективне. Але не варто забувати, що сьогодні диплом престижного вишу лише дає шанс для презентації. Решта — це знання, вміння, навички.

Українську освіту часто критикують через затеоретизованість, тоді як ринок вимагає навичок вирішення практичних питань. Що робите у цьому напрямку?

Зараз наша кафедра працює над тим, щоб акценти в навчанні із інформаційної площини перенести у площину практичних навичок. Це справді те, чого не вистачає нашим студентам. Ми надаємо їм дуже багато інформації, яку вони інколи не встигають переварити. Але ми живемо у час, який динамічно змінює світ, інформація швидко застаріває. І нашим студентам подекуди не вистачає навичок роботи із законодавством, документами, участі у практичних діях.

Ми зробили певний крок у цьому напрямку. Завжди кафедра цивільного права набирала до магістратури шістдесят студентів, які вчилися за загальним планом. Зараз ми виділили чотири напрямки підготовки магістрів, кожен з яких має окремий план підготовки. Перша група поглиблюватиме загальнотеоретичні знання у цивільному праві, друга — у міжнародному приватному праві, третя — у сфері інтелектуальної власності. Четвертий напрямок — це бізнес-консультування. Ми сподіваємося, що він буде цікавий нашим студентам, розглядаємо його як свою «блакитну фішку». Багато наших викладачів займаються юридичною практикою. Хочеться, щоб і студенти навчилися обслуговувати клієнтів, адже юридичні фірми хочуть брати на роботу талановитих випускників.

Коли я працювала в ЮФ «Салком», то часто на співбесіди приходили молоді люди з високими амбіціями, яких, однак, потрібно було, як мінімум, рік вчити, щоб вони змогли грамотно щось написати. Юридичний факультет КНУ ім. Тараса Шевченка не повинен бути фабрикою юридичного «ширпотребу». У нас зараз шістдесят магістрів, і ми хочемо, щоб вони були «зроблені вручну», з урахуванням індивідуальних особливостей кожного і потреб практики.

Не так давно я брала участь як експерт у Арбітражному інституті Торгової палати Стокгольма. Інтереси українського підприємства разом із англійськими адвокатами представляли троє українських юристів, двоє з яких — мої колишні магістри. Мені приємно було бачити, як вони працювали: з точки зору юридичних знань, знання англійської мови, вміння спілкуватися з англійськими колегами.

Ваші особисті плани на професійне майбутнє?

Планую видати навчальний посібник, почала працювати над монографією, обговорюємо з колегами новий формат кафедрального підручника. Працюю з кількома докторантами, в тому числі й кафедральними. Час подумати про підготовку зміни. Зараз найголовніше — розумно розподілити час та сили.

Професійні досягнення Наталії Кузнєцової

Доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України, академік-секретар Відділення цивільно-правових наук, член Президії НАПрНУ.

З 1984 року працює у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (від посади асистента до завідувача кафедри у 1993—2001 роках). З 2001 року і по сьогодні — професор кафедри цивільного права.

Заслужений діяч науки і техніки України (2007).

Почесний доктор Національної академії наук України (2009).

Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (2009).

Лауреат премії імені Ярослава Мудрого (2002, 2011).

Член науково-консультативних рад Верховного Суду України, Вищого господарського суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Член Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України та Консультативно-експертної ради Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Арбітр Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації.

Арбітр Казахстанського Міжнародного Арбітражу.

Голова Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Фондове Партнерство».

Третейський суддя Постійно діючого Третейського суду при Київській торгово-промисловій палаті.

Автор більш ніж 150 наукових праць.

-->