№10 Жовтень 2013 року → У вільний час

Post Scriptum: Обережно! Ремонт фасаду

Олександр ОНІЩЕНКО,
адвокат, керуючий партнер АК «Правочин»

Здається, психоаналітик та філософ Еріх Фромм колись справедливо зазначив, що краще бути, ніж здаватися. Чомусь саме ця геніальна за своєю прос­тотою та водночас глибиною конструкція пригадується, коли спостерігаєш за трансформаціями в податковій політиці держави. Зрештою, важко заперечити, що зміни таки відбуваються. Збільшено фінансування на утримання нової мегаструктури — Міністерства доходів і зборів України та його органів, масово ремонтуються приміщення податкових, ведеться профілактична та роз’яснювальна робота, працює сервіс «Пульс податкової», за січень-травень 2013 року в автоматичному режимі платникам податків повернуто 9,4 млрд грн ПДВ. Усе це декорується ще й масовою пропагандистською кампанією Міністерства доходів і зборів України, яка нашим з вами коштом прикрашає вулиці міст України лайтбоксами з гаслами на кшталт «Від фіскального органу до сервісної служби» та «Спілкуємось з вами on-line».

Нам би з цього тішитися, але насправді якось незвично і підозріло, особливо тій категорії населення, яка, попри все, має сміливість робити бізнес в Україні. Масла у вогонь додає перегляд сайту Міндоходів, що рясніє словосполученнями, звичними для блокбастерів («спритні ділки», «тіньовики», «злочинна діяльність конвертаційного центру»). Уперта статистика також пригнічує. З січня по серпень 2013 року, за даними податкової міліції, обліковано 3 602 кримінальних правопорушення за статтею 212 Кримінального кодексу (КК) України («Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)») і це без урахування споріднених статей (205, 367 КК України), за якими найчастіше притягуються несумлінні платники податків. Податківці, в кращих радянських традиціях, рапортують про перемогу в понад 90 відсотках розглянутих у судах справ. Юристів, які практикують у податкових спорах, не менш за статистику вразить і її обґрунтування, яке наповнювачами бюджету пов’язується з новими підходами в роботі та високим рівнем супроводження спорів (інформація з сайту minrd.gov.ua).

У цьому місці мене «розірвало» остаточно. Напевно, багато хто з колег згадує часи, коли співвідношення виграних/програних спорів з податковими органами приблизно дорівнювало 70/30. Звісно, не на користь фіскалів. Що змінилося? Можливо, підготовка фахівців Міндоходів сягнула захмарних висот? Чи обґрунтування донарахування та застосування санкцій в актах перевірок стали більш переконливими? Напевно, багато юристів-практиків погодяться, що ні. Здебільшого ті самі дурниці, фіскальщина, відсутність логіки та здорового глузду задля світлої мети, що виправдовує всі засоби. Юристи податкової самі часто не вірять у те, що пишуть і виголошують у судах, копіюючи до своїх адміністративних позовів чи заперечень тексти актів перевірок. Мета традиційна і актуальна в усі часи нашого буття — наповнення завжди порожнього бюджету, який розкрадається значно жвавіше, ніж наповнюється.

Переконаний, що деклароване покращення правової роботи органів Міндоходів, підвищення якості актів перевірок та рішень про донарахування податків і застосування штрафних санкцій є міфом, маревом, просто мильною бульбашкою.

Причина більш вагома і серйозна — вибудова вертикалі влади в Україні, що саме по собі, мабуть, і непогано, якщо не ставить хрест на принципі розподілу влади і незалежності судової її гілки (насамперед йдеться про адміністративні суди). На жаль, суди не витримали викликів часу, виявилися втягнутими у процес поповнення бюджету і в багатьох випадках перестали відігравати свою роль арбітра у взаємовідносинах держави і платника податків.

Як наслідок, повна руйнація принципу правової визначеності, відтік іноземних інвестицій, згортання українського бізнесу, особливо малого та середнього.