Банківське право: Взаємна активація

Олена ЧЕПУР,
керуючий партнер Gryphon Investment Consulting Group, голова комітету з банківського, фінансового та страхового права АПУ

Дмитро МЕЛАШ,
молодший аналітик практики правового консалтингу Gryphon Investment Consulting Group

Зазнавши змін, взаємини між інститутами спільного інвестування та банками щодо реструктуризації проблемної заборгованості набули більш чіткого регулювання

У процесі реформування законодавства, що регулює правовий статус інститутів спільного інвестування (ІСІ) 2012—2013 роки можна вважати ключовими, адже молодий та перс­пективний ринок, що інтенсивно розвивається, потребує такого ж інтенсивного розвитку законодавства, що його регулює.

Так, з 1 січня 2014 року набуває чинності новий Закон України «Про інститути спільного інвестування» від 5 липня 2012 року, а разом із ним і ряд нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), зокрема й рішення комісії «Про затвердження Положення про склад та структуру активів інституту спільного інвестування» від 10 вересня 2013 року № 1753 (Положення № 1753) та рішення НКЦПФР «Про затвердження Положення про порядок визначення вартості чистих активів інститутів спільного інвестування» від 30 липня 2013 року № 1336 (Положення № 1336).

Правові підстави

Одним із напрямів цієї законотворчої роботи є оптимізація нормативно-правового регулювання взаємодії банків та ІСІ, адже через неврегульованість відносин між ними банки тривалий час не поспішали залучати ІСІ до реструктуризації проб­лемної кредитної заборгованості, навіть незважаючи на значний ряд переваг, зокрема і податкових (пільгове оподаткування діяльності з управління активами, податком на прибуток, податком на доходи фізичних осіб тощо). З внесенням змін до законодавства ситуація починає змінюватися.

Варто зазначити, що можливість залучення боргових зобов’язань (якими є і банківські кредити) до складу активів венчурних ІСІ була передбачена і Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) від 15 березня 2001 року № 2299-III (Закон) та Положенням про склад та структуру активів інституту спільного інвестування, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) від 11 січня 2002 року № 12 (Положення № 12).

При цьому такі боргові зобов’язання, що залучаються до складу активів венчурного ІСІ, можуть бути оформлені як векселями, заставними, договорами позики, так і в інший спосіб, що не заборонений законодавством України, а відповідно до нового Закону України «Про інститути спільного інвестування» від 5 липня 2012 року — ще й на підставі договорів відступлення права вимоги.

Варто відзначити, що законодавством України не встановлено виключного переліку боргових зобов’язань, які можуть входити до складу активів венчурного фонду.

Важливим є той факт, що боргові зобов’язання можуть залучатися до активів саме венчурного інвестиційного фонду, яким, відповідно до законодавства України, є недиверсифікований ІСІ закритого типу, що здійснює винятково приватне (зак­рите) розміщення цінних ­паперів ІСІ серед юридичних та фізичних осіб і активи якого можуть включати цінні папери, емітовані пов’язаними особами компанії з управління активами (КУА) такого фонду.

Для більш чіткої регламентації порядку реструктуризації проблемної заборгованості банків із залученням ІСІ рішенням НКЦПФР «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку» від 20 червня 2013 року № 1102 (Рішення про внесення змін № 1102) до Положення № 12 були внесені зміни, що набули чинності 9 серпня 2013 року. Відповідно до цих змін КУА надано право залучати до складу активів венчурних ІСІ права вимоги за кредитними договорами, кредиторами за якими виступають банківські установи, шляхом укладення договорів відступлення права вимоги, оцінка вартості яких проведена з урахуванням ризиків невиконання боржником своїх зобов’язань та була здійснена не пізніше одного місяця до укладення такого договору.

Таким чином, для банків було визначено правову підставу (договір відступлення права вимоги) та умови (має бути проведена оцінка вартості проблемних кредитів не пізніше, ніж за один місяць до такого відступлення) передачі боргових зобов’язань до складу активів венчурного ІСІ.

Еволюція відносин

Потрібно також звернути увагу на певну еволюцію позиції нормотворців щодо визначення кола суб’єктів — боржників за кредитними договорами, права вимоги за якими можуть бути залучені до складу венчурного ІСІ. У першій редакції проекту Рішення про внесення змін № 1102 було зазначено, що боржниками за такими кредитними ­договорами можуть виступати винятково юридичні особи. Однак під час розгляду цього проекту Національний банк України (НБУ) запропонував не обмежувати можливість залучення прав вимоги за кредитними договорами, укладеними з фізичними особами.

Зауваження НБУ були враховані НКЦПФР, і до прийнятої редакції Рішення про внесення змін № 1102 було включено норму, відповідно до якої право вимоги за кредитним договором, укладеним банківською установою з фізичною особою, може бути залучене до складу активів венчурного інвестиційного фонду, якщо сума наданого такій фізичній особі кредиту становить не менш ніж 1 500 мінімальних заробітних плат станом на дату укладення такого договору кредиту.

Також Рішенням про внесення змін № 1102 до Положення про порядок визначення вартості чистих активів інститутів спільного інвестування (пайових та корпоративних інвестиційних фондів), затвердженого рішенням ДКЦПФР від 2 липня 2002 року № 201 (Положення № 201), було включено застереження про заборону безумовного списання заборгованості за кредитними договорами, права вимоги за якими залучені до складу активів венчурного ІСІ.

Варто зазначити, що у зв’язку з прийняттям нових нормативно-правових актів, які регулюють діяльність інституційних інвесторів, з 1 січня 2014 року втратять чинність Положення № 12 та № 201, а також Закон від 2001 року. При цьому більшість описаних вище правових аспектів залучення проблемних банківських кредитів до складу активів венчурного ІСІ аналогічно відображені в нових Положеннях № 1336 та № 1753.

При цьому Положенням № 1336 вводиться новий порядок оцінки заборгованості в складі венчурного ІСІ, що виникла на підставі договору відступлення права вимоги, а саме: дебіторська заборгованість в активах венчурного ІСІ, за якою прострочено термін погашення, протягом строку позовної давності оцінюватиметься з урахуванням різних понижувальних коефіцієнтів (перший рік — 0,75; другий — 0,5; третій — 0,25; 0 — після закінчення строку позовної давності), на відміну від чинного Положення № 201, відповідно до якого застосовується єдиний коефіцієнт — 0,25.

А новим Положення № 1753 встановлено, що активи венчурного ІСІ можуть повністю складатися, з-поміж іншого, з прав вимоги, а також уточнюється, що боргові зобов’язання в складі активів венчурного фонду можуть бути оформлені договорами відступлення права вимоги.

Таким чином, можна зробити висновок, що законодавці шляхом внесення відповідних змін до законодавства про ІСІ здійснили крок у напрямкі врегулювання порядку взаємодії ІСІ та банків у відносинах щодо реструктуризації проблемної заборгованості за банківськими кредитами.