№12 Грудень 2013 року → У вільний час

Арт-хроніка: Молода кров

Ніка ГЛАЗУНОВА

Національна премія PinchukArtCentre визначила найяскравіших представників українського сучасного мистецтва

Українських талантів оцінили впливові міжнародні експерти: Кетрін Вуд з Тейт Модерн, Тьєррі Распай з Ліонського музею сучасного мистецтва, Дмитро Озерков з пітерського Ермітажу, Ізабель Годфруа з Фонду сучасного мистецтва Cartier. Цього року на конкурс PinchukArtCentre для молодих митців було подано 1 100 заявок. Найцікавіші роботи в огляді «УЮ».

Євгенія Бєлорусець — фотографія

Художня стратегія Євгенії Бєлорусець полягає в умінні розповідати реальні історії реальних людей. Через дуже особисті розповіді вона виводить на поверхню соціальні драми і конфлікти, характерні для нашого суспільства. Переконливість її документальних фотографій, помножена на літературний талант і здатність через текст доносити напруження, що стоїть за візуальним образом, робить кожен з її проектів приводом для серйозних суспільних дискусій.

Анатолій Бєлов — кіно

Талановитий графік і живописець Анатолій Бєлов на виставці постав як режисер і сценарист. Його проект являє собою частину мюзиклу, це можна було б назвати відео, якби не навмисна кінематографічність мови. У темі гомосексуальності автор прагнув викрити цинізм патріархального суспільства. Чого варта одна тільки іронічна фраза «мій коханець не цілується — у нього є дівчина і принципи», яка приречена стати крилатою.

Володимир Воротньов — інсталяція

Володимир Воротньов починав як вуличний художник з графіті і сьогодні продовжує розвивати «вуличні теми» в інсталяції. Митець демонструє парадокси пов­сякденності — радянську традицію, яка і сьогодні формує нашу візуальну культуру: фарбувати по весні стовбури дерев і бордюри в білий колір. Проект не вбудований у ­міжнародний контекст і, швидше, розрахований на локальну аудиторію з її асоціативним рядом.

Данило Галкін — інсталяція

Автор ще однієї інсталяції — Данило Галкін — уже вдруге номінується на премію PinchukArtPrize. Він досить голосно заявив про себе, здобувши славу скандального художника, працюючи з темою дитячої сексуальності. Митець створив конструкцію-перешкоду, поставивши кожного глядача в становище контрольованого суб’єкта з украй обмеженою свободою дії. Проект — інтернаціональний, прочитується однозначно в будь-якому контексті, однак не претендує на оригінальність.

Олег Грищенко — друкована графіка

Олег Грищенко — художник-графік, вбудований у систему вітчизняної художньої освіти. У роботі під наз­вою «Велика українська стіна» він робить символічний український brandwall з гравюрних дощок. Вносить у презентацію елемент перформансу, коли кожен глядач може взяти собі частинку роботи «на пам’ять». На рівні теми ця робота залишається суто декоративною і не спонукає до роздумів та нових ідей.

Анна Звягінцева — малюнок

У роботі, представленій на виставці номінантів, Анна Звягінцева розкриває тему невидимої домашньої праці, переважно жіночої. Один із своїх малюнків-начерків вона перетворила на монументальний об’єкт — пам’ятник миттю посуду. Тема актуальна та близька до розуміння та сприйняття у всьому світі.

Лада Наконечна — малюнок

Малюнки Лади — ретельно вималювані і часом абстрактні пейзажі, які через процес створення рефлексують над фізичним контекстом і соціальним середовищем, в якому вони створюються. У рамках виставки Лада Наконечна «будує стіну до стелі». За допомогою малюнка художниця змушує стіну візуально зникнути. У цій роботі автор зосереджує увагу глядача на позиції художника як маніпулятора простору і регулятора відчуття. Усередині розташована фотографія маніпульованого простору, що додає складності і плутанини.

«Відкрита група»

«Відкриту групу» заснували у Львові в 2012 році п’ятеро українських художників — Юрій Білей, Антон Варга, Павло Ковач, Євген Самборський і Станіслав Турін. Група створює простір, одночасно фізичний і психологічний, щоб актуалізувати художній дискурс і поставити під питання галерею як кураторський і/або комерційний простір. На конкурс PinchukArtCentre представлений спеціальний проект, який ставить під питання позицію глядача, художника та роботи і відносини між ними.

Жанна Кадирова — мозаїка

Жанна Кадирова — незмінний учасник шорт-листу премії PinchukArtPrize і призер торішньої премії. Нинішнє мозаїчне полотно — це прощальний поцілунок гламуру, норковим шубам, діамантовим кольє, Asti Martini, червоним доріжкам та іншим витратам на дурниці. Ми увійшли в нову епоху — епоху раціоналізму. У суспільстві, в якому все вищезгадане вважалося показником успішності, тепер викликає презирство. Головний персонаж «Монументальної пропаганди» немов з рекламної сторінки журналу Vogue. Молодий, модний, стильний, сучасний хлопець — персонаж пелевінського «Покоління П» або мінаєвського «Духлесс». Шампанське, феєрверки, дорогі годинники, червоний кабріолет — на ці атрибути образу є масовий інформаційний попит, але немає попиту економічного, оскільки немає середнього класу. У поєднанні з радянською стилістикою це викликає потужний когнітивний дисонанс.

Нагороджуючи Жанну Кадирову, володарку Головної премії, члени міжнародного журі зазначили: «Ми були вражені вишуканим способом, яким її робота переносить стилі та мову зображення з одного контексту в інший. Ми оцінили те, як завдяки використанню різноманітності матеріалів і стилів, художниця ламає стереотипи сприйняття об’єктів і зображень у міському середовищі. Робота ставить під питання роль глядача і поняття «смаку». Масштаб, колірна гама та матеріали твору ретельно підіб­рані, а форма — потужна».

Лауреатами Першої спеціальної премії Pinchuk­ArtCentre 2013 стала «Відкрита група». Журі: «Нам здалося, що ця робота є неймовірно потужною завдяки тому, що стратегії постійної креативності цієї групи охоплюють різні точки зору і по-новому визначають простір для мистецтва. Межі групи представляють собою гнучку територію, яка може бути розширена з метою взаємодії з суспільством у цілому. Ця робота групи сприймається настільки інтимно, настільки ж і експансивно». Друга спеціальна премія дісталася Ладі Наконечній. Журі заінтригувало, як автор використала графіку як відправну точку для тристоронньої взаємодії з архітектурою і фотографією. Гра масштабу й ілюзії з використанням досить скромних художніх засобів була переконливою. Переможці отримають по 25 000 гривень кожен і місячне стажування в майстерні одного з всесвітньовідомих художників.

Враховуючи високу якість робіт, Міжнародне журі одностайно прийняло рішення розширити кількість нагород і вручити також спеціальні премії: «Як члени журі ми хотіли б підкреслити, наскільки ми вражені якістю кожної з представлених робіт, а також різноманітністю художніх позицій і підходів. Усі роботи інтенсивно обговорювалися».

У митців, чиї роботи залишилися поза увагою поважних експертів, є рік на пошук форм та ідей, які вразять мистецький світ наступного конкурсу.