Post Scriptum: Обережно! Ремонт фасаду
Здається, психоаналітик та філософ Еріх Фромм колись справедливо зазначив, що краще бути, ніж здаватися. Чомусь саме ця геніальна за своєю простотою та водночас глибиною конструкція пригадується, коли спостерігаєш за трансформаціями в податковій політиці держави. Зрештою, важко заперечити, що зміни таки відбуваються. Збільшено фінансування на утримання нової мегаструктури — Міністерства доходів і зборів України та його органів, масово ремонтуються приміщення податкових, ведеться профілактична та роз’яснювальна робота, працює сервіс «Пульс податкової», за січень-травень 2013 року в автоматичному режимі платникам податків повернуто 9,4 млрд грн ПДВ. Усе це декорується ще й масовою пропагандистською кампанією Міністерства доходів і зборів України, яка нашим з вами коштом прикрашає вулиці міст України лайтбоксами з гаслами на кшталт «Від фіскального органу до сервісної служби» та «Спілкуємось з вами on-line».
Нам би з цього тішитися, але насправді якось незвично і підозріло, особливо тій категорії населення, яка, попри все, має сміливість робити бізнес в Україні. Масла у вогонь додає перегляд сайту Міндоходів, що рясніє словосполученнями, звичними для блокбастерів («спритні ділки», «тіньовики», «злочинна діяльність конвертаційного центру»). Уперта статистика також пригнічує. З січня по серпень 2013 року, за даними податкової міліції, обліковано 3 602 кримінальних правопорушення за статтею 212 Кримінального кодексу (КК) України («Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)») і це без урахування споріднених статей (205, 367 КК України), за якими найчастіше притягуються несумлінні платники податків. Податківці, в кращих радянських традиціях, рапортують про перемогу в понад 90 відсотках розглянутих у судах справ. Юристів, які практикують у податкових спорах, не менш за статистику вразить і її обґрунтування, яке наповнювачами бюджету пов’язується з новими підходами в роботі та високим рівнем супроводження спорів (інформація з сайту minrd.gov.ua).
У цьому місці мене «розірвало» остаточно. Напевно, багато хто з колег згадує часи, коли співвідношення виграних/програних спорів з податковими органами приблизно дорівнювало 70/30. Звісно, не на користь фіскалів. Що змінилося? Можливо, підготовка фахівців Міндоходів сягнула захмарних висот? Чи обґрунтування донарахування та застосування санкцій в актах перевірок стали більш переконливими? Напевно, багато юристів-практиків погодяться, що ні. Здебільшого ті самі дурниці, фіскальщина, відсутність логіки та здорового глузду задля світлої мети, що виправдовує всі засоби. Юристи податкової самі часто не вірять у те, що пишуть і виголошують у судах, копіюючи до своїх адміністративних позовів чи заперечень тексти актів перевірок. Мета традиційна і актуальна в усі часи нашого буття — наповнення завжди порожнього бюджету, який розкрадається значно жвавіше, ніж наповнюється.
Переконаний, що деклароване покращення правової роботи органів Міндоходів, підвищення якості актів перевірок та рішень про донарахування податків і застосування штрафних санкцій є міфом, маревом, просто мильною бульбашкою.
Причина більш вагома і серйозна — вибудова вертикалі влади в Україні, що саме по собі, мабуть, і непогано, якщо не ставить хрест на принципі розподілу влади і незалежності судової її гілки (насамперед йдеться про адміністративні суди). На жаль, суди не витримали викликів часу, виявилися втягнутими у процес поповнення бюджету і в багатьох випадках перестали відігравати свою роль арбітра у взаємовідносинах держави і платника податків.
Як наслідок, повна руйнація принципу правової визначеності, відтік іноземних інвестицій, згортання українського бізнесу, особливо малого та середнього.
