№10 Жовтень 2013 року → У вільний час

Арт-хроніка: Нерозгадані тайни Івана Марчука

Ніка ГЛАЗУНОВА

Іван Марчук — художник, кераміст, графік, легендарна постать сьогоднішнього українського мистецтва. У вересні українці могли доторкнутися до світу митця на виставці живопису «Нерозгадані тайни» — кілька десятків робіт автора різних періодів творчості були представлені у вересні в Музеї історії міста Києва

«Людина — Творець! Творець — себе як Людини, свого малого та великого оточення: родини, колективу, Держави, Світу і, врешті-решт, Всесвіту. Не кожен Творець може усвідомлювати свою причетність до Еволюції Духу. Та, безсумнівно, творчість розгортається у часі й прос­торі. І кожен складає іспит життям своїм перед Вічністю, Землею, нащадками, пращурами і ­своєю совістю» — ці слова, мабуть, є ключовими для розуміння творчості та життєвого світогляду видатного українця та всесвітньо визнаного художника Івана Марчука.

Україна не визнала

Картини українця вражають мистецтвознавців Європи, Америки, Австралії, Марчуку пропонують виставлятися в найкращих залах світу — і це все на противагу минулому гонінню та переслідуванню у своїй державі, Україні. Іван Марчук є зас­новником нових стилів у мистецтві, зокрема «пльонтанизму» (від українського «пльонтати» — плести). Саме за свої націоналістичні мотиви він піддавався тиску за часів правління комуністичної партії.

Народився майбутній митець на Тернопільщині, у с. Москалівка Лановецького району. По закінченні навчання Марчук отримав призначення до секції монументально-декоративного мистецтва у Києві. Поступово народжувався цикл його картин з метафоричною назвою «Голос моєї душі». Робота над ним тривала впродовж 1965—1970 років. Головним персонажем цих творів виз­начився образ мислителя з високим відкритим чолом, який уособлює філософію Всесвіту. Він відчужений від усього матеріального, напрочуд одухотворений. Люди, звірі, птахи, дерева, рослини у творах цього циклу органічно пов’язані між собою. «Під усіма формами та іменами на землі — одне життя і одна реальність», — так стверджує Іван Марчук. У дивовижному сплаві злилися біблійні легенди та образи фольклорного бачення світу. Невдовзі його діяльність визнано шкідливою й небезпечною. Митця зарахували до «неблагонадійних».

Світ захоплювався

Наприкінці 70-х років Іван Марчук став настільки помітною пос­таттю в українській культурі, що до нього приставили наглядачів. Після обнадійливих 60-х настала нестерпна задуха, нещадні репресії; скрізь панувала потворна цензура. Лише через 10 років (1979—1980) відбулися перші виставки циклу «Голос моєї душі» у Москві. Це змусило київських можновладців більш поблажливо поставитися до художника: пройшов показ його робіт у Києві, в Будинку літераторів та Будинку композиторів. 1985 року Іванові Марчуку дозволили виставлятися у Державній науковій медичній бібліотеці в ­Києві. Уперше побачили світ широко знані нині цикли картин київського періоду. І, незважаючи на відсутність будь-якої реклами, на цих вернісажах завжди було велелюдно. З 1989 року розпочалася довготривала творча поїздка Івана Степановича по світу: спершу до Австралії, потім — Канади. Звідти він вирушив до Америки. Понад 10 років мешкав і в Києві, і в Нью-Йорку. Твори визнач­ного діяча українського мистецтва експонувалися у картинних галереях Сіднея, Торонто, Нью-Йорка, Дет­ройта, Філадельфії, Вашингтона, Далласа. В Україну повернувся назавжди, бо лише рідна земля підживлює, дає могутні імпульси для розвит­ку унікального стилю митця.

Пробудження

Велика виставка робіт Івана Марчука відбулася в Національному художньому музеї 1990 року. Фактично з неї і почалося офіційне визнання як художника, реабілітація його імені. Тоді, на початку незалежності України, виставку відкривала його Шевченкіана. Робота над циклом картин розпочалася напередодні 170-річного ювілею поета. Понад рік Іван Степанович не випускав «Кобзаря» з рук, читав-перечитував. Усе, що найбільше переповнювало його серце, переносив на полотно. У 1992 році художник створив чудове полотно із символічною назвою «Пробудження». На ньому — краси дивної дівчини — України. В українському мистецтві Іван Марчук належить до когорти «шістдесятників» — художників, які прокладали свою творчу борозну в руслі постмодернізму і сучасного авангардизму. Саме вони ще у 80-х створили творчу групу «Погляд», яка завдяки своїм виставкам вивела замовчуваний упродовж десятиріч український авангард з «підвалів» та поставила його в ряд загального процесу культурних досягнень України. У серпні 2005 року в Українському домі у Києві відбулася велика виставка, присвячена 40-річчю творчої діяльності лау­реата Національної премії ім. Т. Шевченка народного художника України Івана Марчука. Ця найповніша ­експозиція митця складала 260 робіт. У його творчому доробку — тисяча картин. Творча еволюція класика українського живопису, його талант настільки багатогранний, що важко усвідомити та оцінити уповні його роль не лише в українському, а й у світовому мис­тецтві.

Непізнаний всесвіт

У своїх інтерв’ю Марчук зізнавався журналістам, що кожен митець любить свої картини, як і кожна жінка любить своїх дітей. «Так само я оці картини свої дуже люблю. І хочу мати їх дуже багато. Не тому, що я гонюся за кількістю, а тому, що мені сумно, як немає картин. Мені сумно, як за тиждень я не намалював свою картину, і тому я працюю. Я тішуся, що є світ прекрасний, що є люди прекрасні. Я дивлюся на природу. Мені хочеться малювати все, що є під ногами, малювати все, що я бачу. Оце кожен день я звітую перед собою, що я зробив: вдалий, невдалий день. Тому я працюю. Якби всі так працювали, хоч на тридцять відсотків як я, то ми жили б давно як у раю, в тій Україні. І якби я шукав натхнення, я б його ніколи не знайшов». Марчук звертається до вічних тем людського буття. Це послання до людей, в якому постають добро і зло, життя і смерть, прекрасне і потворне.

Виставку «Нерозгадані тайни» легендарного Івана Марчука готували спеціально до річниці музею і відзначили яскраво: виступом Київського академічного театру українського фольклору «Берегиня» та нагородженням стотисячного відвідувача, який отримав безстроковий вхідний квиток. На виставку прийшло чимало шанувальників творчості Івана Марчука, який увійшов до британського рейтингу «100 геніїв сучасності» та є членом «Золотої гільдії» Міжнародної академії сучасного мистецтва у Римі. Техніка виконання Івана Марчука робить його твори несхожими на інші полотна сучасних художників. В експозиції були представлені і ліричні пейзажі зі снігом, лісом та сонцем, українськими хатами, і символічні натюрморти, і чудернацькі портрети, і абстрактні роботи з останнього циклу «Погляд у безмежність». Сама назва виставки «Нерозгадані тайни» — від назви однієї з картин, проте загадка — чи не на кожному полотні. Працює над полотнами художник дуже скрупульозно, експериментує, використовує різні матеріали і фарби.

Всесвітньовідомі мистецтвознавці стверджують, що Іван Марчук — самобутній та оригінальний митець, зі своїм особливим творчим обличчям. І попри те, що в його творчості були різні періоди та стилі, неможливо не впізнати почерк Марчука, через його незвичайні лінії й пластику, безмежну фантазію та гру кольорів. Він пише вільно і розкуто, а його нестримні творчі польоти та могутня експресія не дають спокою ні самому авторові, ні глядачеві.